Рішення № 138602092, 30.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/29292/25

пр. № 2/759/4777/26

30 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 101 501,98 грн., з яких: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 814,15 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 671,26 грн., три відсотки річних у розмірі 190,59 грн.; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 660,16 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 116,16 грн., три відсотки річних у розмірі 32,98 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 15 487,61 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2 725,82 грн., три відсотки річних у розмірі 773,95 грн.; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 29 899,49 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 5 262,32 грн., три відсотки річних у розмірі 1 494,10 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 164,31 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3 091,88 грн., три відсотки річних у розмірі 897,64 грн., пеня у розмірі 1 092,15 грн.; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 636,79 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 502,29 грн., три відсотки річних у розмірі 167,88 грн., пеня у розмірі 204,28 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 037,77 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 578,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які з 01.05.2018 постачає КП «Київтеплоенерго», а з 01.11.2021 споживачами послуг теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 по 30.09.2025 складає 79 804,37 грн., а саме: 1) за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 15 487,61 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 29 899,49 грн., 2) за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 164,31 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 636,79 грн.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Таким чином, за вказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: 1) у період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн. 2) За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 037,77 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 578,40 грн.

Крім того, позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 3 814,15 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 660,16 грн.

Надання послуг до 01.05.2018 відповідачам здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Позивач вважає, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій солідарний обов`язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.

На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачам копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками направлялись на їх зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру - АДРЕСА_1 .

Вказані поштові конверти повернулися до суду без вручення. За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштові відправлення не були вручені відповідачам у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідачів за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачів до суду за місцем їх реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Водночас, 06.01.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шпіцер В.Б. особисто у приміщенні суду ознайомився із матеріалами справи, про що наявна відповідна розписка на заяві про ознайомлення із матеріалами справи.

07.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шпіцера В.Б. за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки значна їх частина заявлена з порушенням строків позовної давності. Представник відповідача вказав, що вимоги про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 є такими, що повністю виходять за межі строку позовної давності, оскільки відповідні платежі мали бути сплачені не пізніше 2021 року. Аналогічно, вимоги за період з 01.11.2021 по грудень 2022 року також заявлені після спливу встановленого законом трирічного строку, що унеможливлює їх судовий захист. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості, інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, що виникли до грудня 2022 року включно. Також представником наголошено, що позивач не довів факту надання послуг, їх обсягу, вартості, не підтвердив наявності дійсного та належним чином оформленого зобов`язання, а також звернувся до суду з вимогами з пропуском строків позовної давності.

На підставі викладеного просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині вимог, заявлених за межами трирічного строку позовної давності, а також відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі як необґрунтованих, недоведених та таких, що заявлені до неналежного відповідача, з огляду на відсутність факту проживання та споживання житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за спірною адресою.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 не скористалась, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк була повідомлена в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у судове засідання учасники справи не викликалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, вислухавши учасників справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідачів ( АДРЕСА_2 ), послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім`я: ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 3 814,15 грн.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім`я: ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 660,16 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Звертаючись до суду, позивач вказав, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов`язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов`язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.

З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_2 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.

Крім того, з 01.05.2018 на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

На виконання вимог Закону від 24.06.2004 КП «Київтеплоенерго» на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Надання послуг до 01.05.2018 мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Постановою. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Частиною 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24.06.2004, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Квартира АДРЕСА_3 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу України, підп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Згідно з розрахунками позивача, сума заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 становить:

1) за період з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2025 року: за спожиті послуги з централізованого опалення - 15 487,61 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води - 29 899,49 грн.;

2) за період з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2025 року: за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 22 164,31 грн., за послуги з постачання гарячої води - 10 636,79 грн.;

3) за період з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2025 року: з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1 037,77 грн., з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 578,40 грн.;

4) за період з 01 липня 2017 року до 30 вересня 2025 року: за централізоване опалення - 3 814,15 грн., за постачання гарячої води - 660,16 грн.

З реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими є, зокрема відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із 09.04.1991) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із 09.04.1991).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, зазначений обов`язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. ст. 68, 156, 162.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідачами в ході розгляду справи розрахунки позивача не спростовано, також не надано контррозрахунків. Натомість позивачем доведено правильність та законність розрахунків заборгованості.

Водночас, ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

У постанові ВП ВС від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) було зроблено наступні висновки щодо застосування положень про продовження/зупинення строку позовної давності під час карантину та воєнного стану.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Цей Закон набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, 04.09.2025 відновив перебіг строк позовної давності, що був зупинений з 30.01.2024 у зв`язку з дією воєнного стану.

У цьому аспекті суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено правовий висновок про те, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (пункт 59).

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

З урахуванням викладеної судової практики та положень законодавства суд зазначає, що строк позовної давності за вимогами до квітня 2021 року сплив.

Кінець трирічного строку позовної давності за платежем за квітень 2021 року припадає на квітень 2024 року, що припадає на період 02.04.2020 - 29.01.2024, протягом якого строк позовної давності було продовжено вказівкою законодавця, та на період з 30.01.2024 по 03.09.2025 протягом якого строк позовної давності був зупинений, тобто тимчасово припинив своє обчислення.

При цьому, під продовженням строку позовної давності суд розуміє ситуацію, за якої якщо завершення такого строку відбулося в період продовження, то строк, який завершився продовжується, а не зупиняється його обчислення, і продовжується виключно на встановлений період і після закінчення цього періоду такий строк не відновлюється і не рахується спочатку.

З 04.09.2025 строк позовної давності відновив свій перебіг і станом на цю дату був залишок позовної давності за вимогами за квітень 2021 року - 3 місяці і 2 дні.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 03 грудня 2025 року, тобто дотримуючись строку позовної давності для вимог за квітень 2021 року.

Оскільки строк позовної давності не сплив для вимог за квітень 2021 року станом на грудень 2025 року, він не сплив і для вимог після квітня 2021 року.

Позивач з клопотанням про поновлення строку позовної давності не звертався, поважних причин його пропуску не наводив.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, судом встановлено факт спливу строку позовної давності за вимогами до квітня 2021 року, а саме щодо стягнення:

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 814,15 грн.;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 660,16 грн.;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 14 851,49 грн.;

- заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 176,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині до ОСОБА_1 .

Водночас, відповідач ОСОБА_2 клопотання про застосування строків позовної давності не заявляла, внаслідок чого встановлені обставини до неї не застосовні.

Враховуючи встановлені судом обставини та застосування строків позовної давності до позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 , солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути заборгованість:

- за спожиті з 01.04.2021 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 636,12 грн.;

- за спожиті з 01.04.2021 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 722,99 грн.;

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 164,31 грн.;

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 636,79 грн.;

- з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 037,77 грн.;

- з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 578,40 грн.

Водночас, із ОСОБА_2 одноособово підлягає стягненню заборгованість:

- за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 814,15 грн.;

- за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 660,16 грн.;

- за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 14 851,49 грн.;

- за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 176,50 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення із відповідачів на його користь заборгованості: інфляційну складову боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 671,26 грн., три відсотки річних у розмірі 190,59 грн.; інфляційну складову боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 116,16 грн., три відсотки річних у розмірі 32,98 грн.; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 2 725,82 грн., три відсотки річних у розмірі 773,95 грн.; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 262,32 грн., три відсотки річних у розмірі 1 494,10 грн.; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі у розмірі 3 091,88 грн., три відсотки річних у розмірі 897,64 грн., пеня у розмірі 1 092,15 грн.; інфляційну складову боргу за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 502,29 грн., три відсотки річних у розмірі 167,88 грн., пеня у розмірі 204,28 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанов № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п. 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, яким встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено, що місто Київ входило до вказаного переліку лише у період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних з 01.01.2024 по 31.10.2025.

Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучені відповідні розрахунки інфляційної складової, 3% річних та пені за період з 01.01.2024 по 31.10.2025, які відповідають вищезазначеним вимогам законодавства.

Водночас, враховуючи встановлені судом обставини для застосування строків позовної давності до вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 , суд вважає, що солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має бути стягнута:інфляційна складова боргу за спожиті з 01.04.2021 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 111,93 грн., три відсотки річних у розмірі 31,79 грн.; інфляційна складова боргу за спожиті з 01.04.2021 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 007,25 грн., три відсотки річних у розмірі 285,99 грн.; інфляційна складова боргу за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі у розмірі 3 091,88 грн., три відсотки річних у розмірі 897,64 грн., пеня у розмірі 1 092,15 грн.; інфляційна складова боргу за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 502,29 грн., три відсотки річних у розмірі 167,88 грн., пеня у розмірі 204,28 грн.

Водночас, із ОСОБА_2 також підлягає стягненню: інфляційна складова боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 671,26 грн., три відсотки річних у розмірі 190,59 грн.; інфляційна складова боргу за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 116,16 грн., три відсотки річних у розмірі 32,98 грн.; інфляційна складова боргу за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 2 613,89 грн., три відсотки річних у розмірі 742,16 грн.; інфляційна складова боргу за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 255,07 грн., три відсотки річних у розмірі 1 208,11 грн.

Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи застосування строків позовної давності до вимог, пред`явлених до ОСОБА_1 та те, що відповідачі не надали доказів про виконання своїх обов`язків щодо сплати за надані послуги, суд дійшов до висновку про необхідність частково задоволення позовних вимог та солідарне стягненні із відповідачів заборгованості у загальному розмірі 48 169,46 грн. Крім того, із ОСОБА_2 одноособово слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 53 332,52 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, із відповідачів слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 3 028,00 грн., а саме із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 718,50 грн., а з ОСОБА_2 2 309,50 грн., що є пропорційним задоволеним позовним вимогам щодо кожного із відповідачів.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 162, 179 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) заборгованість:

- за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 814,15 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 671,26 грн., три відсотки річних у розмірі 190,59 грн.;

- за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 660,16 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 116,16 грн., три відсотки річних у розмірі 32,98 грн.;

- за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 14 851,49 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 613,89 грн., три відсотки річних у розмірі 742,16 грн.;

- за спожиті з 01.05.2018 по 01.04.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 176,50 грн.

- інфляційну складову боргу у розмірі 4 255,07 грн., три відсотки річних у розмірі 1 208,11 грн.,

а всього стягнути 53 332 (п`ятдесят три тисячі триста тридцять дві) гривні 52 копійки.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) заборгованість:

- за спожиті з 01.04.2021 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 636,12 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 111,93 грн., три відсотки річних у розмірі 31,79 грн.,

- за спожиті з 01.04.2021 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 722,99 грн.;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 007,25 грн., три відсотки річних у розмірі 285,99 грн.,

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 164,31 грн.;

інфляційну складову боргу у розмірі 3 091,88 грн., три відсотки річних у розмірі 897,64 грн., пеня у розмірі 1 092,15 грн.;

- за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 636,79 грн.;

інфляційну складову боргу у розмірі 502,29 грн., три відсотки річних у розмірі 167,88 грн., пеня у розмірі 204,28 грн.;

- з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 037,77 грн.;

- з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 578,40 грн.,

а всього стягнути 48 169 (сорок вісім тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 46 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 718 (сімсот вісімнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, буд. 5) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 309 (дві тисячі триста дев`ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко