Вирок № 138606698, 29.07.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/303/25

Номер провадження № 1-кп/538/22/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

при секретарі

судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024170560000801 від 16.11.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, українця, громадянина України, з професійно-спеціальною освітою, працюючого в ПрАТ «Склоприлад», на посаді охоронець, не одруженого, на утриманні осіб не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, військовозобов`язаного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , будучи громадянином України та військовозобов`язаним старшиною запасу, з 13.11.2000 перебуваючи на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за висновком військово-лікарської комісії КНП «Лохвицька міська лікарня» 04.10.2024 визнаний придатним до військової служби.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 на території України оголошено загальну мобілізацію.

19.10.2024 року ОСОБА_6 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований по АДРЕСА_2 , де в кабінеті №4 відмовився від отримання повістки про явку на 00:30 20.10.2024 до вказаного центру комплектування для відправлення його до місця несення служби, а саме до бойової військової частини НОМЕР_1 , після чого працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 в усній формі ОСОБА_6 було повідомлено про необхідність з`явитися о 00:30 годині 20.10.2024 до вказаного центру комплектування для відправлення його до місця несення служби, а саме до бойової військової частини НОМЕР_1 .

Однак ОСОБА_6 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, діючи умисно, в умовах воєнного стану та оголошеної загальної мобілізації, пов`язаної з агресією російської федерації проти України, не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності поважних причин, не з`явився у визначений час 20.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований по АДРЕСА_2 для відправлення його до місця несення служби, а саме до бойової військової частини НОМЕР_1 , тим самим ухилився від несення обов`язків військової служби під час загальної мобілізації.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не визнав та пояснив, що він є громадянином України і є військовозобов`язаний в званні старшина та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якої дати він не пам`ятає. В жовтні 2024 року він проходив ВЛК та був визнаний придатним до військової служби. 19.10.2024 року він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вручення бойової повістки на відправку на 20.10.2024 року на 00.30 годину, в яку військову частину не пам`ятає, дану повістку він відмовився отримувати. На вказаний час на відправку він не з`явився, зателефонував до РТЦК та СП пояснив, що за станом здоров`я він не зможе з`явитися та викликав швидку допомогу. Зазначив, що рішення ВЛК він не оскаржував. Пояснив, що 13.01.2026 року він проходив ВЛК, відповідно до висновку якого він придатний до військової служби. Також пояснив, що 19.10.2024 року він відмовився від вручення повістки за станом здоров`я, не оскаржував рішення ВЛК, так як не встиг, на лікарняному в цей час не перебував. Зазначає, що він в період з 04.10.2024 року перебував у трьох військових частинах, але був повернутий за станом здоров`я після чого він вирішив, що за станом здоров`я йому немає чого робити в ЗСУ і більше він по повістці не пішов та як вважає себе військовослужбовцем, а не військовозобов`язаним. Також пояснив, що він не ухилявся від мобілізації, після проходження ВЛК, він з`явився до ТЦК, був у військових частинах, але його було повернуто за станом здоров`я. 19.10.2024 року він з`явився до ТЦК для отримання повістки, але відмовився у зв`язку зі станом здоров`я . Зазначив, що вважає себе військовослужбовцем, оскільки в його військовому квітку сфальсифіковані записи. Просить суд виправдати його у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України підтверджується зібраними по справі доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він перебуває на посаді начальника мобілізаційної роботи - заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . 19.10.2024 року в службову кабінеті ОСОБА_6 ним особисто вручалася повістка на відправлення в військову частину НОМЕР_1 як військовозобов`язаному. Від отримання повістки останній відмовився, пояснив, що за станом здоров`я, і на відправлення 20.10.2024 року він не прибуде. Після чого ним в присутності ОСОБА_6 було в голос проголошено зміст повістки, роз`яснені всі права та ОСОБА_8 було попереджено про кримінальну відповідальність за ст..366 КК України. Після чого ОСОБА_6 покинув приміщення. Пояснив, що ОСОБА_6 перебуває на військовому обліку, відповідно до рішення ВЛК він придатний до служби, останній рішення ВЛК не оскаржував, також будь-які документи ОСОБА_6 щодо відстрочки не надавав. Зазначив, що при відмови у вручення повістки та прибуття на 20.10.2024 року ОСОБА_6 написав заяву-повідомлення, що він має намір оскаржувати рішення ВЛК, але станом на 19.10.2024 року він такою інформацією не володів. Пояснив, що 19.10.2024 року був складений акт, про відмову ОСОБА_6 про вручення повістки, а також 20.10.2024 року був складений рапорт щодо неявки ОСОБА_6 про не прибуття за повісткою.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він перебуває на посаді старшого офіцеру відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пояснив, що ОСОБА_6 був направлений до проходження ВЛК, після того як він пройшов йому була вручена повістка на відправку до військової частини. Відповідно до висновку ВЛК ОСОБА_6 визнаний придатним до військової служби без обмежень. 19.10.2024 року ОСОБА_6 у службовому приміщенні відмовився від вручення повістки, який вручав майор ОСОБА_7 , останньому вголос було оголошено зміст повістки. Після того, як ОСОБА_6 відмовився від вручення повістки, ОСОБА_7 був складений акт про відмову, який він підписав. Пояснив, що він не займається особами на відправку у військові частини, але ОСОБА_6 , 20.10.2024 року на відправку не з`явився, про це він знає з рапорту чергових. Зазначив, що коли ОСОБА_6 відмовився від вручення повістки, останній на запитання повідомив, що право на відстрочку він не має, повідомив про поганий стан здоров`я, зазначив, що ОСОБА_6 пройшов ВЛК самостійно. Пояснив, що 19.10.2024 року при врученні повістки ОСОБА_6 велася відео фіксація на бодікамеру, яка знаходиться в службовому кабінеті.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він перебуває на посаді водія ІНФОРМАЦІЯ_4 . В жовтні 2024 року він був присутнім у службовому кабінеті відділення коли ОСОБА_6 вручали повістку на відправлення у військову частину, від якої останній відмовився. В кабінеті були присутні ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . Зазначив, що ОСОБА_7 оголосив права, обов`язки ОСОБА_6 , зміст повістки. Після відмови ОСОБА_6 від отримання повістки ОСОБА_7 був складений акт, який він підписав. Зазначив, що в службовому кабінеті здійснювалася відеофіксація на камеру, а також ОСОБА_6 про це попереджали.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він перебуває на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Йому відомо, що ОСОБА_6 є військовозобов`язаний та перебуває на обліку. Так дійсно у ОСОБА_6 є відмітка, яка перекреслена, але повних обставин він не знає, оскільки на той момент він не був начальником РТЦК та СП. Зазначив, що ОСОБА_6 є військовозобов`язаний, а не військовослужбовцем. В ніякій частині по даний час він службу не проходив. Пояснив, що для проходження військової служби видається наказ ВЧ тоді, коли особа являться військовослужбовцем. На даний час ОСОБА_6 є військовозобов`язаним, він знаходиться на обліку і підлягає мобілізації. Зазначив, що запис в п.10 сторінка 2 у військовому квітку був скасований як недостовірний, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 на момент виклику по повістці не був призваний на службу і був військовозобов`язаний.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України підтверджується зібраними по справі письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду документів від 19.11.2024 року (а.с.71);

