Ухвала суду № 138610546, 29.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

29.07.2026м. ДніпроСправа № 904/4500/26за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Іверське

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 42415521-КД-6 від 27.02.2025 у загальному розмірі 2 107 240, 25 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 399 674, 50 грн, заборгованість за процентами у розмірі 108 867, 73 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 1 598 698, 02 грн.

Разом із позовною заявою, Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подало заяву про забезпечення позову в межах ціни позову у розмірі 2 107 240, 25 грн, шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 1225055100:03:001:0141, площею 0,0233 (га), адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452704312250; будівля контори (об`єкт житлової нерухомості: Ні), загальна площа 390,6 (кв.м), опис: Б-будівля контори; В-архів; Г-гараж; Д-шлакоблочний гараж; У-дощата вбиральня, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 569608312250; 1/2 частка нежитлової будівлі, загальна площа 921,4 (кв.м), опис: А-1 - нежитлова будівля, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 1224856200:02:004:0074, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 113316212248; земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0049, площею 0,6 (га) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3195102112250; земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0048 площею 0,25 (га) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3195108012250; житловий будинок, загальною площею 99,9 (кв.м) (з них житлова 59 кв.м.), адреса: АДРЕСА_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3195192912020;

- накладення арешту на рухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), наступні транспортні засоби та сільськогосподарську техніку: марка ГАЗ, модель 3309, об`єм двигуна 4250, рік випуску 1995, № шасі НОМЕР_2 ; марка OPEL, модель VIVARO, об`єм двигуна 1870, рік випуску 2005, № куз. НОМЕР_3 ; марка ГАЗ, модель 33021, об`єм двигуна 2400, рік випуску 1997, № куз. НОМЕР_4 ; марка ВАЗ, модель 21061, об`єм двигуна 1500, рік випуску 1986, № куз. НОМЕР_5 ; причіп, марка 2ПТС-4, 1973 р.в., номерний знак НОМЕР_6 ; причіп, марка 2 ПТС-4, 2018 р.в., номерний знак НОМЕР_7 ; трактор колісний, марка ЮМЗ 8073, 1999 р.в., номерний знак НОМЕР_8 .

Заява мотивована тим, що 27.02.2025 між Акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та Фермерським господарством "СІМАГРОПЛЮС" укладено кредитний договір № 42415521-КД-6 відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 2 000 000 грн із терміном повернення 26.04.2026. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань, 27.02.2025 між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 42415521-ДП-6/1, предметом якого є надання поруки останнім за виконання зобов`язань Фермерським господарством СІМАГРОПЛЮС, які випливають з кредитного договору № 42415521-КД-6 від 27.02.2025. Крім того, зобов`язання позичальника забезпечені державною гарантією, відповідно до договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13110-05/554 від 03.12.2021. На рахунок ФГ СІМАГРОПЛЮС 28.02.2025 перераховано кредитні кошти у розмірі 2 000 000 грн. 05.05.2026 на адресу відповідача та позичальника направлено повідомлення-вимогу № 50227DNISS0WK від 29.04.2026 про сплату заборгованості у якому вимагалось не пізніше 28.05.2026, здійснити погашення заборгованості в повному розмірі. 09.06.2026 АТ КБ ПриватБанк направлена до Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ УКЕКСІМБАНК (агента) вимога на сплату за гарантією № 376 на суму 1 598 698, 02 грн. 09.06.2026 позивачем направлено повідомлення відповідачу та позичальнику про надсилання Міністерству фінансів України, як гаранту за кредитним договором № 42415521-КД-6 від 27.02.2025, вимоги на сплату за гарантією № 376 від 09.06.2026 відповідно до договору про надання гарантії на портфельній основі № 13110-05/554 від 03.12.2021. 17.06.2026 Міністерством фінансів України перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 1 598 698, 02 грн. З урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість позичальника та відповідача перед позивачем за кредитним договором № 42415521-КД-6 від 27.02.2025 станом на 21.07.2026 становить 2 107 240, 25 грн, з яких: 399 674,50 грн - заборгованості за тілом кредиту та 108 867,73 грн - заборгованості за процентами. Заборгованість перед державним бюджетом становить 1 598 698,02 грн. На момент пред`явлення позову вищевказана заборгованість добровільно не сплачена. З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з поручителя заборгованості в примусовому порядку.

Розглянувши матеріали заяви, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову з урахуванням їх розумності, обґрунтованості та адекватності, збалансованості інтересів сторін, суд вважає подану заяву про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 ГПК України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 4 ст. 139 ГПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. Отже, з положень ч. 4 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Господарський суд встановив, що Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у поданій заяві посилається на те, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з наявністю у відповідача присудженої до стягнення суми грошових коштів.

Як зазначає позивач, підставою для пред`явлення позову є неналежне виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 42415521-КД-6 від 27.02.2025. Оскільки відповідач на підставі договору поруки № 42415521-ДП-6/1 від 27.02.2025 поручився перед позивачем за належне виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору, то позивач просить стягнути заборгованість з відповідача, як поручителя.

Про наміри подати позов з приводу належних відповідачу на праві власності об`єктів рухомого та нерухомого майна, забороною відчуження яких заявник просить забезпечити позов, позивачем не зазначено.

Натомість, зі змісту заяви позивача вбачається, що останній пов`язує необхідність вжиття запропонованого заходу забезпечення (арешти об`єктів нерухомості та рухомого майна відповідача), саме з можливим ускладненням виконання майнової вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог та подальшого примусового виконання рішення суду.

За змістом актуальних позицій Верховного Суду вбачається сталий правовий висновок про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Поряд із цим, фундаментальним положенням вказаної судової практики є те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав та законних інтересів інших сторін.

Такий висновок узгоджується з пунктом 31 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22: За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно Відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Натомість, об`єкт забезпечення за заявою позивача, є заборона відчуження нерухомого та рухомого майна, яке не має безпосереднього зв`язку з предметом позовних вимог, а саме сумою потенційного стягнення у розмірі 2 107 240, 25 грн.

Позивачем додано до позовної заяви інформаційну довідку № 5005841631203 від 15.04.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, а саме земельна ділянка, кадастровий номер: 1225055100:03:001:0141, площею 0,0233 (га), адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1452704312250; будівля контори (об`єкт житлової нерухомості: Ні), загальна площа 390,6 (кв.м), опис: Б-будівля контори; В-архів; Г-гараж; Д-шлакоблочний гараж; У-дощата вбиральня, адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 569608312250; 1/2 частка нежитлової будівлі, загальна площа 921,4 (кв.м), опис: А-1 - нежитлова будівля, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 1224856200:02:004:0074, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 113316212248; земельна ділянка, кадастровый номер: 1225083000:02:002:0049, площею 0,6 (га) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3195102112250; земельна ділянка, кадастровий номер: 1225083000:02:002:0048 площею 0,25 (га) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3195108012250; житловий будинок, загальною площею 99,9 (кв.м) (з них житлова 59 кв.м.), адреса: АДРЕСА_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3195192912020.

Також, згідно з відповіді Головного сервісного центру МВС № 31/1265АЗ83582026 від 14.04.2026 (282494) вбачається, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано наступні транспортні засоби, а саме: марка ГАЗ, модель 3309, об`єм двигуна 4250, рік випуску 1995, № шасі НОМЕР_2 ; марка OPEL, модель VIVARO, об`єм двигуна 1870, рік випуску 2005, № куз. НОМЕР_3 ; марка ГАЗ, модель 33021, об`єм двигуна 2400, рік випуску 1997, № куз. НОМЕР_4 ; марка ВАЗ, модель 21061, об`єм двигуна 1500, рік випуску 1986, № куз. НОМЕР_5 .

Згідно відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області вих-10/7586 від 20.04.2026 за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано наступну сільськогосподарську техніку: причіп, марка 2ПТС-4, 1973 р.в., номерний знак НОМЕР_6 ; причіп, марка 2 ПТС-4, 2018 р.в., номерний знак НОМЕР_7 ; трактор колісний, марка ЮМЗ 8073, 1999 р.в., номерний знак НОМЕР_8 .

Суд звертає увагу, що позивачем в підтвердження вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна надано укладені між відповідачем та ОСОБА_2 наступні договори: дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 09.09.2025 та договір дарування нерухомого майна від 05.09.2025.

Як зазначає позивач, відповідачем здійснено перереєстрацію на близького родича майна, а саме: будівлі зерноскладу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , безоплатно подарована ОСОБА_2 (дружина) на підставі договору дарування нерухомого майна № 2584 від 05.09.2025; земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 1225083000:01:001:0047, розташовану на території Новопокровської селищної ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, безоплатно подарована ОСОБА_2 (дружина) на підставі договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 2663 від 10.09.2025; земельна ділянка площею 5,6600 га, кадастровий номер 1225083000:01:018:0166, розташовану на території Новопокровської селищної ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області, безоплатно подарована ОСОБА_2 (дружина) на підставі договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 2662 від 10.09.2025.

Суд зазначає, що вказані дії вчинені відповідачем задовго до настання строку виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № 42415521-КД-6 від 27.02.2025 забезпеченим договором порукою № 42415521-ДП-6/1 від 27.02.2025. Тому, вказані дії щодо відчуження належного позичальнику на праві власності нерухомого майна не можуть бути розцінені судом як дії направлені на уникнення відповідачем виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, однак позивачем не доведено наявності підстав утруднення виконання рішення в майбутньому у разі задоволення позову, та підстав, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Так, суд має надати належну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів майбутніх учасників судового процесу та не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Тобто обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При цьому доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, тобто обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінні ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас, законом не визначено перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням наведеного, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21.

Заявником не підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, зокрема, щодо реальності наміру вчинення особами, стосовно яких вживаються заходи забезпечення позову, дій спрямованих на порушення чи таких, що можуть призвести до ускладнення відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, позивач жодним чином не обґрунтував, чому стягнення грошових коштів не може бути забезпечено в інший спосіб, який би менше обмежував права відповідача (наприклад, арештом грошових коштів у межах суми стягнення, а не арештом майна, вартість якого загалом може значно перевищувати ціну позову).

Суд звертає увагу, що позивачем не додано до заяви про забезпечення позову довідки щодо вартості майна, що за заявою позивача підлягає арешту.

В свою чергу, твердження позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав позивача та унеможливить їх відновлення в повному обсязі в майбутньому ґрунтуються виключно на припущеннях.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.

Керуючись статтями 136 - 140, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "ПРИВАТБАНК" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 29.07.2026 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя В.І. Ярошенко