Рішення № 138602396, 14.07.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2131/26

Провадження № 2/314/1723/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року м.Вільнянськ

Справа № 314/2131/26;

провадження № 2/314/1723/2026;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ;

- відповідач Акціонерне товариство «Мотор Січ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи № 314/2131/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

представника позивача адвоката Вишнякова Д.О.,

представника відповідача адвоката Фофанова Я.Л.

стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 20.09.1984р. працював на підприємстві "Мотор Січ" на різноманітних посадах.

Останньою посадою, яку обіймав позивач, була посада начальника бюро агрегатів відділу основного технологічного обладнання та матеріалів АТ "Мотор Січ". 11.11.2025р. директором з управління персоналом АТ «Мотор Січ» було винесено наказ №2399/к про звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також, 11.11.2025р. начальником УК (ВК) та начальником ВОТОМ було винесено наказ №1253 про припинення із позивачем трудового договору. Тобто, позивача було двічі звільнено з АТ «Мотор Січ». Позивач вважає Наказ №2399/к та Наказ №1253 протиправними, такими, що прийняті з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів України з наступних підстав.

Так, 24.02.2022р. розпочалося повномасштабне вторгнення рф до України. Місто Запоріжжя є прифронтовим містом, яке потерпає від ворожих атак практично кожного дня з початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, АТ «Мотор Січ» багато разів було об`єктом ворожих ракетно дронових атак, які практично знищили підприємство (ці факти є публічними та загальновідомими), у тому числі, зазначені атаки були пов`язані з численними людськими жертвами, зокрема, серед працівників підприємства. Таким чином, перебування працівників на території АТ «Мотор Січ» під час війни фактично є питанням життя та смерті Позивач під час війни багато разів перебував у відпустках, у тому числі, у відпустках за власний рахунок (копії відповідних документів додано до даної позовної заяви).

Так, 24.10.2025р. Позивачем було подано до АТ «Мотор Січ» заяву про надання відпустки за власний рахунок. Зокрема, в зазначеній заяві позивач зазначив (далі мовою оригіналу): в связи с увеличением обстрелов территории Мотор-Сич, прошу на основании Зак. Укр. №2136-IХ от 15.03.22г. предоставить мне неоплачиваемый личный отпуск на 90 с 27.10. по причине переезда в другое место жительства.

Позивач проживав у Шевченківському районі м. Запоріжжя, що є одним з самих атакованих районів міста. Після подачі даної заяви позивач був впевнений, що в нього є 90 днів для влаштування на новому місці проживання, оскільки ніякої іншої інформації до нього доведено не було.

Однак, як з`ясувалося позивачем пізніше, 30.10.2025р., тобто на п`ятий робочий день після подання зазначеної заяви, начальником ВОТОМ АТ «Мотор Січ» було підписано лист на ім`я позивача (вих. ВОТОМ/1469) про неможливість надання позивачу відпустки (далі Лист №1469).

Підставою для відмови в наданні відпустки в Листі №1469 було зазначено, що позивачем не надано підтверджуючих документів, зазначених в заяві обставин. Наряду з ненаданням позивачем підтверджуючих обставин, в Листі №1469 також зазначено, що у зв`язку із виробничою необхідністю вимагаємо від позивача прибути та приступити до виконання своїх обов`язків.

АТ «Мотор Січ» не відмовило позивачу у задоволенні заяви про відпустку з причин залучення позивача до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) (п. 2 ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

04.11.2025р., начальником ВОТОМ АТ «Мотор Січ» було підписано ще один лист на ім`я позивача (вих. ВОТОМ/1477) про надання письмових пояснень щодо відсутності на робочому місці з 27 по 30 жовтня 2025 року (далі Лист №1477).

Тобто, 24.10.2025р. позивачем: особисто було подано АТ «Мотор Січ» заяву на відпустку; АТ «Мотор Січ» умисно не розглядало зазначену заяву 4 робочі дні, а саме: 24.10.2025р., 27.10.2025р., 28.10.2025р. та 29.10.2025р.; тільки 30.10.2025р. АТ «Мотор Січ» відмовило позивачу в задоволенні заяви; 04.11.2025р. АТ «Мотор Січ» вимагає від позивача пояснень відсутності на робочому місці в період з 27.10.2025р. по 30.10.2025р., хоча дані пояснення зазначено в самій заяві про відпустку: у зв`язку із збільшенням обстрілів та переїзду до іншого місця проживання…

У зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі згідно наданих матеріалів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

16.04.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

11.05.2026 на електронну адресу надійшло клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження.

15.05.2026 року на електронну адресу надійшов відзив від представника відповідача.

15.05.2026 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

18.05.2026 на електрону адресу від представника позивача надійшов відповідь на відзив.

20.05.2026 на електронну адресу суд надійшло клопотання про виклик свідків по справі.

21.05.2026 ухвалою суду задоволено клопотання про перехід до загального провадження.

21.05.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, надані сторонами, суд

встановив

ОСОБА_1 (далі позивач) з 20.09.1984р. працював на підприємстві "Мотор Січ" (далі АТ «Мотор Січ») на різноманітних посадах.

Останньою посадою, яку обіймав позивач, була посада начальника бюро агрегатів відділу основного технологічного обладнання та матеріалів АТ "Мотор Січ". 11.11.2025р. директором з управління персоналом АТ «Мотор Січ» було винесено наказ №2399/к про звільнення позивача за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (далі Наказ №2399/к).

Також, 11.11.2025р. начальником УК (ВК) та начальником ВОТОМ було винесено наказ №1253 про припинення із позивачем трудового договору (далі Наказ №1253). Тобто, позивача було двічі звільнено з АТ «Мотор Січ». Позивач вважає Наказ №2399/к та Наказ №1253 протиправними, такими, що прийняті з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів України з наступних підстав.

Так, 24.02.2022р. розпочалося повномасштабне вторгнення РФ до України. Місто Запоріжжя є прифронтовим містом, яке потерпає від ворожих атак практично кожного дня з початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, АТ «Мотор Січ» багато разів було об`єктом ворожих ракетно дронових атак, які практично знищили підприємство (ці факти є публічними та загальновідомими), у тому числі, зазначені атаки були пов`язані з численними людськими жертвами, зокрема, серед працівників підприємства. Таким чином, перебування працівників на території АТ «Мотор Січ» під час війни фактично є питанням життя та смерті Позивач під час війни багато разів перебував у відпустках, у тому числі, у відпустках за власний рахунок (копії відповідних документів додано до даної позовної заяви).

Так, 24.10.2025р. Позивачем було подано до АТ «Мотор Січ» заяву про надання відпустки за власний рахунок. Зокрема, в зазначеній заяві позивач зазначив (далі мовою оригіналу): в связи с увеличением обстрелов территории Мотор-Сич, прошу на основании Зак. Укр. №2136-IХ от 15.03.22г. предоставить мне неоплачиваемый личный отпуск на 90 с 27.10. по причине переезда в другое место жительства.

Після подачі даної заяви позивач не дочекавшись результатів розгляду заяви, був впевнений, що в нього є 90 днів для влаштування на новому місці проживання, оскільки ніякої іншої інформації до нього доведено не було.

Однак, як з`ясувалося позивачем пізніше, 30.10.2025р., тобто на п`ятий робочий день після подання зазначеної заяви, начальником ВОТОМ АТ «Мотор Січ» було підписано лист на ім`я позивача (вих. ВОТОМ/1469) про неможливість надання позивачу відпустки (далі Лист №1469).

Підставою для відмови в наданні відпустки в Листі №1469 було зазначено, що позивачем не надано підтверджуючих документів, зазначених в заяві обставин. Наряду з ненаданням позивачем підтверджуючих обставин, в Листі №1469 також зазначено, що у зв`язку із виробничою необхідністю вимагаємо від позивача прибути та приступити до виконання своїх обов`язків.

04.11.2025р., начальником ВОТОМ АТ «Мотор Січ» було підписано ще один лист на ім`я позивача (вих. ВОТОМ/1477) про надання письмових пояснень щодо відсутності на робочому місці з 27 по 30 жовтня 2025 року (далі Лист №1477).

Тобто, 24.10.2025р. позивачем: особисто було подано АТ «Мотор Січ» заяву на відпустку; АТ «Мотор Січ» не розглядало зазначену заяву 4 робочі дні, а саме: 24.10.2025р., 27.10.2025р., 28.10.2025р. та 29.10.2025р.; тільки 30.10.2025р. АТ «Мотор Січ» відмовило позивачу в задоволенні заяви; 04.11.2025р. АТ «Мотор Січ» вимагає від позивача пояснень відсутності на робочому місці в період з 27.10.2025р. по 30.10.2025р., хоча дані пояснення зазначено в самій заяві про відпустку: у зв`язку із збільшенням обстрілів та переїзду до іншого місця проживання…

Також, позивач зазначає, що Мінекономіки України висловило фактично заборонну позицію щодо звільнення за прогул, зазначивши, що відсутність працівника на роботі у зв`язку з бойовими діями не може бути кваліфікована як прогул без поважної причини, тому до з`ясування причин відсутності працівника та отримання від нього письмових пояснень доцільно обліковувати його як працівника, відсутнього з нез`ясованих або з інших причин.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

Згідно ст. 140 цього ж Кодексу, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.

Крім цього, згідно змісту ст. 141 Кодексу, роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну (ст. 142 КЗпП України).

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Згідно з частиною першою статті 147КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як передбачено п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

За критерієм оплачуваності відпустки поділяються на оплачувані та без збереження заробітної плати. Залежно від обов`язковості надання відпустки для роботодавця відпустки можна поділити на ті, які роботодавець зобов`язаний надати, та ті, надання яких є правом роботодавця на власний розсуд. Закон України«Про відпустки» передбачає два види відпусток без збереження заробітної плати - відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов`язковому порядку, передбачена ст. 25 Закону України «Про відпустки», та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, що передбачена ст. 26 вказаного Закону.

Частина 1 ст.84КЗпП України передбачає, що у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Відповідно до підпункту 6 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку особам з інвалідністю III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно.

Згідно ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, яка діє з 24.12.2023 року) у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Судом встановлено, що в АТ «Мотор Січ» має офіційний статус стратегічно важливого підприємства та об`єкта оборонно-промислового комплексу, що забезпечує потреби Збройних Сил України. уряд і профільні міністерства реалізують спеціальні проекти для захисту та безперебійної роботи його потужностей в умовах воєнного стану.

Оскільки АТ «Мотор Січ» визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення потреб Збройних Сил України в особливий період, суд вважає, що керівництво АТ «Мотор Січ» правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні відпустки без збереження заробітної плати з 27.10.2025 року строком на 90 днів.

У постановах від 08 травня 2019 року у справі N 489/1609/17 (провадження N 61-37729св18) та від 27 серпня 2020 року у справі N 161/14225/19 (провадження N 61-8917св20) Верховний Суд зазначив, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ч.1 ст.40КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 235/2284/17 (провадження № 61-72св17) зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) зазначено, що, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не передбачено, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності працівника на роботі дається, виходячи з конкретних обставин і враховуючи всі надані сторонами докази.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Тобто, поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність вини позивача у прогулі з 27.10.2025 року по 30.10.2025 року, так як він у цей час змушений був виїхати з місця свого проживання АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2 , де був взятий 11.11.2025 на облік як внутрішньо перемішена особа, оскільки місце перебування позивача в цей період повністю залежало від його волі, при цьому без погодженої у встановленому законом порядку з керівництвом роботодавця відпустки (що не заперечувалось самим позивачем, так як він не дочекався результатів розгляду його заяви. а також підтверджено свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 які допитані в судовому засіданні), тому дана причина не може бути визнана судом поважною. Суду не надано доказів, що цей переїзд був вимушений у зв`язку з пошкодженням будинку де зареєстрований та мешкав позивач.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним наказу директора з управління персоналом АТ «Мотор Січ» № 2399/к від 11.11.2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 », а також про його поновлення на роботі на посаді начальника бюро агрегатів відділу основного технологічного обладнання та матеріалів.

Враховуючи, що решта позовних вимог є похідними від зазначених, вони теж задоволенню не підлягають.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ст.141ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40,139-142,147-149,235 КЗпП України, ст.ст.10,12,13,76-81,89,141,247, 259,263-265 ЦПК України, суд,

вирішив:

у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мотор Січ» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14.07.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Мотор Січ», код ЄДРПОУ 14307794, адреса: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

14.07.2026