Рішення № 138610466, 22.07.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2026 р. Cправа № 902/488/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21007)

про стягнення 200 000,00 грн

за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,

представників сторін:

позивача Куцик Р.В. за довіреністю;

відповідача Могир О.В. за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 1894 від 14.04.2026 (вх. № 538/26 від 14.04.2026) Військової частини НОМЕР_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" про визнання недійсним пункту 4.1 Договору від 13.10.2022 № 168 в частині включення до ціни Договору суми податку на додану вартість у розмірі 200 000,00 грн та стягнення 200 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач неправомірно включив до вартості Договору про закупівлю товару № 168 від 13.10.2022 податок на додану вартість у сумі 200 000,00 грн, сплачений Військовою частиною НОМЕР_1 , незважаючи на те, що відповідні операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.04.2026 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/488/26 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.05.2026, про що 17.04.2026 постановив відповідну ухвалу.

11.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 11.05.2026 (вх. № 01-30/4746/26 від 11.05.2026).

За результатами судового засідання, що відбулося 12.05.2026, судом установлено, що відзив на позовну заяву № б/н від 11.05.2026 подано відповідачем з пропуском установленого процесуального строку. При цьому матеріали справи не містять заяв чи клопотань про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.

З огляду на викладене, керуючись статтею 118 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив залишити відзив на позовну заяву № б/н від 11.05.2026 (вх. № 01-30/4746/26 від 11.05.2026) без розгляду.

Водночас судом відкладено підготовче засідання на 16.06.2026, про що постановлено відповідні ухвали в протокольній формі.

12.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 12.05.2026 (вх. № 01-30/4831/26 від 12.05.2026), у якій заявник просив визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" процесуальний строк для подання відзиву у справі № 902/488/26, а також прийняти та долучити поданий відзив до матеріалів справи.

15.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява № б/н від 15.06.2026, яка зареєстрована загальним відділом "Канцелярія суду" 16.06.2026 за вх. № 01-30/6128/26, про заміну неналежного відповідача. У зазначеній заяві позивач просив замінити неналежного відповідача - Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод", посилаючись на те, що Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" припинило свою діяльність як юридична особа, а Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" є правонаступником усіх його прав та обов`язків.

Дослідивши заяву № б/н від 15.06.2026 (вх. № 01-30/6128/26 від 16.06.2026), судом установлено, що у позовній заяві № 1894 від 14.04.2026 (вх. № 538/26 від 14.04.2026) позивачем самостійно визначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод".

Відповідно, ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2026 визначено склад учасників справи, зокрема відповідачем у справі зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод".

При цьому зазначення у прохальній частині позовної заяви Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" не змінює визначеного позивачем складу сторін у справі та не є підставою для застосування положень процесуального законодавства щодо заміни неналежного відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви № б/н від 15.06.2026 (вх. № 01-30/6128/26 від 16.06.2026).

За результатами судового засідання, яке відбулося 16.06.2026, судом задоволено заяву № б/н від 12.05.2026 (вх. № 01-30/4831/26 від 12.05.2026), поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" процесуальний строк для подання відзиву у справі № 902/488/26 та долучено поданий відзив до матеріалів справи.

Крім того, судом закрито підготовче провадження у справі № 902/488/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2026, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

16.07.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 16.07.2026 (вх. № 01-30/7176/26 від 16.07.2026), до яких долучено ряд документів.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 16.07.2026, судом установлено, що позивачем не дотримано вимог статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України щодо подання додаткових пояснень, у зв`язку з чим суд залишив зазначені додаткові пояснення без розгляду.

Разом з тим судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача, розпочато стадію безпосереднього дослідження доказів, у межах якої відповідно до статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 22.07.2026, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представники сторін.

У судовому засіданні 22.07.2026 суд продовжив стадію дослідження доказів, після завершення якої перейшов до стадії судових дебатів, у межах яких представники сторін виступили з відповідними промовами.

За результатами судових дебатів судом 22.07.2026, відповідно до вимог частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні для ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 22.07.2026 суд згідно із частиною 4 статті 240 ГПК України підписав скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, підпадають під дію підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

На переконання позивача, наведені норми передбачають застосування нульової ставки податку на додану вартість до операцій з постачання товарів для забезпечення транспорту військових формувань, зокрема військових частин Збройних Сил України, у період дії воєнного стану.

Оскільки предметом Договору від 13.10.2022 № 168 було постачання товарів Військовій частині НОМЕР_1 для забезпечення її транспорту, такі операції, на думку позивача, підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість. З огляду на це включення до ціни Договору податку на додану вартість у сумі 200 000,00 грн є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що сама по собі наявність військової частини як покупця товару не є достатньою підставою для застосування нульової ставки податку на додану вартість. Для застосування такого режиму оподаткування необхідною є одночасна наявність предметного критерію щодо товару, функціонального критерію його використання для визначених транспортних засобів, а також належного документального підтвердження такого використання.

Крім того, відповідач посилається на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-466 від 26.11.2025, відповідно до якого виріб "Йорж 20.00.670" класифікується за кодом УКТ ЗЕД 7307 99 80 00 як фітинг для труб і трубок із чорних металів, що використовується для з`єднання рукава Ду-75, переважно у спеціалізованому промисловому або пожежному обладнанні, а не як запасна частина до автомобільного транспортного засобу, що використовується для потреб національної безпеки і оборони.

Також відповідач зазначає, що відповідно до індивідуальної податкової консультації ДПС України від 21.01.2026 № 465/ІПК/99-00-21-03-02-06/ІПК, у разі якщо товари не визначені нормативною чи технічною документацією як такі, що призначені для транспортних засобів, або використовуються лише опосередковано, операції з їх постачання підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою у розмірі 20 відсотків.

Крім цього, відповідач вказує, що податок на додану вартість має публічно-правову природу та не є договірною умовою у розумінні цивільного й господарського законодавства. Відтак вимога про визнання недійсним пункту договору в частині включення до його ціни податку на додану вартість, на думку відповідача, не є належним способом захисту порушеного права.

Відповідач також зазначає, що ним отримано оплату за належним чином поставлений та прийнятий покупцем товар у межах погодженої сторонами договірної ціни, тоді як сума податку на додану вартість не є його самостійним майновим набуттям, оскільки відповідні податкові зобов`язання виникають перед Державним бюджетом та можуть бути скориговані виключно у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Окрім того, відповідач наголошує, що Договір сторонами виконано у повному обсязі ще у 2022 році: товар поставлено та прийнято без зауважень, його вартість оплачено в повному обсязі, а тому зміна погодженої сторонами ціни Договору після його належного виконання законодавством не допускається.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.10.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (Покупець) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (Продавець) укладено Договір на закупівлю товару № 168.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується поставити Покупцю йоржі для автоцистерн (ДК 021:2015 - 34330000-9 Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів), зазначений у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток 1), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах Даного Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що номенклатура, асортимент, кількість товару, який Продавець зобов`язується передати Покупцю (далі - товар), зазначається у Специфікації (Додаток 1 до Договору).

Згідно із пунктами 1.3, 2.1 та 2.2 Договору місцем поставки товару визначено адресу: 35602, Україна, Рівненська обл., м. Дубно, пров. Страклівський, 13. Строк поставки товару встановлено до 20.11.2022. Одержувачем товару визначено Військову частину НОМЕР_1 , що знаходиться за вказаною адресою.

Приймання товару оформляється видатковою накладною, яка підписується представниками Покупця та Продавця при прийманні (п. 3.2 Договору).

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість товару (сума Договору) за цінами, визначеними у специфікації (Додаток 1 до цього договору), становить 1 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ 200 000,00 грн.

Умовами пункту 4.4 Договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару протягом 30-ти календарних днів після надання Продавцем Покупцю в установленому порядку наступних документів: видаткової накладної - 1 прим.

Відповідно до п. 9.1 Договору, Договір діє з дати набрання ним чинності до завершення воєнного стану, оголошеного Указом президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та подовженого Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною, сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару. Зокрема, предметом поставки визначено товар "Йорж 20.00.670" у кількості 2 000 шт за ціною 600,00 грн за одиницю з урахуванням податку на додану вартість.

Загальна вартість товару за Специфікацією становить 1 200 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість за ставкою 20 % у сумі 200 000,00 грн.

На виконання умов Договору Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" поставило Військовій частині НОМЕР_1 товар "Йорж 20.00.670", що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Так, відповідно до видаткової накладної № РН-0000005 від 14.12.2022 поставлено 500 одиниць товару на загальну суму 300 000,00 грн, у тому числі 250 000,00 грн без ПДВ та 50 000,00 грн ПДВ.

Згідно із видатковою накладною № РН-0000029 від 20.12.2022 поставлено 350 одиниць товару на загальну суму 210 000,00 грн, у тому числі 175 000,00 грн без ПДВ та 35 000,00 грн ПДВ.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000030 від 23.12.2022 поставлено 1 150 одиниць товару на загальну суму 690 000,00 грн, у тому числі 575 000,00 грн без ПДВ та 115 000,00 грн ПДВ.

Таким чином, загалом за вказаними видатковими накладними Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" поставило Військовій частині НОМЕР_1 2 000 одиниць товару на загальну суму 1 200 000,00 грн, з яких 1 000 000,00 грн становить вартість товару без податку на додану вартість, а 200 000,00 грн - сума податку на додану вартість.

У свою чергу Військова частина НОМЕР_1 здійснила оплату поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 796 (внутрішній номер 244929060) від 14.12.2022 на суму 300 000,00 грн, № 827 (внутрішній номер 247005253) від 21.12.2022 на суму 210 000,00 грн та № 829 (внутрішній номер 248435008) від 26.12.2022 на суму 690 000,00 грн.

31.10.2025 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" з листом № 5973.

У зазначеному листі позивач повідомив, що під час здійснення моніторингу закупівель за 2022-2023 роки було виявлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", яке полягало у включенні до ціни Договору № 168 від 13.10.2022 податку на додану вартість у сумі 200 000,00 грн за поставлені йоржі для автоцистерн.

Посилаючись на положення Податкового кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України № 178, Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що операції з постачання відповідного товару підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою податку на додану вартість, у зв`язку з чим запропонувала Державному підприємству "45 експериментальний механічний завод" у позасудовому порядку повернути суму податку на додану вартість у розмірі 200 000,00 грн, зазначивши, що у разі невиконання цієї вимоги спір буде вирішуватися в судовому порядку.

У подальшому Військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" із листом № 746 від 29.01.2026 аналогічного змісту, у якому наполягала на поверненні зазначеної суми податку на додану вартість.

У відповідь на звернення Військової частини НОМЕР_1 Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" листом № 194 від 04.02.2026 повідомило про відсутність підстав для повернення суми податку на додану вартість у розмірі 200 000,00 грн.

У зазначеному листі відповідач вказав, що з метою підготовки вмотивованої відповіді на листи-претензії Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Вінницької торгово-промислової палати для отримання експертного висновку щодо визначення коду товару "Йорж 20.00.670" згідно із Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Відповідно до експертного висновку Вінницької торгово-промислової палати № В-466 від 26.11.2025 встановлено, що виріб "Йорж 20.00.670" за своїми характеристиками, функціональним призначенням та сферою використання є виробом, що застосовується для з`єднання рукава Ду-75 з метою забезпечення герметичного та надійного з`єднання, і використовується переважно у спеціалізованому промисловому або пожежному устаткуванні.

Згідно із зазначеним експертним висновком товар класифіковано за кодом УКТ ЗЕД 7307 99 80 00 - фітинги для труб і трубок (зокрема муфти, коліна, втулки) з чорних металів (група 73 "Вироби з чорних металів").

Крім того, відповідач зазначив, що на підставі вказаного експертного висновку звернувся до Державної податкової служби України із запитом щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Як зазначено у листі відповідача, відповідно до індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 21.01.2026 № 465/ІПК/99-00-21-03-02-06/ІПК у разі постачання товарів, які не визначені нормативними та технічними документами як такі, що призначені для транспортних засобів, які використовуються для потреб забезпечення національної безпеки та оборони, або використовуються опосередковано, операції з їх постачання підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи висновки Вінницької торгово-промислової палати щодо характеристик та призначення товару, а також умови пункту 1.1 Договору № 168 від 13.10.2022, яким предметом поставки визначено йоржі для автоцистерн (код ДК 021:2015 - 34330000-9 "Запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів"), відповідач дійшов висновку про правомірність оподаткування операцій з постачання зазначеного товару за загальною ставкою податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

У зв`язку з наведеним Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" повідомило Військову частину НОМЕР_1 про відхилення заявленої претензії.

Таким чином, у зв`язку з неврегулюванням спірного питання у досудовому порядку та відмовою Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" повернути суму податку на додану вартість у розмірі 200 000,00 грн, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із цим позовом.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями ч.ч. 1-2 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж Кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція вкладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 910/12279/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положеннями ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю податку на додану вартість є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Отже, хоча податок на додану вартість й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).

Таким чином ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються Податковим кодексом України, та не залежить від волі сторін договору.

У підпункті 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій), г) 14 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції.

У статті 194 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, а саме: 194.1) Операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною; 194.1.1) Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

У статті 195 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

З метою спрощення порядку матеріального забезпечення військових формувань та забезпечення їх оперативного постачання в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України 02 березня 2022 року прийняв постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі Постанова № 178).

Положеннями постанови № 178 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Отже, застосування нульової ставки ПДВ відповідно до Постанови № 178 обумовлено не лише характером товару, а сукупністю визначених законодавством умов, зокрема призначенням такого товару та суб`єктним складом сторін відповідної операції.

З індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України, викладеної в листі від 21.01.2026 № 465/ІПК/99-00-21-0302 на звернення ТОВ "45 експериментальний механічний завод", вбачається, що нульова ставка ПДВ відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та Постанови № 178 застосовується до операцій з постачання товарів, у тому числі запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо, визначених нормативними та технічними документами для транспортних засобів, а також пально-мастильних матеріалів, за умови, що такі операції здійснюються на користь визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів та відповідають установленим нею умовам.

Державна податкова служба України також зазначила, що у разі постачання товарів, визначених нормативними та технічними документами для транспортних засобів, які використовуються для потреб забезпечення національної безпеки і оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, відповідні операції можуть оподатковуватися за нульовою ставкою ПДВ за умови дотримання положень та умов, визначених Постановою № 178.

Водночас у разі постачання товарів, які не визначені нормативними та технічними документами для відповідних транспортних засобів, такі операції підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ у розмірі 20 відсотків.

Разом із тим ДПС України у зазначеній індивідуальній податковій консультації звернула увагу, що правомірність застосування відповідної ставки ПДВ до конкретних операцій може бути встановлена виключно за результатами проведення відповідних перевірок, передбачених ПК України.

Щодо питання про механізм коригування податкових зобов`язань у випадку, коли при постачанні товарів, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ, постачальником помилково було нараховано ПДВ, ДПС України зазначила, що підстави для проведення відповідного коригування виникають у разі здійснення операцій з постачання товарів, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою, але були оподатковані з нарахуванням ПДВ.

Водночас суд враховує, що відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер та може використовуватися виключно платником податків, якому її надано.

Суд зауважує, що функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України "Про збройні сили України".

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про збройні сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про збройні сили України" в структурі Збройних Сил України містяться, зокрема, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видатків та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 15 Закону України "Про збройні сили України").

Тобто, з огляду на функції та обов`язки, покладені на військові частини, у тому числі Військову частину НОМЕР_1 , діяльність останніх спрямована на забезпечення оборони України, захист її суверенітету та територіальної цілісності. Відповідні обставини випливають із положень законодавства, якими визначено правовий статус, завдання та функції Збройних Сил України, а також фактичних обставин здійснення ними діяльності в умовах воєнного стану.

Відтак придбання військовою частиною товарів, призначених для забезпечення експлуатації її спеціалізованого транспорту, безпосередньо пов`язане з виконанням покладених на неї завдань та функцій із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, що відповідає меті, визначеній Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про недоведеність використання спірного товару для забезпечення транспорту Збройних Сил України.

Як убачається з матеріалів справи, предметом Договору є виріб "Йорж 20.00.670", призначений для використання в автоцистернах, що перебувають у користуванні Військової частини НОМЕР_1 , тобто у складі спеціалізованого транспортного засобу Збройних Сил України.

За своїм функціональним призначенням спірний виріб забезпечує належне та безпечне функціонування системи автоцистерни, зокрема герметичне та надійне з`єднання рукава Ду-75. Отже, його використання є безпосередньо пов`язаним із забезпеченням експлуатаційної придатності відповідного транспортного засобу та можливістю його використання за призначенням.

При цьому суд зазначає, що положення Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 не ставлять застосування нульової ставки ПДВ виключно у залежність від найменування товару, його класифікації чи коду за УКТ ЗЕД. Визначальним у цьому випадку є встановлення фактичного призначення товару та його безпосереднього використання для забезпечення транспорту військового формування з метою виконання завдань, пов`язаних із обороною України, захистом безпеки населення та інтересів держави.

З огляду на те, що покупцем за Договором є Військова частина НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України, а спірний товар призначений для використання в автоцистернах та забезпечує функціонування їхньої системи, суд доходить висновку про наявність безпосереднього функціонального зв`язку цього товару з транспортним засобом Збройних Сил України.

Таким чином, придбання товару "Йорж 20.00.670" було зумовлене не загальногосподарськими чи цивільними потребами, а необхідністю забезпечення належної експлуатації спеціалізованого транспорту Військової частини НОМЕР_1 , який використовується для виконання завдань за призначенням. Відтак спірна господарська операція відповідає критеріям, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178, для застосування нульової ставки ПДВ.

Суд критично оцінює доводи відповідача, обґрунтовані експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати № В-466 від 26.11.2025, відповідно до якого виріб "Йорж 20.00.670" класифікується за кодом УКТ ЗЕД 7307 99 80 00 як фітинг для труб і трубок із чорних металів, призначений для з`єднання рукава Ду-75 та такий, що може використовуватися, зокрема, у спеціалізованому промисловому чи пожежному устаткуванні.

Саме по собі визначення товарної класифікації виробу за кодом УКТ ЗЕД та віднесення його до категорії фітингів для труб і трубок не спростовує встановленого судом факту його конкретного функціонального призначення та не виключає можливості використання такого виробу як складової частини системи спеціалізованого транспортного засобу.

Як установлено судом, у спірних правовідносинах товар "Йорж 20.00.670" призначений саме для використання в автоцистернах та забезпечує належне і безпечне функціонування відповідної системи, зокрема герметичне та надійне з`єднання рукава Ду-75. Тобто його функціональне призначення визначається не лише загальними характеристиками виробу, а й конкретним способом його використання у складі спеціалізованого транспорту Збройних Сил України.

За таких обставин висновки експертного дослідження щодо товарної класифікації виробу як фітинга для труб і трубок не спростовують встановленого судом факту його призначення та використання у складі спеціалізованого транспортного засобу Збройних Сил України.

При цьому Постанова № 178 не містить вимоги про те, що для застосування нульової ставки ПДВ відповідний товар має бути обов`язково класифікований за УКТ ЗЕД саме як "запасна частина" транспортного засобу. Визначальним є встановлення того, чи призначений та фактично використовується товар для забезпечення транспорту військового формування, необхідного для виконання завдань із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В-466 від 26.11.2025, визначаючи загальну товарну класифікацію виробу, не спростовує його конкретного функціонального призначення та фактичного використання в автоцистернах Військової частини НОМЕР_1 , а тому не може бути покладений в основу висновку про відсутність передбачених Постановою № 178 умов для застосування нульової ставки ПДВ.

Разом із тим суд установив, що сторонами Договору погоджено включення до ціни товару ПДВ за ставкою 20 відсотків, унаслідок чого до вартості спірного товару включено суму податку на додану вартість у розмірі 200 000,00 грн.

Оскільки спірна операція відповідно до встановлених судом обставин підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою ПДВ, включення до ціни товару податку за ставкою 20 відсотків суперечить вимогам підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178.

Відтак пункт 4.1 Договору від 13.10.2022 № 168 у частині включення до ціни товару ПДВ у розмірі 200 000,00 грн не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим наявні правові підстави для визнання його недійсним у цій частині на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України.

За положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.

Враховуючи, що відповідач отримав від позивача суму податку на додану вартість за операцією, яка відповідно до законодавства підлягала оподаткуванню за нульовою ставкою, правові підстави для утримання такої суми у відповідача відсутні.

Отже, неповернення відповідачем Військовій частині НОМЕР_1 коштів, сплачених у складі ціни товару понад суму, яка підлягала сплаті за договором з урахуванням належної ставки ПДВ, має наслідком безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 200 000,00 грн, що відповідає сумі ПДВ, включеній до ціни товару за умовами договору та специфікації.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 200 000,00 грн безпідставно набутих коштів.

Щодо посилань відповідача на те, що у прохальній частині позовної заяви відповідачем зазначено Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод", яке на момент звернення до суду вже не існувало, суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви, зокрема з її вступної частини, у якій визначено склад учасників справи та зазначено їхні реквізити, позивачем належним відповідачем у справі визначено саме Товариство з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод".

Водночас зазначення у прохальній частині позовної заяви найменування Державне підприємство "45 експериментальний механічний завод" замість актуального найменування відповідача суд розцінює як технічну описку, яка сама по собі не свідчить про неправильне визначення позивачем особи відповідача.

При цьому зі змісту позовної заяви в цілому, зокрема зазначених у ній ідентифікаційних та інших реквізитів відповідача, суду є можливим однозначно встановити, що позов пред`явлено саме до Товариства з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод".

Крім того, сам відповідач у поданих до суду заявах та поясненнях не заперечує, що ТОВ "45 експериментальний механічний завод" є правонаступником Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод", а відтак наведена у прохальній частині позову назва не створює невизначеності щодо особи, до якої пред`явлено позов.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежного визначення його позивачем у цій справі, оскільки фактично відповідачем визначено саме ТОВ "45 експериментальний механічний завод", а допущене у прохальній частині позовної заяви зазначення попереднього найменування юридичної особи має характер технічної описки та не впливає на правильність визначення складу сторін у справі.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 5 324,80 грн.

Так, за приписами пп. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, при зверненні до суду з позовною заявою, яка містить одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру на суму 200 000,00 грн, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 5 324,80 грн, а саме:

2 662,40 грн за вимогу немайнового характеру (3 328,00 грн х 0,8);

2 662,40 грн за вимогу майнового характеру, виходячи з ціни позову 200 000,00 грн (200 000,00 грн х 1,5% = 3 000,00 грн, але з урахуванням мінімального розміру судового збору 3 328,00 грн х 0,8).

Натомість, згідно із платіжною інструкцією № 1 (внутрішній номер 496461425) від 25.03.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Таким чином, позивачем недоплачено судовий збір у розмірі 1 996,80 грн (5 324,80 грн 3 328,00 грн).

З огляду на наведене, враховуючи встановлений судом факт недоплати позивачем судового збору при зверненні до суду з позовом, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача в дохід Державного бюджету України недоплаченої суми судового збору в розмірі 1 996,80 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 4.1 Договору на закупівлю товару № 168 від 13.10.2022, укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 200 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, 57, м. Вінниця, 21007; код ЄДРПОУ 08341806) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 200 000 грн 00 коп безпідставно сплаченого ПДВ та 5 324 грн 80 коп витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1 996 грн 80 коп недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 30 липня 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи