Рішення № 138599131, 29.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3283/26

Провадження № 2/357/4093/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

29 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Боженко Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заборгованість за кредитним договором № 8439357 від 28.11.2023 року в загальному розмірі 33 778,75 грн., судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.11.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 8439357, згідно з умовами якого відповідач отримав 12 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до Кредитного договору № 8439357) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом. 28.05.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» було укладено Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, згідно умов якого було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8439357 від 28.11.2023. Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 сума заборгованості відповідача становить 33 778,75 грн., з яких: 8 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 24 038,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 840,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. Оскільки до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 8439357 від 28.11.2023 року, останній просив суд стягнути на користь позивача заборгованість за договором в загальному розмірі 33 778,75 грн., судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 05.03.2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та витребувана від АТ КБ «ПриватБанк» фінансову інформацію по Кредитному договору.

31.03.2026 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

10.04.2026 та 03.07.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшли клопотання про підтримання позивних вимог та розгляду справи без участі представника позивача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та поданих 10.04.2026 та 03.07.2026 клопотаннях просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двічі не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства. У матеріалах справи містяться повернуті поштові відправлення (конверти), скеровані за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, з відмітками ВПЗ про неможливість їх вручення адресату через його відсутність за вказаною адресою, що згідно з положенням п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Жодних заяв чи клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» відповідачем не подано.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд даної справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи.

Судом установлено, що ОСОБА_1 28.11.2023 на сайті miloan.ua заповнив Анкету-заяву на кредит № 8439357 у розмірі 12 000,00 грн., яка погоджена ТОВ «МІЛОАН».

28.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладений Договір про споживчий кредит № 8439357, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 грн., загальним строком на 105 днів, з 28.11.2023 по 12.03.2023, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом за пільговий та поточний період.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту за ввесь строк кредитування складає 52 530,00 грн. Комісія за надання кредиту становить 840 грн і нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 890,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37 800,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 (п. 2.1 Кредитного договору).

Відповідно до п.2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці, що долучена до договору.

Умовами додатку/додаткової угоди, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією, можуть передбачатись інші (індивідуальні) умови пролонгації не передбачені цим пунктом. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію), проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору, якщо інше не буде встановлено додатком/додатковою угодою, що підписується у зв`язку з пролонгацією.

Згідно з п. 2.3.2 договору після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в SMS-повідомленні, а також підписати додаток/додаткову угоду до Договору, що містить оновлений графік платежів та здійснити платіж обумовлений цим п.2.3 Договору. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата остаточного погашення заборгованості разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаються в додатку/додатковій угоді, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією та містить оновлений графік платежів, який, якщо це не суперечить чинному законодавству, за формою та змістом може (не обов`язково) відрізнятись від додатку №1. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1-3 та додатковою угодою/додатком, що підписується сторонами у зв`язку з пролонгацією, застосовуються умови визначені такою додатковою угодою/додатком. Виконання Позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації. Якщо інше не буде встановлено окремим додатком/додатковою угодою, що укладається у зв`язку з пролонгацією, то у випадку, якщо Позичальник протягом поточного періоду вчинить необхідні дії для поновлення пільгового періоду, такі дії зупиняють перебіг поточного періоду до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду, після чого поточний період продовжується на кількість днів, що залишалась до його спливу на момент пролонгації. Якщо Позичальник вчиняє необхідні для пролонгації дії після настання дати остаточного погашення заборгованості, такі дії зупиняють перебіг періоду прострочення до моменту спливу строку пролонгації (поновлення) пільгового періоду. В такому разі, новою датою остаточного погашення є останній день строку на який Позичальником поновлено пільговий період. Ініціювання Позичальником продовження та/або поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для Позичальника.

Відповідно2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов`язань Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору.

Згідно із пунктом 3.3.2 договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього договору.

Пунктом 6.1. кредитного договору визначено, що договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.

Як вбачається з п. 6.4. кредитного договору укладення кредитодавцем цього договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

З огляду на п. 7.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені з моменту отримання кредиту відповідно до способу надання, визначеному у п.2.1 цього Договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб, без згоди позичальника (п. 3.2.6. кредитного договору).

Невід`ємною частиною Договору про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 є Графік платежів за цим договором (Додаток № 1).

Як вбачається із довідки ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 отримав одноразовий ідентифікатор 296540 для підписання кредитного договору в електронному вигляді.

ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 12 000,00 грн. на карту НОМЕР_2 *21, призначення платежу: кошти згідно договору №8439357, що вбачається з копії платіжного доручення від № 116365945 від 28.11.2023.

Крім того, листом АТ КБ «Приватбанк» від 19.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260316/66268-БТ підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 28.11.2023 було здійснено переказ коштів у сумі 12 000 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 8439357 від 28.11.2023, яка підписана представником ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», станом на 12.02.2026 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 778,75 грн. відповідачем ОСОБА_1 не погашена.

28.05.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» укладений договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема і за кредитним договором № 8439357 від 28.11.2023, який укладений між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 ..

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за Договором відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора від 28.05.2024 кількістю боржників 3412.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги від 28.05.2024 № 106-МЛ сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 33 778,75 грн., з яких: 8 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 24 038,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 840,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Згідно з платіжною інструкцією № 2258 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» перерахувало кошти за Договором відступлення прав вимоги від 28.05.2024 № 106-МЛ на рахунок ТОВ «МІЛОАН» у розмірі 2 162 236,36 грн..

04.02.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» направило відповідачу ОСОБА_1 письмову претензію про погашення заборгованості за кредитним договором № 8439357 від 28.11.2023 (Вих. № 23608296/04.02.2026).

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст.629 та ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису позичальника шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Твердження позивача щодо невиконання повною мірою позичальником ОСОБА_1 зобов`язань та виникнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року не спростовані належними та допустимими доказами.

Зважаючи на надані позивачем докази перерахування коштів відповідачу за кредитним договором і відсутність доказів повного погашення відповідної заборгованості, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором - не повернення виданих йому кредитних коштів та процентів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За замістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти у розмірі передбаченому кредитним договором.

За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 висловив таку правову позицію: «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду, як договір відступлення прав вимоги № 106 МЛ від 28.05.2024, так, і відповідні документи, які підтверджують заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року.

Відтак, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» на підставі вказаної документації довело належним чином, що набуло право грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року.

При оцінці договору відступлення прав вимоги № 106 МЛ від 28.05.2024, який було укладено з однієї сторони між ТОВ «МІЛОАН» та іншої сторони з ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що цей договір ніким не оспорювався та у встановленому порядку недійсним не визнавався, а відтак, суд приймає його до уваги.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не в повній мірі виконувалися умови кредитного договору щодо погашення заборгованості перед позивачем за отриманий кредит, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 8 900,00 грн.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією у розмірі 840 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч.ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Пунктом 1.5.1 укладеного між сторонами договору визначено, що комісія за надання кредиту становить 840 грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру та порядку сплати комісії не суперечать ЗУ «Про споживче кредитування».

Водночас суд зазначає, що відповідачем на погашення комісії за пролонгацію договору 13.12.2023 було сплачено 360 грн, 16.12.2023 720 грн, 05.01.2024 100 грн та 20.01.2024 100 грн, що сукупно становить 1 280 грн. При цьому дій на пролонгацію договору, відповідно до п.2.3.1 Договору, відповідачем не вчинялося, підписаних відповідачем додатку/додаткової угоди, що містить оновлений графік платежів суду не надано. Відтак суд вважає за можливе із 1 280 грн сплачених відповідачем за комісії з пролонгації договору, в рахунок погашення комісії за видачу кредиту 840 грн зарахувати вказану суму, а решту 440 грн зарахувати на погашення відсотків, відповідно до ст. 534 ЦК України.

Щодо розміру та строку нарахованих відсотків за користування кредитом суд, враховуючи позицію Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № 61-11608св22) зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, з огляду на наведені висновки суд має дослідити зміст кредитного договору, здійснити його тлумачення і встановити правову природу процентів, що нараховані позивачем.

Як вже зазначалося судом, матеріали справи не містять доказів виконання сторонами умов пролонгації договору, визначених у п. 2.3 договору, тому нарахування заборгованості по процентам за понадстрокове користування коштами за Договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 в розмірі 8 188,00 грн є неправомірним, з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припинилося 13.03.2024 року, а саме після спливу визначеного договором строку кредиту, тому позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Так, за п.1.3 Договору кредит надавався загальним строком 105 днів (з 28.11.2023 по 12.03.2024): пільговий період 15 днів (з 28.11.2023 по 13.12.2023), поточний період 90 днів (з 14.12.2023 по 12.03.2024).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1 890,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37 800,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Із досліджених доказів суд установив те, що за договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року відсотки за користування кредитом (12 000,00 грн) нараховувалися відповідно до зниженої процентної ставки в розмірі 1,05 % за 15 днів (пільговий період з 28.11.2023 до 13.12.2023) відповідно до п. 1.5.2. Договору, що становить 1 890,00 грн. (12000х1,05%х15).

В подальшому, з урахуванням проплат відповідачем, за період з 14.12.2023 до 12.03.2024 нараховувалися відсотки відповідно до Договору та зменшені відсотки (нестандартні проценти за ставкою 2,3%) на залишок кредиту 8 900,00 грн.

Судом перевірено розрахунок в цій частині і він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по несплаченим відсоткам в сумі 15 410,75 (з урахуванням решти сплаченої відповідачем комісії в розмірі 440 грн та зарахованої у відсотки відповідно до ст. 534 ЦК України).

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року у загальному розмірі 24 310,75 грн., з яких: 8 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15 410,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

Розподіл судових витрат у справі.

Разом із позовною заявою позивачем ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» заявлено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 укладений між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І.; копію акту № Д/16628 наданих послуг від 12.02.2026; копію детального опису наданих послуг до акту № Д/16628 від 12.02.2026 за Договором № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025.

Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому розгляді.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 916,14 грн, виходячи з наступного розрахунку 24 310,75х2662,40/33 778,75.

Зважаючи на часткове задоволення вимог позову, витрат за надання правової допомоги слід стягнути також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 159,12 грн. (24 310,75х3000/33 778,75).

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 8439357 від 28.11.2023 року у розмірі 24 310 (двадцять чотири тисячі триста десять) гривень 75 копійок, з яких: 8 900,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15 410,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 916,14 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2 159,12 грн, а всього 4 075 (чотири тисячі сімдесят п`ять) гривень 26 копійок.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, індекс 79018;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

З урахуванням норми ч. 5 ст. 268 ЦПК України, повний текст рішення складено та підписано 29.07.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола