Рішення № 138602349, 30.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8220/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент»адвоката Чміль Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», треті особи: державний нотаріус Першої Ужгородської нотаріальної контори Митровка Валентина Миколаївна, відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді Івано-франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання права власності та зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідачів, третіх осіб.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Брайт Інвестмент», треті особи: державний нотаріус Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Митровка В.М. та відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати за ним право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, а саме на 1/2 частку від 83/100 частин об`єкта незавершеного будівництва, що є сукупністю будівельних матеріалів, обладнання та інших матеріалів, використаних у процесі реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також зняти арешт з 1/2 частки від 83/100 частини домоволодіння, розташованого за вказаною адресою.

Позов обґрунтовано тим, що з 29.10.1998 року позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу подружжям було здійснено реконструкцію 83/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого створено об`єкт незавершеного будівництва. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 у справі №308/13980/22 встановлено, що будівельні матеріали, використані під час реконструкції та існуючі у вигляді реконструйованого житлового будинку як об`єкта незавершеного будівництва, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач зазначає, що 02.10.2007 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали з ЗАТ «ОТП Банк» договір іпотеки, предметом якого став реконструйований житловий будинок, без його нотаріально посвідченої згоди як співвласника майна. Після смерті дружини він звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя, однак постановою від 21.05.2026 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з наявністю арешту на 83/100 частини домоволодіння.

На думку позивача, накладений арешт поширюється на майно, яке належить йому на праві спільної сумісної власності з померлою дружиною, що унеможливлює оформлення його права на належну йому частку в цьому майні. У зв`язку з цим позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частку від 83/100 частин об`єкта незавершеного будівництва, що є сукупністю будівельних матеріалів, обладнання та інших матеріалів, використаних у процесі реконструкції, а також зняти арешт із 1/2 частки від 83/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що договір іпотеки від 02.10.2007 є чинним, а право вимоги за кредитним договором та права іпотекодержателя в установленому законом порядку перейшли до ТОВ «Брайт Інвестмент». Посилаючись на статті 17, 23 Закону України «Про іпотеку», вказав, що перехід права власності на предмет іпотеки, а також визначення часток у спільному майні подружжя не припиняють іпотеки, а особа, до якої переходить право власності на таке майно, набуває статусу іпотекодавця з усіма правами та обов`язками, передбаченими іпотечним договором.

Також представник відповідача зазначив, що обставини щодо правового режиму спірного майна, чинності договору іпотеки, добросовісності банку під час його укладення, відсутності підстав для визнання договору іпотеки недійсним, а також правових наслідків визначення часток у спільному майні подружжя вже були встановлені судовими рішеннями у справах № 308/13980/22, № 308/11264/24, № 308/19907/24, які набрали законної сили, а тому відповідно до статті 82 ЦПК України є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, вказав, що визначення часток у спільному майні подружжя не є передбаченою законом підставою для припинення іпотеки чи звільнення майна з-під обтяження, а тому відсутні правові підстави як для зняття арешту, так і для задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб. У зв`язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзивів на позовну заяву не подавали.

Представником відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано відзив на позовну заяву, який суд розцінює як письмові пояснення третьої особи щодо позову. У поясненнях зазначено, що на виконанні органу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження №40054789 з примусового виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2013 у справі №2-2373/11 про забезпечення позову. На виконання зазначеної ухвали 19.12.2013 головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зокрема щодо 83/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що арешт накладено на виконання судового рішення про забезпечення позову, третя особа просила у задоволенні позову відмовити.

Третя особа державний нотаріус Першої Ужгородської нотаріальної контори Митровка В.М. письмових пояснень позову не надала.

Заяви (клопотання) учасників справи.

30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент» подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.07.2026 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Інші процесуальні дії у справі.

04.06.2026 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справу передано на розгляд судді Голяні О.В.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.07.2026 задоволено заяву представника відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент» про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Пояснення осіб, що з`явилися, в судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент» у судовому засіданні щодо вимоги про визнання за позивачем права власності на частку у спільному майні подружжя поклалася на розсуд суду, а в частині вимоги про зняття арешту просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також треті особи державний нотаріус Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Митровка В.М. та відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

06.03.1993 ОСОБА_6 набула у власність за договором дарування житловий будинок з надвірними спорудами, розташований на земельній ділянці площею 600 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 /див. договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №3-2354; довідку Ужгородського міжміського бюро технічної інвентаризації №647 від 10.03.1993/.

23.07.1997 рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №116 ОСОБА_6 надано дозвіл на прибудову магазину та гаража до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

29.10.1998 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 ) зареєстрували шлюб /див. свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 /.

24.02.2000 ОСОБА_4 за договором дарування відчужила на користь ОСОБА_5 17/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме кімнату площею 10,7 кв. м та коридор площею 3,7 кв. м. /див. договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2-393; витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №10824275 від 02.06.2006/.

Відповідно до висновку ПП «Експерт Ужгород» без дати та номеру, ринкова вартість 93,4 кв.м. (83/100) існуючого будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , після його відновлення (поліпшення) становить 501 412 гривень без ПДВ, а вартість покращення (будівельних робіт) вказаної частини будинку становить 141 322 гривні без ПДВ. Ринкова вартість новоствореного майна (ринкова вартість будівельних робіт по поліпшенню) загальною площею 119,4 кв.м., а саме: прибудови до існуючого будинку та надбудови мансарди будинку становить 640 992 грн. без ПДВ.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.09.2013 у справі №2-2373/11 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою цього ж суду від 04.03.2011, в частині накладення арешту на майно ОСОБА_4 , за винятком предмета іпотеки за договором іпотеки №PCNL-800/113/2007 від 02.10.2007, а саме 83/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .

19.12.2013 головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Суханом М.М. у виконавчому провадженні №40054789 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на 83/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 , а також заборонено відчуження належного їй майна в межах суми боргу.

З пояснень представника відповідача ТОВ «Брайт Інвестмент», які перевірені судом за допомогою повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 вересня 2013 року у справі № 2-2373/11 звернуто стягнення на предмет іпотеки домоволодіння АДРЕСА_1 . Разом з тим представник відповідача пояснила, що на теперішній час справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 24.03.2014 останній підтвердив, що не має та не матиме будь-яких майнових претензій щодо прибудови до існуючого житлового будинку та надбудови (мансарди), створених за кошти і силами подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , не заперечує проти набуття ними права власності на зазначений об`єкт після завершення будівництва та його державної реєстрації, а також надав згоду на приватизацію подружжям земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 та державну реєстрацію права власності на неї.

Шлюбним договором, укладеним 26.05.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , визначено, що будівельні матеріали й обладнання вартістю 781 314 грн, використані для реконструкції 83/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та зведення прибудови і мансардного поверху, є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 у справі №308/13980/22, яке набрало законної сили 30.04.2024, визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усі будівельні матеріали, використані в процесі будівництва та існуючі у вигляді реконструйованого житлового будинку як об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №482273136 від 17.06.2026 вбачається, що за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 83/100 частки, а за ОСОБА_5 на 17/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 .

29.12.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заяви ОСОБА_1 , поданої 20.05.2026 державному нотаріусу Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, останній просив видати йому свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя на 83/100 частини об`єкта незавершеного будівництва, що є сукупністю будівельних матеріалів.ю обладнання тощо, які використані в процесі такого будівництва та існують у вигляді реконструйованого житлового будинку 95% готовності, розташованого за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови державного нотаріуса Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Митровки В.М. від 21.05.2026 № 195/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності подружжя, а саме на 83/100 частини об`єкта незавершеного будівництва, що є сукупністю будівельних матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва та існуючих у вигляді реконструйованого житлового будинку. Підставою для відмови зазначено наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про арешт 83/100 частин зазначеного домоволодіння, у зв`язку з чим нотаріус дійшла висновку про неможливість видачі свідоцтва до зняття арешту з майна.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права чи інтересу. Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України та статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим статтями 93, 97 Сімейного кодексу України передбачено право подружжя врегулювати свої майнові відносини шляхом укладення шлюбного договору, визначивши правовий режим майна, порядок його використання, належності та поділу.

Судом установлено, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Котляровою Л.В.

Згідно з пунктом 2 шлюбного договору сторони погодили, що спільною сумісною власністю подружжя є, зокрема, будівельні матеріали та обладнання вартістю 782 314 грн, використані для реконструкції 83/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а також для зведення прибудови та мансардного поверху.

Пунктом 3 шлюбного договору сторони погодили, що після завершення реконструкції, прийняття реконструйованого об`єкта в експлуатацію та державної реєстрації права власності новостворене нерухоме майно належатиме подружжю на праві спільної сумісної власності.

