Рішення № 138606543, 29.07.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/3078/25

Провадження № 2/526/260/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/3078/25 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

29 вересня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 у розмірі 8651,25 грн та судового збору.

Ухвалою судді від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» та представник позивача копію ухвали про відкриття провадження отримали 02.10.2025, яка була надіслана до їх електронних кабінетів.

ВідповідачОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 11.10.2025, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням про отримання поштового відправлення.

20 листопад 2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепило З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що кредитний договір, графік платежів, паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, тому він не був ознайомлений з умовами кредитування та Правилами надання грошових коштів. Також, позивач не надав докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача (рахунок, виписка). Позивачем не надано належного розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткової сплати відповідачем, тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості, зазначений у позові є вірним. Позивачем не було надіслано відповідачу досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, тому вказана позовна заява подана з порушенням норм матеріального та процесуального права є необґрунтованою та передчасною. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому згідно ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань у тому числі перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. З цих підстав просить суд врахувати вказаний відзив при розгляді справи та відмовити повністю ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог до відповідача.

01 грудня 2025 року від представника ТОВ «Споживчий центр» Павленка Д.О. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022, укладений між позивачем та відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 16.12.2022 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 16.12.2022-100001069 (кредитної лінії) від 16.12.2022 р.; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №16.12.2022-100001069 (кредитної лінії) від 16.12.2022 р. Таким чином, було укладено кредитний договір №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Кредитний договір був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора С431, який надсилався відповідачу у смс-повідомлені на номер 0506828099, вказаний останнім, як фінансовий. Відповідач не заперечує, що вказаний ним у кредитному договорі засіб зв`язку, (номер телефону) належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему BankID.

Щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вказує, що він проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної в кредитному договорі. Позивач суду надав картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. На спростування вказаного розрахунку відповідач не надав власного розрахунку. Тому за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості без надання власного розрахунку є безпідставними.

Щодо видачі кредитних коштів позивач зазначив, що їх видача відповідачу підтверджується квитанцією № 2164617449, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача 5168-74XX-XXXX-1550, номер якого зазначено ним особисто у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу Liqpay. Відтак, квитанція і є первинним платіжним документом. У зв`язку з наведеним, квитанція АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Тоді як відповідач не надав до суду виписки по його рахунку 5168-74XX-XXXX-1550, який відповідач зазначив при оформленні договору, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

Щодо процентів та комісії позивач вказує, що вони нараховані відповідно до умов договору, жодних інших нарахувань, у тому числі у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, не здійснювалось. Розмір процентної ставки відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування». За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Щодо застосування законодавства про захист прав споживачів до даних правовідносин позивач вказує, що у спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», відтак, він не є нікчемним в силу закону. Також сторона відповідача не зазначила, яке саме його право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором.

Щодо проходження відповідачем військової служби, представник позивача зазначив, що копія військового квитка, надана представником відповідача містить вибіркові сторінки і не дозволяє встановити дату прийняття ОСОБА_1 на військову службу. Однак, можна встановити, що відповідач прийняв військову присягу 27.10.2024 р. Отже, відповідач не подав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як особа, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу щодо звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом не має. До позивача відповідач із зверненням про списання нарахованих процентів та наданням відповідних документів, також, не звертався. З цих підстав просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 16.12.2022, відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 16.12.2022, підтвердження позичальника про укладення кредитного договору, між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022, шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору, заявки електронним підписом з одноразовим ідентифікатором № С431, що є невід`ємною частиною даного договору, який надсилався відповідачу у смс-повідомлені на номер 0506828099, вказаний останнім, як фінансовий.

При цьому у відзиві відповідач не заперечує, що вказаний ним у кредитному договорі засіб зв`язку, (номер телефону) належить йому, або що на час укладення спірного договору він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Відповідно до умов кредитного договору №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 16.12.2022; сума кредиту: 7000 грн. 00 коп., строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 23.02.2023. Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі "черговий період"). Період користування ставкою "Економ" період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати позичальником повністю всіх платежів (частини суми кредиту, нарахованих процентів, комісії), нарахованих на дату платежу, та закінчується в дату поточного чергового періоду (надалі-період "Економ"). Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом першого чергового періоду та протягом періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Ставка "Стандарт" стандартна фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім першого чергового періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія") 15% від суми кредиту та дорівнює 1050 грн. 00 коп. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 21732%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12 287 грн. 97 коп. ( п.4.8. пропозиції про укладення договору (оферти).

Згідно п.10 оферти, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.

Згідно п.10, п.11 договору (заявки),сторонами погоджено графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту сплачується 5 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 2457 грн. 59 коп., 2 платіж у розмірі 2457 грн. 59 коп., 3 платіж у розмірі 2457 грн. 59 коп., 4 платіж у розмірі 2457 грн. 59 коп., 5 платіж у розмірі 2457 грн. 61 коп. Комісія сплачується 1 платежами не пізніше останнього дня кожного чергового періоду у наступних розмірах: 1 платіж у розмірі 1050 грн. 00 коп..

Пролонгація строку, на який надається кредит, здійснюється позичальником на підставі звернення до кредитодавця в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права та шляхом сплати ним процентів за черговий період без сплати чергової частини суми кредиту, що продовжує строк, на який надається кредит, на ще один черговий період, за який сплачуються проценти, розраховані шляхом множення кредиту (залишку кредиту) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту в цьому черговому періоді та на процентну ставку. Проценти, розраховані вищевказаним способом за черговий період, сплачуються не пізніше останнього дня чергового періоду. Максимальна кількість пролонгацій 5 шт. Ініціювання позичальником пролонгації строку, на який надається кредит відбувається без змін укладеного договору.

Неустойка складає 70 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Також, сторонами погоджено графік платежів підписаний відповідачем в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора С431.

Цього ж дня 16.12.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "Споживчий центр" про продовження строку на який видається кредит за договором №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 на ще один черговий період до 09.03.2023 та зобов`язався сплатити проценти за ще один черговий період у розмірі 1470.07 не пізніше 09.02.2023. Вказане звернення та графік платежів підписані відповідачем в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора Р526.

Підпунктом 3.1 розділу 3 «Предмет договору» передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо комісія встановлена договором.

З п.п. 3.3. - 3.3.7 розділу 3 «Предмет договору» пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) вбачається, що кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; Сума Кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: фінансовий кредит; строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти: проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Вказані умови кредитного договору прописані у паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора С431.

З огляду на вказане, в даному випадку сторонами погоджено умови кредитування, зокрема сума кредиту, розмір та порядок нарахування відсотків, строк повернення кредитних коштів, узгоджено графік платежів.

01.11.2020 між ТОВ «Споживчий центр» (клієнт) та АТ КБ «ПриватБанк» (банк) було укладено договір №4507 про надання послуг в системі Liqpay, який регулює відносини банку з клієнтом, згідно з якими банк надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи Liqpay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядженням клієнта на банківські картки платників (надалі - Послуги). Під Системою Liqpay у цьому договорі сторони погодили вважати платіжний сервіс банка, призначений для спрощення проведення розрахунків між фізичними особами, юридичними особами та / або фізичними особами - підприємцями в мережі Інтернет за допомогою персональних комп`ютерів та / або інших мобільних пристроїв.

Як встановлено судом, свій обов`язок ТОВ «Споживчий центр» виконало у повному обсязі, шляхом перерахування 16.12.2022 за допомогою інтернет-еквайрингу Liqpay грошових коштів в розмірі 7 000 грн за реквізитами платіжної картки відповідача 5168-74XX-XXXX-1550, яка була зазначена ним в заявці, що підтверджується квитанцією ID операції АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено призначення платежу видача за договором №16.12.2022-100001069, а також карткою субконто Контрагенти за 16.12.2022-27.11.2025, наданої позивачем, що являється первинним бухгалтерським документом.

Доказів того, що вказаний платіжний засіб (картка) не належить відповідачу чи про ненадходження коштів на вказану платіжну картку відповідач не надав, хоча мав можливість надати суду виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки та рух коштів за спірний період.

З вказаної картки субконто вбачається, що відповідачем 26.01.2023 було частково сплачено заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 6 718,17 грн.

Зробивши платіж по погашенню боргу на виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору, і, відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022.

Вищезазначене твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором виконувалось не належним чином, тому, згідно з довідкою-розрахунком позивача про стан заборгованості, по кредитному договору №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 утворилась заборгованість, яка складає 8651,27 грн, з яких: 5447,91 грн - основний борг, 3203,36 грн - проценти, які нараховані за період з 16.12.2022 по 09.03.2023 грн, тобто в межах строку дії кредитного договору №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 з урахуванням його пролонгації.

З вказаного розрахунку вбачається, що неустойка (штраф, пеня), комісія відповідачу не нараховувались, а розмір процентної ставки за користування кредитом, зазначений у договорі відповідає Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Суд звертає увагу, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, денна процентна ставка у 1.5% є застосованою та законною, оскільки кредитний договір 16.12.2022-100001069 був укладений з відповідачем 16.12.2022 р. та діяв до 09.03.2023.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до ч.2, ч.4, ч.5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Вказану довідку розрахунок суд вважає належним та допустимим доказом, оскільки вона видана позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідає вимогам ч.2, ч.4, ч.5 ст. 95 ЦПК України.

На спростування вказаного розрахунку відповідач не надав власного контррозрахунку. Тому за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості без надання власного розрахунку є безпідставними.

Отже, доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору та перерахування коштів є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилання представника відповідача на проходження відповідачем військової служби.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

На підтвердження проходження військової служби відповідачем було надано довідку з військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2025 №1454 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в цій військовій частині.

У наданій довідці відсутня вказівка щодо дати прийняття відповідача на військову службу.

Також, відповідачем суду надано копію військового квитка, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 20.10.2024.

Вказана копія військового квитка містить вибіркові сторінки і не дозволяє встановити дату прийняття відповідача на військову службу. Однак, в ньому зазначено, що відповідач прийняв військову присягу 27.10.2024 року.

З вказаних документів вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі не раніше ніж з 2024 року.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду,викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники".

Отже, відповідачем не надано суду доказів проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору з 16.12.2022 по 09.03.2023 включно.

Тому, суд приходить до висновку, що відповідач права на відповідну пільгу не має, оскільки не надав доказів проходження військової служби саме під час дії вказаного кредитного договору.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за Допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов кредитного договору.

На підтвердження факту укладення даного договору відповідачем свідчить зазначення в договорі його особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом,

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор № С431 для підписання кредитного договору №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 та одноразовий ідентифікатор Р526 для підписання звернення позичальника про продовження строку на який видається кредит за договором №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

В свою чергу ОСОБА_1 не довів та не спростував, що інша особа скористалась його персональними даними та ввела замість нього одноразовий ідентифікатор, підписавши кредитний договір.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язаннівстановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦПК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 у повній мірі не виконав, в результаті чого станом на день подання позову 29.09.2025 заборгованість за кредитним договором склала 8651,25грн.

Відповідачем не надано суду жодного доказу щодо спростування вказаного розрахунку заборгованості чи власного розрахунку заборгованості.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надав.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору, за якими кредитодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши кредитні кошти, порушено майнові права ТОВ "Споживчий центр", тому з відповідача слід стягти заборгованість за кредитним договором та задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором №16.12.2022-100001069 від 16.12.2022 у розмірі 8651 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят одна) грн 25коп., з яких: 5447,91 грн - основний борг, 3203,36 грн проценти за користування кредитом.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» сплачений судовий збір в сумі 2 422грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження - м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Головуюча: Л. В. Максименко