Рішення № 138605050, 29.07.2026, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Березнікова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нанєвої А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Кілійського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа: Ренійська районна державна нотаріальна контора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

17.04.2026 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов ОСОБА_2 , подана її представником ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа: Ренійська районна державна нотаріальна контора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 07.06.1995 року між позивачем ОСОБА_2 та Філією Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» було укладено кредитний договір № 728, відповідно до якого позивач отримала кошти та зобов`язалася їх повернути у встановлені договором строки зі сплатою передбачених договором відсотків.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Також, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності, вбачається, що земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122310100:02:012:0086, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як вказує позивач, відповідно до довідки № 113.40/040-15-81 від 17.06.2025 року, виданої керуючим ТВБВ № 10015/0440 Акціонерного товариства Державний ощадний банк України Філія Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» вбачається, що за кредитним договором № 728 від 07.06.1995 року, укладеним між філією Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 , станом на 04.06.2025 року інформація про заборгованість відсутня.

Однак, за Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державне реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що державним Кілійською районною державною нотаріальною конторою Ізмаїльського районного нотаріального округу накладено обтяження на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122310100:02:012:0086 та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом за вих. № 113.40/0440-15-83 від 17.06.2025 року керуючий ТВБВ № 10015/0440 направив нотаріусу Одеського нотаріального округу лист, відповідно до якого зазначив, що між Відкритим Акціонерним Товариством «Державний Ощадний банк України», в особі Керуючого філією - Кілійським відділенням № 6731 ВАТ «Державний Ощадний банк України - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 надалі - Іпотекодавець ) 07 червня 1995 року було укладено Договір позики 728, реєстраційний номер обтяження 49337477. Відповідно до договору позики, об`єктом обтяження є земельна ділянка та житловий будинок, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1 . У зв`язку з припиненням основного зобов`язання (повним погашенням заборгованості) за Договором позики № 728 від 07.06.1995 р. та припиненням іпотеки відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», просив зняти заборону відчуження та вилучити запис про обтяження нерухомого майна іпотекою.

02.03.2026 року, з метою досудового врегулювання спору та у зв`язку з тим, що заборгованість на даний час відсутня, представник позивача звернувся до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України з заявою про скасування відповідної реєстрації обтяження, однак з 10.03.2026 року будь-яких повідомлень, листів на адресу позивача, або його представника не надходило. Між тим, жодних дій щодо зняття реєстрації обтяження, здійснено не було. У зв`язку з тим, що вся заборгованість погашена, відпали підстави для обтяження, яка накладені відповідно до кредитного договору, що на даний час порушує права позивача, щодо розпорядження належним їй майном.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить cуд:

-скасувати обтяження на нерухоме майно, номер запису обтяження: 8332936 від 25.12.2008 року, а саме на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122310100:02:012:0086, та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належних на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 27.04.2026 року, прийнято позов до розгляду та відкрито провадження по справі.

14.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому вказано, що у АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення заборони на майно, що належить позивачу. АТ «Ощадбанк» не є органом та/або особою уповноваженою на вчинення реєстраційних дій зі зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна, що свідчить про помилковість та необґрунтованість визначення його відповідачем у даній справі. АТ «Ощадбанк» не міг позбавити, обмежити та/або порушити права позивача, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням своїм майном, шляхом не зняття заборони з нерухомого майна. У Банку відсутня інформація щодо кредитного договору № 728 від 07.06.1995, укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк». Матеріали справи не містять повідомлення б/н від 07.06.1995 року, на підставі якого Ренійською державною нотаріальною конторою здійснено спірну заборону, що унеможливлює зробити однозначний висновок, чи звертався АТ «Ощадбанк» до Ренійської державної нотаріальної контори з повідомленнями про необхідність здійснення запису у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаного нерухомого майна, оскільки це є лише припущенням позивача, що не підтверджується документально. Обтяження №8332936, яке зареєстроване 25.12.2008, підставою виникнення якого зазначено повідомлення б/н від 07.06.1995, зареєстровано по спливу більш як 13 років від дати виникнення підстави обтяження, зазначених у відповідних записах. З наведеного слідує, що у 2008 році реєстрацію оскаржуваного обтяження (заборони) нерухомого майна здійснено не у відповідності до вимог ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в день отримання відповідних документів місцевим органом державної реєстрації прав), оскільки реєстрація обтяження не могла бути зумовлена повідомленнями б/н від 07.06.1995, яке зазначається як підстава обтяження.

АТ «Ощадбанк» не оспорює право Позивача на володіння, користування та розпорядження майном. У АТ «Ощадбанк» відсутні будь-які права, обов`язки, інтереси щодо вказаного в позові майна та яке перебуває під забороною, накладеною державним реєстратором.

Банк не може нести відповідальність за те, що Позивачка, отримавши підтвердження погашення кредиту, не звернулася до нотаріуса для вчинення відповідного напису.

В позові позивачка зауважує, що звернулася до нотаріуса із заявою, але відповіді не отримала. Таким чином, наразі відсутні докази того, що нотаріус відмовив позивачці у знятті заборони на вказане майно. Більше того, покладати відповідальність на Банк через те, що нотаріус не надав належну відповідь на заяву Позивачки є абсолютно неприйнятним та суперечить нормам законодавства України.

Позивачем заявлено про стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Відповідач вважає зазначений розмір витрат необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи. Вказаний розмір правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Дана справа є справою незначної складності. Справа не потребує вивчення великого обсягу доказів або проведення складних розрахунків. Заявлена Позивачем сума явно перевищує межі розумності для такої категорії спорів.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ «Ощадбанк» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у справі №502/841/26 в повному обсязі. При розподілі судових витрат врахувати відсутність вини Банку у виникненні спору та відмовити у стягненні судового збору та витрат та правничу допомогу.

25.05.2026 року до Кілійського районного суду Одеської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що на момент питання реєстрації обтяжень за договорами іпотеки врегульовані Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 410 від 31.03.2004 року. Відповідно до вказаної Постанови, внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду. У разі коли іпотекодержателем за іпотечним договором виступає кілька осіб, повідомлення може бути надіслано однією з них за взаємною домовленістю. Під час подання повідомлення іпотекодержатель пред`являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність. До повідомлення додається засвідчена в установленому порядку копія іпотечного договору чи рішення суду, примірник заставної (у разі її державної реєстрації) та документ про внесення плати за державну реєстрацію іпотек, реєстрацію заставної (у разі коли іпотекодержатель разом з державною реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою подає її для державної реєстрації). На виконання п. 4.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна. Нотаріус, який знімає заборону, накладену іншим нотаріусом, направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про її зняття. Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: - повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту).

На підставі викладеного, представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

03.06.2026 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що у позивача відсутні докази існування будь-яких договірних та кредитних зобов`язань між сторонами, як у 1995, так і у 2008 роках. Запис про обтяження у державному реєстрі на підставі повідомлення б/н від 07.06.1995 не є доказом наявності договірних відносин між сторонами у 2008 році. Повідомлення б/н від 07.06.1995 за своєю правовою природою є одностороннім актом, який повністю вичерпав свою силу задовго до моменту здійснення реєстраційних дій у 2008 році і не міг породити жодних правових наслідків. Позивач також не надає доказів існування кредитних відносин між банком та Позивачем, та не надає доказів погашення кредиту Позивачем. У відповіді на відзив Позивач посилається на главу 50 «Припинення зобов`язання», проте конкретно не зазначає у який саме спосіб припинилися зобов`язання між Позивачем та Відповідачем та коли саме припинилися такі зобов`язання. Позивач намагається маніпулювати змістом Інформаційної довідки, доданої до позовної заяви. Вбачається, що в графі «Документи подані для державної реєстрації» зазначено: «Повідомлення про видачу позики, серія та номер: 728, виданий 07.06.1995». Тобто номер, на який посилається Позивач, як на номер кредитного договору, є номером повідомлення про видачу позики, а не номером кредитного договору. Тобто номер «728», на який посилається Позивач як на начебто номер кредитного договору, насправді є виключно номером повідомлення про видачу позики, а не номером самого кредитного договору. З наведеного можна дійти висновку, що Позивач не надав і не має жодних доказів існування кредитного договору за №728, посилання на цей номер як на договір не відповідає дійсним обставинам справи. Банк не одноразово наголошував, що у АТ «Ощадбанк» відсутня інформація та документи щодо підстав накладення заборони на майно, що належить Позивачу. Банк не є суб`єктом владних повноважень і не може нести цивільно-правову чи іншу відповідальність за реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором у 2008 році. Державний реєстратор (або нотаріус, який виконував його функції) є самостійною посадовою особою, яка діє від імені держави. Реєстратор зобов`язаний самостійно, неупереджено та в межах закону перевіряти законність підстав для внесення записів до реєстру. Банк жодним чином не контролює дії реєстратора і не має повноважень впливати на його рішення.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у справі №502/841/26 в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась.

Представник позивача Бурлаченко Д.В. в судовому засіданні посилаючись на обґрунтування позову зазначеному у ньому та на відзив, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, письмових клопотань не надав.

Заслухавши пояснення на обґрунтування позову представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.1995 року між позивачем ОСОБА_2 та Філією Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» було укладено кредитний договір № 728, відповідно до якого позивач отримала кошти та зобов`язалася їх повернути у встановлені договором строки зі сплатою передбачених договором відсотків.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме № 3237722745 від 23.02.2023 року та № 323772094 від 23.02.2023 року вбачається, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , копія Витягів додається.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності, вбачається, що земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122310100:02:012:0086, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державне реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 459868811 від 12.01.2026 року вбачається, що Кілійською районною державною нотаріальною конторою (на теперішній час справи передані до Ренійської районної державної нотаріальної контори) накладено обтяження на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122310100:02:012:0086, та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки за вих. № 113.40/040-15-81 від 17.06.2025 року, виданої керуючим ТВБВ № 10015/0440 Акціонерного товариства Державний ощадний банк України Філія Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» вбачається, що за кредитним договором № 728 від 07.06.1995 року, укладеним між філією Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 , станом на 04.06.2025 року інформація про заборгованість відсутня. Аналогічна інформація в довідці за вих. № 113.40/040-15-82 від 17.06.2025 року.

02.03.2026 року, представник позивача звернувся до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України з заявою про скасування відповідної реєстрації обтяження.

З наданого трекінгу вбачається, що вказану заяву про скасування обтяження нерухомого майна від 02.03.2026 року було вручено за довіреністю 10.03.2026 року.

З 10.03.2026 року будь-яких повідомлень, листів на адресу позивача, або його представника не надходило. Між тим, жодних дій щодо зняття реєстрації обтяження, здійснено не було.

Крім того, позивач самостійно направляла заяву про скасування обтяження до Ренійської районної державної нотаріальної контори 30.09.2023 року, але жодної відповіді не отримала, що підтверджується Заявою від 30.09.2023 року, поштовим повідомленням та поштовою квитанцією про отримання 10.10.2023 року, але жодних повідомлень з нотаріальної контори не надходило.

У зв`язку з тим, що вся заборгованість погашена, відпали підстави для обтяження, яка накладені відповідно до кредитного договору, що на даний час порушує права позивача, щодо розпорядження належним їй майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поряд з цим, ст.1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст. 3 Закону № 898-IV іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного в п.п. 111, 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, у разі якщо в Державному реєстрі зареєстроване припинення права іпотеки, то повторна реєстрація права іпотеки на підставі договору іпотеки без згоди власника майна є протиправною.

За загальним правилом частини першої статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання майном належать саме власнику.

Укладаючи договір іпотеки, власник фактично надає згоду і на державну реєстрацію права іпотеки на підставі договору іпотеки, але така згода стосується саме первісної реєстрації, а не наступної реєстрації після реєстрації припинення іпотеки. Отже, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України ).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» ). 5 За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від основного зобов`язання. Такий правовий висновок міститься в ряді постанов ВС, зокрема, в постановах від 06.08.2020 у справі № 337/1000/19, від 28.04.2021 у справі № 569/14282/19, від 07.07.2021 у справі № 756/13164/18.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрацію обтяжень проводиться, серед іншого, на підставі судового рішення щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили. Тобто, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація обтяжень речових прав на нерухоме майно, їх зміна, припинення.

Саме судове рішення про припинення обтяження, є підставою для проведення відповідної реєстраційної дії.

Загальними засадами цивільного законодавства, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК, зокрема є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Накладення заборони на нерухоме майно обмежує права позивача як власника та позбавляє можливості в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним йому майном, що є неприпустимим.

Однак, така заборона може бути припинена на підставі судового рішення про припинення обтяження речового права на нерухоме майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, а також враховуючи те, що за позивачем не рахується будь-яких невиконаних зобов`язань за правочинами, а в Державному реєстрі наявне обмеження щодо нерухомого майна, що позбавляє позивача реалізувати свої права як власника, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.6-13, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ощадбанк», третя особа: Ренійська районна державна нотаріальна контора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Скасувати обтяження на нерухоме майно, номер запису обтяження : 8332936 від 25.12.2008 року, а саме: на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 5122310100:02:012:0086, та житловий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належних на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.07.2026 року.

Суддя О.В. Березніков