Рішення № 138608864, 29.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/9396/26

н/п 2/953/5067/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі судового засідання Мартиненко Т.П.,

за участі представника позивача Макаренко М.І.,

розглянувши в місті Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Макаренко Марини Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

установив:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 02 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження № 61692294 з примусового виконання виконавчого напису № 4804, вчиненого 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованості у розмірі 17 522 гр.

Постановою приватного виконавця від 02.04.2020 у вказаному виконавчому провадженні накладено арешт на грошові кошти позивача, що знаходяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім тих, на які накладення арешту або звернення стягнення заборонено законом.

Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса № 4804 від 30.03.2020 року вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв`язку з чим він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Зокрема, позивач зазначає, що не укладала з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» нотаріально посвідченого кредитного договору та не має жодних зобов`язань перед цією чи іншими фінансовими установами.

Крім того, позивач не отримувала жодних письмових вимог (повідомлень) ні від відповідача, ні від нотаріуса, а тому не визнає розмір заборгованості, нарахованої ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», у тому числі процентів та комісій, оскільки була позбавлена будь-якої інформації щодо наявності та змісту кредитних зобов`язань. У зв`язку з відсутністю належного інформування про стан розрахунків, позивач була позбавлена можливості своєчасно оспорити заявлені вимоги або виконати їх, що свідчить про відсутність безспірності заборгованості.

Таким чином, на думку позивача, у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису, оскільки він був здійснений на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим та не входить до переліку документів, за якими допускається безспірне стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису.

Окрім цього, позивач зазначає, що приватним нотаріусом з метою вчинення виконавчого напису і у подальшому відкриття приватним виконавцем, обраним відповідачем усупереч Закону України «Про виконавче провадження», виконавчого провадження було зазначено недостовірну адресу її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , тоді як фактично позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а не за адресою АДРЕСА_3 .

Крім того, вказує, що в разі визнання виконавчого напису нотаріуса або іншого виконавчого документу, таким що не підлягає виконанню повинна відбутися реституція сторін, тобто повернення в першочерговий стан. Так відповідно до відповіді приватного виконавця №164399 від 19.06.2026 станом на дату надання інформації у рамках виконавчого провадження №61692294, приватним виконавцем стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 4762,58 гр., які перераховано відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», з яких: 3419,78 гр. сума боргу, яка перерахована на рахунок стягувача ТОВ «Алекскредит»; 1000 гр. витрати виконавчого провадження (в тому числі і повернення авансового внеску стягувача в розмірі 300,00 гр.); 342,80 гр. основна винагорода приватного виконавця. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. У зв`язку з тим, що виконавчий напис №4804 від 30 березня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., є таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з порушенням чинного законодавства, тому підстава, на якій були стягнуті з позивача на користь відповідача грошові кошти у розмірі 4762,58 гр. відпала, і вони підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача адвокат Макаренко М.І. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст.12,13,43,81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. 02.04.2020 року відкрито виконавче провадження №61692294, про примусове виконання виконавчого напису №4804, вчиненого 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В.

З тексту виконавчого напису № 4804, вчиненого 30.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вбачається, що позивачем 21.03.2021 року був укладений кредитний договір №1294169 з ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ». Разом з тим, у виконавчому написі прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_2 », коли правильним прізвищем позивача є « ОСОБА_3 », що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

ОСОБА_1 в позові зазначила, що виконавчий напис №4712, вчинений 30.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про стягнення з неї заборгованості у сумі 17 522 гр., вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме здійснюючи перевірку документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов`язання та їх безспірність, нотаріус не зауважив на відсутність нотаріального посвідчення кредитного договору, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. не пересвідчився у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, не перевірив дотримання вимоги про направлення кредитором повідомлення боржника про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, не перевірив правильність написання анкетних даних боржника, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Зважаючи на вищевикладене, позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (частина друга статті 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У частинах першій, другій статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап- вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно з пунктом 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум, витребування від боржника майна або про витребування об`єкта довірчої власності у довірчого власника, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, віднесено до таких документів нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, жодних заперечень, а також належних та допустимих доказів безспірності відповідачем не надано.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.03.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Таким чином, відповідачем не надано жодних доказів, що підтвердили б наявність оригіналу нотаріально засвідченого договору, а також безспірність заборгованості, що стали підставою для вчинення спірного виконавчого напису.

Враховуючи все вище викладене, беручи до уваги відсутність відзиву, а також враховуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно стягнення безпідставно набутих грошових коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Суд звертає увагу, що стягнення з позивача грошових коштів у виконавчому провадженні відповідає приписам частини першої, третьої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Оскільки виконавчий напис, вчинений 30.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. зареєстрований в реєстрі за №4804, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» грошових коштів у сумі 17522 гривень, визнається судом таким, що не підлягає виконанню, то слід дійти висновку, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в розмірі 4762,58 гривень підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, згідно якої вони були отримані, відпала.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 гр., суд зазначає наступне.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні документи: угода про надання правової допомоги №05/26 від 19.05.2026, укладена між адвокатом Макаренко М.І. та ОСОБА_1 ; акт №1 до Угоди про надання правничої допомоги №05/26 від 19.05.2026, згідно якої гонорар, що був сплачений адвокату становить 7000 гривень; квитанцію про отримання гонорару за надання правничої допомоги від 09.07.2026; акт №2 до Угоди про надання правничої допомоги №05/26 від 19.05.2026, згідно якої гонорар, що був сплачений адвокату становить 1500 гривень; детальний опис наданих послуг за Угодою про надання правової допомоги №05/26 від 19.05.2026, наданих адвокатом Макаренко М.І. по справі №953/9396/26, згідно якого адвокатом були надані наступні послуги: підготовка та подання адвокатського запиту №2/09/06 від 09.06.2026; підготовка та подання адвокатського запиту №1/24/06 від 24.06.2026; підготовка та подання адвокатського запиту №1/07/07 від 07.07.2026; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №61692294 - 30 хв.; підготовка та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих грошових коштів; участь у судовому засіданні по справі №953/9396/26, яке відбулося у приміщенні Київського районного суду м. Харкова 29.07.2026 о 12.40.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд при визначенні суми відшкодування витрат повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, дослідивши надані, в підтвердження отриманої професійної правничої допомоги, докази, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, враховуючи характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг, складність справи, доходить до висновку про задоволення вимог позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 гр.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вище викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331, 20 гр.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 43, 81, 137, 141 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 18, 1212 ЦК України, суд -

ухвалив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 адвоката Макаренко Марини Ігорівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи: Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4804 від 30 березня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, згідно якого з боржника ОСОБА_4 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» стягнуто заборгованість у розмірі 17 522 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 4762 (чотири тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 58 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ 41346335, адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А.

Треті особи:

Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, адреса: 07400, КИїська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 15, під. 5, прим. 6;

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4-А, оф. 71-А .

Суддя С.Л. Шаренко