Рішення № 138611068, 24.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2026Справа № 910/13367/19 (910/5840/26)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі,6, ідентифікаційний номер 32529721) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект Консалт" (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука,43, ідентифікаційний номер 39734815)

про стягнення коштів у розмірі 1 000 000,00грн.

в межах справи №910/13367/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"(03134, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних,9, ідентифікаційний номер 32210186)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі,6, ідентифікаційний номер 32529721)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Представники учасників: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/13367/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс".

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект Консалт" про стягнення 1 000 000,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

22.06.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ефект Консалт" надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 розгляд справи призначено на 24.07.2026.

22.07.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-плюс" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.

До судового засідання, призначеного на 24.07.2026, представники сторін не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором установлено, що ТОВ "Кімет-плюс" у період з 23.12.2015 по 24.12.2015 перераховано на користь ТОВ "Ефект Консалт" грошові кошти в загальній сумі 1 000 000,00 грн. в якості оплати зворотної фінансової допомоги згідно договору № 3 від 23.12.2015.

Із виписки з банківського рахунку ТОВ "Кімет-Плюс" слідує, що грошові кошти по договору фінансової допомоги № 3 від 23.12.2015 перераховані ТОВ "Ефект Консалт" 23.12.2015 у сумі 100 000,00 грн. та 24.12.2016 у сумі 900 000,00 грн.

Оскільки докази повернення фінансової допомоги в ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" були відсутні, останній направив до ТОВ "Ефект Консалт" вимогу від 14.07.2020 та 21.07.2022 про сплату боргу за невиконані грошові зобов`язання в розмірі 1 000 000,00грн.

У свою чергу, ТОВ "Ефект Консалт" подано до матеріалів справи копію договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 23.12.2015, відповідно до пункту 1.1 якого ТОВ "Кімет-Плюс" (Позикодавець) надає ТОВ "Ефект Консалт" (Позичальник) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 1000000,00 грн. без ПДВ, а Позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений Договором строк.

Відповідно до п.2.4. Договору Позичальник зобов`язаний повернути суму отриманої фінансової допомоги Позикодавцю не пізніше 30.06.2016 року включно.

Згідно з п.2.7 Договору Позичальник повертає Позикодавцю фінансову допомогу у безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позикодавця або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Допускається повернення суми позики частинами, в межах строку, передбаченого п.2.4. Договору.

Водночас, 05.07.2016 між ТОВ «Кімет-плюс» та ТОВ «Ефект консалт» укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до пунктів 1, 2 якої у ТОВ «Ефект консалт» існувало зобов`язання щодо сплати ТОВ «Кімет плюс» грошових коштів у загальній сумі 1 000 000,00 грн. на підставі договору безвідсоткової фінансової допомоги № 3 від 23.12.2015 (надалі - Зобов`язання-1); у ТОВ «Кімет плюс» існувало зобов`язання щодо сплати ТОВ «Ефект консалт» коштів у загальній сумі 1 000 000,00 грн. за надані юридичні послуги по супроводженню господарської діяльності ТОВ «Кімет-плюс» згідно акту наданих послуг від 30.06.2016 до договору про надання юридичних послуг № 1/15 від 09.04.2025 (надалі - Зобов`язання-2).

У пункті 3 угоди вказано, що строк виконання Зобов`язання-1 та Зобов`язання-2 станом на дату укладення Угоди настав.

Відповідно до пункту 4 угоди сторони, маючи один до одного зустрічні однорідні вимоги строк виконання яких настав, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог в сумі 1 000 000 грн. 00 коп., а саме Зобов`язання-1 зараховується із Зобов`язанням-2 повністю.

Пунктом 5 угоди погоджено, що оскільки зустрічні вимоги були рівними - вищевказані в п. 1 та п.2 Угоди зобов`язання Сторін припиняються у повному обсязі з моменту підписання Угоди, що не потребує підписання будь-яких інших документів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що ТОВ "Кімет-плюс" у період з 23.12.2015 по 24.12.2015 перерахувало на користь ТОВ "Ефект Консалт" грошові кошти в загальній сумі 1 000 000,00 грн. із посиланням на договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 23.12.2015.

Разом із цим, ТОВ "Ефект Консалт" надано до матеріалів справи Угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог від 05.07.2016, укладену з ТОВ "Кімет-плюс", за умовами якої сторони зарахували зустрічні однорідні вимоги в сумі 1 000 000,00 грн., у тому числі й за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 23.12.2015.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України у редакції, чинній станом на 31.12.2021) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У статті 204 ЦК України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

До того ж, приписами Кодексу України з процедур банкрутства передбачений окремий процесуальний інструмент, який передбачає специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Така можливість визнання недійсними правочинів боржника передбачена статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до частини 2 якої правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Однак, доказів визнання недійсним в установленому законом порядку Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог від 05.07.2016 матеріали справи не містять, та недійсність відповідного правочину законом прямо не встановлена, тобто такий правочин не є нікчемними.

Суд зауважує, що закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі № 906/750/21).

З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку з укладенням сторонами чинної Угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог від 31.12.2021, зобов`язання ТОВ "Ефект Консалт" перед ТОВ "Кімет-плюс" зі сплати заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн. за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 3 від 23.12.2015 є припиненим.

У зв`язку з цим, суд у задоволенні позову про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн. дійшов висновку відмовити.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Оскільки підстави для задоволення позовних вимог відсутні, позовна давність до заявлених вимог не застосовується.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.07.2026

Суддя Д.В. Мандичев