Ухвала суду № 138600947, 09.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/17099/25

Номер провадження6/205/239/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді: Грони Д. С.,

за участю секретаря судового засідання: Швидкої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною заявою, в обґрунтування якої посилається на те, що рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 стягнуто з нього на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.04.2025-100000846 від 17.04.2025 в розмірі 25300 грн 00 коп, судовий збір в розмірі 2022,66. Посилається на те, що він не має нерухомого майна, має на забезпеченні двох малолітніх дітей та орендує житло, просив суд розстрочити стягнення вказаної заборгованості терміном до одного року (12 місяців).

Від представника позивача Бітнер Н.С. надійшли заперечення на клопотання, у яких зазначила, що стороною відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів щодо його реального матеріального стану, які б свідчили про істотне ускладнення або неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим відповідні твердження є необґрунтованими та такими, що не підтверджені доказами відповідно до вимог ЦПК України. На підставі викладеного просила відмовити повністю у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання заочного рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 року, у справі №205/17099/25.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяву та матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа № 205/17099/25 (провадження № 2/205/614/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №17.04.2025-100000846 від 17.04.2025 в розмірі 25300 грн 00 коп, що складається з: 10000,00 грн основного боргу; 13300 грн процентів, 500,00 грн комісії; 1500,00 грн додаткової комісії та витрати по сплаті судового збору в сумі 2022 грн 66 коп.

Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 435 ЦПК України розстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).

Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Таким чином, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки чи розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

Наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення ґрунтуються лише на посиланні на скрутний матеріальний стан. Проте заявник ОСОБА_2 до своєї заяви не додав будь-яких належних та допустимих доказів щодо свого матеріального стану, отримуваного ним доходу, відсутності іншого рухомого та нерухомого майна, чи інших обставин щодо неможливості виконання рішення суду та потреби у розстроченні його виконання, у порядку статті 435 ЦПК України.

Заявник ОСОБА_1 просив розстрочити виконання рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 строком до одного року (12 місяців).

При розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення і наявність підстави для відстрочення/розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого відстрочення/розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що боржником не доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі № 205/17099/25, а тому, заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення у справі № 205/17099/25 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Денис ГРОНА