Ухвала суду № 138600963, 29.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/9469/26

Номер провадження 1-кс/205/3503/26

УХВАЛА

29 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 42026050000000068 від 11.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2026 року в провадження слідчого судді Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 42026050000000068 від 11.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, став на шлях злочинної діяльності та скоїв умисне корисливе корупційне кримінальне правопорушення за таких обставин.

Так, приблизно у травні 2026 року, більш точну дату та час слідством не встановлено, але не пізніше 06.05.2026 року у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від військовозобов`язаних осіб за здійснення впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, використовуючи особисті дружні стосунки з вказаними особами, а саме за вирішення питань, щодо оформлення групи інвалідності, що в подальшому дозволить отримати військовозобов`язаним особам відстрочку від мобілізації на підставах, передбачених чинним законодавством.

06.05.2026 року ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_4 з метою отримання консультації щодо проходження його знайомим ОСОБА_6 військово-лікарської комісії для подальшого його працевлаштування на підприємстві, де є можливість бронювання від військової служби.

В свою чергу ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди для себе від військовозобов`язаних осіб за здійснення впливу на осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, під час вищезазначеної телефонної розмови висловив ОСОБА_5 вимогу надати неправомірну вигоду в розмірі 10 000 доларів США за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою встановлення ОСОБА_6 3 групи інвалідності, попередивши, що у разі ненадання неправомірної вигоди останній одразу після проходження військово-лікарської комісії (далі ВЛК) поїде служити у штурмову бригаду.

При цьому ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер дій ОСОБА_4 , звернувся 08.05.2026 року до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим з цього моменту діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , спрямованої на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що супроводжувалося вимаганням такої вигоди.

10.06.2026 року, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 зустрівся біля будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_5 . Під час зустрічі ОСОБА_4 повідомив, що якщо ОСОБА_6 прийде до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі ТЦК та СП) з метою проходження ВЛК, він звідти вже не вийде, а одразу поїде служити до Збройних Сил України (далі ЗСУ), після чого висунув вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 10 500 доларів США для вирішення ним питання щодо встановлення 3 групи інвалідності ОСОБА_6 та отримання ним відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану.

Під час вищезазначеної зустрічі 10.06.2026 року ОСОБА_5 погодився на висунуту вимогу та з метою фіксації злочинних дій ОСОБА_4 погодився передати неправомірну вигоду за позитивне вирішення питання щодо встановлення 3 групи інвалідності ОСОБА_6 та отримання ним відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану.

11.06.2026 року ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що через свої зв`язки може зняти ОСОБА_6 з розшуку в ТЦК та СП, однак йому у подальшому необхідно пройти ВЛК, після чого його одразу заберуть в штурмові війська. Надалі повторно висунув вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 10 500 доларів США для вирішення ним питання щодо встановлення 3 групи інвалідності та отримання ОСОБА_6 відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, 12.06.2026 року ОСОБА_4 під час особистої зустрічі за адресою: м. Дніпро, вул. В. Антоновича, 46, надав вказівку ОСОБА_5 передати йому всю суму неправомірної вигоди за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, для встановлення групи інвалідності.

Після цього, 17.06.2026 року, приблизно об 11 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у «Сквері Героїв» за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2В, отримав від ОСОБА_5 10 500 доларів США за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з метою встановлення ОСОБА_6 3 групи інвалідності.

Надалі, 03.07.2026 року ОСОБА_4 за допомогою телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_5 про готовність документів щодо встановлення ОСОБА_6 інвалідності 3 групи та надання відстрочки від мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що буде підтверджено в мобільному застосунку Міністерства оборони України «Резерв+» після його оновлення. Крім того, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_4 додатково висунув вимогу ОСОБА_5 про передачу йому грошових коштів у сумі 11 000 доларів США для отримання оригіналів медичних документів, які були підставою для оформлення ОСОБА_6 3 групи інвалідності та подальшої відстрочки від мобілізації.

17.07.2026 року ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_4 оновив застосунок «Резерв+», в якому відобразилась відстрочка від призову на військову службу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

22.07.2026 року приблизно о 11 год. 03 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , з метою завершення свого злочинного умислу, отримав від ОСОБА_5 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 11 000 доларів США за отримання оригіналів документів, які стали підставою для оформлення ОСОБА_6 3 групи інвалідності та подальшої відстрочки від мобілізації.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано житлову квартиру за власником : ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . Так само за ОСОБА_4 зареєстровано приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_4 є відкриті рахунки в АТ КБ «ПриватБанк».

В даному випадку відповідальність, яка настає за вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, визначеного зокрема ч. 3 ст. 369-2 КК України, передбачає конфіскацію майна як виду покарання.

З урахуванням викладеного, з метою збереження вищевказаного майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення завдань кримінального провадження в цілому, необхідно накласти на нього арешт.

На підставі вищевикладеного прокурор просив накласти арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права на відчуження, володіння і розпорядження нерухомого і рухомого майна, а саме:

-квартиру загальною площею 69 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ;

-приміщення загальною площею 3,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ;

-рахунки відкриті на ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк».

Від прокурора надійшла письмова заява з проханням розглянути клопотання у його відсутність.

У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Таким чином, слідчий суддя розглянув клопотання про арешт майна за відсутності учасників судового провадження, що відповідає положенням ч. 1 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додатки до нього, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту на майно, вважає необхідним задовольнити клопотання частково, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження, серед іншого є арешт майна, який застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27.11.2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Підставою арешту майна у цьому кримінальному провадженні прокурор зазначив забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Отже, з огляду на встановлені досудовим розслідуванням обставини у цьому кримінальному провадженні, а також враховуючи мету накладення арешту - забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні підстави для накладення арешту на майно, яке на праві приватної власності належить підозрюваному, оскільки існує ризик подальшого пошкодження та відчуження зазначеного у клопотанні майна третім особам, вважаю, що майно, яке є у власності ОСОБА_4 , а саме, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 та приміщення загальною площею 3,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , підлягає арешту, зважаючи на ризики його приховування, втрати, передачі, перетворення та відчуження.

Вирішуючи питання про спосіб арешту, слідчий суддя, враховуючи мету арешту, вважає за необхідне визначити спосіб арешту - заборона відчуження та розпорядження, що не позбавляє ОСОБА_4 права користуватися належним йому майном і не призведе до незворотних наслідків для нього.

Натомість, клопотання прокурора в частині накладення арешту на рахунки відкриті на ОСОБА_4 в АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведено,та не надано жодних даних, які б свідчили про відкриття рахунків, їх номери тощо. З огляду на принцип правової визначеності, судове рішення має бути чітким та конкретизованим, що виключає можливість накладення арешту на гіпотетичне майно. Крім того, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для інших осіб.

Враховуючи, що слідчим суддею задоволено клопотання в частині накладення арешту на належне підозрюваному нерухоме майно, правова мета забезпечення можливої конфіскації майна на даному етапі є повністю досягнутою та належним чином забезпеченою. Блокування всіх рахунків особи за відсутності відомостей про їх призначення (зокрема, щодо можливого зарахування на них соціальних виплат, заробітної плати тощо) є непропорційним (надмірним) втручанням у права людини, яке порушує справедливий баланс між інтересами суспільства та приватними інтересами особи, а тому клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 107, 170-173, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеного до ЄРДР за № 42026050000000068 від 11.05.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: на квартиру загальною площею 69 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; приміщення загальною площею 3,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони відчуження та розпорядження, з метою його конфіскації як виду покарання.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна мають право заявити клопотання слідчому судді, про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя ОСОБА_1