Рішення № 138605863, 30.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14121/25

2/296/1580/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Бартащук К. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Козуба О. М. ,

представника третьої особи Кур`яти В. Ц.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

09 грудня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Позов обґрунтовано тим, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, в якому в них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, від 06 липня 2022 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 . У березні 2022 року відповідачка виїхала за кордон та не піклується про сина, не бере участі в його вихованні. 27 грудня 2024 року Корольовським районним судом міста Житомира видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично з 2017 року дитина ОСОБА_4 проживає разом з батьком, який повністю забезпечує потреби дитини, піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.

Позивач зазначає, що його син ОСОБА_4 з березня 2022 року через умисне ухилення матері від виконання батьківських обов`язків позбавлений материнського піклування. Майже 3 роки відповідачка не спілкується з сином, не підтримує жодного контакту з ним, не бере участі у його вихованні, не проявляє до сина ніякого інтересу, що можна розцінювати як умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

На підставі наведеного позивач просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 08 січня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні 11 травня 2026 року та занесеною секретарем судового засідання до протоколу, підготовче провадження закінчено, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав, суду пояснив, що він одноосібно займається вихованням та утриманням сина. Після того як відповідачка у 2022 році виїхала за межі України, то вона майже перестала спілкуватись з сином. Дитина повністю перебуває на його утриманні, всі юридичні питання, пов`язані з вихованням, навчанням сини, він вирішує сам. Поки ОСОБА_3 була в Житомирі її зустрічі з сином відбувались регулярно, переважно з ініціативи сина. ОСОБА_4 часто відвідував її на реабілітації, де вона проходила лікування від алкогольної залежності. Після того як відповідачка поїхала з Житомира, то вона взагалі не спілкувалась з сином. Лише цього року їхнє спілкування відновилось. Також позивач зазначив, що він поговорив з сином та пояснив йому необхідність позбавлення батьківських прав матері, адже це потрібно для його захисту. Отримання відстрочки від мобілізації дозволить захистити його сім`ю, оскільки він повністю утримує дружину, дітей та батьків. Наразі він має відстрочку від мобілізації по стану здоров`я, але правила надання відстрочки часто змінюються. Позивач також додав, що позбавлення батьківських прав відповідачки матиме суто юридичні наслідки, однак його син розуміє, що ОСОБА_3 завжди була та буде його біологічною матір`ю.

Представник позивача адвокат Козуб О. М. у судовому засіданні пояснив, що з 2017 року неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком. Колишня дружина позивача самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_3 неодноразово зверталась до установ з метою лікування алкогольної залежності. Тривалий час відповідачка вихованням сина не займається, не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням. Такі дії відповідачки свідчать про її умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . На вказану адресу суд надіслав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками та судові повістки. Однак, відповідні поштові відправлення повернулись на адресу суду неврученим відповідачу з відміткою пошти про причину повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до змісту п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що отримала судову повістку. Враховуючи, що судом вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також, беручи до уваги строки розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи виконавчого комітету Житомирської міської ради (органу опіки та піклування) Кур`ята В. Ц. у судовому засіданні висловив позицію про наявність підстав для задоволення позову та позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник третьої особи також повідомив, що він спілкувався з відповідачкою через обмін повідомленнями у застосунку «Viber». Відповідачка повідомила, що не заперечує щодо вимог позову. Номер телефону відповідачки йому надав син сторін ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2009 року. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2016 року шлюб між ними розірвано.

Сторони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10 травня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції (а. с. 8).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від № 484 від 06 липня 2022 року затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Згідно з актом служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради про обстеження умов проживання від 20 травня 2024 року дитина ОСОБА_4 станом на дату проведення обстеження проживав за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком ОСОБА_1 та мачухою ОСОБА_6 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання, який затверджений начальником служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, від 17 листопада 2025 року дитина ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з батьком ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_6 , з братом ОСОБА_7 , 2024 року народження, а також з бабусею, дідусем, прабабусею.

З копії характеристики ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 8 класу Житомирського приватного християнського ліцею «Сяйво» вбачається, що навчальний заклад характеризує ОСОБА_4 позитивно, а також повідомляє, що його батько ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню сина, бере участь у житті класу, активний у батьківському комітеті, підтримує зв`язок з класним керівником. Натомість матір дитини навчанням сина не цікавиться.

З копії довідки благодійної організації «Ценрт «Прорив-Перемога» від 26 березня 2026 року встановлено, що ОСОБА_3 з 12 травня 2017 року по 24 листопада 2017 року та з 21 липня 2019 року по 16 серпня 2019 року проходила реабілітацію від алкозалежності в центрі БО «Ценрт «Прорив-Перемога».

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 829 від 18 червня 2026 року затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради № 829 від 18 червня 2026 року ОСОБА_3 була запрошена н засідання комісії з питань захисту прав дитини шляхом надіслання їй рекомендованого листа за місцем реєстрації, а також їй направлено повідомлення в месенджер, на яке вона відповіла, що перебуває за кордоном та погоджується на позбавлення її батьківських прав. На підставі наведених фактів, виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 150 СК України визначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, у якій зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (ч. 2 ст. 171 СК України).

Суд ураховує, що система правосуддя має прислухатися до дітей, серйозно ставиться до їхніх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявив бажання висловити свою думку в судовому засіданні, а тому був заслуханий судом. ОСОБА_4 пояснив, що раніше, коли мама жила в Житомирі, то вони часто зустрічались, спілкувались, проводили час разом, а також спілкувались по телефону. З мамою були нормальні стосунки. Зараз він з мамою не бачиться, бо вона живе за кордоном, він сумує за мамою. В нього було бажання поїхати до неї, але обставини склались по іншому. Також ОСОБА_4 пояснив, що спілкується з мамою засобами дистанційного зв`язку (по телефону та через соцмережі). Щодо позбавлення матері батьківських прав ОСОБА_4 зазначив, що він не хотів би такого рішення, але якщо так треба …

Суд ураховує, що наявних у справі доказів в їх сукупності та взаємозв`язку недостатньо для висновку про те, що ОСОБА_3 остаточно втратила зв`язок з сином ОСОБА_4 , свідомо самоусунулась від участі в його житті, від виконання батьківських обов`язків та/або вчиняла будь-які дії, які б свідчили про її негативний влив на сина.

На переконання суду, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 не відповідатиме найкращим інтересам дитини. Бесіда з ОСОБА_4 у судовому засіданні дає підстави для висновку, що дитина потребує матері, потребує спілкування з нею, незважаючи на те, що вони не проживають разом. Рішення про позбавлення батьківських прав матері (навіть якщо таке матиме лише формальний характер та чого суд не може допустити) може негативно відобразитись на взаємостосунках матері та сина.

Наявні у справі докази не підтверджують, що ОСОБА_3 повністю вичерпала свій материнський ресурс та не здатна виконувати батьківські обов`язки відносно сина, в тому числі, сприяти його фізичному, духовному розвитку, підготовці до самостійного життя.

Та обставина, що ОСОБА_3 проживає за кордоном, в зв`язку з чим не бере активної, безпосередньої участі у повсякденному житті сина та його навчанні не може однозначно свідчити про повне нехтування нею виконанням батьківськими обов`язками по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Суду достовірно невідомі причини виїзду та перебування відповідачки за межами України.

Суд відхиляє аргументи позову про те, що відповідачка не виконує батьківських обов`язків та свідомо нехтує вихованням сина через наявність у неї алкогольної залежності. Дослідженні судом письмові докази в сукупності з поясненнями учасників справи свідчать, що відповідачка дійсно в 2017 та в 2019 роках проходила реабілітацію від алкогольної залежності, однак у вказаний період вона не втрачала контакту з сином, постійно з ним зустрічалась, спілкувалась. Сам факт проходження будь-якого лікування та/або реабілітації не може свідчити про людину як таку, яка не виконує батьківських обов`язків, та надавати їй негативної характеристики. Навпаки, факт усвідомлення наявності певної згубної залежності та боротьба з нею також може й позитивно характеризувати таку людину.

Суд не погоджується з висновком виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зміст висновку свідчить, що такий є достатньо поверхневим, здійснений без ґрунтовного аналізу найкращих інтересів дитини. Суд відхиляє, аргументи висновку щодо отримання органом опіки та піклування згоди ОСОБА_3 на позбавлення її батьківських прав. По-перше, відмова від батьківських прав є нікчемною. По-друге, досліджена судом бесіда між представник третьої особи та відповідачкою, яка відбувалась шляхом обміну повідомленнями у месенджері, свідчить, що відповідачка висловилась таким чином: «погоджуюсь на умови». Суду достовірно невідомо які саме домовленості відбулись між сторонами в спірних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).

Суд, на виконання вимог статті 19 СК України, надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування, дійшов висновку про неврахування такого висновку, оскільки позбавлення батьківських прав матері відносно неповнолітньої дитини є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність правових підстав для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_10 як позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Суд не встановив свідомого, винного ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків. На переконання суду, та обставина, що відповідач впродовж тривалого часу проживала окремо від дитини не може однозначно свідчити про відсутність між матір`ю і дитиною будь-якого зв`язку, спілкування між ними, підтримки і виховання. Такі обставини не свідчать про повне небажання матері займатись дитиною та не може бути підставою для безповоротної розлуки дитини і матері.

Обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 дійсно самоусунулась від виховання сина або свідомо не бажає виконувати свої батьківські обов`язки, - відсутні.

Розрив сімейних відносин між матір`ю і дитиною у спірних правовідносинах не відповідає інтересам дитини.

Отже, у цій справі позбавлення батьківських прав відповідачки відносно сина ОСОБА_4 не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки обставини ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_4 , 2011 року народження.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Житомирської міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;

Відповідач ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ;

Третя особа Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, 4/2.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК