Рішення № 138607701, 30.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4854/26

№ 2/183/5542/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

-визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат загальною площею 44,2 кв. м, житловою площею 28,5 кв. м,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримала у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 44,2 кв. м, житловою площею 28,5 кв. м, за договором дарування від 22 січня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом С. О. Малаховим, зареєстрованим в реєстрі за № 503. Квартира двокімнатна на 5-му поверсі п`ятиповерхового будинку з кімнатами: 1 жила кімната 11,40 кв. м, 2 жила кімната 17,10 кв. м, кухня 6,10 кв. м, ванна кімната 2,70 кв. м, коридор 5,10 кв. м, вбудована шафа 1 кв. м, балкон (лоджія) 0,8 кв. м. Технічні характеристики підтверджуються технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , реєстровий № 527, виданий Сіверськодонецьким міським бюро технічної інвентаризації. На звороті договору дарування від 22 січня 2002 року, реєстровий №503, проставлений реєстраційний напис Сіверськодонецьким міським бюро технічної інвентаризації, який підтверджує володіння квартирою АДРЕСА_3 на праві приватної власності. З січня 2002 року позивач фактично проживала і володіла квартирою АДРЕСА_2 .

З метою проведення реєстрації свого права власності на вказану вище квартиру позивач звернулась до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з відповідною заявою. Однак, 25 березня 2026 року отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 83955361 на підставі того, що на запит державного реєстратора не надано інформації щодо зареєстрованого до 01 січня 2013 року права власності на вказану квартиру, права на яку заявлено. Сіверськодонецька міська військова адміністрація повідомила про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки архіви Сіверськодонецької БТІ не були вивезені на підконтрольну Україні територію. Через неможливість внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП) щодо володіння мною квартири АДРЕСА_2 позивач позбавлена права розпоряджатися майном на власний розсуд.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушена звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 04 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали, або нотаріально засвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову у виді договору дарування та технічного паспорта.

Постановленою судом ухвалою від 20 липня 2026 року задоволено клопотання позивача, підготовчі та судові засідання у справі призначено проводити в режимі відеоконференцзв`язку.

20 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, з урахуванням думки позивача та позиції представника відповідача на 20 липня 2026 року.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи, проведення всіх судових засідань без його участі. Просив вирішити справу відповідно до вимог чинного законодавства, процесуальну позицію у справі поклав на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи висновує таке.

Судом установлено, що згідно з посвідченою нотаріально Матюховою Т. П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 травня 2026 року, зареєстрованої в реєстрі за № 482, копією договору дарування квартири, вчиненого 22 січня 2002 року та посвідченого Малаховим С. О., приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу в реєстрі за № 503, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, вид. Северодонецьким бюро технічної інвентаризації 15 січня 2002 року за № 105 відчужувана квартира АДРЕСА_3 двокімнатна, на 5 поверсі, 5-ти поверхового будинку, загальною площею 44,2 кв. м, жилою площею 28,5 кв. м. Вказана квартира належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування, посвідченого Северодонецькою державною нотаріальною конторою 26 лютого 1996 року в реєстрі за № 876 та зареєстрованого у Северодонецькому БТІ 14 березня 1996 року за № 527. Інвентаризаційна оцінка квартири складає 12 067 грн /а.с.19/. Друга сторінка договору містить реєстраційний напис на документі про право власності та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 з підписом посадової особи, запис відомостей в реєстрову книгу за № 527 від 04 лютого 2002 року /а.с.19/.

З дослідженої в судовому засіданні посвідченої нотаріально Сергієнко С. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 травня 2026 року, зареєстрованої в реєстрі за № 421, копії технічного паспорта квартири АДРЕСА_2 , інвентарний номер 5/1801, реєстровий 527 вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна 44,20 кв. м, жила 28,50 кв. м), дійсного власника ОСОБА_1 (договір дарування квартири). Технічний паспорт містить відтиск печатки Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.20-21/.

З засвідченої позивачем копії паспорта громадянки України серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається реєстрація позивача з 14 лютого 2002 року за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4-6/. Відомості про вказану адресу реєстрації підтверджуються й витягом з реєстру територіальної громади № 2025/011527611 від 14 серпня 2025 року /а.с.8/.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Лугинець І. І., Департамента з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради № 83955361 від 25 березня 2026 року, при розгляді заяви від 05 лютого 2026 за реєстраційним номером 71359614 відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставою вказано те, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановлено наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме: на запит державного реєстратора, направлений в порядку, передбаченому статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо надання інформації про реєстрацію права власності на заявлений об`єкт до 01 січня 2013 року Сіверськоданецька міська військова адміністрація повідомила про неможливість надати запитувану інформацію, оскільки архіви Сіверськодонецької БТІ не були вивезені на підконтрольну Україні територію /а.с.12/.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує її право власності (договір дарування квартири), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

Верховний суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 2002 році. Надані позивачем докази у виді договору дарування квартири, технічного паспорта посвідчені органом, що здійснював реєстрацію права власності на 2002 рік Сєвєродонецьким БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,2 кв. м, жилою площею 28,5 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 30 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов