Рішення № 138604637, 27.07.2026, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/1205/26

провадження №2-а/457/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі : головуючого судді Грицьківа В.Т.

з участю секретаря Ринди О.О.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивiльну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області та ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області та ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позов обгрунтовано тим, що 01 липня 2026 року інспекторами патрульної поліції Шведом Назарієм Андрійовичем та Пацевко Марією Петрівною було винесено постанову серії ЕНА № 7474316, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Інспектори Швед Н.А. та Пацевко М.П. пояснили зупинку транспортного засобу існуванням нібито внутрішнього розпорядження щодо перевірки двоколісних транспортних засобів. На вимогу пред`явити таке розпорядження - вони відмовили. Після того, інспектори змінили пояснення та почали посилатися на пункт 3 частини 1 статті 35 зазначеного Закону (причетність особи або транспортного засобу до вчинення правопорушення), однак не надали жодних доказів, орієнтувань чи інших обставин, які б підтверджували існування таких підстав. При отриманні копії постанови серії ЕНА № 7474316 він власноруч зробив запис у графі щодо роз`яснення прав, зазначивши: «не роз`яснив». Цей запис підтверджує, що інспектори не виконали вимоги статті 268 КУпАП та не роз`яснили йому процесуальні права, чим позбавили можливості повноцінно реалізувати право на захист. Крім того, інспектори не здійснювали належної відеофіксації спілкування та розгляду справи за допомогою нагрудних відеореєстраторів, незважаючи на його зауваження щодо цього. Оскільки зупинка транспортного засобу була здійснена без законних підстав, вимога працівників поліції про пред`явлення документів також не може вважатися законною. Тому позивач просить суд скасувати вказану постанову за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач в судове засідання з"явився, позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з"явилися, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлені. Відзивів на позов у встановлений судом строк не надали.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 липня 2026 року інспектором патрульної поліції Шведом Назарієм Андрійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7474316, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Згідно вказаної постанови 01.07.2026р о 16:40 год. в м.Трускавці, по вул.Стуса, ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. Також на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, чим порушив п . 2.1.г. ПДР України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон), Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст. 6 Закону) .

Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч.1 ст. 7 Закону).

Відповідно до статті 8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Пунктами 1, 4, 6 ч.1 ст. 31 Закону визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як перевірка документів особи , зупинення транспортного засобу, обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю та ін.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 35 Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

Частина 3 статті 35 Закону встановлює, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Однією з підстав оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення позивач зазначає невиконання поліцейським вимог закону під час зупинки транспортного засобу та не повідомлення йому конкретних підстав зупинки.

Щодо цієї підстави позову суд бере до уваги, що обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності при розгляді адміністративної справи покладається на відповідача.

Однак відповідачі не надали суду відеозапис з боді-камери поліцейського з фіксацією зупинки позивача 01.07.2026, розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови.

Тож суд погоджується з доводами позивача невиконання поліцейським вимог ст. 35 Закону «Про Національну поліцію» при здійсненні зупинки транспортного засобу.

Проте, суд критично ставиться до тверджень позивача про відсутність у останнього обов`язку пред`явити документи на вимогу поліцейського до моменту підтвердження законності підстав для зупинки.

Так, в розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно з законодавством України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.09.2019 у справі № 127/19283/17, згідно з якою, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Отже, доводи позивача про те, що він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Разом з цим, суд погоджується з доводами позивача про порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення згідно ст.245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до пунктів 1, 4, 6, 8, 9 розділу ІІІ Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Аналогічні положення передбачені ст. 279 КУпАП.

Згідно п.1 розділу IV Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Проте, відповідачі не надали суду відеозапис з боді-камери поліцейського з фіксацією розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання оскаржуваної постанови. Суд звертає увагу, що позивач зазначив у оскаржуваній постанові, що йому не було роз"яснено його права за ст.268 КУпАП.

З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності було здійснене без дотримання вимог закону та відповідачем не доведені - як наявність підстав для зупинки транспортного засобу позивача, так і дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, встановленої КУпАП, зокрема, щодо забезпечення прав особи, що притягається до відповідальності, тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 605,60 грн сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 241, 243, 246, 255 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7474316 від 01.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копію рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, м. Львів пл.Генерала Григоренка 3, код ЄДРПОУ 40108833.

Відповідач: ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, м.Трускавець, вул. Мазепи, 19а.

Суддя: В. Т. Грицьків