Рішення № 138598623, 24.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5477/25

Провадження № 2/589/981/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Курбанової А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025р. ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71853951 від 30.05.2025 року в розмірі 11287,50 грн, з яких: 3500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 262,50 грн сума заборгованості за процентами, 525 грн сума заборгованості за комісією, 7000 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою. В обгрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за вказаним договором.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі та постановлено здійснити її розгляд в спрощеному позовному провадженні без повідомлення осіб, також в цій ухвалі роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Вказана ухвала та копія позовної заяви з додатками направлялась відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, яке було їй вручене 06.01.2026 року.

28.01.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з необгрунтованістю та недоведеністю належними та допустимими доказами. Вказала, що позивач не надав належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів на її банківський рахунок, не повідомив про відступлення права вимоги. Також заперечила щодо стягнення з неї комісії, оскільки позивач не довів у чому полягає її економічна обгрунтованість. Нарахування пені в зазначеному розмірі суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, закріпленими у ст. ст. 3, 509 ЦК України. Щодо судових витрат зазначила, що позовна заява має шаблонний характер, спір є малозначним, типовим, а тому заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи. Просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх до мінімального розміру.

03.02.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав, що доводи відповідача на думку позивача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. В матеріалах цивільної справи міститься відповідь АТ КБ «Приват Банк» разом із банківською випискою, з якої вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу та 30.05.2025 на зазначену вище банківську картку здійснено зарахування кредитних коштів, що у свою чергу підтверджує дійсність/реальність доказів наданих позивачем, які підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача. Відповідач повідомлений про відступлення права грошової вимоги шляхом звернення з даним позовом до суду, так як в матеріалах справи наявні докази переходу права грошової вимоги від позикодавця до позивача. Нарахування комісії за надання кредиту є правомірним та таким, що повністю відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Вказана комісія прямо передбачена положеннями договору кредиту, з якими позичальник був належним чином ознайомлений, погодився при його укладенні та прийняв на себе обов`язок їх виконання. Позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача. До того ж відповідач на обгрунтування своїх заперечень не надав доказів.

Також, 03.02.2026 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором кредиту №71853951 в розмірі 4 287,50 грн., з яких: - 3 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 262,50 грн. сума заборгованості за процентами; - 525,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили. За відсутності таких клопотань, суд, у відповідності до ч. 13 ст. 7, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71853951 (далі - Договір), у відповідності до якого відповідач отримала кредит в розмірі 3500 грн. строком на 30 днів (до 28.06.2025 року) зі сплатою процентів за процентною ставкою 0,250% в день, денною процентною ставкою 0,750% в день, процентною ставкою у розмірі 4,00% за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, шляхом його перерахування на банківський картковий рахунок позичальника НОМЕР_1 /а.с. 18, зворот - 25/.

Згідно з Додатком № 1 до зазначеного договору сторони погодили Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якого вбачається, що загальна вартість кредиту складає 4287,50 грн /а.с. 26/.

Укладаючи цей договір позичальник засвідчує, що вона ознайомилася на сайті http://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п.п. 11.1.1 п. 11 Договору). А також погодилася, що до моменту підписання Договору вивчив умови договору та Правила надання грошових коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті http://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань cторін та наслідки укладення цього Договору, їй зрозумілі (п.п. 11.1.2 п. 11 Договору).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, відповідач за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «56472», що підтверджується довідкою про ідентифікацію /а.с. 27/, підписала електронний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомилась до моменту укладання.

Наведене у сукупності свідчить, що відповідач ознайомилась і погодилась з умовами вищевказаного договору, укладеного в електронній формі, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Досліджуючи обставини виконання сторонами цього договору, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п.2.1 п.2 договору кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісії за надання кредиту. В п.12 договору вказаний банківський картковий рахунок відповідача: НОМЕР_1 .

На виконання умов договору ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідачу було надано грошові кошти у сумі 3500 грн, що підтверджується листом № 16/10/25-14979 від 16.10.2025 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», з якого вбачається перерахування на банківську карту відповідача кредиту на підставі платіжної інструкції № ccfa17d5-01aa-47c5-9e63-0264d00df2c0 від 30.05.2025 року /а.с. 27, зворот/, та копією електронної платіжної інструкції № ccfa17d5-01aa-47c5-9e63-0264d00df2c0 від 30.05.2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» від 18.06.2025 року /а.с. 28/. Факт перерахування коштів за договором також вбачається з виписки по рахунку ОСОБА_1 за перід 30.05.2025 року по 02.06.2025 року, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду /а.с. 55/. Крім того, з інформації АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до листа за вих. № 20.1.0.0.0/7-260113/74049-БТ від 15.01.2026 року встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_2 , що відповідає цій масці, емітована саме на ім`я ОСОБА_1 /а.с. 54/. Тобто, враховуючи вищевикладене, дослідженими доказами доведено фактичне перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але всупереч наведеним умовам договору та вимогам закону, відповідач належним чином свої зобов`язання за цими договором не виконувала, у визначені цим договором строк кредитні кошти та проценти не сплатила.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» станом на 17.10.2025 року по договору надання коштів у кредит № 71853951 від 30.05.2025 року, заборгованість за основною сумою боргу складає 3500,00 грн; за процентами - 262,50 грн; за комісією - 525,00 грн /а.с. 16, зворот - 17/.

Слід зазначити, що 16.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (Клієнт) та товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») (Фактор) було укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язується відступити ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб /а.с. 28 зворот - 32/.

На виконання цього договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» сплатило ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» ціну продажу, що підтверджується платіжними інструкціями /а.с. 34, зворот, 35/.

Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16.10.2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» передані (відступлені) права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором надання коштів у кредит № 71853951 від 30.05.2025 року /а.с. 33-34/.

Слід зазначити, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу недійсним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2021 у справі №607/11746/17).

За змістом ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В свою чергу відповідачем доказів того, що вона виконала свій обов`язок щодо повернення коштів первісному кредиторові, тобто здійснила належне виконання умов договору, не надала, а тому доводи відповідача щодо неповідомлення її про відступлення права вимоги не заслуговують на увагу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, всупереч умовам договорів, відповідач не виконала своїх зобов`язань. Після відступлення права грошової вимоги, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості /а.с 14/.

Доказів повернення відповідачем ОСОБА_1 отриманих за договором надання коштів у кредит № 71853951 від 30.05.2025 року грошових сум та процентів, нарахованих в межах строку кредитування, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 3500 грн за основною сумою боргу, 262,50 грн заборгованості за процентами, є обґрунтованими.

Крім того, згідно з п. 4 ч.1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються також комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 2.2.4 договору сторонами було обумовлено сплату комісії за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту (що в грошовому виразі складає 525 грн).

Аналізуючи умови договору, суд приходить до висновку про правомірність встановлення одноразової комісії за надання кредиту у даному договорі, та відсутність підстав, передбачених ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», для визнання цих договірних умов нічемними, як таких, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Відповідний висновок не суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії в сумі 525 грн за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71853951 від 30.05.2025 року підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 2 даної статті учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Частина 2 ст. 13 ЦПК України визначає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом враховується, що в даній справі кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Як зазначено вище, відповідач не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, нарахованими в межах строку кредитування за користування кредитом, та комісією.

Таким чином, на думку суду, наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 у вказаному вище розмірі витікає з умов укладеної угоди, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем. З огляду на викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги задовольнити у сумі 4287,50 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно обсягу задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

В свою чергу, відповідач у наданому відзиві на позов від 28.01.2026 року заперечив щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, розмір яких вважає неспівмірними з характером та складністю справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору № 25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 р., укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Ю.О., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги, копію витягу з Акту №6ФП від 23.10.2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, копію акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів щодо оплати згідно акту №6ФП приймання наданої правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року за договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року /а.с. 35, зворот 38, 8, 41, зворот, 40-41, 41, зворот/.

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 4500,00 грн не відповідає критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності, виходячи з конкретних обставин справи, сталої судової практики і безумовно є занадто завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим, на переконання суду 2500,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2500 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» /розташованого за адресою: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346/ заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71853951 від 30.05.2025 року в розмірі 4287 грн 50 коп. /чотири тисячі двісті вісімдесят сім грн 50 коп./, судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп. /дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп./, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн 00 коп. /дві тисячі п`ятсот грн 00 коп./.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова