Рішення № 138601894, 29.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11927/26

провадження № 2/753/11868/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2028 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» про визнання трудових відносин припиненими, у якій позивач просить визнати припиненими трудові відносини між ТОВ «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» та ОСОБА_1 з 09.05.2026 у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням та зобов"язати відповідачаподати відомості про припинення трудових відносин до Державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Позовна заява обґрунтована тим, що наказом ТОВ «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» від 19.06.2025 за № 8 ОСОБА_1 з 20.06.2025 був прийнятий на роботу на невизначений строк на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти по предмету «Інформатика». 25.04.2026 позивачем була подана заява про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України та передана роботодавцю. 11.05.2026 позивачем повторно було направлено заяву про звільнення засобами поштового зв`язку на юридичну адрсу відповідача. Однак наказа про звільення відповідачем не видано, трудові відносини у встановленому порядку не припинено, остаточний розрахунок та оформлення звільнення не здійснено. Також відповідач не подав відомості про припинення трудових відносин до Державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, що унеможливлює належне відображення страхового стажу позивача. Рішення суду про припинення трудових відносин необхідно для реалізації позивачем свого права на працю.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді за місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак конверт повернувся до суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Позивач прийнятй на роботу до ТОВ «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» 20.06.2025 на невизначений строк на посаду вчителя закладу загальної середньої освіти по предмету «інформатика», з посадовим окладом 9 939,00 грн., що підтверджується копією наказу (розпорядження) № 8 від 19.06.2025.

Відповідно до Довідок Форми ОК-5 та Форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що за червень 2025 року позивачеві була виплачена заробітна плата у розмірі 9 939,00 грн., а за решту місяців у позивача відсутні відомості про виплату йому заробітної плати.

25.04.2026 позивач засобами поштового зв`язку рекомендованим листом за адресою місцезнаходження ТОВ «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» направив відповідачу заяву про звільнення з 11.05.2026. У зв`язку із закінченням терміну зберігання зазначений лист було повернуто позивачу, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0812901511165.

Частинами 2, 3 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установах, організаціях або з фізичною особою.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до абз. 4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути, зокрема, безстроковим, що укладається на невизначений строк.

За приписами п. 4 ч. 1 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець, зокрема, не виконує законодавство про працю, умови трудового договору.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Отже, укладення трудового договору та виплата позивачеві заробітної плати за червень 2025 року засвідчує виникнення трудових відносин між відповідачем та позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.04.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом за адресою місцезнаходження відповідача направив останньому заяву про звільнення з 11.05.2026. У зв`язку із закінченням терміну зберігання зазначений лист було повернуто позивачу, що підтверджується копією трекінгу поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України позивач має право розірвати договір у визначений ним строк за власним бажанням, оскільки відповідач не виконував законодавство про працю та умови трудового договору.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2020 року у справі

№ 681/1629/18 розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю або умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 вказано, що умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьою цієї статті - це винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2025 року у справі

№ 587/1641/21 у правовідносинах із роботодавцем працівник є менш захищеною і більш економічно слабкою стороною, тому поведінка власника або уповноваженого ним органу у таких правовідносинах повинна бути послідовною.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 вказано, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним».

Отже, відповідач був належно повідомлений про бажання позивача звільнитися із 11.05.2026 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що трудовий договір між сторонами розірвано з 11.05.2026 року відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а отже заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов"язання відповідача подати відомості про припинення трудових відносин до Державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, то суд вважає у їх задоволенні відмовити, оскільки вони є передчасними.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» та ОСОБА_1 з 11.05.2026 у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліцей сучасної архітектури та дизайну «Опора» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , наявний електронний кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліцей сучасної архітектури та дизайну "Опора", код ЄДРПОУ 45842951, адреса: м. Київ, вул. А. Ахматової, 7/15 оф. 5 не має електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2026.