Рішення № 138607134, 22.07.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/548/25

(2/199/464/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Попружко Д.О.,

прокурора Гречка Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Гречка Е.А. в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа по справі ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Гречка Е.А. в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа по справі ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Маріупольською окружною прокуратурою під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, встановлено порушення вимог земельного законодавства, які потягли вибуття з державної власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

08.04.2020 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391, площею 2 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області (на теперішній час Нікольської селищної ради Маріупольського району) за межами населених пунктів.

Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 42-СГ від 03.01.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності».

Вказаним наказом ОСОБА_2 передано з земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391, площею 2 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області (на теперішній час Нікольської селищної ради Маріупольського району) за межами населених пунктів.

Маріупольською окружною прокуратурою Донецької області опрацьовано дані офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо прийнятих цим органом наказів. За результатом опрацювання встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався наказ № 42-СГ від 03.01.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 безоплатно передано з земель державної власності у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391, площею 2 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області (на теперішній час Нікольської селищної ради Маріупольського району) за межами населених пунктів.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5.0.3-534/2-23 від 15.03.2023, наказ № 42-СГ від 03.01.2020 щодо надання дозволу на 2розробку проектів землеустрою на земельну ділянку 1421781100:06:000:1391 Головним управлінням не приймався.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано копію наказу від № 42-СГ від 03.01.2020, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відновлення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовною площею 2,0000 га.

При цьому, під наказом № 42-СГ від 03.01.2020 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі, зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник Іван Якименко».

Наказ № 42-СГ від 03.01.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відновлення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовною площею 2,0000 га, підписано в.о. начальника Тетяною Підгорною з накладенням її особистого підпису.

Крім цього, відповідно до листів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-5-0.63-1700/2-24 від 24.05.2024 та №10-5-0.3-12878/2-24 від 05.09.2024, станом на 03.01.2020 обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала Підгорна Т.О..

Таким чином, саме Підгорна Т.О. мала повноваження на підписання наказів із питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення 03 січня 2020 року.

Тобто, 03 січня 2020 року Якименко І.В. не мав повноважень на підписання наказу №42-СГ від 03.01.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності», яким ОСОБА_2 нібито, надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-534/2-23 від 15.03.2023, ОСОБА_2 зверталась до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №4750-СГ від 30.09.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області.

Проте наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 . Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.63-1700/2-24 від 24.05.2024 всі документи, зокрема накази з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення реєструються в автоматичному режимі в автоматизованій системі діловодства СЕД «ДОК ПРОФ», починаючи із 01.10.2019.

Також Головним управлінням зазначено, що за результатами державної експертизи технічного захисту інформації встановлено, що комплекс засобів захисту надійно забезпечує захист інформації, розміщеної у системі «СЕД «ДОК ПРОФ».

Тобто підстави вважати, що накази, надані Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області є недостовірними, відсутні.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421781100:06:000:1391, а остання вибула з державної власності поза її волею.

У подальшому, 04.09.2020 ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2020 посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В., реєстровий №1354 продала земельну ділянку 1421781100:06:000:1391 ОСОБА_1 .

Тому, посилаючись на вказані обставини, прокурор просила суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, земельну ділянку сількогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області та стягнути судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позову відмовити. Також зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2020 посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В., реєстровий №1354, вона придбала земельну ділянку 1421781100:06:000:1391 у ОСОБА_2 , а тому є добросовісним набувачем такої земельної ділянки. Вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що вона незаконно набула зазначену земельну ділянку без відповідної правової підстави. Зазначає, що дії державного органу не свідчать про відсутність волі щодо прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність у межах процесу приватизації, оскільки положення ч.9 ст.118 ЗК України не передбачало підстав для відмови у видачі наказу щодо ОСОБА_2 .. Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_2 отримала право власності на зазначену земельну ділянку на підставі наказу, виданого уповноваженим на те державним органом, та не мала підстав для сумнівів у законності отримання вищезазначеної земельної ділянки. Крім цього вказала, що за відсутності оригіналу письмового наказу № 42-СГ від 03.01.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою», яким ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відновлення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, наявні підстави стверджувати, що його копія, яка міститься у матеріалах справи, отримана із порушенням, а тому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог.

Прокурор Гречка Е.А. надала суду додаткові пояснення у відповідь на відзив, у яких зазначила обставини, аналогічні викладеним у позові.

У судовому засіданні прокурор Гречка Е.А. позов підтримала повністю, просила його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, просила справу розглядати без її участі, про позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити, про що зазначила у своєму відзиві на позов.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області у наданих суду поясненнях підтримав позові вимоги, просив проводити судове засідання без його участі.

Тертя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження не надавала, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи та оригінал наказу № 42-СГ від 03.01.2020, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 08.04.2020 державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391, площею 2 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області (на теперішній час Нікольської селищної ради Маріупольського району) за межами населених пунктів.

Підставою для внесення запису вказано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 42-СГ від 03.01.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності».

Позивачем здійснено запит до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та отримано відповідь № 10-5.0.3-534/2-23 від 15.03.2023, із якої встановлено, що наказ № 42-СГ від 03.01.2020 щодо надання земельної ділянки 1421781100:06:000:1391 Головним управлінням не приймався. Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області надано копію наказу № 42-СГ від 03.01.2020, але іншого змісту, а саме про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відновлення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовною площею 2,0000 га..

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-534/2-23 від 15.03.2023, ОСОБА_2 зверталась до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №4750-СГ від 30.09.2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Боївської сільської ради Нікольського району Донецької області.

Проте, наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 . Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймався.

Також, 04.09.2020 ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 04.09.2020, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.В., реєстровий №1354, продала земельну ділянку 1421781100:06:000:1391 ОСОБА_1

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням)іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6)брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У силу ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Як зазначає ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором кулівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше їм надані у користування; г) прийняття спадщини; г)виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Водночас, у даному випадку не було будь-яких законних підстав для набуття ОСОБА_2 , а у подальшому ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Оскільки ОСОБА_2 не набував право власності на земельну ділянку, укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставним.

Відповідно до в. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки земельна ділянка 1421781100:06:000:1391 вибула з власності держави поза її волею, вона може бути витребувана навіть від добросовісного набувача.

Відповідні висновки щодо застосування ст. 388 ЦК України викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17.

Так, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 етапі 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувана за останнім у ланцюгу договором, права відчужувати це майно.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим правовиком у ланцюгу правовиків.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо тайно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК).

Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України.

У зв`язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

У п. п. 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі П/811/1640/17 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

З огляду на вказане в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

Предметом спору виступає земельна ділянка з кадастровим номером 1421781100:06:000:1391, площею 2 га, території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області та стягнути судові витрати по справі.

На час вибуття земельної ділянки із державної власності 26.03.2020 року уповноваженим органом нею розпоряджатися виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин).

Однак, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ (набрав чинності 27.05.2021) розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, який передбачає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім переліку встановлених земель.

Таким чином, із 27.05.2021 уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421781100:06:000:1391 є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 710-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» територія Боївської сільської ради Нікольського району ввійшла до територіальної громади Нікольської селищної територіальної громади Маріупольського району Донецької області.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Зважаючи на викладене, позов заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Гречка Е.А. в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа по справі ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування земельної ділянки, підлягає задоволенню, у зв`язку з чим суд вважає витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, код ЄДРПОУ 04341614, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га з кадастровим номером - 1421781100:06:000:1391 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Донецької обласної прокуратури понесені витрати по справі по сплаті судового збору в сумі 4542 грн. 00 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 352-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області Гречка Е.А. в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа по справі ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування земельної ділянки, - задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, код ЄДРПОУ 04341614, земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га з кадастровим номером - 1421781100:06:000:1391 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Донецької обласної прокуратури, ЄДРПОУ 25707002, судові витрати у розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні 00 копійок.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.01.2025 року у справі №199/548/25, та скасувати накладення заборони ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) та будь-яким іншим особам (в тому числі суб`єктам державної реєстрації прав державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, переоформленню документів, а також інші дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав стосовно нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 1421781100:06:000:1391 площею 2,0000 га, що знаходиться на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г.Якименко