Рішення № 138598142, 29.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7407/26

Справа №754/5289/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 10 000,00 грн, та ухвалив таке рішення.

Стислий виклад позицій сторін

18.02.2026 представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (надалі - Позивач), Шестопал Катерина Сергіївна, подала через підсистему "Електронний суд" позовну заяву до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 10 000,00 грн, яка складається з 2 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 8 000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 1408-6627 від 15.06.2024 Відповідачка отримала кредитні кошти. Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання і допустила прострочення сплати процентів та повернення суми кредиту. Загальний розмір заборгованості за договором значно більший, проте Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальниці програми лояльності та часткового списання заборгованості, тому стягненню підлягає лише сума у розмірі 10 000,00 грн.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідачка правом на подання відзиву на позовну заяву не скористувалася.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. (надалі - Суд) в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) за наявними матеріалами справи без повідомлення сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (частина перша статті 190 ЦПК України).

Відповідачка була повідомлена належним чином про розгляд справи у суді, отримала копію ухвалу про відкриття провадження у справі в електронном кабінеті.

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачки, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, відповідна ухвала була доведена до відома Відповідачки через Портал Дія.

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідачки про розгляд справи, Суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , а інформацію про дату початку розгляду справи - на номер телефону НОМЕР_1 , що вказані в позовній заяві та кредитному договорі.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частини перша та друга статті 279 ЦПК України).

Відповідачка у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву не заявила.

У зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

15.06.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальниця) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1408-6627 продукту "CreditKasa".

Відповідно до п. 3.1 Договору, цей правочин укладено сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України "Про електронну комерцію".

До укладення цього Договору між Сторонами, Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальниці з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації Позичальниці (в тому числі, здійснений з метою укладення між Сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Позичальниці (п. 3.5 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору, загальний розмір Кредиту (сума Кредиту) становить 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.13 Договору, строк кредитування (строк, на який надається кредит) становить 365 календарних днів з моменту перерахування коштів Позичальниці.

Цим же пунктом закріплена кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 15.06.2025.

Умовами кредитування (згідно з п. 4.8 Договору) визначено Базовий період сплати відсотків, який складає 30 календарних днів.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою, що не змінюється протягом усього строку (п. 4.7 Договору).

Відповідно до п. 4.10 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,45% за кожен день користування кредитом, і нарахування здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту.

15.06.2024 Кредитодавець виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 2 000,00 грн. Перерахування кредитних коштів на картковий рахунок (за маскованим номером НОМЕР_2 ), що був вказаний Відповідачкою в особистому кабінеті, було здійснено через систему платежів LiqPay (на підставі договору № 4010 від 02.12.2019, укладеного між Кредитодавцем та АТ КБ "ПРИВАТБАНК"), що підтверджується квитанцією АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ID 2475940718 від 15.06.2024 та довідкою від 15.06.2024, складеною ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", про перерахування суми кредиту № 1408-6627.

Оцінюючи вказані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання грошових коштів своєчасно та в повному обсязі.

Натомість Відповідачка, отримавши суму кредиту, не скористалася своїм визначеним законом правом на відмову від договору (відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про споживче кредитування" споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів) та не повернула кошти Кредитодавцю, чим підтвердила прийняття належного виконання зобов`язання з боку Позивача.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 28.01.2026 у справі № 641/8415/23).

У справі, що переглядається, Позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, надання Відповідачці кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву, не надала Суду жодних доказів повного або часткового погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, а також не надала доказів на спростування розрахунку, поданого Позивачем.

Суд перевірив наданий Позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що Відповідачка протягом дії договору не здійснила жодного платежу на погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом.

Зважаючи на те, що Відповідачка порушила умови Договору і не повернула кошти у встановлений Позивачем строк, Суд визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення заявлених Позивачем 2 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Позивач окрім повернення виданої суми кредиту заявив також вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 000,00 грн (після застосування знижки за програмою лояльності) за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1.45% (пункт 4.10 Договору).

Суд встановив, що нарахування процентів за користування кредитом згідно з розрахунком Позивача здійснювалося в межах обумовленого Договором 365-денного строку кредитування (тобто з 15.06.2024 по 15.06.2025) із застосуванням ставки 1,45% на день.

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Суд звертає увагу на те, що обидві вказані зміни - як щодо встановлення загального ліміту ставки в 1 %, так і щодо тимчасового перехідного періоду та лімітів у 2,5 % та 1,5 %, були врегульовані єдиною законодавчою нормою: пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX.

Порядок застосування вказаних норм у часі визначено окремо.

Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX визначено, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX (зокрема, норма про те, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, та норма щодо тимчасового періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Ураховуючи загальні принципи дії актів цивільного законодавства у часі, а також пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-IX норма частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-IX) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після 24.12.2023. Також ця норма застосовується до договорів, що укладені раніше, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності цим Законом.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10.11.2011 № 15-рп/2011).

З огляду на таку об`єктивну нерівність сторін у правовідносинах споживчого кредитування, під час застосування та тлумачення норм законодавства суди зобов`язані керуватися загальноправовим принципом, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23. Згідно з висновками Верховного Суду принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає "у вагомих сумнівах - на користь людини". Принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

У контексті спірних правовідносин цей принцип реалізується через імператив in dubio pro consumatore (принцип сприятливого тлумачення для споживача).

Суд бере до уваги, що в межах одного законодавчого акта (Закону № 3498-IX) існує загальне імперативне правило про обмеження максимальної денної процентної ставки в 1% поряд із тимчасовим дозволом на застосування ставки 2,5% та 1,5% (з 24.12.2023 по 19.08.2024). Одночасна наявність вказаних норм створює колізію норм права щодо тих кредитних договорів, що були укладені з 24.12.2023 по 19.08.2024.

Водночас під час запровадження обмежень процентної ставки пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3498-ІХ було визначено, що дія нових імперативних обмежень (зокрема щодо максимального розміру процентної ставки) поширюється навіть на ті договори про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом, у разі продовження строку їх дії.

З цього логічно випливає, що якщо законодавець визнав, що дія пункту 5 розділу І Закону № 3498-ІХ (зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки... не може перевищувати 1 %) застосовується також до раніше укладених договорів при їх пролонгації, то тим більше (a fortiori) ця імперативна норма є обов`язковою для застосування до нових договорів, укладених після набрання Законом чинності (починаючи з 24 грудня 2023 року).

Відповідно, здійснюючи системний аналіз наведених норм крізь призму принципу in dubio pro consumatore та керуючись необхідністю захисту інтересів слабшої сторони, Суд доходить висновку, що тимчасовий період (з 24 грудня 2023 року по 19 серпня 2024 року), передбачений пунктом 17 Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", який було доповнено Законом № 3498-ІХ, нерозривно пов`язаний із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3498-ІХ.

За висновком суду поступове зниження процентної ставки до 2,5% та 1,5% було запроваджено для врегулювання правовідносин за договорами, які були укладені до 24 грудня 2023 року (тобто, до набрання чинності Законом № 3498-ІХ), але строк дії яких продовжувався після цієї дати. Такий перехідний механізм мав на меті дати фінансовим установам час на адаптацію діючих кредитних портфелів.

Натомість при укладенні нових договорів з 24.12.2023 фінансові установи зобов`язані дотримуватися імперативної вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", встановлюючи ставку не більше 1% на день.

Суд ураховує, що частинами п`ятою та шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Водночас Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи Верховний Суд ще не сформував єдиного правового висновку щодо застосування пункту 5 розділу І Закону № 3498-ІХ (в аспекті визначення максимального розміру процентів) до нових договорів про споживчий кредит, укладених у перехідний період - з 24.12.2023 по 19.08.2024.

За приписами частини першої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

З огляду на неоднозначність положень пункту 5 розділу І Закону № 3498-ІХ та відсутність практики суду касаційної інстанції щодо його тлумачення, Суд, діючи з метою забезпечення та рівності громадян перед законом та керуючись імперативом сприятливого тлумачення для споживача (in dubio pro consumatore), вважає за доцільне врахувати існуючу практику судів апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, яка є найбільш сприятливою для позичальника (споживача) (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 16.02.2026 у справі № 381/1523/25; постанова Київського апеляційного суду від 25.05.2026 у справі № 758/2266/25, постанова Київського апеляційного суду від 19.02.2026 у справі № 752/7161/25, постанова Київського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі № 754/1976/25 та інші).

У справі, що розглядається, кредитний договір із Відповідачкою був укладений 15.06.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

З огляду на викладене, пункт 17 Перехідних положень щодо дозволеної ставки 2,5% та 1,5% не може бути застосований до спірних правовідносин, бо це погіршує становище споживача. Правомірним є застосування виключно загальної норми - обмеження денної процентної ставки на рівні 1%. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому Суд не бере до уваги розрахунок заборгованості процентів, наданий Позивачем, бо він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1% на день.

Відповідачка протягом дії Договору не здійснювала жодних оплат, тому Суд визначає, що належний розмір заборгованості в межах узгодженого строку кредитування у 365 днів періодом (з 15.06.2024 по 15.06.2025 (365 днів)) за законною ставкою 1% на день становить 7 300,00 грн (2 000,00 грн х 1% х 365 днів).

Отже, Суд встановив, що загальний обсяг нарахованих за ставкою 1% (що встановлена частиною п`ятою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування") процентів у межах строку кредитування (365 днів) становить 7 300,00 грн, а залишок неповернутого тіла кредиту становить 2 000,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з Відповідачки підлягає заборгованість у загальному розмірі 9 300,00 грн, яка складається з 2 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 7 300,00 грн заборгованості за нарахованими процентами (замість заявлених Позичальником 10 000,00 грн). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд задовольнив позовні вимоги частково. Тому з Відповідачки підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 476,03 грн (2 662,40 х 9 300,00 / 10 000,00).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1408-6627 від 15.06.2024, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 2 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 7 300,00 грн; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 476,03 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 11 776,03 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач (стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок НОМЕР_3 в АТ "ПУМБ").

Відповідачка (боржниця) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів, підписує рішення без его проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 29.07.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО