Рішення № 138605740, 27.07.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/710/26

Провадження № 2/272/911/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівкау спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

встановив:

У червні 2026 року ТОВ "Факторингова компанія "Укрглобал-Фінанс" через підсистему Електронний суд звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість кредитним договором № 5207515 від 27.12.2024 у розмірі 68208,54 грн та судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного Договору № 5207515 про надання споживчого кредиту від 27.12.2024 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 , Відповідачка отримала кредит у розмірі 18000,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора (далі по тексту ІТС). Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитні кошти у розмірі 18000,00 грн. були перераховані Відповідачці 27.12.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У зв`язку з порушеннями Позичальником зобов`язань заборгованість за Кредитним договором становить 68208,54 гривень, яка складається з: 17999,95 грн. - заборгованість за кредитом; 41208,59 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору; 9000,00 грн. - заборгованість за штрафом; 0,00 грн. заборгованість за комісією.

Також Позивач зазначає, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» встановлюють, що неустойка (штраф, пеня) не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (дата набрання чинності Закону № 3498-IX 24.12.2023 + 30 днів).

Кредитний договір укладено 27.12.2024, тобто після закінчення 30-ти денного строку набрання чинності Законом України № 3498-IX (24.12.2023 + 30 днів), тому в зв`язку з цим нараховані штрафи за порушення умов Кредитного договору відповідають чинному законодавству. Ураховуючи, що Закон про споживче кредитування є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, нараховані штрафи за невиконання умов Кредитного договору підлягають сплаті Відповідачкою.

19.12.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 19/12/25 від 19.12.2025, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №5207515 про надання споживчого кредиту від 27.12.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Ураховуючи викладене, Позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про проведення судового засідання 27.07.2026 та подальші засідання у його відсутність, в якій зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій зазначила, що частково визнає позовні вимоги, а саме не визнає суму заборгованості за штрафом згідно з п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України. Крім того, у поданій заяві Відповідачка просить зменшити суму відсотків, так як нарахування не можуть бути кабальними згідно з положеннями ЗУ "Про споживче кредитування".

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний право чин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного право чину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 5207515, який укладено відповідно до положень ЗУ "Про електронну комерцію".

Договір укладено на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) - 18000,00 грн; строк кредитування - 360 днів; комісія за надання кредиту - 1800,00 грн; стандартна процентна ставка - 0,95% за кожен день користування кредитом; денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки - 0,9778%; зниження процентна ставка - 0,0950%; орієнтовна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 2639,6200% річних, за зниженою процентною ставкою - 1457,4262% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою - 81360,00 грн, з урахування застосування зниженої процентної ставки - 76743,00 грн; загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 63360,00 грн, із урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 58743,00 грн; періодичність платежів - кожні 30 днів; дата надання кредиту - 27.12.2024 або 28.12.2024.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

У випадку невиконання або неналежного виконання грошового зобов`язання за Договором Товариство має право нараховувати а Клієнт сплатити штраф у розмірі 75% від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання або неналежного виконання.

Договір, Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором 85823, 27.12.2024, ОСОБА_1

ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання за Договором виконало та надало Відповідачці кредитні кошти у сумі 18000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" та наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомленням АТ "Ощадбанк" і випискою по рахунку.

Факт виконання первісним кредитором своїх зобов`язання не оспорюється Відповідачкою.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5207515, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Договору, утворилась заборгованість у загальному розмірі 68208,54 грн, яка складається з: 17999,95 грн. - заборгованість за кредитом; 41208,59 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору; 9000,00 грн. - заборгованість за штрафом; 0,00 грн. заборгованість за комісією.

19.12.2025 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» уклали Договір факторингу № 19/12/25 від 19.12.2025, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №5207515 про надання споживчого кредиту від 27.12.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Вказані обставини підтверджуються копією договору факторингу з додатками до нього.

З наданого Позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідачкою на виконання умов Договору було сплачено 17189,18 грн, з яких: на погашення тіла кредиту зараховано 0,05 грн; на погашення комісії за надання кредиту - 1800,00 грн; на погашення відсотків за користування кредитом - 15389,13 грн.

Оскільки Відповідачка отримала кредитні кошти, однак не виконала взяті на себе зобов`язання і у строки, визначені умовами Договору, їх не повернула, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 17999,95 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що розмір процентів, які просить стягнути Позивач з Відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, «що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів».

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за кредитними договорами по процентам 41208,59 грн не є співрозмірною сумі кредиту за Договором у розмірі 18000,00 грн, є непропорційно великою сумою відсотків, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд вважає, що розмір процентів за вказаними договорами необхідно зменшити до суми тіла кредиту в розмірі 18000,00 грн. таз урахуванням сплати Відповідачкою вказаних відсотків у розмірі 17189,18 грн, стягнути на корить Позивача 810,82 грн на погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Аналогічних висновків дійшов і Житомирський апеляційний суд у своїх постановах № 272/1194/25 від 09.06.2026, № 272/1222/24 від 08.06.2026.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 9000,00 грн, суд зазначає наступне:

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», прикінцеві та перехідні положення якого встановлюють, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024 (оскільки ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 + 30 днів), а з 24.01.2024 заборона нарахування відсутня.

Разом з тим, за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з Відповідачки на користь Позивача заборгованості за штрафом у розмірі 9000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з Відповідачки на користь Позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18810,77 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 17999,95 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом - 810,82 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Задовольняючи частково позов, суд, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, стягує з Відповідачки на користь Позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 734,29грн.

Крім того, представник позивача просить стягнути з Відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, представником позивача надані наступні документи: договір № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024, акту приймання-передачі наданих послуг № 144 від 21.04.2026, витягу з Реєстру №1 до акту № 144 від 21.04.2026.

Відповідно до ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ч.1, ч.2 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог (27,58%), суд стягує з Відповідачки на користь Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2758,00грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», код ЄДРПОУ 41915308, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, заборгованість за Договором № 5207515 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.12.2024 станом на 21.04.2026 у розмірі 18810,77 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 734,29 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2758,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:В. В. Карповець