Рішення № 138604238, 30.07.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/389/26

Провадження № 2/936/172/2026

30.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Сухої Н.І.

при секретарі судового засідання Притуп К.І.

за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Воловець позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Ужгородської міської ради та Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник ОСОБА_1 адвокат Чехова О.О. звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що 11.02.2012 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгород Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 23.

Від шлюбу народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.11.2022 рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області у справі № 308/9305/22 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

Після розірвання шлюбу дитина фактично проживає з позивачем та перебуває на повному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 .

23.06.2023 Воловецьким районним судом Закарпатської області у справі № 308/6418/23 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 .

Мати дитини повністю усунулася від утримання та виховання дитини у зв`язку із тим, що наразі мешкає в іншому місці із новим чоловіком та їх спільною дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачка та її малолітній син мають проблеми із здоров`ям й самі потребують постійної матеріальної допомоги та догляду. Відповідачка хворіє на цукровий діабет 1 типу, інсулінозалежна, а син відповідачки ОСОБА_5 є дитиною-інвалідом й потребує домашнього догляду (медична документація додається). Через хвороби відповідачка та її малолітній син регулярно потребують медичної допомоги й регулярно знаходяться на стаціонарному лікуванні. Через такий стан відповідачка має обмежене пересування й не має можливості доглядати за донькою від першого шлюбу. Через це у її доньки ОСОБА_2 виникають проблеми під час участі у спортивних змаганнях за кордоном, яка потребує отримання кожного разу оформлення нотаріальної згоди матері на такий виїзд разом із спортивною командою у супроводі різних тренерів. Наявність рішення суду про встановлення місця проживання ОСОБА_2 підтверджує факт, що донькою опікується батько, однак через обмежені можливості матері й її відмови з поважних підстав покидати медичні установи, центри реабілітації задля систематичного оформлення документів на виїзд доньки, негативно впливає на розвиток доньки та її психологічний стан під час підготовки до спортивних змагань. Це викликає спір між позивачем та відповідачкою, донькою та позивачем через проблеми з оформленнями необхідних документів, які потрібно узгоджувати із відповідачкою, яка фактично вже кілька років взагалі не здійснює виховання та догляд за донькою.

22.04.2026 відповідачка через підсистему "Електронний суд" надіслала відзив, в якому зазначила, що викладені в позовній заяві обставини визнаються нею повністю. Зокрема, відповідачка зазначає, що хворіє на невиліковне захворювання - цукровий діабет 1 типу, 5 років, є інсулінозалежною. Для нормального життя щоденно необхідно робити ін`єкції інсуліну (приблизно 4 рази на день) та до 7 разів вимірювати рівень цукру в крові. Зазначені обставини вплинули на її звичний ритм життя та виконання обов`язків матері щодо виховання, забезпечення та утримання дитини. Також це вплинуло на її працездатність, у зв`язку з чим відповідачка змушена продовжити декретну відпустку. Під час розлучення з ОСОБА_1 судом було визначено, що донька проживатиме разом із батьком та перебуватиме на його вихованні й утриманні у зв`язку з вищезазначеними причинами. Донька постійно проживає з батьком, який займається вирішенням усіх питань, що стосуються її життя та розвитку. Після розлучення відповідачка залишила м. Ужгород і переїхала на постійне місце проживання до села Перехресний Мукачівського району, що знаходиться на відстані близько 160 км від Ужгорода. На той момент і зараз дитина навчається та займається спортом в Ужгороді, оскільки в селі відсутні відповідні можливості. У селі немає школи - необхідно долати близько 5 км пішки до іншого населеного пункту. Дороги перебувають у незадовільному стані, взимку їх не розчищають. Також відсутні гуртки, секції та належні умови для розвитку дитини. У відповідачки є друга малолітня дитина, і вона проживає в селі Перехресний. Відповідачка стверджує, що не має можливості регулярно долати відстань у 160 км із малолітньою дитиною для вирішення питань, пов`язаних із наданням дозволів, відвідуванням лікарів, участю у зборах тощо. Це пов`язано як із її станом здоров`я (що підтверджується відповідними медичними документами), так і з тим, що її друга дитина також часто хворіє. Відповідачка не має можливості залишати малолітню дитину та регулярно їздити до Ужгорода для врегулювання питань, пов`язаних із донькою. Водночас донька вже тривалий час займається гандболом і має значні успіхи в цьому виді спорту. Вона досягла віку, коли може самостійно висловлювати свою думку щодо місця проживання, і категорично не бажає проживати в селі. В інтересах дитини, для забезпечення її гармонійного розвитку та кращого майбутнього, відповідачка не хоче, щоб через формальні питання або відсутність відповідних дозволів вона втратила можливість займатися улюбленою справою. Друга дитина відповідачки має лише 3 роки. Вона часто перебуває на стаціонарному лікуванні як сама, так і разом із дитиною, що підтверджується відповідними документами. Враховуючи фактичне проживання дитини, участь батька у її вихованні та забезпеченні, а також об`єктивні обставини з її боку, вона вважає позовні вимоги обґрунтованими. Ураховуючи наявність постійних спорів та конфліктів пов`язаних із тим, що дитина через її хворобу може втратити можливість реалізації її намагання досягнути успіхів у спорті, розвиватися фізично й бути членом збірної команди, відповідачка вважає, що на сьогодні задоволення позову відповідає найкращим інтересам дитини. Позов визнає добровільно, у повному обсязі, правові наслідки визнання позову, передбачені ст. 206 ЦПК України, їй зрозумілі.

Заяви, клопотання учасників справи

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чехова О.О., позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та пояснив, що з моменту розірвання шлюбу з відповідачкою він проживає окремо, сам виховує доньку ОСОБА_2 і вона перебуває повністю на його утриманні та вихованні. Зазначив, що у відповідачки є проблеми із здоров`ям, вона має другу сім`ю і малолітню дитину, відповідачка не займається донькою та не бере участі у її утриманні та вихованні.

Відповідачка до суду не з`явилась, надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Представник третьої особи: Органу опіки і піклування Ужгородської міської ради Баняс Д. скерувала до суду клопотання про розгляд справи без їх участі та долучила до матеріалів справи акт обстеження умов проживання.

Представники третіх осіб: Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не подавали, відзив не надходив.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження підготовче судове засідання призначено на 28.04.2026, у зв`язку з неявкою сторін відкладено на 12.05.2026, ухвалою суду від 06.05.2026 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Ужгородської міської ради та Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , розгляд підготовчого судового засідання відкладено на 21.05.2026, 04.06.2026, за заявою представника позивача підготовче судове засідання відкладено на 08.07.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд на 23.07.2026 та 30.07.2026.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11.02.2012 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгород Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис 23.

Від шлюбу народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.07.2012.

Відповідно до рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 04.11.2022 у справі № 308/9305/22 шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.06.2023 у справі № 308/6418/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 Судом, зокрема, встановлено, що дитина проживає на даний час із батьком, який піклується про навчання та виховання дитини, виявляє до дитини увагу та турботу, відсутні обставин, які б свідчили, що таке бажання дитини суперечить її інтересам, враховуючи відсутнє заперечення про визначення місця проживання дитини з батьком зі сторони матері, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення умов, необхідних для повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку малолітньої дитини, слід визначити її місце проживання із батьком.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2024/001378771 від 09.02.2024 дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батько дитини ОСОБА_1 відповідно до довідки №4 від 20.03.2024 виданої Головою ОСББ "Оберіг Ужгород" проживають за однією адресою АДРЕСА_1 .

Актом обстеження умов проживання, складеним 24.02.2026 Органом опіки та піклування Ужгородської міської ради встановлено факт сумісного проживання позивача ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_2 у 2 кімнатній квартирі у місті Ужгороді. Встановлено, що позивач та неповнолітня донька мешкають разом з 2012 року. Зазначено що неповнолітня ОСОБА_2 була опитана представниками органу опіки та піклування й зазначила, що проживає з батьком, лише батько виключно займається її вихованням, лікуванням й утримання. З матір`ю бачиться зрідка, в матері нова сім`я й вона перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною.

Наявність рішення суду про встановлення місця проживання ОСОБА_2 підтверджує факт, що донькою опікується батько,

Мати дитини, ОСОБА_4 , відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №1847 від 08.11.2021 виданої Жденіївською селищною радою проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до виписок з медичної картки стаціонарного хворого та довідки №135/4 від 02.07.2024 виданої КНП "Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" відповідачка ОСОБА_4 знаходиться на "Д" обліку в ендокринолога з 2022 з діагнозом цукровий діабет типу 1.

Із письмових пояснень КЗ "Спеціалізована дитяча-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з гандболу" вбачається, що неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованкою закладу з 2019 та систематично бере участь у навчально-тренувальному процесі, а також у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях у складі команд закладу. За час навчання у закладі дитина зарекомендувала себе як дисциплінована перспективна спортсменка, яка має стабільні спортивні результати та бере участь у змаганнях різного рівня включаючи міжнародні турніри. У процесі організації участі дитини у спортивних заходах заклад систематично взаємодіє з її законними представниками з питань оформлення документів участі у змаганнях та супроводу дитини. Фактично основні організаційні питання, що стосуються навчально-тренувального процесу участі у змаганнях та представництва інтересів дитини у спортивній діяльності вирішуються батьком дитини ОСОБА_1 , який забезпечує належну участь дитини у спортивному житті та підтримує постійний контакт із закладом. Особливі труднощі у діяльності закладу виникають під час організації участі неповнолітньої ОСОБА_2 у міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах за межами України. Для виїзду дитини за кордон відповідно до вимог чинного законодавства та регламентів спортивних організацій необхідне своєчасне оформлення нотаріально посвідченої згоди батьків або належне підтвердження повноважень одного з батьків на одноособове прийняття рішень щодо виїзду дитини. КЗ "Спеціалізована дитяча-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з гандболу" вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини її батьком є таким, що сприятиме усуненню організаційних перешкод у діяльності закладу забезпеченню своєчасного оформлення документів для участі дитини у спортивних заходах та гарантуванню безперервності її участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, задоволення позовних вимог відповідає найкращим інтересам дитини та сприятиме її повноцінному фізичному та спортивному розвитку.

Органом опіки та піклування встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 з 2012 року постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 у належних житлово-побутових умовах, де батьком створено всі необхідні умови для її повноцінного розвитку та навчання. При цьому між батьком та донькою наявний тісний емоційний зв`язок, а сама дитина підтвердила факт тривалого проживання та виховання виключно з батьком, зазначивши, що з матір`ю бачиться лише періодично.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч.2, 8, 9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

У ч.4 ст.15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 дійшов висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Верховний Суд уже зауважував, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (постанови Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 482/2163/17, від 15 вересня 2021 року у справі № 487/3126/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22, від 11 грудня 2024 року у справі № 569/2642/23).

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

В ході розгляду справи судом встановлено, що звертаючись до суду з позовними вимогами про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач посилається на те, що вихованням та утриманням дитини займається він одноособово. Відповідно до рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 23.06.2023 у справі № 308/6418/23 визначено місце проживання дитини ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 . Актом обстеження умов проживання, складеним 24.02.2026 Органом опіки та піклування Ужгородської міської ради встановлено факт сумісного проживання позивача ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_2 у 2 кімнатній квартирі у місті Ужгороді з 2012 року.

Мати дитини, ОСОБА_4 , відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №1847 від 08.11.2021 виданої Жденіївською селищною радою проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до виписок з медичної картки стаціонарного хворого від 2022, 2023, 2024, 2026 та довідки №135/4 від 02.07.2024 виданої КНП "Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" відповідачка ОСОБА_4 знаходиться на "Д" обліку в ендокринолога з 2022 з діагнозом цукровий діабет типу 1.

Відповідачка також підтвердила, що хворіє на невиліковне захворювання - цукровий діабет 1 типу, 5 років, є інсулінозалежною, в зв`язку із чим часто перебуває на стаціонарному лікуванні як сама, так і разом із другою малолітньою дитиною, що підтверджується відповідними документами.. Зазначені обставини вплинули на її звичний ритм життя та виконання обов`язків матері щодо виховання, забезпечення та утримання дитини, працездатність. Відповідачка стверджує, що не має можливості регулярно долати відстань у 160 км із малолітньою дитиною для вирішення питань, пов`язаних із наданням дозволів, відвідуванням лікарів, участю у зборах тощо. В інтересах дитини, для забезпечення її гармонійного розвитку та кращого майбутнього, відповідачка не хоче, щоб через формальні питання або відсутність відповідних дозволів вона втратила можливість займатися улюбленою справою. Ураховуючи наявність постійних спорів та конфліктів пов`язаних із тим, що дитина через її хворобу може втратити можливість реалізації її планів, намагання досягнути успіхів у спорті, розвиватися фізично й бути членом збірної команди, відповідачка вважає, що задоволення позову відповідає найкращим інтересам дитини. Враховуючи фактичне проживання дитини з батьком, участь батька у її вихованні та забезпеченні, а також об`єктивні обставини з її боку, позов визнає у повному обсязі, правові наслідки визнання позову, передбачені ст. 206 ЦПК України, їй зрозумілі.

Із письмових пояснень КЗ "Спеціалізована дитяча-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з гандболу" вбачається, що неповнолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є вихованкою закладу з 2019 року та систематично бере участь у навчально-тренувальному процесі, а також у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях у складі команд закладу. За час навчання у закладі дитина зарекомендувала себе як дисциплінована перспективна спортсменка, яка має стабільні спортивні результати та бере участь у змаганнях різного рівня включаючи міжнародні турніри. Фактично основні організаційні питання, що стосуються навчально-тренувального процесу участі у змаганнях та представництва інтересів дитини у спортивній діяльності вирішуються батьком дитини ОСОБА_1 , який забезпечує належну участь дитини у спортивному житті та підтримує постійний контакт із закладом. Особливі труднощі у діяльності закладу виникають під час організації участі неповнолітньої ОСОБА_2 у міжнародних спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах за межами України. Для виїзду дитини за кордон відповідно до вимог чинного законодавства та регламентів спортивних організацій необхідне своєчасне оформлення нотаріально посвідченої згоди батьків або належне підтвердження повноважень одного з батьків на одноособове прийняття рішень щодо виїзду дитини. КЗ "Спеціалізована дитяча-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з гандболу" вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини її батьком є таким, що сприятиме усуненню організаційних перешкод у діяльності закладу забезпеченню своєчасного оформлення документів для участі дитини у спортивних заходах та гарантуванню безперервності її участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях, задоволення позовних вимог відповідає найкращим інтересам дитини та сприятиме її повноцінному фізичному та спортивному розвитку.

Органом опіки та піклування встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 з 2012 року постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 у належних житлово-побутових умовах, де батьком створено всі необхідні умови для її повноцінного розвитку та навчання. При цьому між батьком та донькою наявний тісний емоційний зв`язок, а сама дитина підтвердила факт тривалого проживання та виховання виключно з батьком, зазначивши, що з матір`ю бачиться лише періодично.

Крім того, судом під час розгляду вказаної справи, була з`ясована думка неповнолітньої ОСОБА_2 , яка розказала, що проживає разом з батьком ОСОБА_1 , він повністю займається її вихованням, лікуванням та утриманням, з матір`ю ОСОБА_4 спілкується дуже рідко, оскільки та хворіє та перебуває у декретній відпустці та доглядає за малолітньою дитиною, мати не цікавиться її життям, не приділяє будь-якої уваги. Також ОСОБА_2 зазначила, що мати зовсім не цікавиться її спортивними успіхами і не цікавилася ніколи, підтвердила, що займається професійно гандболом, має вагомі спортивні досягнення, просить задовольнити позовні вимоги, оскільки мати зовсім не цікавиться її життям, інтересами, вона її фактично не бачить, фінансово не забезпечує, всім займається батько, а через постійні відмови матері покидати медичні установи задля оформлення документів на виїзд доньки, постійні проблеми з оформленням документів для виїзду під час участі у спортивних змаганнях за кордоном із спортивною командою, неможливість батька її супроводжувати у поїздках, негативно впливає на її психологічний стан під час підготовки до спортивних змагань, і загалом не сприяє її здоровому емоційному стану у повсякденному житті.

У даному випадку, суд встановлює юридичний факт самостійного виховання дитини, оскільки встановлення такого факту необхідне для захисту прав та інтересів дитини, забезпечення реалізації прав дитини на розвиток, освіту, участь у спортивній діяльності, усунення перешкод у прийнятті рішень щодо дитини, належного представництва дитини батьком.

Ураховуючи наведене, суд також зазначає, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини у справі, фактично пред`явлений військовозобов`язаним під час мобілізації на особливий період з метою створення умов та обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки від направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу чи звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також для звільнення з військової служби.

Суд також враховує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.

Вирішуючи спір, суд надав оцінку доводам сторін, наданим доказам у їх сукупності, зібрані у справі докази у їх сукупності та дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджується свідоме ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, відповідачка не бере участі у вихованні дочки. Отже, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком неповнолітньої дитини.

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/1).

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

Також суд бере до уваги що встановлення такого факту не позбавляє відповідачку ОСОБА_4 батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.

Зважаючи на обставини встановлені судом, які підтверджуються дослідженими судом доказами, суд вважає доведеним в судовому порядку факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Питання стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору позивач не ставить.

Керуючись статтями 76, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Сплачений судовий збір залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Ужгородської міської ради, ЄДРПОУ 42858487, місце знаходження: м. Ужгород, пл. Поштова,3.

Третя особа: Міністерство оборони України, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Суха Н.І.