Рішення № 138598593, 29.06.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/14602/25

Провадження №2/592/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Зоріка М.В.,

з участю секретаря судового засідання Білої В.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Приватбанк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

08.09.2025 до суду через «Електронний суд» надійшла позовна заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Касатської Ю.А. до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має картковий рахунок № НОМЕР_1 картка «Універсальна», на якому було розміщено кредитні кошти. 13.03.2025, коли позивачка перебувала за кордоном, невідомими особами, які переставилися працівниками АТ КБ «ПриватБанк» вчинено шахрайські дії з грошовими коштами, які знаходились на рахунку кредитної картки № НОМЕР_1 та були надані позивачці АТ КБ «ПриватБанк» у межах кредитного ліміту. У зазначений час відбулась транзакція зі списання з її кредитної карти грошових коштів у сумі 61802,99 грн.Тобто, невідомі позивачці особи, маючи незаконний доступ до її «Приват24», поза її волею заволоділи кредитними коштами, які були на рахунку позивачки. В подальшому після тривалих спроб вона змогла додзвонитися до Приватбанку та повідомити про несанкціоноване списання коштів. Також слід зазначити, що невідомі позивачці особи наступного дня 14.03.2025 року о 01-49, 02-05 та о 12-28 год. намагались зніти кошти з її рахунку, однак була відмова, заблоковано з метою безпеки. 14.03.2025 року о 12-37 год. картки позивачки були заблоковані через спробу списання коштів 3-ми особами . Надалі позивачці було перевипущено картку кредитну, наразі її номер НОМЕР_2 , з картки списано вже 73 958 грн. 68 коп. (баланс -73 958 грн. 68 коп.), це кредитні кошти, які зняли шахраї (61 802, 99 грн. (60 000 = 1802 грн. 99 коп. комісія), а також банком вже нараховано та списано відсотки за користування кредитними коштами. Одразу по приїзду в Україну 18.04.2025 року позивачка звернулась з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Сумського РУП, відомості за її заявою були внесені до ЄРДР №12025205520000412 за ч. 1 ст. 190 КК України, вона визнана потерпілою, досудове розслідування триває. Також позивачка звернулась до відповідача з заявою про повернення коштів, однак у задоволенні її заяви було відмовлено. Позивачка в даному випадку індивідуальну облікову інформацію нікому не передавала, натомість банк в порушення п.п. 1, 2, 5 п. 138 Положення не забезпечив щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (зокрема невідома особа, яка телефонувала, отримала доступ до її фінансового номеру, відкритих рахунків), банк не повідомив позивачку про виконання операцій з використанням платіжного інструменту та не перевірив чи дійсно за волею позивачки списується значна сума кредитних коштів у сумі 60 000 грн. (хоча зазвичай в додаток Приват24 надходить повідомлення про необхідність підтвердження платежу або ж банк телефонує).

Тому позивачка вимушена звернутися за захистом своїх прав до суду та просить зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку позивача № НОМЕР_2 (перевипущена картка) у сумі 61 802 грн. 99 коп. безпідставно списаних (перерахованих) 13.03.2025 з карткового рахунку за № НОМЕР_1 , належного позивачці по справі; визнати всі нараховані АТ КБ «Приватбанк» з 13.03.2025 проценти за картковим рахунком № НОМЕР_2 (перевипущена картка), який належать позивачці по справі, недійсними та зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» їх списати.

Ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 23.09.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.02.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач вказує, що позовні вимоги є безпідставними, а тому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с. 28-35).

05.02.2026 від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення, за змістом яких наведені мотиви відхилення наведених відповідачем пояснень та аргументів.

В судове засідання представник позивачки подала письмову про розгляд справи без її участі та участі позивачки.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та отримує фінансові послуги у ПриватБанку, в тому числі отримала та користувалася кредитною картою № НОМЕР_1 .

Відповідно до скрін -шоту повідомлення з «Приват24», 13.03.2025, 10:51 з карткового рахунку позивачки, який відкрито у відповідача, як у банку, списано 61801.99 грн з призначенням платежу ОСОБА_2 (а.с. 9 зворот).

Згідно виписки по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 18.04.2025, 13.03.2025 10:51 з карткового рахунку позивачки № НОМЕР_1 , який відкрито у відповідача, як у банку, списано 61 802 грн. 99 коп. з призначенням платежу МОРГУНОВ РОМАН ОЛЕГОВИЧ, Коментар до платежу: Dlia popovnennia rakhunku, MORHUNOV ROMAN OLEHOVYCH 3213900333 (а.с. 10).

19.04.2025 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК України з фабулою: 19.04.2025 до Сумського РУП ГУНП в Сумській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що 13.03.2025 зателефонувала невстановлена особа та представившись представником банк, в ході телефонної розмови ввівши в оману та зловживаючи довірою заволоділа грошовими коштами у сумі 60000 грн, які остання власноручно перерахувала на розрахунковий рахунок, який їх було надано (ЄО 38380 від 18.04.2025) (а.с.10).

На звернення позивачки до АТ КБ «ПриватБанк» стосовно повернення коштів, які були списані 13.03.2025 з платіжної картки № НОМЕР_1 , їй було відмовлено та повідомлено, що вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання її фінансового телефону та іншої особистої інформації (а.с. 10 зворот).

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 627, ст. 629 ЦК України).

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

Відповідно до вказаного Закону, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

В свою чергу, надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Пунктом 141 Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором.

Користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до пункту 138 вказаного Положення, емітент зобов`язаний забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту.

Емітент у разі невиконання ним обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від виконання таких операцій. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі: 1) інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; 2) відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням платіжного інструменту користувача, про що зазначено в договорі з користувачем.

Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Втратою платіжного інструменту є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання заяви (повідомлення) щодо факту міскодингу зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його заяви (повідомлення).

Емітент зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача щодо використання платіжного інструменту або неналежної платіжної операції, ініційованої з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого законодавством України для розгляду звернень (скарг) громадян.

Строки, протягом яких емітент установлює ініціатора та правомірність платіжної операції, та строки повернення на рахунок користувача суми попередньо списаної неналежної платіжної операції визначені статтею 89 Закону України "Про платіжні послуги".

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.

Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629 св 18), від 24 липня 2019 року у справі № 753/16954/16-ц (провадження № 61-24323 св 18), від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18 (провадження № 61-9877 св 19), від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544 св 19), від 07 липня 2021 року у справі № 370/476/16-ц (провадження № 61-10242 св 20), від 17 грудня 2021 року у справі № 263/3704/19 (провадження № 61-1799 св 21), від 13 червня 2022 року у справі № 587/586/21(провадження № 61-19319 св 21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у Постанові Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зазначив, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Щодо способу захисту позивачки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року № 342/180/17 погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд, врахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності виходить з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивачка, як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 13.03.2025 на суму 61802 грн 99 коп. з призначенням МОРГУНОВ РОМАН ОЛЕГОВИЧ, Коментар до платежу: Dlia popovnennia rakhunku, MORHUNOV ROMAN OLEHOVYCH 3213900333.

Як встановлено судом, у період здійснення оспорюваного списання коштів з картки позивачки позивачка перебувала за межами України і матеріали справи не містять жодних доказів, що саме вона ініціювала вищенаведену транзакцію.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивачка своїми діями могла сприяти незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третім особам проведення платіжних операцій, оскільки при знятті коштів було введено вірний пін-код, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Інші доводи, викладені відповідачем у письмових поясненнях, висновків суду не спростовують, з тих підстав, що саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ст. 16 ЦК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку № НОМЕР_2 (перевипущена картка) до стану, який був перед проведенням несанкціонованих операцій 13.03.2025 та зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» скасувати всі нараховані АТ КБ «Приватбанк» з 13.03.2025 проценти по картковому рахунку № НОМЕР_2 (перевипущена картка), яка утворилася внаслідок несанкціонованих операцій від 13.03.2025 щодо використання кредитних коштів, є ефективним способом захисту порушених прав позивачки та призведе до їх відновлення, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову стягується з відповідача в дохід держави.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то в дохід держави за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір, з урахування коефіцієнту 0,8, у розмірі 1937,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273,354ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити.

Зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок кредитних коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (перевипущена картка) у сумі 61 802 грн. 99 коп. безпідставно списаних (перерахованих) 13.03.2025 з карткового рахунку за № НОМЕР_1 .

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» скасувативсі нараховані АТ КБ «Приватбанк» з 13.03.2025 проценти за картковим рахунком № НОМЕР_2 (перевипущена картка), який належать ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Сумського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д; код ЄДРПОУ 14360570).

Повне судове рішення складено 09.07.2027.

Суддя Микола ЗОРІК