Постанова № 138606302, 23.07.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1413/26

Провадження № 3/366/772/26

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

23 липня 2026 року с-ще Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 677515 від 28.05.2026: 28.05.2026 близько 09:40 год. в м.Чорнобиль вул. Радянська водій ОСОБА_1 керував авто Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Освідування на стан алкогольного сп`яніння проводилося на місці зупинки, результат освідування 0,45 (проміле), чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Протокол склав інспектор ВП № 3 (м.Чорнобиль) Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, капітан поліції Давиденко В.В.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 23.06.2026.

З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 08.06.2026 про надходження до суду матеріалів даної справи було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури для організації участі прокурора в якості сторони обвинувачення.

18.06.2026 ОСОБА_1 , на підставі своєї заяви, ознайомився з матеріалами даної справи.

23.06.2026 ОСОБА_1 скерував до суду заяву про відкладення розгляду справи відносно нього на іншу дату у зв`язку з хворобою, на підтвердження чого додав медичний висновок про тимчасову непрацездатність з 19.06.2026 по 23.06.2026.

Враховуючи заяву ОСОБА_1 та долучені до неї копії медичної документації, судом прийнято рішення відкласти розгляд справи до 23.07.2026.

20.07.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, в обґрунтування якого зазначено, що наявні у матеріалах справи відеозаписи не містять фіксації факту керування ним транспортним засобом марки «Skoda» днз НОМЕР_2 . Під час спілкування з працівниками поліції він категорично та неодноразово заперечував факт керування вказаним транспортним засобом. З відеозапису з реєстратора службового автомобіля поліції вбачається, що працівники поліції перебувають на узбіччі дороги, при цьому в кадрі зафіксовано рух транспортних засобів, однак через низьку якість відеозапису встановити їх марки, державні номерні знаки, а також осіб, які ними керують, неможливо. Після чого працівники поліції сідають до службового автомобіля, рухаються вперед та зупиняються біля автомобіля марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 . Водночас, на відеозаписі не зафіксовано, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом зазначеного автомобіля, привів його в рух, здійснював керування ним, чи перебував у салоні автомобіля. Зауважує, що вказаний транспортний засіб знаходився у нерухомому стані на узбіччі дороги, двигун автомобіля був вимкнений, а в його салоні будь-які особи були відсутні. Звертає увагу, що на момент, коли працівники поліції під`їжджають до автомобіля, він вже перебуває на краю проїзної частини дороги та має намір перейти її на протилежний бік. У подальшому, він протягом усього спілкування категорично заперечував факт керування будь-яким транспортним засобом.

Вважає, що висновок органу поліції про те, що саме він керував транспортним засобом, ґрунтується виключно на припущенні, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би беззаперечно підтверджував таку обставину

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи свідчать про істотне порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, що відповідно до вимог закону тягне недійсність результатів такого огляду.

Зокрема звертає увагу суду на те, що з наявних відеозаписів вбачається, що о 09 год.42 хв.10 сек., після проведення огляду із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер», який показав результат огляду 0,45 проміле, він одразу повідомив працівників поліції про незгоду з отриманим результатом та висловив вимогу щодо проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Його незгода з результатами огляду повторно зафіксована о 09 год. 57 хв. 10 сек. та підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який долучено до матеріалів справи. Наголошує, що матеріали справи не містять доказів забезпечення проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, після висловленої ним незгоди з результатами огляду на місці зупинки. Зазначає, що працівники поліції продовжили оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, фактично проігнорувавши вимоги закону щодо проведення медичного огляду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що акт огляду на стан сп`яніння, роздруківка спеціального технічного засобу «Drager», з результатом 0,45 проміле, а також будь-які інші документи, складені на підставі такого огляду, не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними доказами у даній справі, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення встановленої законом процедури, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своєму клопотання про закриття провадження у справі, які надійшло до суду 20.07.2026, просив дану справу розглядати за його відсутності, за наявними матеріалами.

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП під час розгляду справи та її захисника не є обов`язковою, беручи до уваги, що ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності за наявними у справі матеріалами.

Представник прокуратури, у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені вчасно, належним чином. Неявка прокурора не перешкоджає розгляду справи.

Поліцейський ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Давиденко В.В., який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та викликався до суду, у судовому засіданні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 677515 від 28.05.2026 підтвердив, повідомив, що під час патрулювання м. Чорнобиль, яке відноситься до зони відчуження Чорнобильської АЕС зі спеціальним режимом в`їзду та виїзду, на підставі п.7 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб «Skoda Octavia» під керуванням, як у подальшому встановлено ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім, оскільки у нього вбачались ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 погодився. За результатами огляду було встановлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння (результат 0,45 проміле), проте з результатом водій був не згоден. Йому неодноразово було запропоновано проїхати до Іванківської ЦРЛ для підтвердження або спростування факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 то погоджувався, то вже відмовлявся під час руху у службовому автомобілі поліцейських. У результаті відносно нього було складено матеріали за ч. 1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення п.2.9 ПДР.

У судовому засіданні також досліджені наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 677515 від 28.05.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано уповноваженою особою та ОСОБА_1 та у графі 14 «Пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності по суті правопорушення» якого зазначено, що «згідно ст.63 Конституції України відмовився. Бажаю експертизу»;

- DVD-R диск, на якому містяться 3 відеозаписи «export-d3zmi», «export-umkmr» та «момент руху», після огляду яких встановлено, що вони по суті дублюються та відображають одні ті самі події. Зокрема, на вказаних відеозаписах зафіксовано рух транспортного засобу чорно кольору на зустріч поліцейським, який зупиняється на узбіччі, поліцейські одразу під`їжджають до даного автомобіля днз НОМЕР_1 , на якому увімкнена аварійна сигналізація позаду та стоїть чоловік, який одразу підходить до поліцейських та запитує, чи не має у них посвідчення судді, оскільки вчора на нього склали 130-ту, називається як ОСОБА_2 та повідомляє, що він вже все порішав, алкоголю не вживав. У подальшому поліцейські встановлять його особу як ОСОБА_1 . Під час спілкування з яким, поліцейський, вбачаючи у нього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) пропонує йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці або в закладах охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 зазначає «…а якщо залишки покаже, вчора вживав…, вчора склали 130-ту». Далі зафіксовано проведення огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, який показав результат 0,45‰ (проміле), про що оголошено водієві. ОСОБА_1 повідомляє, що він нічого не вживав, поліцейський при цьому наголошує йому, що чує запах алкоголю з порожнини рота, на що ОСОБА_1 відповідає, що хоче їхати на медичну експертизу, поліцейський зазначає, що їхати потрібно в Іванківську ЦРЛ, ОСОБА_1 погоджується, вказуючи, що він з результатом огляду не згоден. При цьому, ОСОБА_1 говорить поліцейським, що хоче їхати до керівника райвідділу, потім зазначає, що він не керував транспортним засобом, а стояв, далі вказує, що він їхав до керівника поліцейських. Поліцейські повідомляють водієві «їдемо в лікарню», на що він відповідає «спочатку їдемо до вашого керівника». Працівники поліції зауважують, що у разі не виконання законних вимог поліцейських, до нього буде застосовано адміністративне затримання. ОСОБА_1 зазначає, що з результатом не згоден та в лікарню не їду, на що поліцейські повідомляють, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При подальшому спілкуванні, ОСОБА_1 зазначає, що буде скаржитись на поліцейських, він не керував та їхав до їхнього керівника. При цьому, не надає чіткої відповіді щодо поїздки до Іванківської ЦРЛ, потім зазначає, що здасть кров, оскільки не вживав, на що поліцейські повідомляють, що аналіз крові на встановлення стану сп`яніння робиться у разі ДТП, у даному випадку в лікарні також буде проведено огляд за допомогою спеціального приладу. Після того, як ОСОБА_1 знаходить у своєму автомобілі посвідчення судді він повідомляє поліцейським «я підпишу вам 130-ту». Далі ОСОБА_1 постійно змінює свою думку щодо поїздки до Іванківської ЦРЛ та в результаті повідомляє, що не їдемо. У результаті, працівник поліції складає відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківка тесту на алкоголь №544, відповідно до яких, за результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу DRAGER Alcotest 6810 ARBL-0616 у ОСОБА_1 27.05.2026 о 09:40 год. зафіксовано результат 0,45 ‰;

- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом (рапорт поліцейського, доручення керівника ВП №3 Вишгородського РУП та лист про долучення доказів);

- копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме приладу DRAGER Alcotest 6810 ARBL-0616, чинність якого до 05.02.2027.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, оцінивши наявні у справах докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень статей 7, 245, 280 КУпАП, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […] Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 677515 від 28.05.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться порушення вимог п.2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306 (далі ПДР) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. ПДР, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 1.1 ПДР, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

Відповідно до ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» - поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 Закону № 3353-XII водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ст. 53 Закону № 3353-XII юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як зазначено у п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Питання, пов`язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктами 2,3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І зазначеної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

За результатами дослідження наведених вище доказів в їх сукупності судом встановлено, що 28.05.2026 о 09 год. 40 хв., в м. Чорнобиль вул. Радянська (Українська), водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу DRAGER Alcotest 6810 ARBL-0616 , результат огляду - 0,45‰ (проміле).

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 677515 від 28.05.2026 складений уповноваженою особою та відповідає вимогам КУпАП, підписаний поліцейським, ОСОБА_1 від надання пояснень у протоколі відмовився у порядку ст.63 Конституції України та зазначив «бажаю експертизу».

З оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом вбачається, що водій ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського, який вбачав у нього ознаки алкогольного сп`яніння, пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, який показав результат 0,45 ‰, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою тесту на алкоголь №544 від 27.05.2026.

Суд зауважує, що відповідно до законодавства, працівник поліції самостійно, на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. І при виявленні поліцейським ознак алкогольного сп`яніння, на вимогу останнього, водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому, щодо розбіжності дати результатів огляду, зазначеній у вищевказаній роздруківці, а саме 27.05.2026, та дати події, що зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення - 28.05.2026, суд бере до уваги рапорт поліцейського Давиденка В., у якому зазначено, що під час друкування результатів огляду було виявлено розбіжність часу в добу, у зв`язку з тим, що у приладі Драгер не було налаштовано час після заміни батареї.

Отже, огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 належним чином зафіксовано, підтверджується сукупністю доказів та проведено працівниками поліції у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Суд звертає увагу, що з переглянутих у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що поліцейськими не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписах, які зроблено за допомогою портативних службових відеореєстраторів зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція №1026), портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.

Портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції (п.3 розділу ІІ Інструкції №1026).

Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згадані вище відеозаписи «export-d3zmi», «export-umkmr», зроблені за допомогою портативних відеореєстраторів поліцейських з ID 855136 та 855229 та надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Відеозапис під назвою «момент руху», який також міститься на оглянутому в судовому засіданні DVD диску, долученому до матеріалів справи на якому зафіксовано рух транспортного засобу чорного кольору, також береться судом до уваги та оцінюється в сукупності з іншими доказами. Суд зауважує, що даний відеозапис повністю узгоджується з іншими зібраними у справі доказами.

Крім того, в пункті 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз`яснено, що керування транспортним засобом це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке є в стані руху особи в нетверезому стані є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, суддя вважає, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.

Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність у матеріалах справи відеофіксації факту керування ним транспортним засобом, суд зауважує, що зазначене не свідчить про недоведеність вини особи, оскільки положення КУпАП не встановлюють обов`язковості фіксації саме моменту керування транспортним засобом технічними засобами відеозапису. Відповідно до статті 266 КУпАП обов`язковому відеозапису підлягає процедура проведення огляду особи на стан сп`яніння, а не момент керування транспортним засобом чи його зупинки. Факт керування транспортним засобом може підтверджуватися сукупністю належних та допустимих доказів, які були досліджені судом, зокрема, поведінкою ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, який неодноразово вказав на те, що він їхав з райвідділу поліції та дослідженим відеозаписом «момент руху».

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, мав знати обов`язки щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що напередодні вечором (з його слів) він вживав алкогольні напої, свідомо сів за кермо транспортного засобу вранці наступного дня з метою керування.

Окрім того, судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього до суду не скеровував.

Зібрані у справі докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб в своїй сукупності спростовують доводи ОСОБА_1 щодо відсутності фіксації факту керування ним транспортним засобом марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 та відповідають критерію належності, допустимості і достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 щодо порушення працівниками поліції процедури його огляду на стан алкогольного сп`яніння, зокрема незабезпечення ними проведення такого огляду у найближчому закладі охорони здоров`я, у зв`язку з його незгодою з результатами огляду на приладі Драгер, оскільки, вказаними вище відеозаписами підтверджується, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 проїхати до Іванківської ЦРЛ для проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, на що останній то погоджувався, то відмовлявся. Працівники поліції декілька разів розпочинали рух на службовому автомобілі з метою доставити ОСОБА_1 , який також був присутній у салоні їх службового автомобіля, до медичного закладу, проте останній, у результаті, відмовився проїхати до Іванківської ЦРЛ (0:22:42 хв відеозапису «export-d3zmi», та на 0:21:59 хв. відеозапису «export-umkmr»).

Такі дії ОСОБА_1 суд розцінює як ухилення від відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та взаємозв`язку, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилось в порушенні пункту 2.9 Правил дорожнього руху, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено.

Суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Крім того, суд зазначає, що місто Чорнобиль, де поліцейськими був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , відповідно до додатку 1 Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи до Постанови № 106 КМУ від 23.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відноситься до зони відчуження.

Згідно з п. 8 розділу ІІ додатку 6 «Положення про в`їзд та виїзд громадян і транспортних засобів із зони відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення» постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106а, перебування громадян в зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення без перепусток і документів, що посвідчують особу, забороняється.

Відповідно до ч.2 ст.14 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» охорону громадського порядку на територіях зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в`їзді та виїзді з таких зон забезпечують уповноважені підрозділи органу Національної поліції.

Таким чином, у поліцейських ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області були всі підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , з метою перевірки документів, що посвідчують особу та документів на транспортний засіб.

Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно зі статтею 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік у межах санкції інкримінованої статті.

При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Таким чином, наразі позбавити особу права керування транспортним засобом в судовому порядку можливо навіть у разі відсутності у неї такого права, незалежно від характеру вчиненого нею правопорушення: кримінального чи адміністративного.

Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.

Пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становить 3328, 00 грн.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3328 х 0,2).

Керуючись ст.ст. 7-9, 23 24, 27, 30, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 ), визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік

реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м. Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн., 60 коп.)

реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Текст постанови складено 30.07.2026.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