Рішення № 138601578, 06.07.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/13221/25

№ провадження 2/646/1382/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Грибанов Д. В.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Грибанова Д. В. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 1410130 у розмірі 26 200,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням; 11 200,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 5 000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1410130.

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 25062025, за умовами якого позивач набув право вимоги, зокрема, до відповідачки за кредитним договором № 1410130 від 26 січня 2025 року на загальну суму 26 200,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, 11 200,00 гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту, 5 000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею).

З моменту набуття позивачем права вимоги до відповідачки, а саме з 25 червня 2025 року, позивачем не здійснювалось жодних нарахувань за кредитним договором, відповідачкою не було внесено жодного платежу в рахунок погашення заборгованості, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 26 200,00 гривень, з яких 10 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, 11 200,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 5 000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею), яку позивач просить стягнути на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином; у матеріалах справи наявне прохання про розгляд справи без його участі та згода на заочний розгляд справи.

Відповідачка у судові засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв/клопотань від неї до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідачки у судові засідання та не повідомлення нею про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

26 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1410130, який підписано сторонами договору у електронному вигляді.

Відповідно до розділу 1 вказаного вище договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 гривень.

Кредит надається строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 26.01.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватись позичальником із встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному в додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) - 06.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Комісія за надання кредиту 2 500,00 гривень, яка нараховується за ставкою 25,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) - 30 800,00 гривень, що нараховується за ставкою 14,00 % від суми кредиту за перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Згідно із пунктом 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно із графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно із умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожен випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язань зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року сторони погодили графік платежів.

Окрім того, 26 січня 2025 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту № 1410130, зі змісту якого встановлено, що основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача є: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 10 000,00 гривень; строк кредитування - 345 днів.

У якості інформації щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача зазначено таке: комісія за надання кредиту - 2 500,00 гривень, яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово; комісія заобслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - сума комісії за весь строк кредитування - 30 800,00 гривень, яка нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; штрафи - у разі прострочення може нараховуватись штраф у розмірі 1 000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Інформація, наведена у паспорті споживчого кредиту № 1410130, зберігає чинність та є актуальною протягом двох днів з дати надання інформації - 26.01.2025.

Як зазначає позивач, договір про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року, додатки до нього, а також паспорт споживчого кредиту були підписані ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного ідентифікатора, відправленого на її номер телефона.

Судом встановлено, що у договорі про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року в графі «Позичальник» зазначено персональні дані ОСОБА_1 . Окрім того, договір містить відмітку про його підписання відповідачкою із використанням одноразового ідентифікатора «488819».

На підтвердження факту перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» на рахунок відповідачки кредитних коштів у розмірі 10 000,00 гривень відповідно до умов договору про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року позивачем надано платіжне доручення № 40539580 від 26 січня 2025 року.

Також позивачем надано відомість про щоденні нарахування за договором про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси».

25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» було укладено договір факторингу № 25062025.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного вище договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно із додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

У той же день сторони договору факторингу № 2506225 від 25 червня 2025 року підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників.

27 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» визначену договором факторингу № 2506225 від 25 червня 2025 року ціну відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 733.

Як встановлено з реєстру боржників за договором факторингу № 2506225 від 25 червня 2025 року, позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1410130 від 26 січня 2025 року у загальному розмірі 26 200,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, 11 200,00 гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту, 5 000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке набуло право вимоги у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Так, судом встановлено, що 25 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25062025, предметом якого є відступлення права грошової вимоги за договорами, визначеними реєстром боржників.

Умовами пункту 1.2 зазначеного договору передбачено, що перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває статусу кредитора щодо відповідних боржників та всіх прав вимоги до них.

Матеріалами справи підтверджується, що 25 червня 2025 року сторонами договору факторингу було підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, а 27 червня 2025 року позивачем сплачено визначену договором факторингу ціну відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 733.

Із реєстру боржників, який є невід`ємною складовою договору факторингу, убачається, що до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року у загальному розмірі 26 200,00 гривень, що включає суму основного боргу, заборгованість за комісією та неустойку (штраф, пеню).

Отже, надані позивачем договір факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників, реєстр боржників та документ, що підтверджує сплату ціни відступлення права вимоги, є взаємопов`язаними доказами, які підтверджують факт переходу до позивача права грошової вимоги за кредитним договором, укладеним із відповідачкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пунктів 5) та 6) частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спіних правовідносин, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року у розмірі 26 200,00 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідачки тим, що між відповідачкою та первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», право вимоги за яким у подальшому перейшло до позивача, було укладено кредитний договір в електронній формі, підписаний відповідачкою шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на належний їй номер телефону.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано відомість про щоденні нарахування, складену первісним кредитором, відповідно до якої заборгованість відповідачки становить 26 200,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, 11 200,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту та 5 000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею).

Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року містить персональні дані ОСОБА_1 , як позичальника, а також її номер телефону НОМЕР_1 .

Окрім того, у договорі наявна відмітка про його підписання із використанням одноразового ідентифікатора «488819».

Разом із тим, сам по собі факт зазначення у договорі персональних даних відповідачки, номера телефону та наявності відмітки про використання одноразового ідентифікатора не є безумовним підтвердженням того, що такий договір був підписаний саме відповідачкою у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Так, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 , на який, за твердженням позивача, було надіслано одноразовий ідентифікатор, на момент укладення договору належав саме ОСОБА_1 .

За відсутності таких доказів сам лише факт зазначення номера телефону у тексті договору та відображення одноразового ідентифікатора не дає можливості достовірно встановити, що цей ідентифікатор був направлений саме відповідачці та використаний нею особисто під час укладення договору.

Відтак надані позивачем документи не підтверджують належними та допустимими доказами дотримання порядку укладення електронного правочину, визначеного Законом України «Про електронну комерцію».

Окрім того, на підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів позивачем подано платіжне доручення № 40539580 від 26 січня 2025 року, відповідно до якого грошові кошти у розмірі 10 000,00 гривень були перераховані на банківську картку № НОМЕР_2 .

Разом із тим, зазначене платіжне доручення не містить відомостей про власника відповідного карткового рахунку, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що банківська картка № НОМЕР_2 належить саме ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного зарахування зазначених коштів на відповідний картковий рахунок, зокрема, банківська виписка про виконання платіжної операції, підтвердження успішного зарахування коштів або інші документи, що свідчили б про отримання відповідачкою кредитних коштів.

Отже, надане позивачем платіжне доручення саме по собі підтверджує лише намір здійснити переказ грошових коштів, однак не підтверджує належними та допустимими доказами ані належності зазначеного карткового рахунку відповідачці, ані факту отримання нею кредитних коштів у розмірі 10 000,00 гривень.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження укладення відповідачкою договору про споживчий кредит у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію», а також факту отримання нею кредитних коштів у розмірі 10 000,00 гривень, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за основним зобов`язанням задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу, пені) суд зазначає таке.

Як убачається з наданої позивачем відомості про щоденні нарахування, заборгованість відповідачки за договором про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року визначена у загальному розмірі 26 200,00 гривень та складається з: 10 000,00 гривень - заборгованості за основним зобов`язанням, 11 200,00 гривень - заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 5 000,00 гривень - заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Разом із тим, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення саме відповідачкою договору про споживчий кредит № 1410130 від 26 січня 2025 року в порядку, встановленому законом, а також факту отримання нею кредитних коштів, відсутні правові підстави уважати доведеним виникнення у відповідачки зобов`язань зі сплати будь-яких платежів, передбачених цим договором, зокрема, комісії за обслуговування кредиту та неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить про те, що у разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як убачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 1410130 укладено 26 січня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Відповідно до наданої позивачем відомості про щоденні нарахування, штраф у розмірі 5 000,00 гривень був нарахований у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за зазначеним договором саме у період дії воєнного стану.

З огляду на приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України така неустойка не підлягає стягненню, оскільки позичальник звільняється від обов`язку її сплати, а нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання штрафи та пеня підлягають списанню кредитодавцем.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1410130 від 26 січня 2025 року у розмірі 26 200,00 гривень - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 06 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 30, місто Київ, 01032; номер телефона: +380444998590;

Представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; номери телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О. В. Іщенко