Рішення № 138602258, 30.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24/26

Провадження № 2/127/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Бойко В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в м. Вінниці цивільну справу за позовомОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Покоєвич Артем Олексійович до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділу поліції №3 (м.Вінниця) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Покоєвич Артем Олексійович з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділу поліції №3 (м.Вінниця) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, в якій позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , 30 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , 33 964,60 гривень в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , 15 000 гривень в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат на проведення авто-технічної експертизи. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , витати на правову допомогу в розмірі 17 000 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що 26.11.2024 року приблизно об 17 годині 30 хвилин транспортний засіб SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками за результатами дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортного засобу ВАЗ 21114 д.н.з. НОМЕР_2 та його водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . По факту даної події було складено адміністративні матеріали, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 182736 від 26.11.2024 року відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, та протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №182715 відносно ОСОБА_1 . Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 24.02.2025 року по справі №128/4822/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення ст. 124 КУпАП, а саме ДТП, яке сталося 26.11.2024 року за участю транспортного засобу SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Водночас суд встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, що на думку позивача, свідчить про незаконність дій співробітника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Унаслідок зазначених незаконних дій позивачу було завдано шкоди, яка полягала у вимушеному зверненні за професійною правничою допомогою з метою захисту своїх прав та законних інтересів у суді, витрачанні на це власних коштів, а також у необхідності наполягати на законному, безсторонньому та справедливому розгляді справи судом. Крім того, з метою доведення відсутності своєї вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, позивачка була змушена залучити експерта для проведення авто-технічної експертизи.

До позовної заяви додано висновок експерта N1-02/25, за проведення якого позивачкою було сплачено 15 000 грн., що є додатковими витратами, спричиненими незаконними діями відповідачів. Шкода позивачу у добровільному порядку відшкодована не була, що свідчить про відсутність наміру відповідача врегулювати спір мирним шляхом та зумовило необхідність звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу сток на усунення недоліків.

09.01.2026 року позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

21.01.2026 року до суду надійшов відзив ГУНП у Вінницькій області, відповіднодо якого представник зазначив, що ГУНП у Вінницькій області вважає даний позов безпідставним та необґрунтованим. Позовна заява не містить посилань на належні, достатні, достовірні та допустимі докази щодо спричинення позивачці моральної шкоди, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку і заподіяною шкодою. Сам факт складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення є реалізацією передбачених законом повноважень і сам по собі не може вважатися протиправною поведінкою. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності не є підтвердженням незаконності дій поліцейських. Позивачем не надано жодного судового рішення, яким дії або рішення працівників поліції були б визнані незаконними у встановленому законом порядку. Відтак відсутня правова підстава для покладення цивільно-правової відповідальності на орган поліції. Моральна шкода, на яку посилається позивач, за своїм характером пов`язана з обставинами дорожньо-транспортної пригоди. Саме ці обставини могли спричинити моральні переживання, а не процесуальні дії працівників поліції, які не призвели до застосування до позивача будь-яких санкцій або обмежень його прав. Разом з цим, витрати на правничу допомогу є явно завищеними та недоцільними, а представником заявника не наведено неминучості таких витрат.

03.02.2026 року від представника ОСОБА_2 Лисого А.О. надійшов відзив на позовну заяву, зазначивши, що позовні вимоги у частині, заявленій до ОСОБА_2 як до фізичної особи, є неналежним відповідачем у цій справі, а позовні вимоги, заявлені у зв`язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, не можуть бути покладені на фізичну особу, яка не є суб`єктом владних повноважень та не здійснювала відповідних управлінських функцій. Тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 у повному обсязі як до неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року за клопотанням сторони позивача замінено неналежного відповідача у справі № 127/24/26 Відділ поліції № 3 (м. Вінниця) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на належних відповідачів: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10, ЄДРПОУ 40108672) та державу Україна в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, ЄДРПОУ 37567646). Залучено Відділ поліції № 3 (м. Вінниця) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

08.04.2026 року від представника Державної казначейської служби України Колісник Ю.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідні органи державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди), а саме: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області. Казначейство, яке залучено до справи як відповідач, згідно зі своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Державна казначейська служба України не є суб`єктом, який завдає шкоду. Казначейство лише здійснює виконання судових рішень. Відповідачем у таких справах є держава Україна в особі відповідного органу, дії якого оскаржуються. У даному випадку позов пред`явлено до Казначейства безпідставно, оскільки: Казначейство не приймало жодних рішень щодо позивача, не здійснювало процесуальних дій, не перебувало у правовідносинах з позивачем. Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові. Разом з тим позивач не надав жодних медичних доказів (психологічні чи фізичні страждання), не довів негативних наслідків для репутації, не обґрунтував розмір 30 000 грн. Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 26.11.2024 щодо ОСОБА_1 , поліцейським відділення поліції №3 (м.Вінниця) ВРУП ГУНП в Вінницькій області складено протокол серії ЕПР №182715 про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП в якому зазначено, що 26.11.2024 приблизно о 17-30 год., в с. Агрономічне, по вул. Гніванське шосе, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Fabia, д.н.з. НОМЕР_3 , не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагувала на її зміну та здійснила зіткнення з автомобілем ВАЗ 21114, д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п.п. 2.3 б ПДР та вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. (а.с.8).

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 24.02.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605,6 грн. (а.с.9-11).

Відповідно до висновку експерта №1-02/25, який складено 06.02.2025, з причин, викладених в дослідницькій частині даного висновку, аварійна дорожня ситуація була створена одноособовими діями водія автомобіля ВАЗ-21114 ОСОБА_2 , які суперечили вимогам Правил дорожнього руху. (а.с.13-19).

На підтвердження оплати експертизи позивачем надано платіжну інструкцію №1.89940011.1 на суму 15 000,00 грн. (а.с.12).

Позивачем 12.11.2025 року на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено лист-пропозиція про добровільне врегулювання спору (досудова вимога) про добровільне відшкодування завданих позивачеві збитків. (а.с.20-21).

ОСОБА_2 надано відповідь на досудову вимогу про відшкодування шкоди, у якій викладено правову позицію щодо відсутності у нього обов`язку з відшкодування заявлених сум, та направлено позивачу. (а.с.64-66).

Крім того, на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу надано: Договір про надання правової допомоги від 03.12.2024, 20.12.2024, 01.03.2025,05.11.2025 року. Розрахунок витрат на правову допомогу на суму 33 964,60 грн., та розрахунок витрат на правову допомогу на суму 17 000,00 грн. Квитація до прибуткового касового ордера №б/н від 01.03.2025 року на суму 33 964,60 грн. Квитація до прибуткового касового ордера №б/н від 05.11.2025 року на суму 17 000,00 грн. Ордер про надання правничої допомоги серії АІ №2087172. (а.с.22-30).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Враховуючи підстави відшкодування шкоди, зазначені позивачем, положення ч. 1 ст. 1176 ЦК України у даному спорі не можуть бути застосовані.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 цього кодексу).

У ст.1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Отже, суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст.1174 ЦК потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування в розумінні стст.1167, 1174 ЦК.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що діями поліцейським відділення поліції №3 (м.Вінниця) ВРУП ГУНП в Вінницькій області йому завдано матеріальну та моральну шкоду та визначає відповідачами ОСОБА_2 , Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, державу Україна в особі Державної казначейської служби України.

Щодо заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 , судом встановлено що позов не містить посилань на протиправну поведінку ОСОБА_2 як фізичної особи, позивач не доводить складу цивільного правопорушення у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України та не обґрунтовує наявність причинно наслідкового зв`язку між його діями і тією шкодою, яку позивач пов`язує з незаконним адміністративним переслідуванням.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, статті 1173,1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди. Як роз`яснено у п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Щодо заявлених позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, судом встановлено що позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, факт наявності у позивачки моральної шкоди залишається не доведеним, адже в матеріалах справи відсутні будь які докази її завдання . Не доведення обставин є підставою для відмови у позові.

У пункті 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Казначейства чи ї його територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Казначейство чи її територіальний орган. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 641/4272/19 зазначено, що залучення або незалучення до участі у спорах з державою ДКС України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки таким належним відповідачем є Держава Україна, а не ДКС України чи її територіальний орган (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44), від 25 березня 2020 року № 641/8857/17 (пункт 64)).

Тому у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем ДКС України або її територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави. Державна казначейська служба України не є суб`єктом, який завдає шкоду. Казначейство лише здійснює виконання судових рішень. Відповідачем у таких справах є держава Україна в особі відповідного органу, дії якого оскаржуються.

У даному випадку позов пред`явлено до Казначейства безпідставно, оскільки: Казначейство не приймало жодних рішень щодо позивача, не здійснювало процесуальних дій, не перебувало у правовідносинах з позивачем. Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у позові. Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.

Враховуючи наведене, ОСОБА_2 , Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, держава Україна в особі Державної казначейської служби України є неналежними відповідачами у справі.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, ознайомившись з відзивами позивачка та її представник не подали відповіді на відзив, та не вжили відповідних заходів щодо визначення належних відповідачів.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

За встановлених обставин, оскільки ОСОБА_2 , Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, держава Україна в особі Державної казначейської служби України є неналежними відповідачами у цій справі, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд відмовляє в задоволенні позову, на підставі ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-88, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Покоєвич Артем Олексійович до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділу поліції №3 (м.Вінниця) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, буд. 10.

Відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ поліції №3 (м.Вінниця) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Мечникова, буд.7.

Повний текст рішення складено 30.07.2026.

Суддя: