Рішення № 138607496, 30.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1551/26

Провадження № 2/202/2987/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Коваленко К.В.,

представника позивача - Голубніченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту постійного спільного проживання на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Голубніченка Владислава Олеговича, до Дніпровської міської ради про встановлення факту постійного спільного проживання на час відкриття спадщини, відповідно до якої просить встановити факт постійного спільного проживання на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Судові витрати віднести на рахунок позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після померлого залишилося спадкове майно, яке складається з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1995. За час свого життя ОСОБА_3 склав заповіт від 20.02.2001 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дерев`янко О.К., зареєстровано в реєстрі за №500, за яким ОСОБА_3 усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати і на день смерті в тому числі належну йому квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 заповідав ОСОБА_2 .

Спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 є його рідний син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Родинні відносини підтверджується свідоцтвом про народження від 18.07.1989 видане Казатинським районним ЗАГС Вінницької області, актовий запис №61.

10 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори. Натомість державним нотаріусом постановою від 10.08.2012 про відмову у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на те, що був пропущений шестимісячний строк на прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія та номер: НОМЕР_1 видане 18.07.2024 Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №143.

Спадкоємцем після померлого є його рідний син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Родинні відносини підтверджується свідоцтвом про народження від 24.09.1997 видане виконкомом Деснянської селищної Ради Чернігівського району, Чернігівської області, актовий запис №65.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Наталії Володимирівни.

Натомість приватним нотаріусом було роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не має можливості, так як право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 тоді як ОСОБА_2 спадщину не прийняв, оскільки пропустив шестимісячний строк на прийняття спадщини, а доказів проживання спадкоємця ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини не надано. У зв`язку з чим рекомендувала звернутися до суду за встановленням відповідного факту.

В свою чергу позивач зазначає, що його дідусь ОСОБА_3 фактично мешкав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно за рік до його смерті тобто з січня місяця 2006 року ОСОБА_3 дуже хворів, занеміг та останнім часом потребував сторонньої допомоги, у зв`язку з чим батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 з березня місяця 2006 року почав проживати разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та доглядав за ним, піклувався, готував, купував ліки, харчі, сплачував комунальні послуги, вів спільне господарство та побут.

Враховуючи це ОСОБА_2 проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Зазначені обставини підтверджуються свідками, які нададуть свої свідчення в суді.

Позивач просить встановити факт постійного спільного проживання на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємця ОСОБА_2 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2026 року, головуючим суддею у розгляді справи визначено суддю Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Слюсар Л.П. від 27 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження та витребувано у Шостої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Витребувано у приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Наталії Володимирівни належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з наведених в позові підстав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відповідно до заяви від 31 березня 2026 року, просили суд проводити розгляд справи без участі представника Дніпровської міської ради. Просили суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства на підставі матеріалів, що знаходяться у справі.

Свідок ОСОБА_4 , сусідка яка проживає в квартирі АДРЕСА_2 , повідомила суду про те, що проживає в будинку з 1992 року, бачила діда позивача та його батька, який з 2006 року доглядав за своїм хворим батьком, кормив його, викликав лікарів. Дідусь проживав зі своїм сином.

Свідок ОСОБА_5 , сусідка яка проживає в квартирі АДРЕСА_3 , повідомила суду, що ОСОБА_6 знала з 1992 року. Його син ОСОБА_7 проживав з батьком в 2006-2007 роках. ОСОБА_8 дуже хворів, вона робила йому ін`єкції. У ОСОБА_6 стався інсульт, після якого наступив параліч і він потребував стороннього догляду. Помер ОСОБА_8 в квартирі та похований на Березинському кладовищі.

Свідок ОСОБА_9 , сусідка яка проживає в квартирі АДРЕСА_4 , суду повідомила про те, що вона проживає в квартирі з 1992 року, сусід ОСОБА_8 квартиру отримав пізніше. ОСОБА_10 проживав один, а коли він захворів то до нього приїхав його син та став за ним доглядати. ОСОБА_8 помер вдома.

Суд, заслухавши представника позивача, допитавши свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого 07 серпня 2007 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 07 серпня 2007 року складено відповідний актовий запис №1160.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на житло видане Виконкомом міської Ради народних депутатів 12 липня 1995 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 12 липня 1995 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_5 .

Згідно з копією Заповіту від 20.02.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дерев`янко О.К., зареєстрованого в реєстрі за №500, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , на випадок своєї смерті зробив розпорядження: усе належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, а також належну йому квартиру АДРЕСА_5 , заповідав ОСОБА_2 .

Згідно з Довідки КЖЕП №53 ОСОБА_3 , 1941 року народження, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.11.1992 року, знятий з реєстрації 04.12.1997 року.

Згідно з копією свідоцтва про народження від 18.07.1989 видане Казатинським с/с, Казатинського району, Вінницької області, актовий запис №61, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками є: батько ОСОБА_3 , матір ОСОБА_11 .

Відповідно до спадкової справи №611-2012, яка заведена Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2 .

10.08.2012 року постановою державного нотаріуса Шостої дніпровської нотаріальної контори Драпатою О. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 у зв`язку із тим, що вчинення такої нотаріальної дії буде суперечити чинному законодавства.

Встановлено, протягом 6-місячного строку з дня відкриття спадщини, встановленого ст.1268 ЦК України він спадщину не прийняв заяву про прийняття спадщини до нотконтори не подав, зі спадкоємцем на день смерті зареєстрований не був.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 18 липня 2024 року Козелецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі, Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 18 липня 2024 року складено відповідний актовий запис №143.

Відповідно до спадкової справи №73/2024, яка заведена приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н.В., після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 .

Згідно з копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 , видане Виконкомом Деснянської сел. Ради, Козелецького району, Чернігівської області, 24 вересня1997 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками є: батько ОСОБА_2 , матір ОСОБА_12 .

Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Ткаченко Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №649, спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1973 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як зазначає позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні батько позивача ОСОБА_2 на день смерті діда ОСОБА_3 проживав разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , якому було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька ОСОБА_3 (діда позивача), у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, таза життя батько позивача юридично не оформив право власності на це майно.

Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

В постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

В судовому засіданні встановлено позивачем заявлено вимогу виключно про встановлення факту спільного проживання двох померлих осіб, що має значення лише як проміжна вимога для відновлення або визнання майнових прав позивача, у позові відсутня вимога про визнання права власності (або визнання права на спадщину), встановлення зазначеного лише факту не відновлює та не оформлює майнові права позивача.

Суд зазначає, що судом не встановлюються юридичні факти між двома померлими особами «на майбутнє» чи в абстрактній формі, якщо це не пов`язано з одночасним вирішенням долі спадкового майна за позовом спадкоємця померлого.

Виходячи із вищевикладеного суд доходить висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту що є підставою для відмови в позові.

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом наведені вище обставини, підтверджені доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та враховуючи надані докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою в позові відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем під час звернення до суду витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2,4,5,12,13,141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) про встановлення факту постійного спільного проживання на час відкриття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар