Рішення № 138598773, 29.07.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2099/26

Єдиний унікальний № 742/2646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції сторін.

У травні 2026 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послугу розподілу природного газу у сумі 3415 грн. 59 коп. за період з 01.05.2025 по 31.03.2026 та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивуються тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надається послуга з розподілу природного газу. Відповідач обов`язків по оплаті за розподілений йому природний газ не виконує, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 3415 грн 59 коп, яку відповідач в добровільному порядку не сплачує, тому позивач і звернувся з даним позовом до суду.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

12.06.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, у якому останній не погоджується з вимогами сторони позивача. Вказує, що на нього як на споживача покладено обов`язок сплачувати за послуги з постачання та розподілу природного газу, відповідно до заяви-приєднання від 01.04.2016 з АТ «Чернігівгаз» Прилуцьким УЕГГ, проте жодних договірних відносин з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії він немає. Також вказує, що позивач незаконно використовує газову мережу міста Прилуки, наголошує на неправомірність стягнення заборгованості у примусовому порядку під час дії воєнного стану, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того відповідачем надано заяву про неможливість розгляду справи Прилуцьким міськрайонним судом з причин його ліквідації як юридичної особи, який не має повномажень на здійснення правосуддя.

Згідно з ч. 1 ст.244ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 29.07.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення..

ІІІ. Позиції сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з урахуванням обґрунтувань, наведених у відзиві.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно відомостей по особовому рахунку НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_1 , зазначені відомості про останні показники газового лічильника 60582,81 та станом 07.08.2024 року показники газового лічильника становлять 59575,39 та вказано прізвище власника ОСОБА_1 та мається підпис.( а.с.9,10)

Згідно з розрахунку заборгованості по об`єкту за адресою : АДРЕСА_1 , який рахується за ОСОБА_1 мається заборгованість за послуги розподілу природного газу перед Ченігівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» за період з 01.05.2025 по 31.03.2026 року в розмірі 3415,59 гривні.( а.с.8)

31.03.2026 позивач надіслав на адресу ОСОБА_1 вимогу в якій повідомило останнього про наявність боргу за розподіл природного газу, що станом на 31 березня 2026 року становить 3415 грн 59 коп та необхідність сплатити вказану заборгованість. (а.с.11)

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

У пункті 1 частини другої цієї статті Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

За частиною першою статті 10 Закону «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитого споживачем природного газу визначається правилами постачання природного газу, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу», Кодексом ГРМ, Правилами № 2496, Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам № 2500 та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу ГРМ скорочення, що застосовуються у цьому Кодексі, мають такі значення, зокрема, ГРМ - газорозподільна система.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктами 1.1, 1.3 розділу І Типового договору № 2498 цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Підпунктом 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до вимог ст.525-526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно із ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими доказами.

Згідно із ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 с.79 ЦПК України.

У частинах 1, 3 статті 12, частинах 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено,що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, згідно з його усталеною практикою, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

VІ. Висновки суду.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , дані обставини підтверджуються відомостями про зняття показників спожитого природного газу за АДРЕСА_1 в якому міститься підпис власника, та який вказує на споживання газу за даною адресою, а також не заперечується відповідачем по справі.

Щодо тверджень відповідача про відсутність договірних відносин з Чернігівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» .

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу, Договір укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та Оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС та пунктом 1.3. Договору передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Щодо доводів відповідача про неправомірності стягнення заборгованості у примусовому порядку під час дії воєнного стану.

Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» встановлює заборону стягнення заборгованості у примусовому порядку, яка поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, а не за стягнення заборгованості в примусовому порядку за розподіл природного газу, а отже доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Також є безпідставними доводи відповідача, щодо незаконності використання позивачем газової мережі, виходячи з наступного.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2224 від 29 листопада 2023 року внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 грудня 2022 року № 1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ».

Зазначеною Постановою Чернігівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» надано ліцензію з розподілу природного газу на території Чернігівської області з 01 грудня 2023 року.

Чернігівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» є відокремленим підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» відповідно до Постанови НКРЕКП № 2224 від 29 листопада 2023 року та здійснює ліцензійовану господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Чернігівської області з 01.12.2023р. (код ЄДРПОУ 45355956).

Отже, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг місцем провадження господарської діяльності Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» визначено територію Чернігівської області, де знаходиться газорозподільна система.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно розрахунку заборгованості, який відповідачем не спростовано, за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.05.2025 по 31.03.2026 рахується заборгованість в розмірі 3415 гривень 59 коп..

За наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі та не стосуються предмета позову.

Крім того, Відповідач під час судового розгляду підтвердив факт споживання ним природного газу, водночас зауваживши, що відповідно до Конституції України він має право на безоплатне споживання природного газу.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу у сумі 3415 грн 59 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 3328,00 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» ( код ЄДРПОУ 45355956, 14021, м. Чернігів, вулиця Любецька,68) заборгованість за послугу розподілу природного газу за адресою : АДРЕСА_1 , за період з 01 травня 2025 року по 31 березня 2026 року у сумі 3415(три тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 59 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45355956 14021, м. Чернігів, вулиця Любецька,68) судовий збір у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 45355956, 14021, м. Чернігів, вулиця Любецька,68).

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 )

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК