Рішення № 138606061, 30.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8052/26

Провадження № 2-о/357/207/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2002 року, згідно якого вона набула у власність в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 фактично видано їй на будинок АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2002 року вона являюсь власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Право власності на належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано КПКОР Київське обласне БТІ за реєстровим номером № 113.

Однак в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2002 року посвідченому Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою за № 2-742 було допущено помилку, а саме вказана вулиця «Пішканя», замість правильної « ОСОБА_3 ». У зв`язку з вказаною помилкою в свідоцтві про право на спадщину за заповітом вона не має можливості розпоряджатися належною їй квартирою на власний розсуд та зареєструвати її в державному реєстрі речових прав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026, головуючим суддею визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 25 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлені.

Судом 27.07.2026 р. за вх.№48590 отримано заяву, в якій представник заявника адвокат Закаблук Л. О. просила розгляд справи проводити у відсутності заявника та представника, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Суд, відповідно до вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Руденко Н. П. 03.04.2002 р. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстровано в реєстрі за №2-742, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на майно гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 /сімнадцять/, що належав померлій на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Потіївської сільської ради 02.01.1989 р. зареєстрованого в Білоцерківському бюро технічної інвентаризації за №113, книга №1.

Відповідно до довідки КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 09.01.2026 за №БЦ-43, право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 (в свідоцтві про право на спадщину за заповітом №2-742 від 03.04.2002 назва вулиці Пішканя зазначено помилково, фактична назва АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-742 від 03.04.2002, посвідченого Руденко Н. П., державний нотаріус Білоцерківської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в БТІ за реєстровим №113, книга №1.

Згідно архівної довідки про останнє місце реєстрації померлого від 19.02.2026 р. за №13-06-01/29, виданої Архівним відділом Маловільшанської сільської ради Білоцерківського району Київської області, у документах архівного фонду №24 (55) «Потіївська сільська рада та її виконавчий комітет с. Потіївка Білоцерківський район», які зберігаються в архівному відділі Маловільшанської сільської ради, в погосподарській книзі №1 Потіївської сільської ради за 2001-2005 роки є інформація, що гр. ОСОБА_2 , 1924 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована, як голова домогосподарства, за адресою: АДРЕСА_1 .

На ім`я ОСОБА_1 06.01.2026 було виготовлено КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» технічний паспорт на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з квитанціями про сплату комунальних послуг наданих за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок відкритий на ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що в зв`язку із допущеною помилкою в свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2002 року, а саме в невірному написанні назви вулиці «Пішканя» замість вірного «Пишканя», вона позбавлена можливості зареєструвати право власності на майно, а тому вона вимушена звернутись з даною заявою до суду, оскільки, для заявника це має юридичне значення і потрібне для реєстрації та розпорядження правом власності.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,ім`я,по батькові, місце і час народженняякої, що зазначенів документі, не збігаютьсяз ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженняцієї особи,зазначеним усвідоцтв іпро народження або паспорті.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня 2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25), у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене: помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку; отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Аналогічних висновків дійшов ВС в Постанові від 14.01.2026 року у справі № 462/5233/24.

Відповідно до п. 6.16 Розділу VI «Правил ведення нотаріального діловодства» ( затв. Наказом Мін`юсту від 22.12.2010 № 3253/5, у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку.

Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно.

Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів.

Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні.

При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Суд, аналізуючи надані заявником письмові докази, встановлені обставини справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування своїх вимог, були підтверджені сукупністю наданих доказів.

Встановлення даного факту не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки вказані нею обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 293,315, 258-265,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 квітня 2002 року, зареєстровано в реєстрі за №2-742, видане державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Руденко Н. П. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Білоцерківська районна державна нотаріальна контора; адреса: вул. Павліченко, буд. 65А, м. Біла Церква, Київська обл., 09117.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель