Рішення № 138606438, 30.07.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2156/26

Провадження № 2/373/1692/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Опанасюка І.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Бутович Я.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/2156/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Виклад позовних вимог.

Представник позивача Котова С.М. звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР»заборгованість за кредитним договором №2189609 від 26.03.2025 у розмірі 55 049 грн 99 коп.; судові витрати у розмірі 2 896 грн 58 коп., з яких: 2 662 грн 40 коп. судовий збір, 234 грн 18 коп. витрати, понесені позивачем внаслідок направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Позов обґрунтовано тим, що 26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2189609.

Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп. на наступних умовах: строк на який надається кредит 364 дні; тип процентної ставки фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 26 днів.

Відповідно до кредитного договору № 2189609 від 26.03.2025 року кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп., що підтверджується доказами про перерахунок коштів, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264, яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 55 049 грн 99 коп., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 14 999 грн 99 коп. та за відсотками 32 550 грн 00 коп., а також штраф у розмірі 7 500 грн 00 коп.

26.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали договір факторингу №261125/1, згідно якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №2189609 від 26.03.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 2189609 від 26.03.2025 року укладеним між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 .

Рух справи в суді.

Ухвалою від 08.06.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в позовній заяві клопотав про проведення судового засідання за його відсутності за правилами спрощеного провадження за наявними в справі доказами.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі одержано відповідачем 16.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням R067195964324.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до частини 2 статті 191 ЦПК України.

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у спосіб та в обсязі, зазначених в позовній заяві представник позивача надав судуелектронну копію договору № 2189609 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» укладеного 26.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .

Відповідно до умов Договору позичальникові надається кредит у розмірі 15 000 грн 00 коп., строком на 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 26 днів, стандартна процентна ставка - 1 % в день та застосовується у межах строку кредитного договору.

Згідно п. 2.1 договору кошти надаються у безготівковій форму шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5.4. договору, у разі затримання Споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Споживача, зазначену в Договорі (або окремо надану Споживачем Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані Споживача, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання Споживачем повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку Споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Товариства повідомлення про таку вимогу.

Згідно із додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2189609 від 26.03.2025 року графіком платежів, датою видачі кредиту є 26.03.2025, датою кінцевого платежу є 26.03.2026, сума кредиту 15 000 грн 00 коп., кількість днів у розрахунковому періоді - 26, проценти за користування кредитом 52 845 грн 00 коп., загальна вартість кредиту 67 845грн 00 коп., реальна річна процентна ставка 1867.28%.

Відповідач підписав одноразовим ідентифікатором X134 вищевказаний договір та графік платежів, а також анкету клієнта та паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором A048.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн позивач підтверджує довідкою про ідентифікацією відповідно до якої відповідач ідентифікований одноразовим ідентифікатором X134 та листом ТОВ«ПЕЙТЕК» Вих. № 20251126-699 від 26.11.2025, який адресовано ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» згідно з яким між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладений Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 01042024-2 від 2024-04-01. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 15 000 грн 00 коп., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 74995c6a-9dd5-4d0b-87d9-304ed427de19, номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 916e148592ac0ba9ecdc3460436fe36c, Session ID 030748946791, сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, код авторизації - 402186, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час виконання - 2025-03-26 21:21:09, призначення платежу зарахування на картку ЕПЗ 4441114412130070.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2189609 від 26.03.2025 станом на 26.11.2025 заборгованість відповідача договором становить 59250,00 грн, що складається з: основного боргу у розмірі 14999,99 грн, процентів у розмірі 32550,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 7500,00 грн.

26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №261125/1 за умовами якого клієнт відступає права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта за плату, зазначені у відповідних реєстрах боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 26.01.2025 № 261125/1 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором № 2189609 від 26.03.2025.

Норми права які застосовує суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобо`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині 1 статті 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 та частини 6 статті 91 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини 2 статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Висновки суду.

26 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №2189609 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора X134. Вказаний договір має електронну форму та вважається таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Додаток №1 до Договору №2189609 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 26.03.2025 - графік платежів також погоджений відповідачем шляхом накладення електронного цифрового підпису за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора X134.

Паспорт споживчого кредиту а також анкета клієнта погоджені відповідачем шляхом накладення електронного підпису за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора А048.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Отже, наданий позивачем кредитний договір свідчить лише про наміри сторін здійснювати кредитні операції в майбутньому та не засвідчує факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, як і факт їх отримання останнім.

При цьому слід зазначити, що лише документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про здійснення фінансової операції, на що неодноразово наголошував Верховний Суд.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Проте, матеріали справи таких доказів не містять.

При цьому слід зазначити, що в силу принципу змагальності та диспозитивності, виключно на сторін покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. У той час як збирання доказів не є обов`язком суду.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч. 1ст.1050 ЦК України з урахуванням ст.ст.526,527,530 ЦК України, саме кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Виписки за картковими рахунками відповідача представник позивача суду не надав.

Клопотань про витребування судом документів від банківської установи, які б підтвердили перерахування коштів за Кредитним договором № 2189609 від 26.03.2025, як і інформації про неможливість надання позивачем таких доказів, суду не заявлялось.

За таких обставин, позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 згідно з умовами вищевказаного договору, було видано кредит та саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в договорі не свідчить про її отримання відповідачем саме в такому розмірі.

Враховуючи відсутність доказів про перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача, як це передбачено умовами кредитного договору, відсутні підстави вважати, що первісний кредитор виконав умови вищевказаного договору.

Натомість суду надано лист ТОВ«ПЕЙТЕК» Вих. № 20251126-699 від 26.11.2025, який адресовано ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» згідно з яким було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на суму 15 000 грн 00 коп., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 74995c6a-9dd5-4d0b-87d9-304ed427de19, номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 916e148592ac0ba9ecdc3460436fe36c, Session ID 030748946791, сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, код авторизації - 402186, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час виконання - 2025-03-26 21:21:09, призначення платежу зарахування на картку ЕПЗ 4441114412130070.

За змістом листа Вих. № 20251126-699 від 26.11.2025 організація переказу грошових коштів ТОВ «ПЕЙТЕК» відбувалась на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-01, укладеного з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

Водночас, Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-04-01, який підтверджує повноваження ТОВ «ПЕЙТЕК» на здійснення фінансових операцій на замовлення платника - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до позову не додано.

Також, суду не надано платіжну інструкцію, на підставі якої мав відбуватись переказ коштів надавачем платіжних послуг, в результаті чого суд позбавлений можливості перевірити належне виконання платіжної операції, оскільки неможливо перевірити відповідність унікального ідентифікатора, що має бути зазначений у платіжній інструкції, з ідентифікатором, що вказаний у повідомлені про переказ коштів.

Сам лист не містить відомостей про кредитний договір за яким відбувалось перерахування кредитних коштів, а також не містить даних про особу, якій перераховувались кошти.

Згідно до правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Лист Вих. № 20251126-699 від 26.11.2025 не є первинним фінансовим документом та не може бути належним доказом грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування коштами, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, які повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належними доказами існування боргу.

Наявність розрахунку заборгованості за кредитними договором не є достатнім для висновку про надання кредиту чи існування боргу та у заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачу.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, будь-яких належних доказів на підтвердження безготівкового перерахування коштів на платіжну банківську картку позичальника первинним кредитором, представником позивача не надано позивачем не надано.

Аналізуючи обставини даного спору та надані суду докази, суд дійшов висновку, що представником позивача не надано доказів укладення кредитного договору з первинним кредитором, а саме: доказів передання кредитних коштів відповідачу, що суперечить положенням статті 1046 ЦК України, відповідно до якої договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Отже, позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не надав доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2189609 від 26 березня 2025 року.

У такий спосіб, суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати понесені позивачем внаслідок направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 234,18 грн.

Нормою частин 1,2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача, тому суд вважає за необхідне покласти витрати, пов`язані із розглядом справи на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2189609 від 26.03.2025 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття відповідної постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» місцезнаходження: вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 601 м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 43170298;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І. О. Опанасюк