Рішення № 138608369, 20.07.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

20.07.2026

ЄУН 389/1972/26

провадження №2/389/1045/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.

розглянувши у підготовчому засіданні у приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позовну заяву обґрунтувала тим, що після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважала, що квартира належала ОСОБА_2 після смерті її матері, бабусі позивача, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 04 січня 1992 року склала заповіт на користь своєї доньки, ОСОБА_2 , в якому заповідала вищезазначену квартиру. Про наявність заповіту позивачу стало відомо нещодавно, коли вона переглядала речі своєї матері. Своїх спадкових прав ОСОБА_2 не оформляла, так як вважала, що фактичними діями прийняла спадщину після смерті матері, тому що продовжила проживати, відкрити володіти та користуватись квартирою разом із позивачем. ОСОБА_3 володіла квартирою відповідно до договору купівлі-продажу від 04 січня 1992 року посвідченого Державним нотаріусом Знам`янської міської державної нотаріальної контори Цурканом А.Є. Звернувшись до нотаріальної контори, позивачу роз`яснено, що нею не надано правовстановлюючих документів які підтверджують належність квартири спадкодавцю, а за життя ОСОБА_2 не оформила свої спадкових прав. Оригінал договору купівлі-продажу квартири та свідоцтва про смерть ОСОБА_2 не зберігся, повторна видача свідоцтва неможлива через припинення будь-яких дипломатичних відносин з країною агресором. Тому позивач вимушена звернутись до суду за захистом прав та своїх законних інтересів.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала клопотання про розгляд справи без її участі, вимоги позову підтримала та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відносно задоволення заявлених вимог не заперечує.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 мала у власності квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 04 січня 1992 року посвідченого Державним нотаріусом Знам`янської міської державної нотаріальної контори Цурканом А.Є. ОСОБА_3 . 4 січня 1992 року заповіла належну їй квартиру донці ОСОБА_2 , про що свідчить заповіт, посвідчений Державним нотаріусом Знам`янської міської державної нотаріальної контори Цурканом А.Є. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Факт родинних відносин між померлою та позивачем підтверджується копією свідоцтва про народження виданого міським ДРАЦС міста Магадану від 21 липня 1982 року, де в графі відомості про матір позивача, зазначена ОСОБА_2 . На підтвердження зміни прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » позивач надав копію свідоцтва про одруження, копію свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_6 та копію свідоцтва про шлюб з ОСОБА_7 , у шлюбі з яким вона набула прізвище « ОСОБА_8 ».

Відповідно до домової книги на квартиру АДРЕСА_1 , за вказаною адресою проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційних довідок зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти/спадкові договори), після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкові справи не заводилися, свідоцтва не видавалися.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінка доказів здійснюється судом за приписами ст.89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.4, 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (2003 року) та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.02.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, який помер до 01 січня 2004 року, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ст.549 ЦК УРСР ). Відповідно до п.3,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року N 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», яка була чинна на час відкриття спадщини, якщо у шестимісячний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Як визначено ч.2 ст.548 ЦК Української РСР, - прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За загальними правилами спадкування до складу спадщини входять усі права та обов`язки, а також майно, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, в тому числі наявність у спадкоємців оригіналів правовстановлюючих документів.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року, якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Згідно зі статтям 68, 69 Закону України «Про нотаріат», підп.4.14.-4.15, 4.18, 4.20 п.4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зазначено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, а нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до статті 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є: принцип неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 41 Конституції України передбачено: «Кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним. Підставою виникнення права приватної власності є також успадкування майна, що базується на правонаступництві.

Цивільний процесуальний кодекс України у статті 2 закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, який діє для України з 11 вересня 1997 року та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень книги 6 ЦК України, спадкове право захищає власність фізичних осіб. Усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача, виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких є позивач.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.5 ЦПК).

Враховуючи вищевикладене, те що у день смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у виді квартири, яку вона успадкувала фактичними діями після смерті ОСОБА_3 , на час смерті матері була малолітньою та єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину в установленому законом порядку, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру у позасудовому порядку не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Судовий збір залишити за фактично понесеним.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Знам`янська міська рада Кропивницького району Кіровоградської області місце знаходження м. Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області вул. Михайла Грушевського, 19, код ЄДРПОУ 26241020.

Суддя В.В. Український