Рішення № 138602229, 22.07.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/4050/25

Провадження №2/149/347/26

Номер рядка звіту 61

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2026 м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олійника І. В.

за участі секретаря Янюк А. Й.

представника позивача - ОСОБА_1 , приймає участь у режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування.

Короткий зміст заявлених вимог

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , спадщину за яким прийняла сестра позивача - ОСОБА_5 , яка отримала у нотаріуса свідоцтво про спадщину за законом на грошові вклади. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , спадкоємцем якої є її син ОСОБА_3 . Враховуючи те, що реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , яким користувався та у якому проживав батько, не здійснювалася, вказаний будинок не спадкувався і на даний час знаходиться у занедбаному стані. Позивач неодноразово зверталася до нотаріуса для оформлення спадщини, проте нотаріус лише на звернення ОСОБА_3 виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_3 надав нотаріально посвідчену заяву про відмову від будь-яких прав на вказане домогосподарство у с. Думенки Хмільницького району Вінницької області на користь позивача. Позивач зазначає, що нею здійснені спроби оформити спадщину у нотаріальному порядку, а ненадання нотаріусом будь-якого документа на такі звернення є відмовою у вчиненні нотаріальних дій. Враховуючи це, позивач просить визнати за нею у порядку спадкування право власності на вказане домогосподарство.

Рух справи

Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання. Відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 26.01.2026 задоволено клопотання позивача, замінено неналежного відповідача - виконавчий комітет Хмільницької міської ради на Хмільницьку міську раду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , витребувано у нотаріальній конторі інформацію щодо заведення спадкової справи за ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , витребувано у Державному нотаріальному архіві Вінницької області інформацію щодо заведення спадкової справи стосовно майна ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 31.03.2026 задоволено клопотання позивача, витребувано у Державному нотаріальному архіві копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4

08.04.2026 до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, у якій заявлено про визнання за позивачем у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на житловий будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 27.04.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Позиція учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзиву, заяв, клопотань, доказів не подав.

Третя особа ОСОБА_3 не з`явився, надав письмові пояснення у яких зазначив, що не претендує на спірний житловий будинок та не заперечує проти оформлення права власності за позивачем. Також подав заяву від 24.03.2026 про розгляд справи у його відсутність.

Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_2 , ОСОБА_6 є дочками ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (копія свідоцтва про народження на а.с. 25, 33).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_10 (копія свідоцтва про смерть на а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся позивача - ОСОБА_11 (копія свідоцтва про смерть на а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 (копія свідоцтва про смерть на а.с. 11).

ОСОБА_4 є сином ОСОБА_9 (копія свідоцтва про народження на а.с. 42).

ОСОБА_6 24.09.2014 змінила прізвище на ОСОБА_12 (копія свідоцтва на а.с. 13). Витягом з актового запису про смерть від 19.12.2019 підтверджено, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла у м. Афіни, Греція (копія на а.с. 14, 15).

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6 (копія актового запису на а.с. 16, 70).

Відповідно до копії спадкової справи № 1006/03, свідоцтва про право на спадщину за законом № 5-2806 від 16.10.2003 спадкоємцем майна ОСОБА_4 є дочка ОСОБА_6 , спадкове майно складається із грошових вкладів у банківських установах. ОСОБА_6 звернулася до нотаріуса із заявою від 16.10.2003 року про прийняття спадщини. Довідкою ЖЕК № 1 м. Вінниці від 13.09.2003 року підтверджено, що ОСОБА_4 був прописаний та проживав по АДРЕСА_2 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_4 заповіту не складав (копія на а.с. 12, 112-121, 131-144).

Листом завідувача Державного нотаріального архіву Вінницької області від 11.02.2026 повідомлено суд, що спадкову справу після смерті ОСОБА_9 по фонду Першої вінницької державної нотаріальної контори не виявлено (а.с. 76).

Відповідно до довідки КП «ВООБТІ» від 08.07.2025 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_13 . За ОСОБА_4 не реєструвалося (а.с. 17).

Адресу АДРЕСА_1 на підставі рішення Лозівської сільської ради 10 сесії 5 скликання № 3 від 21.01.2008 перейменовано на адресу АДРЕСА_1 (копія довідки від 18.06.2025 на а.с. 21).

Витягом з Реєстру будівельної діяльності від 03.07.2025, копією рішення по адресі, наказом про зміну адреси, підтверджено, що житловому будинку по АДРЕСА_1 присвоєно адресу № 7-А (копії на а.с. 19, 20).

Позивач 22.07.2025 зверталася до Першої Вінницької державної нотаріальної контори з питання оформлення спадщини, отримала повідомлення від 20.08.2025 про особисту явку.

ОСОБА_3 з 18.09.2007 року по 20.11.2019, а ОСОБА_7 з 03.03.1999 по 15.11.2019 були зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 26).

Постановою від 02.10.2025 № 1707/02-31 державний нотаріус Сушицька А. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , оскільки він у шестимісячний строк не подав заяву про прийняття спадщини (копія на а.с. 27).

Нотаріально посвідченою заявою від 28.11.2025 року ОСОБА_3 відмовився від будь-яких прав на домогосподарство по АДРЕСА_1 на користь тітки ОСОБА_2 (копія на а.с. 28).

Виписками з погосподарських книг за 1991-1995 роки, 1996-2000, 2001-2005, 2021-2025 роки підтверджено, що головою сім`ї по особовому рахунку № НОМЕР_1 була ОСОБА_9 , далі головою двору (сім`ї) став її син - ОСОБА_4 (а.с. 29-31). Цей житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею - 0,85 га, 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, 0,60 га. - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 , його загальна площа - 72,8 м. кв., житлова - 21,6 м. кв., допоміжна - 51,2 м. кв., рік забудови 1920, сарай - 1965 (а.с. 35-37). Інформацію про технічну інвентаризацію будинку внесено до Реєстру будівельної діяльності (а.с. 38-40). Довідкою КП «ВООБТІ» від 16.07.2025 повідомлено, що станом на 31.12.2012 року реєстрація права власності на вказаний будинок не проводилася, а з 01.01.2013 технічне інвентаризація не проводилася (копія на а.с. 41). Вартість будинку станом на 09.10.2025 - 41130 грн. (копія висновку про вартість майна на а.с. 43).

У письмових поясненнях ОСОБА_14 повідомила про обставини проживання сім`ї ОСОБА_15 у с. Думенки Хмільницького району (а.с. 31-32).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями ч.ч. 4, 5 Перехідних положень ЦК України передбачено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки спадщина за ОСОБА_4 відкрилася та прийнята до 2004 року, спірні правовідносини регулювалися ЦК УРСР.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР (тут і надалі в редакції чинній на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ст. 529 ЦК УРСР).

Під час вирішення спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Під час вирішення спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Під час вирішення спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке підлягало застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.

У разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, зокрема у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно, не оформленням спадщини спадкодавцем, спадкоємці мають право на звернення до суду для захисту своїх спадкових прав.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 303/1176/17.

Під час розгляду справи встановлено, що спірний будинок збудовано у 1920 році. Нормативних актів чи інструкцій, які б на той час регулювали порядок реєстрації будинків не встановлено.

Таке питання у подальшому було врегульовано Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції).

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до пп. 6-7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року №5-24/26, дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Враховуючи вказані норми, суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність реєстрації права власності на будинок виключила його зі складу спадкового майна.

Відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним її на праві власності майном. Таких висновків, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц та Верховний Суд України у постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15.

Як встановлено судом у даній справі, будинок побудований у 1920 року і за виписками з погосподарських книг за 1991-1995 роки головою сім`ї (двору) була ОСОБА_9 . Зазначене дає підстави для висновку, що вона являлася власником цього будинку. Згідно листа з Державного нотаріального архіву Вінницької області від 11.02.2026 спадкову справу за ОСОБА_9 не виявлено.

Відповідно до витягів з погосподарських книг ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_9 став головою сім`ї (двору), що свідчить проте, що він на підставі ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР прийняв спадщину оскільки фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, цим будинком.

Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_4 не вчиняв дії щодо оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок, не отримав свідоцтво на спадщину та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину за законом, шляхом подання заяви про прийняття спадщини, прийняла його донька ОСОБА_6 , якій видано свідоцтво про спадщину на грошові вклади. До складу цієї спадщини увійшов також і спірний житловий будинок.

У подальшому ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Син спадкодавця - ОСОБА_3 спадщину після ОСОБА_5 не прийняв, що є його правом. Так, на момент смерті ОСОБА_6 він спільно з нею не проживав, а також не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Підсумовуючи слід зазначити, що доводи позивача про те, що вказаний житловий будинок не увійшов до спадкового майна ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження. Цей будинок був успадкований ОСОБА_5 , яка не оформила свідоцтво про право спадщини на нього. Спадщину після ОСОБА_5 її син не прийняв, оскільки, як зазначено у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.10.2025 у шестимісячний строк не подав заяву про прийняття спадщини.

У свою чергу позивач, у порядку визначеному ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщину за ОСОБА_4 не прийняла, отже правових підстав для визнання за нею права власності на вказаний будинок немає.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись 76-81, 141, 263-265, 273, 353, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Хмільницької міської ради Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Хмільницька міська рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04051247, вул. Столярчука, 10 м. Хмільник Вінницької області;

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складено 30.07.2026.

Суддя Ігор ОЛІЙНИК