Рішення № 138606473, 27.07.2026, Тетіївський районний суд Київської області

27.07.2026 Провадження по справі № 2/940/36/26

Справа № 940/1688/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Косович Т.П.

при секретарі Козуб І.С.

з участю адвокатів Романчука О.А., Порхун О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, зміну прізвища дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею, визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіку зустрічей з нею та виключно в присутності психолога, визначеного спільно (за згодою) позивачем та відповідачем, або в присутності матері дитини в межах території міста Києва, а також змінити прізвище малолітньої ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Свої вимоги мотивує тим, що вони з відповідачем ОСОБА_2 з 16.10.2014 року по 11.12.2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17.03.2025 року у справі № 753/23694/24 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.12.2024 року до досягнення дитиною повноліття.

З грудня 2024 року ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, майже не спілкується з нею, проживає окремо, що свідчить про його самоусунення від виконання належним чином батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини.

З огляду на те, що час від часу між сторонами виникають спори та непорозуміння щодо місця проживання дитини, ОСОБА_1 просить даний спір вирішити в судовому порядку, визначивши місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею, що відповідатиме інтересам дитини, її волі, позитивно сприятиме як її психологічному та і фізичному розвитку.

Спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка просить визначити шляхом встановлення графіку зустрічей з нею виключно в присутності психолога, визначеного спільно (за згодою) позивачем та відповідачем, або в присутності матері дитини в межах території міста Києва, оскільки відповідно довідок за результатами психологічних консультацій та психологічного звіту за результатами консультацій з ОСОБА_6 7 років, складених психологом ОСОБА_7 , малолітня ОСОБА_3 демонструє потребу зберігати контакт з батьком за умови дотримання безпечних для неї обставин.

Прізвище малолітньої ОСОБА_3 позивачка просить змінити з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , так як зміна прізвища дитини на прізвище матері відповідатиме найкращим інтересам дитини, враховуючи те, що остання постійно проживає разом з матір`ю та здійснює з нею спільні поїздки, під час яких виникають труднощі, пов`язані з різними прізвищами матері та дитини. Крім того, як вказує позивачка, малолітня ОСОБА_3 сама виявляє бажання носити прізвище матері ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_8 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, а саме не заперечує проти визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , позовних вимог ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 не визнає, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, так як донька носить його прізвище з народження, у них склалися дуже гарні відносини як між батьком та донькою - він часто навідував дитину, забирав до себе, брав з собою на відпочинок, вони часто проводили час разом, ходили в парки, розважальні заклади. Лише недавно ОСОБА_1 обірвала йому зв`язок з дитиною, не дозволяє останній бачитись та спілкуватись з батьком. Різні прізвища матері та дитини не можуть викликати жодних труднощів у комунікаціях, так як основним підтверджуючим документом є свідоцтво про народження дитини, де вказано хто є матір`ю. Щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіку зустрічей з нею виключно в присутності психолога, визначеного спільно (за згодою) позивачем та відповідачем, або в присутності матері дитини в межах території міста Києва, ОСОБА_2 заперечує, оскільки у ОСОБА_9 склалися дуже гарні відносини із його сім`єю, вони часто їздили на відпочинок в межах України, до родичів в м. Тетіїв, донька часто залишалася у нього на ночівлю, а тому обмеження її у вільному спілкуванні буде порушувати права дитини. Крім того, визначити вільний час для спілкування обом сторонам разом буде вкрай важко, так як останні працюють, у кожного з них є свої сім`ї, свій побут. Він, як батько, і надалі хоче вільно спілкуватися з дитиною, а доказів того, що таке спілкування негативно впливає на психологічний стан дитини позивачкою не надано.

З цих же підстав ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступний порядок його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною: у 1 та 3 суботу місяця з 10 години за місцем проживання батька з ночівлею дитини за місцем його проживання; першу половину літніх канікул донька ОСОБА_9 проводить з матір`ю, другу половину - з батьком; першу половину осінніх канікул донька ОСОБА_9 проводить з матір`ю, другу половину - з батьком; першу половину зимових канікул донька ОСОБА_9 проводить з батьком, другу половину - з матір`ю; першу половину весняних канікул донька ОСОБА_9 проводить з матір`ю, другу половину - з батьком; спільні поїздки у відпустки з батьком в межах України під час канікул; день народження донька ОСОБА_9 в парний календарний рік проводить з батьком, в непарний - з матір`ю; вільне спілкування батька з дитиною телефоном.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 до суду надано відповідь на відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, в якій остання вказує, що доводи та аргументи останнього є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи. Останнім часом після часу перебування з батьком ОСОБА_9 поверталася додому пригніченою, мовчала та замикалася у собі, пізніше повідомила про непристойні пропозиції, які їй пропонував пасинок батька ОСОБА_10 , що змусило її звернутися за допомогою до психолога. Щодо зміни прізвища дитини, то сама ОСОБА_3 цього бажає і в неї в подальшому буде менше проблем з перетином кордону.

Разом з тим ОСОБА_1 до суду надала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому остання вказує, що не чинить ОСОБА_2 жодних перешкод у спілкуванні з донькою, остання сама іноді не хоче розмовляти з батьком, а зворотнього позивачем суду не надано. Факти, викладені ОСОБА_2 в позові не відповідають дійсності. Позовних вимог щодо залишення доньки у ОСОБА_2 на ніч та щодо спільних поїздок на відпочинки вона не визнає до того часу поки донька буде самостійно розуміти наслідки протиправних дій щодо неї. Запропонований ОСОБА_2 графік зустрічей з дитиною не відповідає взаємовідносинам, які склалися на даний час, є недоцільним, а тому не буде відповідати інтересам дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 поданий первісний позов підтримали, проти зустрічних позовних вимог заперечили, посилаючись на викладені раніше обставини. Разом з тим останні погоджуються з висновком Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації щодо способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, проте просять визначити строк спілкування батька з дитиною в присутності матері - один рік, а не шість місяців.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 первісні позовні вимоги визнали частково, а саме визнають визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , проти встановлення графіку зустрічей батька з дитиною виключно в присутності психолога, визначеного спільно (за згодою) позивачем та відповідачем, або в присутності матері дитини в межах території міста Києва, а також проти зміни прізвища дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 заперечують. Зустрічний позов підтримали повністю, посилаючись на викладені раніше обставини.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не прибув, до суду надано клопотання про слухання справи без участі представника третьої особи та вирішення справи відповідно діючого законодавства з максимальним урахуванням інтересів дитини.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що є дружиною ОСОБА_2 і у них з донькою чоловіка склалися прекрасні стосунки, після поїздки в Карпати вони зблизилися ще більше. На даний час спілкування обмежене, відносин немає зовсім. ОСОБА_2 , як батько, постійно турбувався про доньку, гарно її виховував, ходив з нею на прогулянки, у них чудові стосунки. Вони подарували ОСОБА_9 планшет, а ОСОБА_1 його розбила молотком та викинула в смітник. Останні шість місяців ОСОБА_9 не відповідає на дзвінки, ОСОБА_1 її ревнує до їх сім`ї та перестала відпускати до батька.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_2 є її зятем і у нього з донькою ОСОБА_9 були чудові стосунки, вони всі разом з сім`єю гуляли, ходили по магазинах, їздили у відпустку. Її внук ОСОБА_10 та ОСОБА_9 були у неї вдома, вони разом гралися, коли не було світла - грали в настільні ігри. До шлюбу з її донькою вона ОСОБА_14 не знала, лише візуально бачила, так як вони проживали в одному гуртожитку, ОСОБА_9 була кожної неділі в нього. Донька ОСОБА_15 їй розповідала, що після початку судового процесу ОСОБА_1 не дозволяє доньці бачитися з батьком.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що знає сторін, так як вони проживають в одному гуртожитку. ОСОБА_2 спілкувався з донькою, кілька разів на тиждень вона бачила їх разом, будь-яких конфліктів дитини з батьком вона не бачила.

Психолог ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працювала з малолітньою ОСОБА_9 з літа минулого року, у них склалися довірливі відносини. У дитини підвищена чутливість до фігури батька, вона хвилюється, що коли батько телефонує, вона не бере слухавки, бо боїться йому відмовити, вона не хоче образити ні батька, ні матір, у неї до обох добре відношення. ОСОБА_9 хоче спілкуватися з батьком у безпечному форматі, для неї безпечний дорослий - це мама і вона хоче спілкуватися з батьком в присутності мами. До пасинка батька ОСОБА_10 вона ставиться добре, проте не хоче повторення неприємної ситуації з ним. Чи доцільно змінювати прізвище дитині вона сказати не може, ОСОБА_9 говорила, що хоче мати прізвище як у мами без зазначення причин.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків та психолога, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовами підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 16.10.2014 року по 11.12.2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується поясненнями самих сторін, копією рішення Дарницького районного суду міста Києва від 11.12.2023 року про розірвання шлюбу у справі № 753/20166/23, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.01.2018 року та витягами з Реєстру територіальної громади від 20.08.2025 року, отриманими за запитом ДП «ДІЯ».

Згідно з ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Як вбачається із ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частиною першою ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У частині першій ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною першою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Таким чином, визначаючи місце проживання дитини, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращими інтересами дитини.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 визнав, про що зазначив у своєму відзиві на первісний позов та пояснив в судовому засіданні особисто, при цьому суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності таких обставин або добровільності їх визнання, а тому вважає, що дана обставина у відповідності ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Разом з тим, нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів, зокрема, щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Із висновку Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 101-11464 від 23.12.2025 року вбачається, що райдержадміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до норм Закону України «Про охорону дитинства» батьки та особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини.

Згідно з ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема як що він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №189/68/20.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Таким чином, при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини, а вже тільки потім - права її батьків.

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21), від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20 (провадження № 61-7951св22), від 15 серпня 2023 року у справі № 759/4170/20 (провадження № 61-3420св23).

ОСОБА_2 як на підставу своїх вимог про усунення йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилається на те, що з кінця серпня 2025 року ОСОБА_1 обірвала зв`язок батька з дитиною - не дозволяє спілкуватись по телефону, не відпускає її побачитись з ним, коли він намагався поспілкуватись з дитиною, два рази викликала працівників поліції. Дані факти підтверджуються, зокрема, частково і поясненнями самої ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні не заперечувала того, що останнім часом дитина з батьком не бачилась, після випадку з його пасинком ОСОБА_10 вона боїться дитину до нього відпускати, хоч розмовляти по телефону не забороняла, поясненнями свідка ОСОБА_12 , яка вказала про те, що останні шість місяців ОСОБА_9 не відповідає на дзвінки, ОСОБА_1 її ревнує до їх сім`ї та перестала відпускати до батька, а також повідомленням Дарницького управління поліції ГУ НП у м. Києві Національної поліції України № 103960-2026 від 30.03.2026 року про те, що до інформаційної підсистеми «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» у Дарницькому УП ГУНП в м. Києві зареєстровано два звернення ОСОБА_1 на спецлінію «102» Національної поліції України № 81565 від 30.10.2025 року та № 22398 від 21.03.2026 року щодо порушення колишнім чоловіком ОСОБА_2 графіку зустрічей з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 .

Верховний Суд у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 577/3878/21 (провадження № 61-8759св22) зазначив, що наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину та не сприяють якнайкращому задоволенню її інтересам, які мають пріоритет над інтересами батьків. Натомість існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з дитиною, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батьку дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню того, що права кожного з батьків є рівними.

Вказана спірність, подекуди конфліктність між сторонами у питанні участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, відсутність компромісу, різні позиції з цього питання, тощо свідчать про перешкоди, що чинить ОСОБА_1 ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з їхньою спільною донькою.

Разом з тим судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 бажає спілкуватись та бачитись з батьком, хоч і в присутності матері, при цьому ані органом опіки та піклування, ані відповідачкою за зустрічним позовом у справі не надано суду доказів про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні доньки негативно впливає чи може вплинути на дитину і що спілкування його з дитиною в подальшому може призвести до порушень прав та інтересів останньої.

А тому суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов`язання ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню, оскільки дотримуючись рівноваги участі обох батьків у вихованні дитини, особлива увага повинна бути націлена насамперед до найважливіших інтересів самої дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Щодо способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останньої.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність відносно малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як і з мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини. Наявність між сторонами спорів, не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дитини. Взаємовідносини між батьками дитини не мають відображатися на дитині, дитина не може бути заручником тих чи інших непорозумінь. Дитина має знати батька та матір, має право любити їх, спілкуватися з ними без обмеження.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, батько зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю. Не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування батька із дитиною виключно за домовленістю із матір`ю може протиправно обмежити їх участь у вихованні дитини.

При визначенні способу участі батька у вихованні дитини та спілкування з нею у даній справі суд враховує: інтереси дитини, її малолітній вік, стан здоров`я дитини, як психологічний, так і фізичний, її режим дня, поведінку кожного з батьків, навички кожного з батьків щодо догляду за малолітніми дітьми, прихильність дитини до кожного з батьків, важливість спілкування дитини з батьком.

У зв`язку з існуванням спору між сторонами та тривалого часу відсутності побачень батька й дитини - між ними втрачено сталий психологічний зв`язок, так як дитина проживає з матір`ю та тривалий час не мала нормального й повноцінного спілкування з батьком. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прихильності доньки до батька.

А тому, з метою налагодження контакту між дитиною і батьком з урахування зазначених обставин справи, запобігання психоемоційним негативним впливам на саму дитину, суд вважає за доцільне для повноцінного спілкування та налагодження батьківських стосунків між батьком та дитиною, перші зустрічі проводити в присутності матері ОСОБА_1 , яка також повинна докласти певних зусиль для встановлення психологічного контакту між батьком та донькою.

Враховуючи вищезазначені фактори, відсутність домовленості між батьками щодо способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд погоджується з висновком Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації № 101-11464 від 23.12.2025 року та визначає спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування з дитиною протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили в присутності матері ОСОБА_1 , а далі без її присутності:

-у першу та третю неділю місяця з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. з урахування думки дитини;

-два рази на місяць в будній день з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-два дні під час весняних та осінніх канікул з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-один тиждень під час зимових канікул за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-один тиждень протягом трьох місяців літніх канікул за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-необмежене спілкування з дитиною будь-якими засобами зв`язку з урахування думки дитини;

-день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в парний календарний рік дитина проводить з батьком, в непарний календарний рік - матір`ю з урахування думки дитини.

При цьому, враховуючи вік дитини, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо тривалого проживання дитини з ним на канікулах та ночівлі дитини під час побачень з батьком у вихідні дні, ці вимоги є передчасними.

У справах щодо здійснення батьківських прав та обов`язків, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою. Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього.

Визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку, потреб та інтересів, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Щодо зміни прізвища малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Так, кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції має право на збереження індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні, і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою, п`ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Тлумачення частини п`ятої статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16-ц (провадження № 61-18385св18), дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини беруться до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов`язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.

Отже при вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати відносини, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.

До таких висновків прийшов Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2020 року у справі № 496/904/18 та від 01 квітня 2020 року у справі № 234/19213/17, від 15.03.2024 року у справі № 334/5187/22.

Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.

В даному випадку суд встановив, що сторони при складенні актового запису про народження доньки перебували в зареєстрованому шлюбі та носили однакове прізвище, за яким визначено і прізвище дитини ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог про зміну прізвища малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 посилається на те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері відповідатиме найкращим інтересам дитини, враховуючи те, що остання постійно проживає разом з матір`ю та здійснює з нею спільні поїздки, під час яких виникають труднощі, пов`язані з різними прізвищами матері та дитини. Крім того, як вказує позивачка, малолітня ОСОБА_3 сама виявляє бажання носити прізвище матері ОСОБА_5 .

Вирішуючи даний спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, приймає до уваги рівність прав обох батьків щодо своєї дитини та її інтересів, враховує те, що ОСОБА_2 зберігає з донькою ОСОБА_9 близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, а тому вважає, що зміна прізвища малолітньої дитини не відповідатиме її інтересам, психологічному та гармонійному розвитку.

До того ж, ОСОБА_1 не довела необхідності зміни прізвища дитини, її доводи про те, що дитина здійснює з нею спільні поїздки, під час яких виникають труднощі, пов`язані з різними прізвищами матері та дитини, є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами.

При цьому суд зауважує, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір`ю свого обов`язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право батька зареєструвати доньку за своїм прізвищем, узгоджене з її матір`ю у добровільному порядку.

З досягненням віку ОСОБА_3 зможе сама висловити свою думку стосовно вибору прізвища, а на даний час, враховуючи вік дитини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зміну прізвища малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 понесла судові витрати у вигляді витрат на оплату судового збору в сумі 3633,60 гривень за подання позовної заяви (квитанція ID: 7133-2054-4581-4728 від 29.08.2025 року), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи задоволення 50% заявлених позовних вимог, а саме в сумі 1816,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 145, 148, 153, 157, 159, 161 СК України, ст.ст. 12, 81, 82, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, зміну прізвища дитини - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , не чинити перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення спілкування з дитиною протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили в присутності матері ОСОБА_1 , а далі без її присутності:

-у першу та третю неділю місяця з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. з урахування думки дитини;

-два рази на місяць в будній день з 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-два дні під час весняних та осінніх канікул з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-один тиждень під час зимових канікул за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-один тиждень протягом трьох місяців літніх канікул за попередньою домовленістю між батьками з урахування думки дитини;

-необмежене спілкування з дитиною будь-якими засобами зв`язку з урахування думки дитини;

-день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в парний календарний рік дитина проводить з батьком, в непарний календарний рік - матір`ю з урахування думки дитини.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , - 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного рішення: 03.08.2026 року.

Суддя: Т.П.Косович