Водночас пунктом 10 шлюбного договору сторони визначили, що поняття спільного майна, спосіб його поділу та розмір часток, встановлені договором, підлягають врахуванню не лише під час поділу майна, а й при оформленні спадкових прав після смерті одного із подружжя.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи не містять доказів визнання зазначеного шлюбного договору недійсним чи внесення до нього змін, а тому його умови є чинними та підлягають застосуванню судом під час вирішення даного спору.

Крім того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 березня 2024 року у справі №308/13980/22, яке набрало законної сили 30 квітня 2024 року, визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_1 всі будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та існують у вигляді реконструйованого житлового будинку. як об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, у межах даної справи не підлягає повторному доказуванню той факт, що спірні будівельні матеріали є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №511/2303/19 звернула увагу, що до завершення будівництва, прийняття об`єкта в експлуатацію та державної реєстрації права власності право власності на новостворене нерухоме майно не виникає. До цього моменту особа є власником матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного у процесі будівництва, які є самостійним об`єктом цивільних прав.

Саме тому рішенням суду від 21.03.2024 об`єктом права спільної сумісної власності визначено не житловий будинок, а будівельні матеріали, що існують у вигляді реконструйованого житлового будинку як об`єкта незавершеного будівництва.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.

У зв`язку зі смертю одного із подружжя режим спільної сумісної власності припинився, а право пережившого з подружжя на належну йому частку у спільному майні підлягає визначенню відповідно до вимог закону та умов укладеного сторонами шлюбного договору.

Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, шлюбним договором або законом.

Проаналізувавши умови шлюбного договору, суд дійшов висновку, що сторони визначили правовий режим спірного майна як об`єкта права спільної сумісної власності, однак не встановили будь-якого іншого співвідношення часток у цьому майні та не передбачили іншого порядку їх визначення після смерті одного із подружжя.

Матеріали справи також не містять доказів існування обставин, які відповідно до положень сімейного законодавства могли б бути підставою для відступу від принципу рівності часток.

За таких обставин суд доходить висновку, що після смерті ОСОБА_4 за ОСОБА_1 виникло право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які відповідно до шлюбного договору від 26.05.2015 та рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 перебували у спільній сумісній власності подружжя.

При цьому суд враховує, що позивач звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, однак постановою державного нотаріуса від 21.05.2026 у вчиненні зазначеної нотаріальної дії йому відмовлено у зв`язку з наявністю арешту.

Таким чином, право позивача на належну йому частку у спільному майні фактично залишилося неоформленим, що свідчить про наявність правової невизначеності та обґрунтовує звернення до суду із вимогою про визнання права власності.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що вимога про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідає способам захисту, визначеним статтею 16 ЦК України, є належною та підлягає задоволенню.

Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення вимоги про зняття арешту.

Як убачається із матеріалів справи, арешт накладено на 83/100 частини домоволодіння, тоді як право, яке визнається судом у даній справі, стосується будівельних матеріалів, що відповідно до рішення суду від 21.03.2024 є самостійним об`єктом цивільних прав.

Таким чином, предмет права, який визнається судом, та предмет обтяження не є тотожними.

Позивачем не доведено, що саме скасування арешту, накладеного на 83/100 частини домоволодіння, є необхідним та ефективним способом захисту його права на 1/2 частку будівельних матеріалів.

За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позову: шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва та існують у вигляді реконструйованого житлового будинку як об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та відмови у задоволенні вимоги про зняття арешту.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 5 242,77 грн, з яких 3 911,57 грн за подання позовної заяви майнового характеру, 1 331,20 грн за подання позовної заяви немайнового характеру.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги майнового характеру щодо визнання права власності та відмову у задоволенні немайнової вимоги про зняття арешту з майна, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання майнової вимоги, у сумі 3 911,57 грн в рівних частках.

Судовий збір, сплачений за подання немайнової вимоги, у задоволенні якої відмовлено, покладається на позивача.

З цих підстав, керуючись статтями 2,5,10-13,18,258-259,263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва та існують у вигляді реконструйованого житлового будинку як об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовної вимоги про зняття арешту з 1/2 частини 83/100 часток домоволодіння відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 303 (одна тисяча триста три) гривні 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 303 (одна тисяча триста три) гривні 86 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 303 (одна тисяча триста три) гривні 85 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідач: ТОВ «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064.

Третя особа: державний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Митровка Валентина Миколаївна, адреса для листування: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 47.

Третя особа: відділ державної виконавчої служби у м. Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса для листування: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Марії Заньковецької, 10, код ЄДРПОУ 35045459.

Суддя Олена ГОЛЯНА