Рішення № 138602792, 29.07.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2197/26

РІШЕННЯ

іменем України

"29" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

у травні 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 18.10.2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» було укладено кредитний договір №1990029, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Підписуючи договір кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України гривні у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, встановлених договором. Останній отримав кредит у розмірі 3 900 грн, строком на 29 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,90 % від суми позики в день.

01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір факторингу №1-01/12/2023, згідно якого до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1990029 від 18.10.2021 року.

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконав.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 06 травня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просив позов задовольнити частково в розмірі заборгованості у розмірі 6 048,90 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 900 грн та заборгованості по відсоткам в межах строку кредитування за 29 днів в сумі 2 148,90 грн, оскільки нарахування відсотків після закінчення строку договору є неправомірним, також просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є завищеними, недоведеними та неспівмірними з обсягом робіт, вважає достатнім розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі не більше 5 000 грн.

08 червня 2026 року від представника позивача Пархомчук С.В. надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що відсотки за кредитом нараховано відповідно до умов кредитного договору підписаного сторонами договору, з урахуванням строку кредитного договору та автопролонгації, витрат на професійну правничу допомогу є співмірними та доведеними. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

28 липня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення відповідно до яких зазначив, що представник позивача у відповіді на відзив фактично повторює обставини викладені у позовній заяві посилаючись на автопролонгацію, однак не надає належного правового обґрунтування законності її застосування, нарахування відсотків після закінчення строку договору та саме у заявленому розмірі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду надійшло клоптання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги визнає частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 18.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» було укладено кредитний договір №1990029.

Кредитний договір відповідачем ОСОБА_1 було підписано одноразовим ідентифікатором G3149.

Відповідно до п. 1.2. загальний розмір наданого кредиту складає 3 900 грн.

Відповідно до п. 1.3. строк на який надається кредит складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування коштів позичальнику, а саме з 18.10.2021 року по 15.11.2021 року включно.

Відповідно до п.1.4. за цим Договором, Процентна ставка за кредитом становить 1.90 % від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення на непогашену частину.

Відповідно до довідки ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» ОСОБА_1 перераховано сума 3 900 грн., дата видачі 18.10.2021, маска карти НОМЕР_1 , статус успішно. Відповідач не заперечує факту отримання кредитних коштів в сумі 3 900 грн.

Відповідно до п. 9.4.3. за цим Договором, Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах:

Відповідно до п. 9.4.3.1. за цим Договором, Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно;

Відповідно до п.9.4.3.2. за цим Договором, В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

01.12.2023 року між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» було укладено договір факторингу №1-01/12/2023, згідно якого до ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1990029 від 18.10.2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01 грудня 2023 року ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 965,90 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 3 900 грн., заборгованості за відсотками 10 065,90 грн..

Як вбачається з доводів позовної заяви відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатив.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту. У свою чергу відповідачкою не доведено того, що вона сплачувала заборгованість за договором позики первісному чи новому кредитору.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1,2 ст. 1046 ЦК).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Верона» було укладено кредитний договір №1990029

Відповідач ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору (пролонгації, автопролонгації тощо) заперечень не заявляв, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору. Фактично відповідач посилається лише на несправедливість та незрозумілість для нього умов кредитного договору №1990029 від 18.10.2021 року, що не може бути підставою для визнання їх такими, що не відповідають вимогам законодавства.

З врахування вищенаведеного суд доходить висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими, свідчать про неправильне, довільне тлумачення норм матеріального права та переоцінку фактичних обставин справи в свою користь.

Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту 3 900 грн, заборгованості за відсотками 10 065,90 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №1557 від 26 березня 2026 р. встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію Договору №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року з копією Додаткової угоди №1 від 20 січня 2026 року, копію Акту про отримання правової допомоги від 02.06.2026 року, копію Платіжної інструкції № 2822 від 02 червня 2026 року. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 13 000 грн (зустріч та консультація; складання позовної заяви, інших заяв, клопотань; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції).

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, судові витрати з оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №1990029 від 18.10.2021 року, в загальному розмірі 13 965,90 грн, до складу якої входить заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 900 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 10 065,90грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» місцезнаходження 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок, 12, інше, нежитлове приміщення 1008 , код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.М. Ротар