Рішення № 138603699, 29.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/17081/26

Провадження № 2/522/9377/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 24.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2040302 від 28.12.2021 року у розмірі 15 005 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.12.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2040302 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту - 5000,00 грн.; дата надання кредиту: 28.12.2021 року; строк кредиту : 29 днів; відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу. В подальшому, 01.12.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідач не виконував належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 15 005,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 5 000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 10 005,00 грн. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість за Кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2026 року цивільну справу передано на розгляд Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю.

18.06.2026 року зазначена справа надійшла до Приморського районного суду м. Одеси та згідно протоколу автоматизованого розподілу між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Матеріали справи суддя отримала 19.06.2026 року.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін із призначенням судового засідання на 29.07.2026 року.

09.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - Пархомчука С.В. про розподіл судових витрат, а саме просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

15.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - Пархомчука С.В. про витребування доказів в якому просив витребувати з АТ «Універсал Банк»:

- інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 28.12.2021 року;

- інформацію щодо належності у патинка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- інформацію про надходження 28.12.2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування у АТ «Універсал Банк»:

- інформації щодо наявності у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 28.12.2021 року;

- інформації щодо належності у патинка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписки по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- інформації про надходження 28.12.2021 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошових коштів в сумі 5 000,00 грн.

24.07.2026 року до суду надійшов лист АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 16.07.2026 року, у якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 . 28.12.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 5 000 грн. Також суду надано виписку щодо руху коштів по рахунку НОМЕР_4 , відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 , за період 28.12.2021 року.

У судове засідання 29.07.2026 року учасники справи не з`явилися.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 82-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» .

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Процесуальним правом надати відзив на позов або заяв по суті справи відповідач не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 29.07.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.12.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2040302, відповідно до якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором. Тип Кредиту - кредит.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору, загальний розмір наданого кредиту складає 5 000 грн.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору, строк, на який надається Кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 28.12.2021 року по 25.01.2022 року включно.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, процентна ставка за Кредитом становить 1,90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 24966 процентів річних від загального розміру виданого Кредиту.

Згідно п. 1.6 Кредитного договору, орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 7755 грн.

Відповідно до п. 1.7 Кредитного договору, Мета отримання Кредиту (Кредит, отриманий Позичальником за даним Договором, надається за цільовим призначенням): Кредит надається Позичальнику для задоволення особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною, професійною діяльністю, що не суперечать умовам цього Договору та не заборонені чинним законодавством України.

Згідно п. 1.8 Кредитного договору, кредит надається Позичальнику за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи у мережі Інтернет на веб-сайті Кредитодавця.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Фінансова компанія «Верона», ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 2040302 від 28.12.2021 року, ідентифікована товариством, акцепт договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://topcredit.ua/ одноразовий ідентифікатор: G4867, дата відправки ідентифікатору позичальнику: 28.12.2021 року, номер телефону: НОМЕР_5 .

Кредитний договір № 2040302 разом з Паспортом споживчого кредиту, в якому міститься інформація про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором G4867 28.12.2021 року.

У розділі 11 «Реквізити та підписи сторін» зазначено паспортні дані позичальника ОСОБА_1 , його податковий номер, електронну адресу, номери телефону.

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір № 2040302 від 28.12.2021 року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора G4867, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

Відповідно до листа ТОВ «Санрайз Фінанс» за вих. № 1903/2026-3 від 19.03.2026 року, товариство підтвердило успішність здійснення операції 28.12.2021 року щодо перерахування коштів ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 на суму 5 000 грн.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

З листа АТ «Універсал Банк» наданого 24.07.2026 року на виконання ухвали суду 16.07.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 .

З наданої АТ «Універсал Банк» виписки щодо руху коштів по рахунку НОМЕР_4 , відкритому до платіжної картки № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , вбачається 28.12.2021 15:39:31 зарахування коштів у розмірі 5 000 грн на зазначений рахунок.

Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 5000 грн. на виконання кредитного договору відповідачем не надано.

Матеріали справи не містяться відомостей про те, що відповідач звертався з позовом до суду про визнання недійсним зазначеного вище кредитного договору і судом такі позовні вимоги задоволені.

За встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про доведеність укладання кредитного договору № 2040302 від 28.12.2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «ФК «Верона» свої зобов`язання за Договором виконало та надало грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що підтверджується випискою АТ «Універсал Банк, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 2040302, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 року становить 15 005 грн., з яких:

- 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 10 005 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять.

Відтак, встановивши укладення кредитного договору №2040302, відсутність доказів погашення заборгованості за тілом кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Судом встановлено, що 01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 відповідно до умов якого, первісний кредитор ТОВ «ФК «Верона» відступив до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором №2040302 від 28.12.2021 року, у зв`язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 15 005 грн, про що свідчить Витяг з Реєстру боржників.

Згідно платіжної інструкції №1172 від 30.12.2025 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» здійснило оплату договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023 року у розмірі 20 000 грн. на рахунок ТОВ «ФК «Верона».

Згідно долученого до справи договору, за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.

Вказаний договір відступлення прав вимоги та витяг з реєстру боржників містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені печатками, підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_2 від ТОВ «ФК «Верона» до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

Договори факторингу є чинними, оскільки їх дійсність ніким не оспорено, а тому вони підлягають виконанню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу, як новому кредитору за кредитним договором, укладеним між відповідачкою та первісним кредитором.

Відомості про те, що Договір № 1-01/12/2023 від 01.12.2023 року за яким відступлено права вимоги за Кредитним договором №2040302 від 28.12.2021 року, судовим рішенням визнано недійсним, матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаних вище договору, який у судовому порядку недійсним не визнавався, тобто презумпцію його правомірності не спростовано.

Проте суд не погоджується з позовною вимогою в частині стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 10 005 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У справі, що розглядається, встановлено, що відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором № 2040302, заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 року становить 15 005 грн., з яких:

- 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

- 10 005 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Згідно умов укладеного договору, позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, строк кредиту - 29 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,90% на добу в з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 28.12.2021 року по 25.01.2022 року включно.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування законом не передбачене.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження N14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження N14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, враховуючи умови укладеного сторонами договору, строк дії якого визначено з 28.12.2021 року по 25.01.2022 року включно, до стягнення підлягає заборгованість за відсотками в розмірі 2755 грн (із розрахунку 5000 грн. х 1,90 % х 29 днів = 2755 грн).

Отже, позовна заява підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 7755 грн. (5000 грн. (тіло кредиту) + 2755 грн. (заборгованість за відсотками).

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на 51,68 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно - у розмірі 1 375,93 грн.

Позивач ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у заяві про розподіл судових витрат просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року, додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги від 20.01.2026 року, акт про отримання правової допомоги від 08.07.2026 року, за змістом якого вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 13 000,00 грн. та платіжну інструкцію №2890 щодо оплати вартості правничої допомоги за договором.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.

Враховуючи те, що судом задоволено позов частково та від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 6718,40 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 207, 509, 524-526, 530, 536, 610-612, 625, 629, 638-640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941, адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12) заборгованість за кредитним договором № 2040302 від 28.12.2021 року у розмірі 7 755 (сім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 5 000 грн.,

- заборгованість за нарахованими процентами - 2755 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941, адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 718 (шість тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941, адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 12) судовий збір у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) гривень 93 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя Домусчі Л.В.