Рішення № 138610882, 30.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2026Справа № 910/2501/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РКТ СИСТЕМС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОТЕХРЕСУРС"

про стягнення 191 872,65 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РКТ СИСТЕМС" (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОТЕХРЕСУРС" (відповідач) про стягнення 191 872,65 грн (борг - 159 290,02 грн, інфляційні втрати - 4 019,53 грн, 3% річних - 2 618,47 грн, пеня - 25 944,63 грн).

Крім того, у позові позивач просить зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати боргу - починаючи з дня, наступного за днем подачі позову (08.03.2026 року) до повної сплати відповідачем суми боргу - за такою формулою: пеня = С x (2 ОС : 365) x Д : 100, де С - сума боргу за період, 2 ОС : 365 - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2501/26 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 17.03.2026 до 17 години та відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 17.03.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Інших заяв та клопотань від учасників судового процесу не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «РКТ Системс» (далі - позивач, ТОВ «РКТС») перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛОТЕХРЕСУРС» (далі - відповідач, ТОВ «МЕТАЛОТЕХРЕСУРС») суму в розмірі 159 290,02 грн, у т.ч. ПДВ у розмірі 26 548,34 грн, що підтверджується платіжною інструкцією РВ84-70ТР-М40В-1843 від 20.08.2025.

Перерахунок грошових коштів ТОВ «РКТС» здійснило на підставі рахунку ТОВ «МЕТАЛОТЕХРЕСУРС» на оплату № 529 від 19.08.2025 (далі - Рахунок) за товар, а саме: круг 105/ст.45/НДЛ (з урахуванням порізки та доставки у м. Бровари).

Як вказує позивач у позові, договір на поставку товару, вказаного в рахунку, між ТОВ «РКТС» та ТОВ «МЕТАЛОТЕХРЕСУРС» не укладався ні в письмовій, ні в спрощеній формі.

Проте, позивач зазначає, що товар, зазначений в рахунку № 529 від 19.08.2025, ТОВ «МЕТАЛОТЕХРЕСУРС» не поставило.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить сягнути з відповідача 191 872,65 грн, з яких борг - 159 290,02 грн, інфляційні - 4 019,53 грн, 3% річних - 2 618,47 грн, пеня - 25 944,63 грн.

Крім того, у позові позивач просить зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати боргу - починаючи з дня, наступного за днем подачі позову (08.03.2026) до повної сплати відповідачем суми боргу.

При цьому в обґрунтування позову позивач посилається на те, що повернення коштів має бути здійснено на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами, за доводами позивача, не виникло відносин з поставки, зважаючи на відсутність укладеного між учасниками справи письмового договору.

Відповідач правом на подання заперечень не скористався.

Розглянувши надані суду докази, оцінивши правомірність заявлених позивачем вимог, суд вказує наступне.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що між позивачем та відповідачем виникли кондиційні зобов`язання, які мають регулюватись ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Поряд з цим, згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Статтею 657 ЦК України визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу, згідно з якою договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Поряд з цим, для договору купівлі-продажу може бути майно (товар) не встановлена обов`язкова письмова форма договору.

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Згідно зі ч. 2 вказаної норми якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Підставою для сплати позивачем відповідачу грошових коштів був рахунок № 529 від 19.08.2025.

На підтвердження оплати позивачем надано платіжну інструкцію № РВ84-70ТР-М40В-1843 від 20.08.2025.

13.11.2025 позивач звернуся до відповідача з претензією № 97 від 12.11.2025, в якій вимагалось у строк до 17.11.2025 повернути грошові кошти, що підтверджується копією опису вкладання, фіскального чеку та поштової накладної.

Вказана претензія отримана відповідачем 19.11.2025, що підтверджується роздруківкою з даними трекінгу.

Таким чином, доказами, наданими позивачем (рахунком, виданим відповідачем для оплати, та доказами оплати вказаного рахунку, здійсненої позивачем) підтверджується виникнення між сторонами договірних відносин з поставки (купівлі-продажу) товару, проте вказане унеможливлює виникнення між позивачем та відповідачем кондиційних зобов`язань, оскільки грошові кошти сплачувались позивачем на підставі виставленого рахунку за товар, який мав бути поставлений відповідачем, тобто правовою підставою для набуття грошових коштів була воля сторін на купівлю-продаж товару та його порізку та доставку у м. Бровари, про що окремо вказано у рахунку (п. 2 рахунку № 529 від 19.08.2025).

Тобто між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений формі, водночас, не погодження такої умови як строки поставки не вказує про не погодження сторонами всіх істотних умов.

З огляду на наступне, відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, як вказано вище, 13.11.2025 позивач звернуся до відповідача з претензією № 97 від 12.11.2025, в якій вимагав у строк до 17.11.2025 повернути грошові кошти, вказана претензія отримана відповідачем 19.11.2025.

Під час розгляду даної справи суду не надано доказів поставки відповідачем товару позивачу або повернення сум сплачених грошових коштів.

Враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач мав повернути грошові кошти у розмірі 159 290,02 грн у строк до 26.11.2025 (включно), таким чином, з 27.11.2025 відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 159 290,02 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 618,47 грн 3% річних та 4 019,53 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд не погоджується з визначенням початкової дати прострочення відповідачем обов`язку з повернення грошових коштів (21.08.2025), оскільки, як вказано судом вище, згідно з наданими суду доказами таке зобов`язання виникло у відповідача з 27.11.2025 .

При цьому у вимозі від 12.11.2025 позивач вказує про направлення 17.09.2025 вимоги № 15/1, яка отримана відповідачем 01.10.2025, проте доказів направлення вказаної вимоги, як і доказів отримання її відповідачем 01.10.2025 під час розгляду даної справи суду не надано.

За розрахунком суду розмір 3% річних та втрат від інфляції за період з 27.11.2025 по 08.03.2026 становить: 3% річних - 1 335,42 грн, інфляційні втрати - 3 043,10 грн.

У решті вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції суд відмовляє.

Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 25 944,63 грн пені, а також про нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати боргу - починаючи з дня, наступного за днем подачі позову (08.03.2026 року) до повної сплати відповідачем суми боргу.

Стосовно вказаної вимоги позивача суд вказує про наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, як визначено ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Водночас, під час розгляду даної справи суду не надано доказів укладення між сторонами правочину у письмовій формі з погодження про відповідальність у вигляді пені.

Судом відхиляються доводи позивача про можливість нарахування пені на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 2, 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Водночас, сам правочин щодо встановлення відповідальності у вигляді стягнення пені, як різновиду забезпечення виконання зобов`язання має вчинятись у письмовій формі, чого у даному випадку не відбулось.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у вимогах позивача про стягнення з відповідача 25 944,63 грн пені, а також про нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання до повної сплати відповідачем суми боргу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 2 271,04 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛОТЕХРЕСУРС" (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4, код 44814876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РКТ СИСТЕМС" (01054, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 30, код 45447659) суму попередньої оплати у розмірі 159 290,02 грн (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті дев`яносто грн 02 коп.), 3% річних у розмірі 1 335,42 грн (одна тисяча триста тридцять п`ять грн 42), інфляційні втрати у розмірі 3 043,10 грн (три тисячі сорок три грн 10 коп.), судовий збір у розмірі 2 271,04 грн (дві тисячі двісті сімдесят одну грн 04 коп.).

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення підписано 30.07.2026.

Суддя О.Г. Удалова