- розпискою №690 від 19.10.2024 року на ім`я ОСОБА_6 (а.с.72);

- рапортом чергового ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 від 20.10.2024 року (а.с.73);

- рапортом начальника відділення обліку мобілізаційної роботи- заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 від 19.10.2024 року (а.с.74);

- актом про відмову в отримані повістки від 19.10.2024 року (а.с.75);

- аркуш доведення вимог законодавства України з питань оборони від 05.09.2024 року щодо ОСОБА_6 (а.с.76);

- довідка ВЛК щодо старшини ОСОБА_6 від 04.10.2024 року (а.с.77);

- картка обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного, придатність до військової служби ОСОБА_6 (а.с.78);

- постановою про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-,кінозйомки, відеозапису від 10.02.2025 року (а.с.79);

- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 12.02.2025 року (а.с.80);

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі слідчого про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 12.02.2025 року (а.с.81);

- протоколом огляду електронних документів від 12.02.2024 року з додатками ( а.с.82-84);

- характеризуючи дані на ОСОБА_6 (а.с.85-89);

- постановою про визнання електронного носія документом та вирішення питання про його зберігання від 12.02.2024 року (а.с. 91);

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу від 12.02.2024 року (а.с. 92);

- характеризуючи дані на ОСОБА_6 (а.с.93-100, 110-118, 123,124);

- відповіддю на запит адвоката ОСОБА_5 від 02.05.2025 року №16/4/2457 ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_6 (а.с.47).

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні покарання у відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_6 , особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, на даний час на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно працюючого на ПрАТ «Склоприлад» на посаді охоронника служби охорони, за місцем роботи та за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначається відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, з додержанням вимог ст. 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст. 65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 14.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета тощо).

На підставі викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не раніше не судимий, з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_6 , вину не визнав, та враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, а також досудову доповідь органу пробації, відповідно до висновку ОСОБА_6 має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 не можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд вважає за неможливе застосувати положення ст. 75 КК України виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до статті 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи (постанови Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 700/401/17 та від 21.05.2019 у справі № 455/837/16-к).

При призначення покарання суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.11.2023 у справі 641/1067/23, згідно з якою суд дійшов висновку про те, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, злочин, передбачений ст. 336 КК України представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

Схожу позицію Верховний Суд виклав в постанові від 05.02.2024 у справі № 625/67/23, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженого, а вирок Харківського апеляційного суду від 20.07.2023 без змін. Ухвалюючи судове рішення колегія суддів погодилася з твердженнями апеляційного суду, який зазначив, що місцевий суд не достатньо врахував суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим злочину, та того факту, що на території України введений воєнний стан, дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченням, так і іншими особами.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався та підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 368, 371, 374, 615 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання.

Речові докази - розписка бойової повістки від 19.10.2024 року на ім`я ОСОБА_6 , рапорт щодо неприбуття ОСОБА_6 на відправку від 20.10.2024 року, акт про відмову в отриманні повістки від 19.10.2024 року, аркуш доведення законодавства України з питань оборони від 05.09.2024 року, рапорт щодо відмови в отриманні повістки на відправку ОСОБА_6 від 19.10.2024 року, довідка ВЛК від 04.10.2024 року на ОСОБА_6 , картка обстеження та медичного огляду від 04.10.2024 року на ОСОБА_6 , лазерний оптичний DVD-R диск з маркуваннями ЕМТЕС 4.7Gb/120 min/16х з відеозаписом, який на ньому знаходиться та має назву "Вакула" - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлений.

Витрати по кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1