Рішення № 138602523, 30.07.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

30.07.2026

Справа № 337/1460/26

Провадження №2/337/1380/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

представниці позивача Погосян М.А.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, Запорізької міської ради, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявський Владислав Вікторович про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру,

в с т а н о в и в :

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Погосян М.А. звернулася до суду з позовом до Запорізької міської ради в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від «12» лютого 2026 року № 72/02-31 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявський Владислав Вікторович відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Підстава такої відмови з боку нотаріуса є те, що правовстановлюючих документів на спадкове майно з боку Позивача нотаріусу не було надано.

Родинні відносини позивача з померлою ОСОБА_2 підтверджуються наступним документом: Свідоцтво про народження від 22.07.1976 року серії НОМЕР_1 . Вказаним свідоцтвом про народження підтверджується, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /спадкова справа №: 74492096. номер у нотаріуса 190/2025/, також зазначена інформація підтверджусться свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 26.05.2025 р.

На запит нотаріуса з БТІ отримано належним чином завірену копію договору купівлі-продажу на квартиру АДРЕСА_1 .

Після смерті матері Позивача відкрилася спадщина на спадкове майно, в даному випадку на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті матері Позивача є Позивач- ОСОБА_1

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги.

Відповідно до відповіді ТОВ «ЗМБТІ» № 5147 від 25.08.2025 року було повідомлено, що в матеріалах інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_2 , міститься копія правовстановлюючого документу, а саме договір купівлі-продажу, зареєстрований на Запорізькій Товарній Біржі «Торг-Інвест» 10.03.1998 р. №: H-3557.

Відповідно до даних технічного паспорту, складений станом 27 лютого 2026 року в квартирі АДРЕСА_2 самовільних побудов не має. Отже, мати Позивача право власності на спірну квартиру за життя набула правомірно, відтак він увійшов до спадкової маси.

Враховуючи, що відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на квартиру та державної реєстрації квартири в реєстрі речових прав перешкоджає реалізації спадкових прав позивачів, у позасудовому порядку позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на спадщину з огляду на наявність відмови нотаріуса, тому Позивач вимушений звернутися до суду.

Просить суд визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_3 . реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: квартира АДРЕСА_4 , кухня-вітальня номер НОМЕР_4 , кімната номер НОМЕР_5 , кімната номер НОМЕР_6 , санвузол номер НОМЕР_7 , балкон, балкон.

18.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

18.03.2026 року ухвалою суду витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чернявського Владислава Вікторовича копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01.04.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому вказано, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району не може виступати у справі, як представник Запорізької міської ради.

03.04.2026 року до суду надійшла копія спадкової справи № 190/2025 після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.04.2026 року залучено до справи у якості співвідповідача Запорізьку міську раду.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року закрито підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті.

У судове засідання відповідачі і третя особа не з`явились, були належним чином повідомлені.

Представниця районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника та рішення прийняти на підставі наявних у справі матеріалів.

Представниця Запорізької міської ради надала суду заяву про розгляд позовної заяви без участі, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявський В.В. надав суду заяву про проведення судового засідання без його присутності.

Представниця позивача ОСОБА_1 адвокат Погосян М.А. не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідачів і третьої особи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів і третьої особи.

У судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги з мотивів викладених у позові, просила його задовольнити.

Вислухавши пояснення представниці позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу від 10.03.1998 року ОСОБА_2 на Запорізькій Товарній Біржі «ТОРГ-ІНВЕСТ» придбала квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Договір зареєстрований на Запорізькій Товарній Біржі «ТОРГ-ІНВЕСТ» 10.03.1998 року за № Н-3557.

Укладений договір сторонами нотаріально не посвідчувався,

На момент укладення договору купівлі продажу від 10.03.1998 року правовідносини регулювались одночасно двома нормативно - правовими актами ЦК УРСР (1963р.) та Законом України «Про товарну біржу».

Згідно до п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року), що діяв на час укладення правочину, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає подальшій реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

У постанові від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23) об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що «у статті 227 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку. ЦК Української РСР не передбачалося обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу квартири, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення цього правочину. Так, договір купівлі продажу квартири не був посвідчений нотаріально, а він був укладений та зареєстрований на біржі.

Вказані правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про товарну біржу», тобто існувала колізія норм права.

Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, а також ті обставини, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а ЦК УРСР діяв з 1963 року, суд вважає, що на момент укладення та реєстрації на товарній біржі договору купівлі продажу квартири, слід було керуватися перед усім нормами Закону України «Про товарну біржу», який дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Отже, договір договору купівлі квартири вчинено сторонами цього правочину згідно діючого на день укладення цього договору законодавства, яке не вимагало нотаріального посвідчення такого правочину та державної реєстрації права власності, а відтак ОСОБА_2 набула у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.05.2025 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина.

Спадкова маса склала у тому числі і квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яку ратифіковано Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку може застосовуватись як спосіб захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування».

Згідно ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , спадкоємцем, за законом першої черги, є позивач ОСОБА_1 як син спадкодавця.

Факт родинних відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 від 22.07.1976 року.

Інших спадкоємців першої черги судом не встановлено.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову він неї. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до копії спадкової справи №190/2025, після смерті ОСОБА_2 , до приватного нотаріуса Чернявського В.В. 20.08.2025 року із заявою про прийняття спадщини звернувся позивач ОСОБА_1 .

Судом не встановлено, що будь які інші особи зверталися до відповідних органів із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п.4.18 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.02.2026 року № 72/02-31 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чернявський В.В. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Так як правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на квартиру за адресою АДРЕСА_1 нотаріусу не було надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що спадкоємець ОСОБА_1 позбавлений можливості в передбаченому законом нотаріальному порядку оформити право спадщини за законом на квартиру, яка залишилась після смерті його матері, чим порушується його право власності на спадкове майно, а тому, виходячи з вимог справедливості та розумності, це право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності спадкове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані доказами та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 89, 229, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: І.Г. Кучерук.