Рішення № 138611109, 30.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2026Справа № 910/5563/26За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м.Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва

про стягнення 132631,11 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представники сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" про стягнення 132631,11 грн, з яких заборгованість по сплаті внесків за утримання будинку та прибудинкової території - 111855,58 грн, інфляційні витрати - 15721,91 грн, 3 % річних - 5053,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішень загальних зборів членів ОСББ, які є обов`язковим для нього, як балансоутримувача майна у багатоквартирному будинку.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

01.06.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 15 червня 2026 року та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва.

03.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів. Долучено лист адресований позивачу з проханням врегулювати спір за участю судді в порядку ст. 186 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.07.2026 у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено; запропоновано відповідачу подати письмові пояснення щодо предмета спору, виклавши свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. Залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (02125, Україна, місто Київ, вулиця Дашкевича Остафія, будинок 7а, код ЄДРПОУ 37500733).

09.07.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона проти позову заперечує в частині платежів за 2022, оскільки, між відповідачем та третьою особою було в договірному порядку закріплено розмір платежів у сумі 0,00 грн; третьою особою заявлено про сплив строку позовної давності; прострочення з боку позивача - не виставлення рахунків. Третя особа просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності, відмовити у стягненні 3% річних та втрат від інфляції через відсутність письмового договору.

Суд відзначає, що від обох сторін не надходило заяв про врегулювання спору за участю судді, як то передбачено ст. 186 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.07.2017 року було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" у будинку за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, 4.

Згідно з п. 1.1 розділу 1 Статуту якого, затвердженого рішенням загальних зборів від 29.05.2018, об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, Русанівський бул., 4, відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом (п. 2.1 розділу 2 Статуту).

Відповідно до п. 2.4 розділу 2 Статуту завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

24.10.2017 на підставі акта приймання-передачі багатоквартирний будинок №4 по Русанівському бульвару у м. Києві передано з балансу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" на баланс ОСББ "Русанівський бульвар 4".

Рішенням загальних зборів ОСББ "Русанівський бульвар 4", оформленим протоколом від 22.10.2021, зокрема затверджено з 01.01.2022 щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8,20 грн за кв. м, з яких 2,00 грн за кв. м вирішено спрямовувати на поточне наповнення ремонтного фонду.

Рішенням загальних зборів ОСББ "Русанівський бульвар 4", оформленим протоколом від 30.03.2025, зокрема встановлено з 01.04.2025 розмір витрат на управління багатоквартирним будинком Об`єднання в сумі 12,50 грн на місяць з 1 квадратного метра квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 470310644 від 27.03.2026 року) територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради з 31.01.2018 є власником нежитлового приміщення частини І-го поверху в літ А площею 244,6 кв м за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, 4.

Як встановлено судами при розгляді справи № 910/15774/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" Територіальний центр соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва про стягнення 42896,47 грн (рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 та Постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 № 910/15774/23):

"20.10.2008 Комунальне підприємство Дніпровського району м. Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (орендодавець) та Територіальний центр соціального обслуговування одиноких малозабезпечених пенсіонерів та інвалідів Дніпровського району м. Києва (орендар) уклали договір №777 оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець на підставі Рішення №129 від 15.06.2007, розпорядження №595-р від 02.07.2008 Дніпровської районної у м. Києві ради передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) (далі - об`єкт оренди), що знаходиться за адресою: м. Київ, Русанівський бул., 4. Об`єктом оренди є нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 257,30 кв. м, в т.ч. перший поверх 257,30 кв. м.

11.06.2018 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) та Центр (орендар) уклали договір №1184 про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого балансоутримувач на підставі окремого доручення №4879/43/1/103 від 04.06.2018 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зобов`язується приймати від орендаря кошти згідно додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору, та перераховувати їх ОСББ "Русанівський бульвар, 4" за (відповідним) призначенням платежу за адресою Русанівський бульвар, буд. 4, пропорційно до загальної площі 257,30 кв. м нежитлового приміщення, яке обліковується на балансі балансоутримувача та перебуває в орендному користуванні орендаря на підставі договору № 777 від 20.10.2008 "Оренди нежилого приміщення".

23.06.2021 Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (орендодавець), Центр (орендар) та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) уклали договір №777/1 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов (нежитлове приміщення на першому поверсі загальною площею 244,60 кв. м за адресою: Русанівський бульвар, буд. 4), вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов.

31.05.2021 сторони уклали договір про внесення змін №777/1-2зм до договору оренди №777/1.

23.06.2021 за актом приймання-передачі Київська міська рада передала нежитлового приміщення у користування Територіальному центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва. Отже, спірне приміщення передано в користування Центру на підставі договору оренди.

Також 31.05.2021 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (балансоутримувач) та Центр (орендар) уклали Додаткову угоду до договору №1184 про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, якою змінили п. 2.1 договору та погодили, що балансоутримувач на підставі Окремого Доручення №4879/43/1/103 від 04.06.2018 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зобов`язується приймати від орендаря кошти згідно з додатком №1, який є невід`ємною частиною цього договору, та перераховувати їх ОСББ "Русанівський бульвар, 4" за (відповідним) призначенням платежу за адресою Русанівський бульвар, буд. 4, пропорційно до загальної площі 244,60 кв. м нежитлового приміщення, яке обліковується на балансі балансоутримувача та перебуває в орендному користуванні орендаря на підставі договору №777 від 20.10.2008 "Оренди нежилого приміщення".

Водночас Додатковою угодою №1 від 25.01.2021 до договору №1184 передбачено, що відшкодування вартості понесених витрат зі сплати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає 18198,24 грн (в т.ч. ПДВ - 3033,04 грн).

Додатковою угодою №2 від 09.02.022 до договору №1184 сторони погодили зменшити розмір відшкодування вартості понесених витрат з оплати послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 на суму 18198,24 грн (в т.ч. ПДВ - 3033,04 грн). Розмір відшкодування вартості понесених витрат за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає 00,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 00,00 грн).

Отже, умови договору оренди та договору про відшкодування вартості понесених витрат по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території передбачають обов`язок орендаря нежитлового приміщення відшкодовувати ОСББ витрати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території через балансоутримувача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"."

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В Постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 № 910/15774/23 зроблено висновок, що оскільки нежитлове приміщення перебуває на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", саме це підприємство зобов`язане в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, зокрема, внески на утримання будинку та прибудинкової території.

З огляду на означений висновок судами у справі № 910/15574/23 відмовлено ОСББ у стягненні внесків з орендаря, Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва.

Крім того, Господарським судом міста Києва рішенням від 06.02.2023 у справі № 910/10550/22 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" до Київської міської ради про стягнення 17743,75 грн відмовлено у стягненні внесків з власника нерухомого майна - Київської міської ради. Рішення від 06.02.2023 на брало законної сили Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 № 910/10550/22.

Отже, судами відмовлено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" у стягненні обов`язкових внесків з Київської міської ради, як власника майна та з Територіального центру соціального обслуговування Дніпровського району м. Києва (орендаря).

Позивач просить стягнути з відповідача суму внесків у розмірі 111855,58 грн, нарахованих за період з 01.01.2022 по 01.03.2026.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першою статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" № 417-VIII, предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За приписами статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Згідно статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані: 1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; 2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; 3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; 4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; 5) виконувати рішення зборів співвласників; 6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; 7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку; 8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства; 9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом; 10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Згідно ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника в загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Як уже було зазначено вище рішеннями загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4", оформленим протоколом загальних зборів від 22.10.2021 року та від 30.03.2025 року, співвласники, серед іншого, визначили розміри внесків, які підлягають оплаті співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, 4.

Згідно ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься зокрема визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири [квартир] та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 470310644 від 27.03.2026 року) територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради з 31.01.2018 є власником нежитлового приміщення частини І-го поверху в літ А площею 244,6 кв м за адресою: м. Київ, бульвар Русанівський, 4.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. 2 ст. 136 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГК України під правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ГК України власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб`єктом управління об`єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника (уповноваженого суб`єкта управління об`єктами державної власності, уповноваженого органу місцевого самоврядування) у випадках, передбачених законом та установчими документами. У випадках, визначених законом, майно держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади може бути закріплено на праві господарського відання за господарськими товариствами без права його відчуження. Законом можуть встановлюватися особливості здійснення права господарського відання господарськими товариствами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись у діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, що здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, балансоутримувачі майна - це установи, організації, які на праві оперативного управління отримали нерухоме та рухоме майно та обліковують його на балансі.

Відповідно, на особу, у господарському віданні або оперативному управлінні якої (тобто на балансі) перебуває майно, покладені права та обов`язки власника такого майна, але обмежена можливість розпоряджатися ним.

Оскільки нежитлове приміщення перебуває на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", саме це підприємство зобов`язане в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, зокрема, внески на утримання будинку та прибудинкової території.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням прийнятих судами рішень у справах № 910/10550/22 та № 910/15574/23, суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", як балансоутримувач майна є належним відповідачем у даній справі та особою, зобов`язаною сплачувати обов`язкові внески ОСББ.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, за період з 01.01.2022 по 31.03.2025 нарахування здійснювалось по тарифу 8,20 грн за 1 кв м, за період з 01.04.2025 по 28.02.2026 нарахування здійснювалось по тарифу 12,50 грн за 1 кв м. Суд перевірив розрахунок основного боргу, здійснений позивачем та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним. Отже з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 111855,58 грн.

Щодо заперечень третьої особи з приводу стягнення внесків за 2022 рік, то вони не впливають на даний спір, оскільки, стосуються договірних правовідносин між відповідачем та третьою особою.

Щодо заявленого третьою особою клопотання про застосування позовної давності, суд відзначає, що лише сторонам надано право заявляти таке клопотання, проте відповідач не заявляв про його застосування. Позаяк, після відновлення перебігу строків позовної давності, загальний (трирічний) строк відновив свій перебіг та не закінчився. Тобто строк позовної давності не пропущений.

Також судом не приймається до уваги заперечення третьої особи про прострочення кредитора, в зв`язку з не направленням рахунків, оскільки, зобов`язання як таке виникло з обов`язкового до виконання рішення Загальних зборів ОСББ, а отже, виставлення (не виставлення) рахунків не впливає на обов`язки платників.

Щодо стягнення з відповідача 5053,62 грн - 3 % річних та 15721,91 грн - інфляційних витрат, нарахованих за загальний період з 01.01.2024 до 28.02.2026, з урахуванням дат виникнення зобов`язань з оплати по кожному платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено наявність прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, що зумовлює виникнення у позивача права нараховувати 3% річних та втрати від інфляції на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд не приймає заперечення третьої особи щодо відсутності договірних відносин між сторонами та не обумовлення відповідним договором права на стягнення втрат від інфляції та 3% річних, оскільки, зобов`язання відповідача перед позивачем є грошовим, а тому в силу приписів закону (ст. 625 ЦК України), позивач має право на нарахування та стягнення означених платежів.

Отже суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також, судом зазначається, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівський бульвар 4" (02154, місто Київ, бульвар Русанівський, будинок 4, ідентифікаційний код 41328185) суму основного боргу у розмірі 111855 (сто одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 58 коп., 3 % річних у розмірі 5053 (п`ять тисяч п`ятдесят три) грн 62 коп., втрати від інфляції у розмірі 15721 (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко