Рішення № 138611104, 30.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2026Справа № 910/5471/26

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ГРУП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради

про стягнення 38 850,20 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ГРУП" (далі-відповідач) про стягнення 38 850.20 грн, з яких заборгованість з орендної плати у сумі 34 051,95 грн., пеня в сумі 3 347,39 грн., 3 % річних в сумі 322,13 грн., інфляційні втрати в сумі 1 128,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідачем не було виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором передачі майна територіальної громади міста Києва у оренду від 05.09.2019 № 2100-1 з урахуванням Договору про внесення змін від 30.01.2020 року, в частині повної та своєчасної оплати оренди.

Ухвалою суду від 15.05.2026 залишено позовну заяву залишено без руху.

20.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Судом встановлено, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційну системі, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 03035, Україна, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 31 квартира 90, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу закінчення встановленого терміну зберігання.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

До того ж, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі звернуто увагу відповідача на обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет та на можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Натомість, відповідач усупереч частини 6 статті 6 ГПК України реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не здійснив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

26.05.2026 до суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 22.05.2026 у справі № 910/5471/26.

11.06.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ГРУП" (орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 2100-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 09.12.2015 №2100).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від "26" лютого 2019 року № 8/143 (п. 137) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Верхній Вал, будинок № 42 літера А для розміщення суб`єкта господарювання, який проводить діяльність у сфері освіти.

Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об`єктом оренди (п.1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею: 136,70 кв.м, у т. ч. 1 поверх - 5,10 кв.м, 2 поверх - 131,60 кв м, 3 поверх - 70,60 кв м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору.

Вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 14 серпня 2019 р. висновком про вартість майна станом на 31 травня 2019 року становить: з 1 кв.м. 26 276,52 грн, всього 3 592 000,00 грн (п. 2.2 Договору).

Стан об`єкта на дату передачі його орендареві, визначається в акті приймання-передачі за узгодженим висновком підприємства-балансоутримувача і орендаря, є невід`ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 09.12.2015 №2100 (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085) в редакції положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року №253/6304 та, враховуючи п. 12 Методики, відповідно до конкурсної пропозиції, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року:

73,90 грн за 1 кв.м., що в цілому складає 10 101,43 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до Орендаря листом за підписом уповноваженої особи Орендодавця.

Пунктом 3.2. передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України;

У разі користування об`єктом протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п. 3.3, 3.5 Договору).

Сторонами пунктами 3.6.-3.7 договору погоджено те, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Абзацами 1-2 пункту 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь Підприємства-балансоутримувача Орендар сплачує на користь Підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 05 вересня 2019 року до 03 вересня 2022 року (абзац 1 пункту 9.1 Договору).

30 січня 2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ГРУП" (орендар) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство-балансоутримувач) укладено договір про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05 вересня 2019 року № 2100-1.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085) в редакції положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року №253/6304, рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24 грудня 2019 року (протокол №51/186) та, враховуючи п. 12 Методики, відповідно до конкурсної пропозиції, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2019 року:

74,86 грн за 1 кв.м. на орендовану площу , що в цілому складає 10 233,08 грн. Якщо Договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до Орендаря листом за підписом уповноваженої особи Орендодавця.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 05 вересня 2019 року до 03 вересня 2029 року (абзац 1 пункту 9.1 Договору).

Разом з тим, 09 грудня 2015 року Актом приймання-передачі нерухомого майна підтверджено те, що орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди від 09 грудня 2015 року приміщення, у нежилому приміщенні, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 136,70 кв.м., розташоване за адресою : м.Київ, вул. Верхній Вал, 42, літ. А.

31.03.2026 між сторонами договору підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, з якого вбачається, що орендодавець приймає, а орендар здає згідно з Договором оренди від 05.09.2019 № 2100-1 приміщення, у нежилому приміщенні, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 136,70 кв.м., розташоване за адресою : м.Київ, вул. Верхній Вал, 42, літ. А.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди №2100-1 від 05.09.2019 не сплатив у період 01.01.2026 по 31.03.2026 орендну плату, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34 051,95 грн. Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 3 347,39 грн пені, 322,13 грн 3% річних та 1 128,73 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доводів позивача не спростував.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач повернув позивачу орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.03.2026.

Підпунктом 1.7.1 рішення Київської міської ради від 30.03.2022 № 4551/4592 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні» установлено, що на період з 01 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва; на період з 01 січня 2026 року до 31 грудня 2026 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50 % від визначеної в договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, крім договорів оренди про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного: чи іншого призначення, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, станцій зарядки електромобілів, платіжних пристроїв, автоматів з продажу товарів (послуг), вендингових автоматів, поштоматів, пунктів прокату велотранспорту й електротранспорту, укладених відповідно до рішення Київської міської ради від 13.06.2024 № 915/8881, а також щодо договорів оренди, відповідно, до яких об`єкт оренди використовується для розміщення пунктів обміну валют, платіжних терміналів, у тому числі навісних банкоматів, пунктів продажу лотерейних білетів, відділень банків, фінансових установ, ломбардів, бірж, брокерських, дилерських, маклерських, рієлторських контор (агентств нерухомості), торговельних об`єктів з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, антикваріату, зброї, для здійснення діяльності щодо надання послуг, пов`язаних з переказом грошей.

Відповідно до довідки про нарахування і надходження орендної плати за користування нежилих приміщень за адресою вул. Верхній Вал, 42, літера А, за ТОВ "ТАУЕР ГРУП" згідно Договору № 2100-1 від 05.09.2019 обліковується заборгованість за період 01.01.2026 до 31.03.2026 у розмірі 34 051,95 грн., з якої за січень - 11 383,66 грн, лютий 2026 - 11 463,34 грн, березень - 11 204,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами пунктом 3.6.-3.7 договору погоджено те, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 34 051,95 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Судом враховано абзац 1 пункту 9.1 Договору від 30.01.2020 про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05 вересня 2019 року № 2100-1 про те, що Договір є укладеним з моменту підписання його Сторонами і діє з 05 вересня 2019 року до 03 вересня 2029 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на вищевказані обставини, наявність та розмір Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ГРУП" за договором передачі майна територіальної громади міста Києва у оренду від 05.09.2019 № 2100-1 з урахуванням Договору про внесення змін від 30.01.2020 року в сумі 34 051,95 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» в частині стягнення з відповідача суми основного боргу 34 051,95 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за Договором оренди № 2100-1 від 05.09.2019 у розмірі 3 347,39 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що згідно умов договору оплата орендної плати орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця. Отже, відповідач є таким, що прострочив оплачу кожного чергового платежу з 6 числа поточного місяця.

Абзацом 1 пункту 6.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь Підприємства-балансоутримувача Орендар сплачує на користь Підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем всупереч положенням пункту 3.7. Договору неправильно визначено початок періоду прострочення, у зв`язку із цим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 238,67 грн.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 322,13 грн та інфляційних втрат 1 128,73 грн, суд зазначає наступне.

Абзацом 2 пункту 6.2. Договору передбачено, що орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Перевіривши розрахунок компенсаційних нарахувань, суд вважає його необґрунтованим, оскільки позивачем всупереч положенням пункту 3.7. Договору неправильно визначено початок періоду прострочення, у зв`язку із цим суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 117,52 грн та інфляційних витрат у розмірі 861,53 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУЕР ГРУП" (03035, місто Київ, вулиця МИТРОПОЛИТА ВАСИЛЯ ЛИПКІВСЬКОГО, будинок 31, квартира 90, ідентифікаційний код: 37485747) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, будинок 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованості з орендної плати в розмірі 34 051 (тридцять чотири тисячі п`ятдесят один) грн 95 коп., пеню у розмірі 1 238 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн 67 коп., 3% річних у розмірі 117 (сто сімнадцять) грн. 52 коп., інфляційні втрати у розмірі 861 (вісімсот шістдесят один) грн. 53 коп. та судовий збір у розмірі 2485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко