Рішення № 138602485, 24.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.07.2026

Справа № 334/1716/26

Провадження № 2/334/2001/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю: представника позивача Бурого Д.В., представника відповідачки адвоката Тальчук П.І.,

встановив:

директор позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» Поляков О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на корись позивача заборгованість за Кредитним договором № 660740113 від 26.10.2021 в сумі 31 744 гривні.

Позов обґрунтовує тим, що 26.10.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 660740113 на суму 8 000 гривень, у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV2EC58. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за вказаним Кредитним договором. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за вказаним Кредитним договором. 10.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за вказаним Кредитним договором. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідачки не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. На рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором. Таким чином заборгованість відповідачки складає 31 744 гривні, що складається з: 8 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 23 744 гривні - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Представник відповідачки адвокат Тальчук П.І. подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, та зазначила, що 26.10.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою було укладено Кредитний договір № 660740113 з наступними істотними умовами: - тип кредиту: кредитна лінія; - сума (ліміт) кредитування: 8 000 гривень; - строк кредитування: 30 днів до 25.11.2021; - процентна ставка: 1,98% в день. Позивач просив стягнути заборгованість з відповідачки за вказаним Кредитним договором в сумі 31 744 гривні, з яких: - 8 000 гривень - заборгованість за кредитом; - 23 744 гривні - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Відповідачка вважає вказані вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На думку позивача, надані ним досліджувані докази доводять факт укладення Кредитного договору між сторонами та фактичного перерахування коштів відповідачці, однак, з таким висновком неможливо погодитись. На підтвердження обставин укладення з відповідачкою Кредитного договору позивач додав до позову його, як зображення змісту договору у форматі pdf. За відсутності демонстрації позивачем місця збереження кредитором електронних даних та інформації про вчиненні в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній первісним кредитором односторонньо візуальній формі послідовності дій. Позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та відповідачкою вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін. Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення Кредитного договору відповідачкою. В даному випаду це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання Кредитного договору. Позивачем не доведено належним чином, що жодна електронна адреса дійсно належить відповідачці, а не іншій особі. За умови відсутності належних доказів, відсутні підстави вважати, що вказана електронна адреса є такою, дійсно належить відповідачці. В своїй позовній заяві позивач вказує, що нібито направив одноразовий ідентифікатор «MNV2EC5», необхідний для підписання Кредитного договору, відповідачці на її номер телефону - НОМЕР_1 . Позивачем так само не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить відповідачці, а не іншій особі. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора «MNV2EC5» відповідачці (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту відповідачці та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання відповідачці вказаного одноразового ідентифікатора. Наявний у матеріалах справи QR-код є лише способом візуалізації інформації та не може вважатись самостійним доказом укладення договору чи підтвердженням волевиявлення сторін. Крім того, сканування згенерованого QR-коду на окремому аркуші спірного договору не дає можливості відобразити весь документ, на який накладено електронний підпис, на який посилається позивач у позовній заяві. Оскільки позивач не надав суду електронний файл договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом або інші технічні дані, що дозволяють перевірити його дійсність, відсутні належні та допустимі докази того, що спірний договір був підписаний саме уповноваженою особою кредитодавця. За таких обставин, поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа. Так само позивач не довів підписання Кредитного договору з боку відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора, що свідчить про непогодження умов кредитування. На підтвердження позовних вимог позивачем, як правонаступником кредитора, надано, зокрема, копію довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», яка начебто підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні Кредитного договору № 660740113 від 26.10.2021. Проте, надана довідка була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і не може вважатись безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при начебто укладенні договору. Фактично, зазначене є лише твердженням позивача, оскільки підтверджується створеними останнім доказами, які неможливо перевірити та які не узгоджуються з жодним доказом не створеним самим позивачем. Довідка щодо дій позичальника, якою позивач підтверджує підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором, є документом, складеним самим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», тобто зацікавленою стороною та за відсутності перевірки достовірності інформаційно-комунікаційної системи кредитора, не може бути достатнім доказом укладення договору. Відтак, неможливо перевірити факт підписання оспорюваного Кредитного договору. Водночас, одноразовий ідентифікатор не забезпечує цілісність та незмінюваність електронного тексту Кредитного договору. Одноразовий ідентифікатор не забезпечує криптографічного захисту тексту документа та не гарантує неможливість внесення змін до його змісту. Отже, відсутні можливості перевірити цілісність та незмінюваність договору, наявного в матеріалах справи та встановити чи саме ці відсотки погодили сторони під час їх підписання, як і перевірити правильність нарахування відсотків. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, додані до позовної заяви, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, начебто підписуючи Кредитний договір. Оскільки позичальником не було особисто підписано надані Правила, можна встановити, що відсутнє погодження позичальника з вказаними документами, вони не є частиною укладеного між сторонами правочину, а тому не повинні бути враховані судом при розгляді справи. Відтак, Правила не є належним доказом по справі та не можуть бути прийняті до уваги судом під час розгляду справи по суті. Так само не є належним доказом укладення Кредитного договору, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення Кредитного договору (офертою). З огляду на ці норми закону Паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення Кредитного договору. Нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту відповідачка вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахована позивачем сума по відсоткам за Кредитним договором в сумі 23 744 гривні не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Таким чином, сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у сумі 23 744 гривні не є співрозмірною сумі тіла кредиту у сумі 8 000 гривень за Кредитним договором, оскільки суперечить частині третій статті 509, частина першій, другій статті 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за користування кредитними коштами.Позивач просив стягнути з відповідачки, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії Кредитного договору. Окрім того, заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 26.10.2021, передбачені наступні умови: строк кредиту: 30 днів, сума кредиту - 8 000 гривень. Відповідачка заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом. Позивач не заявляв до стягнення з відповідачки коштів в порядку, встановленому частиною другою статті 625 ЦК України, як наслідку прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому статтею 1048 ЦК України, що не відповідає умовам оферти. Отже, після спливу строку надання кредиту припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інші платежі за цим договором. При вирішення питання щодо розміру заборгованості, необхідно керуватись чітко обумовленими Кредитним договором умовами, якими визначено, що строк кредитування складає 30 днів, а не завуальованими, двозначними умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом та фактично застосовувати санкції за невиконання первинно запропонованих умов. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Отже, після спливу строку надання кредиту, а саме з 25.11.2021, припиняється право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором та інших платежів за цим договором. Доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять. Матеріали справи не містять жодного доказу повідомлення позичальника про пролонгацію строку кредитування, а також будь-яких підтверджень його волевиявлення на активацію пролонгації (лог-файлів з особистого кабінету, квитанцій із терміналу, підтверджень застосування одноразового ідентифікатора тощо). Первісний кредитодавець мав припинити нараховувати проценти до 25.11.2021, тому нарахування відсотків поза межами строку дії Кредитного договору є безпідставним. Докази виконання відповідачкою умов пункту 1.8 Кредитного договору активації функції продовження строку Дисконтного періоду в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця у матеріалах справи відсутні, так само як і докази оплати всіх фактично нарахованих відсотків, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 25.11.2021. Тож з урахуванням того, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 25.11.2021, заборгованість за Кредитним договором по відсотках повинна становити не більше 4 752 гривні, а разом з тілом кредиту - 12 758 гривень (8 000 гривень (сума кредиту) х 30 днів (строк кредиту) х 1,98% / 100 = 4 752 гривні. Водночас, долучений позивачем розрахунок заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відображає здійснені сплати у загальному розмірі 64 гривні. Враховуючи здійснені оплати, заборгованість за Кредитним договором не повинна перевищувати 12 688 гривень. Але погашення заборгованості не підтверджує факту надання грошових коштів в сумі 8 000 гривень на рахунок відповідачки. Позивач зазначав, що між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якого до останнього перейшло право грошової вимоги за вищевказаним Кредитним договором, який був укладений 07 грудня 2021 року, однак за Договором факторингу права вимоги є похідними від Кредитного договору, отже не може бути укладеним раніше Кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Відступлення прав вимоги за договорами факторингу до укладення договору кредиту свідчить про недоведеність переходу права вимоги до позивача. Предметом першочергового Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючими на той час Кредитним договором № 660740113 від 26.10.2021, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним Кредитним договором за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Таким чином, правовідносини за вказаним Кредитним договором виникли значно пізніше, ніж було укладено відповідний договір факторингу, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. На підтвердження відступлення прав вимоги до позивача відносно відповідачки, позивач долучив реєстри прав вимоги. Отже, копії документів подаються до суду належно завіреними враховуючи вимоги ДСТУ 4163:2020.Позивач не надав суду належним чином засвідчені витяги з реєстрів прав вимоги, де зазначено інформацію про відповідачку. Наявні реєстри прав вимог, де боржником зазначено відповідачку самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, оскільки належними доказами, крім реєстрів, є докази на підтвердження оплати за Договором факторингу. Факт здійснення оплати за договорами факторингу безпосередньо впливає на відступлення прав вимоги. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу, не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на етапі такої передачі.Водночас, долучений позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 170 від 25.01.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки вони є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом. Акти звірки виконують допоміжну функцію та не підтверджують факт сплати фактором суми фінансування клієнту. За відсутності платіжних документів або банківських виписок твердження про оплату є недоведеними. Аналізуючи долучений позивачем Договір факторингу № 28/1118-01, зазначає, що кредитором: - не погоджено розмір фінансування шляхом укладання Додаткової угоди, як то передбачено договором факторингу; - не надано первинних бухгалтерських документів на виконання істотної умови договору відступлення прав вимоги - здійснення оплати (як на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01, так і на момент відступлення права вимоги відносно відповідачки під час начебто підписання реєстру прав вимоги); - не надано належним чином засвідчені витяги з оригінальних реєстрів прав вимоги, де зазначено інформацію про відповідачку. Таким чином, відсутність доказів оплати за договором відступлення прав вимоги, відсутність належним чином засвідчених витягів з оригінальних реєстрів прав вимоги, у яких предмет індивідуалізовано належним чином, свідчить про недоведення передачі права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС». Позивач, який не є первинним кредитором, не довів переходу до нього прав вимоги за Договором факторингу від 28.11.2018 стосовно відповідачки за Договором № 660740113 від 26.10.2021, який був начебто укладений з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з наступною зміною фактора, а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором відсутні, оскільки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не мало права на відступлення права вимоги, яким товариство не володіло.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила на процедурі направлення оферти позичальнику. При заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. З урахуванням наведеного, встановивши, що Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Для ознайомлення з Кредитним договором, укладеним в електронній формі, дозволяється відображати в тому форматі, придатним для аналізу та приймання його змісту людиною. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV2EC58 направлено відповідачці 26.10.2021 о 19:07:12 годині на номер мобільного телефону вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачкою у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 26.10.2021 о 19:07:56 годині. Відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на сайті товариства в Особистому кабінеті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 вказаного Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 8 000 гривень на картковий рахунок відповідачки. Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачці. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Нарахування процентів протягом 26.10.2021 - 25.11.2021 здійснювалося таким чином: 8 000 гривень (сума виданого кредиту) х 0,01% (процентна ставка) / 100 = 0,80 гривень (сума нарахування відсотків за один день користування кредитом), протягом 26.11.2021 - 25.12.2021 нарахування процентів здійснювалося таким чином: 8 000 гривень (сума виданого кредиту) х 1,98% (процентна ставка) / 100 = 158,40 гривень (сума нарахування відсотків за один день користування кредитом), протягом 29.12.2021 - 25.01.2022 нарахування процентів здійснювалося таким чином: 8 000 гривень (сума виданого кредиту) х 2,98% (процентна ставка) / 100 = 238,40 гривень (сума нарахування відсотків за один день користування кредитом). Проте, відповідачка не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення Кредитного договору не відкликала, не зверталася за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до статті 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. У матеріалах справи долучено виписку з особового рахунку боржника, яка є належним та допустимим доказом відповідно до статті 77 ЦПК України, містить всі необхідні реквізити, включаючи підпис та печатку уповноваженої особи та печатку, що підтверджує її автентичність та відповідність вимогам чинного законодавства, детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості, період заборгованості, вказаний у виписці, охоплює проміжок часу від моменту набуття позивачем права вимоги до дати формування позовної заяви. Сума заборгованості, зазначена у виписці, не є результатом нарахувань, здійснених позивачем. Натомість, вона відображає фактичний обсяг боргових зобов`язань, які були нараховані попередніми кредиторами та за якими позивач набув право вимоги в порядку, передбаченому статтею 516 ЦК України. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відсотків. Строк Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 - якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. 25.01.2022 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 170 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 24 830,40 гривень. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 25.01.2022, тобто після укладання Кредитного договору № 660740113 від 26.10.2021. Відповідно до умов Договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. В свою чергу, позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витяг з реєстру прав вимоги № 170 від 25.01.2022 до Договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018.Строк Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності сторін. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 31 744 гривні. Створення реєстрів прав вимог до Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках. 10.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали Договір факторингу № 10/07/25-Е. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025. На твердження представника відповідачки щодо не надання суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, не надано належних і допустимих доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на етапі такої передачі вказує на умовах кожного Договору факторингу. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимог або реєстру боржників та акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Таким чином твердження відповідачки на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Враховуючи наведене, позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови Договору факторингу, надавши відповідні документи. Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 10/07/25-Е від 10.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Всі висновки Верховного Суду, про які зазначає представник відповідача, були прийняті судом касаційної інстанції у справах, правовідносини в яких за змістовним та суб`єктним та/або об`єктним критеріями не є подібними до спірних правовідносин у даній справі. Відтак, дана практика не може застосовуватись.

Представники позивача та відповідачки подали додаткові пояснення, які суд не бере до уваги, оскільки при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, якими є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову та відзиву.

Ухвалою про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 31.03.2026 відкрите провадження у справі. Ухвалою про призначення судового розгляду від 29.06.2026 прийнято до провадження цивільну справу та призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про те, чи було емітовано на ім`я відповідачки платіжна картка № НОМЕР_3, у разі емітування - виписку по рахунку такої платіжної картки за період з 26.10.2021 до 31.10.2021; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою (платіжними картками). Витребувані докази подані суду 09.07.2026.

Представник позивача в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримав.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася. Причини неявки суду не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подала.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований, не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.10.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 660740113 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 8 000 гривень (пункт 1.1), строком на 30 днів, а саме до 25.11.2021 (пункт 1.7).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку (пункт 1.9):

1.9.1 Виключно на період строку визначеного в пунктом 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 процентів річних, що становить 0,1 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті;

1.9.3 Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Отримання відповідачкою кредиту в сумі 8 000 гривень на картку № НОМЕР_3 підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 26.10.2021, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», платіжним дорученням та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 06.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260704/16168-БТ, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 26.10.2021 - 31.10.2021 - НОМЕР_2 був/є фінансовим.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість відповідачки перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» складала 24 830,40 гривень, що складається з: 8 000 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 16 830,40 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).

Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином ознайомлена із умовами Кредитного договору, що підтверджується накладенням відповідачкою електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором MNV2ЕС58, що підтверджується Кредитним договором та довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Також вказана обставина підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідно до якого номер телефону НОМЕР_2 , на який був відправлений кредитодавцем одноразовий ідентифікатор, є фінансовим номером телефону відповідачки, а також випискою по рахунку № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно з яким 26.10.2021 відповідачці були зараховані грошові кошти в сумі 8 000 гривень.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

28.11.2018 та 31.12.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладені Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (далі - Договір факторингу № 28/1118-01) та Додаткові угоди № 19, 26, 27, 31, 32 до Договору факторингу.

На підставі пункту 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.2 Договору факторингу № 28/1118-01 фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Згідно з приписами пункту 3.1 Договору факторингу № 28/1118-01 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідності до пункту 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 Договору факторингу № 28/1118-01 даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Після чого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19 від 28.01.2019, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Також ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 від 31.12.2020, якою викладено договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 27 від 31.12.2021, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

Крім того, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 31 від 31.12.2022, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 32 від 31.12.2023, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 170 від 25.01.2022 до договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідачки на суму 24 830,40 гривень, з яких: 8 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 16 830,40 гривень - заборгованість за відсотками.

Факт сплати грошових коштів за відступлення права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджується спільним актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» складає 31 744 гривні, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 23 744 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладені Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Додаткові угоди № 2, 3.

Згідно з реєстром прав вимоги № 10 до вказаного договору, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідачки на суму 31 744 гривні, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 23 744 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Також ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» вчинено Договір факторингу від 10 липня 2025 року № 10/07/25-Е.

За змістом реєстру боржників за договором між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» факторингу від 10 липня 2025 року № 10/07/25-Епозивач набув право вимоги до відповідачки на суму 31 744 гривні, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 23 744 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» складає 31 744 гривні, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 23 744 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місце знаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень статті 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За таких обставин, суд не бере до уваги аргументи представника відповідачки щодо недоведеності переходу права вимоги за Кредитним договором відповідачки до ТОВ «ФК «ЕЙС», а також реєстрів права вимоги.

Щодо аргументів представника відповідачки про відсутність платіжних документів на підтвердження сплати ціни договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», суд зазначає, що статті 1077 ЦК України не містить імперативної вказівки на те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу. Більш того, досліджені умови договорів факторингу свідчать про те, що передача таких платіжних документів між Фактором і Клієнтом не передбачена (на відміну від Кредитних договорів з додатками), що обумовлює неможливість подання позивачем (який не є стороною договору факторингу № 28/1118-01) такого платіжного документу.

Таким чином вказані обставини спростовують аргументи представника відповідачки про недоведеність переходу права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідачка отримала у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредит у сумі 8 000 гривень, строком на 30 днів, а саме до 25.11.2021, Дисконтною процентною ставкою 0,01% на день від суми кредиту та Базовою процентною ставкою 1,98% на день від суми кредиту.

Відповідачка свої зобов`язання за Кредитним договором не виконала, кредит та нараховані кредитодавцем проценти у встановлений договором строк не повернула.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором за Кредитним договором.

Відповідно до розрахунків заборгованості заборгованість за Кредитним договором склала 31 744 гривні, яка складається з: 8 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 23 744 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Провівши власний розрахунок в частині розміру заборгованості по процентам суд дійшов до наступного.

Приписи абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108 щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку Кредитного договору (Дисконтного періоду) після закінчення Дисконтного періоду - 26.11.2021, здійснення відповідачкою сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитом з 25.11.2021, нарахованих за межами строку кредитування як кредитодавцем ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», так і наступним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Враховуючи те, що відповідачкою після закінчення Дисконтного періоду, передбаченого пунктом 1.9.1 Кредитного договору, невиконані умови Кредитного договору про повернення кредиту та сплату процентів, суд дійшов висновку про те, що кредитодавцем правомірно нарахована відповідачці заборгованість по процентам з урахуванням базової процентної ставки у розмірі 1,98% в день, що передбачено приписами пункту 1.9.3 Кредитного договору.

Таким чином заборгованість відповідачки за процентами в межах строку кредитування (з 26.10.2021 по 25.11.2021) складає 4 752 гривні (8 000 гривень (тіло кредиту) х 1,98% (базова процентна ставка) х 30 днів (строк кредиту)).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 660740113 від 26.10.2021 у сумі 12 752 гривні, що складається з тіла кредиту - 8 000 гривень та процентів за користування кредитом - 4 752 гривні.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та часткове задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача та відповідачки.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 20.08.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» укладені Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 та Додаткова угода № 25770914850 до Договору від 01 вересня 2025 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 7 000 гривень, яка складається зі складання позовної заяви (2 години) - 5 000 гривень, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 години) - 1 000 гривень, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година) - 500 гривень та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година) - 500 гривень.

З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд відзначає таке.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 137 ЦПК України, визначені також положеннями частин п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (п`ятої та встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-79 ЦПК України.

Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, вважає, що такі дії (послуги), як вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості є складовим процесу підготовки та складання позовної заяви. Відтак у цій частині витрати позивача не підлягають покладанню на відповідачки.

Схожа права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 918/535/23.

Вимоги позивача щодо стягнення суми на правову допомогу в частині підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів та підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, є необґрунтованими, оскільки адвокату відомо про те, що вказана інформація має банківську таємницю та може бути витребувана лише судом.

Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на складання позовної заяви, суд визнає виправданим.

Представник відповідачки у відзиві на позові заявила клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та зазначила, щовартість правничої допомоги в сумі 7 000 гривень з огляду на малозначність справи та складність написання процесуального документу є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Подані позивачем документи не містять унікальної чи надмірно складної правової аргументації, а їх зміст значною мірою ґрунтується на типовій судовій практиці та стандартних правових конструкціях. Відповідачка зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню, з огляду на шаблонний характер документів та відсутність індивідуалізованого правового аналізу саме цієї справи. Отже, відшкодування заявлених представником позивача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

Отже, з огляду на положення статей 89, 133, 137, 141 ЦПК України, зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом позивачу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 5 000 гривень.

18.04.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Адвокатським об`єднанням «УСЕНКО ЛОЕР ТА ПАРТНЕРИ» укладено Договір про надання правничої допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу надано акт здачі-прийняття наданих послуг від 27.04.2026, платіжну інструкцію від 27.04.2026 на суму 11 500 гривень та Договір про надання правничої допомоги.

Зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом відповідачці, які складались із ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву, участі в судовому засіданні, враховуючи те, що розгляд справи здійснювався у спрощеному провадження з повідомленням (викликом) сторін, обсяг відзиву, який склав 38 сторінок, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 7 000 гривень, що складається зі складання відзиву - 5 000 гривень та участі в судовому засіданні - 2 000 гривень.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідачку покладаються судові витрати позивача в сумі 3 078,09 гривень, які складаються із судового збору в сумі 1 069,52 гривень (2 662,40 гривні (сплачений судовий збір) ? (12 752 гривні (задоволена частина позову) ? 100 % : 31 744 гривні(ціна позову)) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 008,57 гривень (5 000 гривень (реальні витрати на професійну правничу допомогу) ? (12 752 гривні (задоволена частина позову) ? 100 % : 31 744 гривні(ціна позову)). Інші судові витрати позивача покладаються на нього.

У свою чергу на позивача покладаються судові витрати відповідачки на професійну правничу допомогу всумі 4 188 гривень (7 000 (реальні витрати на правничу допомогу) ? (18 992 гривні (розмір вимог, у задоволенні яких відмовлено (31 744 гривні(ціна позову) - 12 752 гривні (задоволена частина позову)) ? 100 % : 31 744 гривні(ціна позову)). Інші витрати відповідачки покладаються на неї.

З урахуванням приписів частини десятої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд зобов`язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю відповідачці в сумі 1 109,91 гривень (4 188 гривень (судові витрати відповідачки) - 3 078,09 гривень (судові витрати позивача)).

Керуючись статтями 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 660740113 від 26.10.2021 у сумі 12 752 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривні.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 91 копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 29 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956,

відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя М.В. Фетісов