Рішення № 138607698, 23.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5990/25

№ 2/183/2150/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Баки Оксани Василівни, Виконавчого комітету Самарівської міської ради, в особі служби у справах дітей, про:

- припинення права власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на 2/8 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на 2/8 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошових коштів у розмірі 102 500,00 гривень в якості компенсації вартості 2/8 частин майна, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

у червні 2025 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування позову вказала, що з 03 лютого 2015 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . У червні 2015 року з чоловіком позивач купила житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказаний будинок був куплений для сім`ї та майбутнього проживання спільної дитини. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув у Фінляндії. Позивач указує, що їй не вдалось отримати свідоцтво про смерть в Україні, тож органами РАЦС направлений офіційний запит до Фінляндії з метою надання інформації про смерть ОСОБА_3 , однак на день звернення з позовом позивач такої інформації не отримала. Засобами поштового зв`язку позивач звернулась до приватного нотаріусу Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області з заявою про прийняття спадщини. За результатами звернення відкрита спадкова справа № 20/2025, але у видачі свідоцтва було відмовлено через не надання свідоцтва про смерть ОСОБА_3 .

Позивач указує, що разом з ОСОБА_3 у Фінляндії були його батьки, яких позивач просила вислати свідоцтво про смерть. Однак, вони відмовили, говорячи, що будинок отримає ОСОБА_2 син від першого шлюбу ОСОБА_3 , та повідомили про відсутність бажання надання допомоги. Зазначає, що намагалась поговорити з ОСОБА_2 та просила його дати копію свідоцтва про смерть, однак отримала відмову. Звернувшись до приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Баки О. В. позивач дізналася, що ОСОБА_2 надав свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Звернувшись до нотаріуса позивач 14 травня 2025 року отримала свідоцтво про право власності, згідно з яким за нею визнана 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Набуття права підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 14 травня 2025 року за № 426812763. Також позивач отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті чоловіка від 14 травня 2025 року, відповідно до якого отримала 1/4 частину спадкового майна від 1/2 будинку, що належала чоловікові та за нею зареєстроване право власності на 1/8 частину житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 14 травня 2025 року за №426812907. Син позивача, ОСОБА_4 , отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька від 14 травня 2025 року, за яким набув 1/4 частину спадкового майна (від 1/2 будинку) та за ним зареєстроване його право власності на 1/8 частину вищевказаного житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 14 травня 2025 року за № 426813079.

Власником інших 2/8 частин будинку є відповідач ОСОБА_2 , який отримав 1/2 частку спадкового майна від 1/2 частини будинку, в тому числі з урахуванням 1/4 частки, від якої на його користь відмовилась мати померлого, ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що намагалась зв`язатись з ОСОБА_2 , пропонувала йому викупити його частину будинку для подальшого проживання її та дитини, зважаючи на ту обставину, що відповідач у вказаному будинку ніколи не проживав, грошових коштів у нього не вкладав, проблем з житлом ніколи не мав, однак відповідач від пропозиції відмовився. Крім того, до моменту отримання свідоцтва про право на спадщину відповідач неодноразово вимагав віддати йому документи на будинок, оскільки вважав себе єдиним законним власником будинку разом з матір`ю померлого. Усе вказане виключає можливість спільного володіння і користування зазначеним будинком. Наголошує, що 2/8 частини вказаного будинку є незначними та їх неможливо виділити в натурі, оскільки відповідно до технічного паспорта від 22 травня 2025 року загальна площа житлового будинку становить 28,4 кв. м, з них житлової 19,7 кв. м. Отже, 2/8 частини становлять 7,1 кв. м, з них житлової площі 4,9 кв. м. Указує, що припинення права власності відповідача не завдасть істотної шкоди його інтересам чи членам його сім`ї, оскільки за 10 років відповідач, члени його сім`ї не мали жодного відношення до вказаного житлового будинку, в ньому ніколи не проживали, грошових коштів у ремонт, утримання не вкладали.

Постановленою судом ухвалою від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

В підготовчому провадженні 18 вересня 2025 року відповідачем не висловлено заперечень щодо позову та надано сторонам можливість мирно врегулювати спір за їх клопотанням.

Постановленою судом ухвалою від 17 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Докази отримано 24 грудня 2025 року.

Постановленою судом ухвалою від 26 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Постановленою судом ухвалою від 23 липня 2026 року долучено докази у справу в порядку ст. 212. ЦПК України.

Позивач до суду не з`явилася, надала заяву, в якій просила проводити розгляд справ за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, відзиву на позов не надав. Подав заяву, в якій не заперечив проти позову.

Треті особи про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Поважних причин неявки суду не повідомили. Неявка представників третіх осіб не заважає розгляду справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви та покладені в її обґрунтування аргументи, перевіривши їх поданими стороною позивача та отриманими судом доказами, висновує таке.

З отриманої судом на постановлену судом ухвалу копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка містить копії поданих нотаріусу та постановлених нею документів, убачається що:

-згідно з засвідченим 21 березня 2025 року за № 1 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В. перекладом з фінської мови, апостильованого агентством цифрових і демографічних даних Фінляндії, засвідченого в м. Лахті 14 березня 2025 року Петрі Валкама, нотаріусом № 163/2025 15 вересня 2024 року експертом м. Лахті видане свідоцтво про смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України, проживаючого з 01 серпня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.76-87/;

-зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 вбачається укладення шлюбу 03 вересня 1972 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 /а.с.73/;

- ІНФОРМАЦІЯ_7 у батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 /а.с.74/;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_10 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 26 жовтня 2023 року /а.с.75 зворот/;

-свідоцтвом про розірвання шлюбу від 31 серпня 2010 року серії НОМЕР_7 підтверджене розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 /а.с.72 зворот/;

-відповідно до повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07 січня 2025 року, 03 лютого 2015 року зареєстрували шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с.68 зворот/;

-02 червня 2015 року ОСОБА_3 придбано у ОСОБА_12 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за 29 876 грн 00 коп згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Шевченко Г. В., приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу в реєстрі за № 557 /а.с.104-105/. У п.7 договору вказано про доведення до покупця факту отримання від ОСОБА_1 , дружини покупця ОСОБА_3 , заяви про її згоду на купівлю вищевказаного житлового будинку за спільно нажиті з ним кошти, справжність підпису на якій засвідчено 02 червня 2015 року Шевченко Г. В., приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу в реєстрі за № 554. 02 червня 2015 року право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_3 (на момент звернення з позовом перейменовано на Самар) Дніпропетровської області зареєстроване за ОСОБА_3 . Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в реєстрі: 647042312119, на що вказує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.106/ та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта /а.с.103/;

-згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 12 липня 2018 року, у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_4 /а.с.68/;

-13 січня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття нею та ОСОБА_4 спадкового майна у виді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.64/;

-31 січня 2025 року нотаріусом направлено позивачеві запит про надання документу, що підтверджує смерть ОСОБА_3 та повідомлено про неподання заявником документу, що підтверджує смерть ОСОБА_3 /а.с.66 зворот/, вчинено реєстрацію спадкової справи № 20/2025 /а.с.65 зворот/, отримано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану щодо ОСОБА_3 /а.с.66/;

-04 лютого 2025 року ОСОБА_1 подано заяву, згідно з якою позивач повідомила про прийняття спадщини нею та ОСОБА_4 /а.с.67/;

-06 березня 2025 року ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 подано заяву про прийняття спадщини після батька ОСОБА_3 /а.с.71/;

- ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_13 , місце проживання: АДРЕСА_5 , подано заяву про відмову від прийняття спадщини після сина ОСОБА_3 на користь онука, сина померлого ОСОБА_2 /а.с.71 зворот/;

-витягом з реєстру територіальної громади № 2025/002608882 від 24 лютого 2025 року підтверджується реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.75/;

-з відповіді виконавчого комітету Самарівської міської ради від 05 травня 2025 року № 822/0/2-25 вбачається, що ОСОБА_3 по день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с.88 зворот/;

-14 травня 2025 року ОСОБА_1 в своїх та ОСОБА_4 інтересах подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на належні частки у майні померлого ОСОБА_3 , видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у спільній сумісній власності подружжя на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.89/;

-14 травня 2025 року нотаріусом сформовано довідки зі Спадкового реєстру щодо спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину /а.с.89 зворот/, отримано повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб та розірвання шлюбу /а.с.90 зворот-92, 99-100, 101-102/, повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження /а.с.92 зворот-94, 94 зворот-97, 97 зворот-98/;

-14 травня 2025 року нотаріусом видане Свідоцтво про право власності, зареєстроване в реєстрі за № 8252, згідно з яким посвідчено, що ОСОБА_1 є пережившою дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , належить 1/2 частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно подружжя, право власності на яке в указаній частці посвідчується цим свідоцтвом, складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , …Опис житлового будинку з господарськими будівлями в цілому: житловий будинок літ. А, загальною площею 28,4 кв. м, житловою 19,7 кв. м; прибудова літ. а; тамбур літ. а'; Л. кухня літ. Б; тамбур літ. б; сарай літ. Г; вбиральня літ. В; Л. душ літ. Д; сарай літ. Е; колодязь літ. К; огорожа № 1, № 2; ворота № 3; хвіртка № 4; замощення І /а.с.108/;

-14 травня 2025 року нотаріусом видані Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за 1253 та 1254, згідно з якими посвідчено, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , є його дружина, ОСОБА_1 1/4 (одна четверта) частка, та його діти: ОСОБА_4 1/4 (одна четверта) частка, ОСОБА_2 1/2 (одна друга) частка, у тому числі з урахуванням 1/4 (однієї четвертої) частки, від якої на його користь відмовилась мати померлого, ОСОБА_5 . Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (чотири), яка належала померлому, ОСОБА_2 . Свідоцтво про право на спадщину зареєстроване в реєстрі за № 1253 на 1/4 (одну четверту) частку у спадщині видано ОСОБА_1 /а.с.108/, Свідоцтво про право на спадщину зареєстроване в реєстрі за № 1254 на 1/4 (одну четверту) частку у спадщині видано ОСОБА_4 , на 1/4 (одну четверту) у спадщині видано ОСОБА_1 14 травня 2025 року.

Надані позивачем докази є ідентичними, наявним в копії спадкової справи, окрім витягів з реєстру територіальної громади, що підтверджують реєстрацію позивача та ОСОБА_4 , державну реєстрацію спадкоємцями часток у праві власності після видачі свідоцтв про право на спадщину /а.с.10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19/.

Також убачається, що 22 травня 2025 року суб`єктом господарювання, ФОП ОСОБА_14 складено Технічний паспорт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.20-22, 23/, з якого вбачається, що спірний житловий будинок садибного типу в цілому складається з: будинок літ.А-1-1 (за планом літера А), загальною площею 28,4 кв. м, житловою 19,7 кв. м; прибудова літ.а2; тамбур літ.а3; Л. кухня літ. Б; тамбур літ. б2; вбиральня літ. В; сарай літ. Г; Л. душ літ. Д; сарай літ. Е; огорожа № 1, огорожа № 2, ворота № 3, хвіртка № 4, колодязь № 5, замощення І.

Вирішуючи спір суд ураховує таке.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст. 364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14 Верховний суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У висновках щодо застосування норм права, викладених у п. 43 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) роз`яснено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.».

З наданої позивачем засвідченої копії висновку до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості, складеного 12 червня 2025 року за замовленням ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_15 », сертифікат суб`єкта № 659/2023 04 грудня 2023 року, ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за висновком якого оціночна вартість об`єкта оцінки становить 410 000,00 грн без урахування ПДВ /а.с.24/. Таким чином, застосовуючи правила ділення, вартість 2/8 (1/4) частин будинку, право на які набув відповідач, становить 102 500,00 грн (410 000 / 4).

Норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

З наданих суду свідоцтва про право на спадщину, даних технічного паспорта, який вказує на наявність у спірному будинку лише однієї житлової кімнати, площею 19,7 кв. м, технічних характеристик будинку вбачається, що не є можливим виділити в натурі 1/4 частку з житлового будинку з дотриманням норми жилої площі в Україні, передбаченої ст. 47 ЖК України, яка на момент розгляду справи є чинною згідно з положеннями п. 1 ч. 2 розділу IV Закону України «Про основні засади житлової політики».

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.

Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані статтею 364 ЦК України.

У правовій позиції, вказаній у постанові Верховного суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказано, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Водночас Верховний Суд у своїх постановах кваліфікує частку співвласника як незначну, якщо вона становить такий розмір: 1/6, 5/24, 1/4. При цьому для оцінки того, чи є частка значною, її слід порівнювати з часткою іншого співвласника. У спірному випадку 5/8 частки ОСОБА_1 є більшою та значною, що становить 62,5% спільного майна, 12,5% частки належить сину ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 . Частка ОСОБА_2 становить 2/8 (1/4), тобто 25% спільного майна і таку частку, з огляду на технічні характеристики будинку, підтверджені наданими доказами, суд визначає як незначну.

При цьому, суд ураховує таке.

Матеріали спадкової справи, надані позивачем суду докази не містять даних щодо видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на 1/2 частку, у тому числі з урахуванням 1/4 (однієї четвертої) частки, від якої на його користь відмовилась мати померлого ОСОБА_3 ОСОБА_5 на спадщину у виді 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому, ОСОБА_2 . Також не надану суду і доказів реєстрації такого права за відповідачем, відмови у такому.

При цьому, згідно з висновком про застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц (https://reestr.court.gov.ua/Review/109855002), відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.

Так, згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Таким чином суд висновує, що відповідач набув права власності в порядку спадкування на 1/2 частку у праві на спадщину, яка складається з 1/2 частки у праві спільної часткової власності (загалом 1/4 частку) у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_2 , шляхом подання нотаріусу у встановлений строк відповідної заяви (про що вказано і у виданих нотаріусом іншим спадкоємцям свідоцтвах). Не отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину за законом на прийняте ним спадкове майно не позбавляє позивача права вимагати захисту свого порушеного права шляхом припинення права власності відповідача, а відповідача права на отримання відповідної компенсації за частку у праві власності.

На підставі аналізу доказів у справі, суд висновує, що частка ОСОБА_2 у спірному житловому будинку є незначною, спільне володіння та користування сторін майном є неможливим, можливість реального поділу будинку відсутня.

Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що, починаючи з 25 липня 2019 року спірний будинок перебуває у користуванні позивача /а.с.60-70/, відповідач у вказаному будинку не проживає, зареєстрований за іншою адресою. Доказів того, що відповідач користується будинком, приймає участь в його утриманні, не має іншого житла у власності, суду не надано.

Також судом відзначається, що сторони не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а встановлені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, так як припинення частки відповідача на житловий будинок, яка складає 1/4 із виплатою її вартості, не призведе до порушення прав та інтересів відповідача.

Позивачем надано докази у виді квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 23 липня 2026 року, яка підтверджує сплату на депозитний рахунок (Код отримувача (код за ЄДРПОУ 26239738; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA158201720355229002000017442) з призначенням платежу: «Справа №183/5990/25, сплата за частку у спільному майні ОСОБА_16 . (#РН 305996455)» 102 500,00 грн. Враховуючи те, що позивач внесла грошові кошти на депозитний рахунок в якості компенсації відповідачеві вартості 1/4 частки у спірному майні, право власності ОСОБА_2 на таку частку спірного майна має бути припинено.

За таких обставин суд вважає наявною достатність правових підстав для задоволення позову, шляхом припинення спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/4 (2/8) частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/4 (2/8) частини вказаного житлового будинку, яке належить ОСОБА_2 та стягнення з стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/4 частини зазначеного житлового будинку в розмірі 102 500,00 грн, шляхом виплати суми вказаної компенсації, внесеної на депозитний рахунок.

Також судом ураховано визнання позову особисто відповідачем, відсутність підстав неприйняття визнання позову судом внаслідок порушення таким визнанням закону, прав, або інтересів третіх осіб.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача в розмірі 50% у зв`язку з визнанням ним позову та 50% сплаченого судового збору слід повернути позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 2/8 частки у спільному частковому майні житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/8 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 102 500 гривень 00 копійок, внесену ОСОБА_1 23 липня 2026 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26239738; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA158201720355229002000017442), як компенсацію вартості 2/8 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого при поданні позову до ОСОБА_2 , судового збору, а саме 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок, згідно з квитанцією ID: 3595-8337-8465-5117 від 12 червня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складене та підписане 29 липня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_9 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа-1 Приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бака Оксана Василівна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6 ;

третя особа-2 Виконавчий комітет Самарівської міської ради, в особі служби у справах дітей, код в ЄДРПОУ 04052206; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 14.

Суддя Д. О. Парфьонов