Ухвала суду № 138602341, 29.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3206/26

1-в/308/173/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 про вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з клопотанням про визнання незаконним та/або скасування розпорядження про виконання вироку, видачу нового розпорядження про виконання вироку та приведення виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у відповідність до ухвали Верховного Суду від 28.03.2019.

Клопотання мотивоване тим, що вироком Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 ОСОБА_4 засуджено за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.10.2005 касаційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 без змін.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.03.2019 касаційні скарги захисників задоволено частково, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання як на доказ на протокол явки з повинною ОСОБА_4 від 09.05.2004, а в іншій частині вирок залишено без змін.

Посилаючись на положення ст.ст. 401, 403, 404 КПК України 1960 року, заявник зазначає, що після касаційного перегляду справи існує невизначеність щодо моменту набрання вироком законної сили, оскільки у кримінальній справі щодо нього постановлено дві ухвали за результатами касаційного розгляду.

На обґрунтування клопотання ОСОБА_4 вказує, що згідно з ухвалою Полтавського апеляційного суду від 07.08.2025 у справі № 532/1424/25 вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 виконувався, а розпорядження про виконання обвинувального вироку від 24.02.2006, яке надійшло до установи попереднього ув`язнення 02.03.2006, не скасовано.

Також заявник зазначає, що станом на час звернення до суду нове розпорядження про виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 з урахуванням ухвали Верховного Суду від 28.03.2019 не видавалося.

Крім того, заявник посилається на листи Полтавського апеляційного суду від 15.09.2025 № 4.4-29/38/25 та від 16.09.2025 № 4.4-29/50/25, відповідно до яких Полтавський апеляційний суд не уповноважений вирішувати питання щодо відкликання, скасування чи повторної видачі розпорядження про виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_4 просить визнати незаконним та/або скасувати розпорядження суду від 24.02.2006 у справі № 1-13/2005 про виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005, видати нове розпорядження про виконання зазначеного вироку з урахуванням ухвали Верховного Суду від 28.03.2019 та зобов`язати відповідний орган виконання покарань привести виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у відповідність до вказаної ухвали Верховного Суду.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 та його захисник клопотання підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на обставини та доводи, викладені у клопотанні.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечив, вважаючи його безпідставним, та просив у його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення засудженого, його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про відстрочку виконання вироку, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, звільнення від покарання за хворобою, застосування покарання за наявності кількох вироків, звільнення від покарання та пом`якшення покарання у випадках, передбачених законом, оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань, а також інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням, поданим до суду, визначеного цією статтею.

Як убачається зі змісту поданого клопотання, ОСОБА_4 просить визнати незаконним та/або скасувати розпорядження про виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області від 24.02.2006 у справі № 1-13/2005, видати нове розпорядження про виконання зазначеного вироку з урахуванням ухвали Верховного Суду від 28.03.2019 та зобов`язати відповідний орган виконання покарань привести виконання вироку Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 у відповідність до вказаної ухвали Верховного Суду.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник посилається на те, що після постановлення ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.03.2019, якою вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 було змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на протокол явки з повинною як доказ, виникла невизначеність щодо належного виконання зазначеного вироку, оскільки розпорядження про його виконання від 24.02.2006 не було скасоване, а нового розпорядження, на думку заявника, видано не було.

Разом із тим суд зазначає, що предметом розгляду в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України можуть бути лише ті питання, які прямо віднесені законом до повноважень суду під час виконання вироку.

Аналіз положень статті 537 КПК України свідчить, що суд на стадії виконання вироку вправі вирішувати лише ті питання, які прямо віднесені законом до його компетенції, а також інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Водночас ані положення статті 537 КПК України, ані інші положення кримінального процесуального закону не передбачають повноважень суду на стадії виконання вироку визнавати незаконним чи скасовувати розпорядження про виконання вироку, видавати нове розпорядження або зобов`язувати орган чи установу виконання покарань привести виконання вироку у відповідність до судового рішення у запропонований заявником спосіб.

Розпорядження про виконання вироку є процесуальним документом, який оформлюється судом при зверненні вироку до виконання та має організаційний характер. Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості його оскарження, скасування чи повторної видачі в порядку, визначеному статтями 537, 539 КПК України.

Посилання заявника на пункт 14 частини першої статті 537 КПК України суд вважає безпідставними.

Так, зазначеною нормою передбачено право суду вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Однак такі сумніви чи протиріччя повинні бути безпосередньо пов`язані з виконанням судового рішення та усуватися шляхом прийняття рішення, віднесеного законом до компетенції суду на стадії виконання вироку.

Як убачається з копії ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28.03.2019 по справі 1-13/2005, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 09.06.2005 змінено лише в частині виключення з його мотивувальної частини посилання на протокол явки з повинною як доказ, тоді як в іншій частині вирок залишено без змін.

Отже, зміни, внесені ухвалою Верховного Суду від 28.03.2019, стосуються виключно мотивувальної частини вироку та не вплинули на його резолютивну частину, правову кваліфікацію дій засудженого, вид чи розмір призначеного покарання.

За таких обставин сам по собі факт внесення змін до мотивувальної частини вироку не свідчить про виникнення сумнівів чи протиріч при його виконанні, які могли б бути усунуті судом у порядку ст. 537 КПК України.

Крім того, суд враховує, що аналогічні доводи заявника вже були предметом судового розгляду. Так, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.03.2026 у справі № 532/2823/25 залишено без змін ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.11.2025, постановлену за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 про визнання незаконним та/або скасування розпорядження суду від 24.02.2006 у справі № 1-13/2005. При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги заявника фактично зводяться до оскарження дій чи бездіяльності осіб, які видали розпорядження про виконання вироку, та не належать до кола питань, які можуть вирішуватися судом під час виконання вироку.

Отже, заявлені ОСОБА_4 вимоги не належать до компетенції суду при вирішенні питань, пов`язаних із виконанням вироку, визначеної статтями 537, 539 КПК України, а тому підстав для задоволення клопотання не вбачається.

Керуючись статтями 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6