Ухвала суду № 138607103, 29.07.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 695/3218/26

номер провадження 2-з/695/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сененко Катерини Володимирівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним.

Одночасно із зверненням до суду з даним позовом, представником ОСОБА_1 адвокатом Сененко Катериною Володимирівною подано заяву, в якій просить вжити заходів для забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, яка є предметом договору дарування від 08.08.2023;

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, а також іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначених об`єктів нерухомого майна до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що у провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуватиме цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним. Предметом цього спору є житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначені об`єкти зареєстровані за відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що договір дарування був укладений позивачем під впливом істотної помилки щодо природи правочину та його правових наслідків, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати його недійсним. На теперішній час відповідач є зареєстрованим власником спірного нерухомого майна та має всі передбачені законом повноваження щодо розпорядження ним. Таким чином, відповідач у будь-який момент може відчужити спірний житловий будинок та земельну ділянку, подарувати їх третім особам, укласти договір купівлі-продажу, передати майно в іпотеку, здійснити інші реєстраційні дії щодо спірного майна. У разі відчуження нерухомого майна третім особам, виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладненим або неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.

З системного аналізу положень ст. 150-153 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації завданням цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 2 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року № 753/22860/17, провадження № 1488цс20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками внаслідок невжиття цих заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При вирішенні даної заяви про забезпечення позову, суд зауважує, що до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась представник ОСОБА_1 адвокат Сененко Катерина Володимирівна із заявою про забезпечення позову до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування заяви вказано, що у провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуватиме цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним. Предметом цього спору є житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначені об`єкти зареєстровані за відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що договір дарування був укладений позивачем під впливом істотної помилки щодо природи правочину та його правових наслідків, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати його недійсним. На теперішній час відповідач є зареєстрованим власником спірного нерухомого майна та має всі передбачені законом повноваження щодо розпорядження ним. Таким чином, відповідач у будь-який момент може відчужити спірний житловий будинок та земельну ділянку, подарувати їх третім особам, укласти договір купівлі-продажу, передати майно в іпотеку, здійснити інші реєстраційні дії щодо спірного майна. У разі відчуження нерухомого майна третім особам, виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде істотно ускладненим або неможливим.

Таким чином, на підставі викладеного вище, вбачається, що заява про забезпечення позову містить відповідне обґрунтування заявлених вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази.

Станом на день розгляду даної заяви про забезпечення позову, відповідний позов подано до суду.

З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що власником спірного майна у даній справі, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 7121583502:11:002:0008, розташованої за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Матвіївка, для ведення особистого селянського господарства є відповідач на підставі оспорюваного договору дарування, та яка має об`єктивну можливість розпорядитися цим майном на власний розсуд, в тому числі відчужити його третім особам, передати в іпотеку, оренду, провести поділ або об`єднання земельних ділянок, змінити реєстраційні дані чи створити інші обтяження.

За таких обставин, у випадку відчуження відповідачем спірного нерухомого майна ускладниться або унеможливиться ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, а тому ці доводи заяви є обґрунтованими.

Однак суд вважає, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно не буде повністю відповідати вимогам закону та принципу балансу інтересів сторін, адже застосування такого виду забезпечення позову як арешт полягає не тільки в обмеженні права володіння і розпорядження спірним майном, але й у праві на користування таким майном (державний виконавець при здійсненні виконання судового рішення про забезпечення позову, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», здійснить опис арештованого майна за актом арешту і опису майна, та вчинить відповідні дії по забороні будь-яким особам використовувати таке майно, обмеживши до нього доступ), що може привести до необґрунтованого обмеження власника нерухомого майна, оскільки застосування арешту унеможливлює реальне користування будинком та земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Відтак, належним видом забезпечення позову буде саме застосування заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна, що направлені на його відчуження чи розпорядження цим майном інших шляхом.

Суд зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню ним права користування та володіння нерухомим майном, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Суд також звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову в даному випадку виступає, як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в його правах.

Таким чином, заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сененко Катерини Володимирівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним належить задовольнити частково.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Сененко Катерини Володимирівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсним задовольнити частково.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7121583502:11:002:0008 площею 0,3467 га, розташованої за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Матвіївка, для ведення особистого селянського господарства та щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити сторонам та органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно для виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська