Рішення № 138598137, 29.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/10362/26

Справа №362/239/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 107 093,77 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У грудні 2025 року представниця Позивача, Какун Анна Станіславівна, діючи на підставі довіреності, подала до суду через підсистему "Електронний суд" позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (надалі - Позивач) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № Z06.00606.003662162 від 13.02.2018 у загальному розмірі 107 093,77 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2018 між Акціонерним товариством "Ідея Банк" та Відповідачем було укладено Кредитний договір № Z06.00606.003662162, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 49 999,00 грн. Право грошової вимоги за цим договором перейшло до Позивача на підставі Договору факторингу № 12/89 від 02.12.2020. У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх договірних зобов`язань, станом на дату відступлення права вимоги утворилася заборгованість у розмірі 107 093,77 грн, яку Позивач просить стягнути на свою користь.

Заявлена до стягнення сума складається з таких частин: 47 583,78 грн - заборгованість за основним боргом (тілом кредиту); 27 418,32 грн - заборгованість за відсотками; 32 091,67 грн - заборгованість за комісіями.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідач правовим засобом захисту у вигляді подання відзиву на позовну заяву не скористався.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (частина перша статті 191 ЦПК України).

У позовній заяві Позивачем як адреса проживання Відповідача була зазначена адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 2491360 від 20.03.2026, судом було встановлено, що Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (з 11.11.2025 вибув з проживання). Вказана адреса реєстрації територіально відноситься до Деснянського району міста Києва, що стало підставою передачі справи за підсудністю.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений у спосіб публікації оголошення на сайті.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, жодних заперечень проти позову чи клопотань про надання додаткового часу для подання відзиву суду не надав. У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Щодо Кредитного договору № Z06.00606.003662162

13.02.2018 між АТ "Ідея Банк" (Первісний кредитор) та Відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір № Z06.00606.003662162. Договір підписано особистим власноручним підписом Відповідача, що свідчить про дотримання письмової форми правочину.

Згідно з умовами договору та Паспортом споживчого кредиту, Кредитодавець надав Відповідачеві кредит у сумі 49 999,00 грн строком на 24 місяці. Датою остаточного повернення кредиту визначено 13.02.2020. За користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 21,99% річних. Також договором передбачена щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у сумі 49 999,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку Відповідача за період з 13.02.2018 по 02.12.2020 та ордером-розпорядженням № 1 від 13.02.2018 про видачу кредиту та перерахування страхового платежу.

Зокрема, з наданої виписки встановлено, що 13.02.2018 з кредитного рахунку Відповідача було перераховано суму страхового внеску в розмірі 4 337,81 грн та видано у безготівковій формі кредитні кошти в розмірі 45 661,19 грн, що в сукупності складає повну суму виданого кредиту 49 999,00 грн.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23)).

Суд встановив, що Відповідач умови договору належним чином не виконував, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, проценти та інші платежі в повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Суд перевірив розрахунок заборгованості за основним боргом та встановив, що відповідно до виписки по рахунку Відповідач здійснював часткові платежі на погашення кредиту. Зокрема, 20.03.2018 було сплачено 3 690,00 грн (з яких на погашення тіла кредиту спрямовано 1 216,44 грн), а 08.05.2018 було сплачено 3 800,00 грн (з яких на погашення тіла кредиту спрямовано 1 198,78 грн). Внаслідок часткового погашення, залишок основного боргу (тіла кредиту) становить 47 583,78 грн (49 999,00 грн - 1 216,44 грн - 1 198,78 грн).

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що в частині стягнення суми основного боргу розрахунок є правильним, обґрунтованим, відповідає фактичному руху коштів за рахунком та підтверджується первинними банківськими документами. Заборгованість за основним боргом у сумі 47 583,78 грн є доведеною та підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення відсотків у розмірі 27 418,32 грн

Позивач просить стягнути заборгованість за нарахованими процентами у сумі 27 418,32 грн.

Суд встановив, що строк кредитування за Кредитним договором № Z06.00606.003662162 становив 24 місяці та остаточно сплив 13.02.2020.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (див. висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Позивач не надав деталізованого (помісячного чи поденного) розрахунку процентів за договором, який би чітко розмежовував суми процентів, нарахованих у межах погодженого строку кредитування (до 13.02.2020), та суми, нараховані поза межами такого строку. Заявлена сума процентів у розмірі 27 418,32 грн зазначена у розрахунку та в реєстрі боржників одним рядком як кінцевий результат без жодного обґрунтування бази та періоду нарахування з урахуванням здійснених Відповідачем платежів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Розрахунок заборгованості за договором, в якому зазначена в тому числі загальна сума процентів, не може вважатися беззаперечним доказом розміру боргу у разі відсутності деталізованих розрахункових даних, оскільки такий розрахунок є одностороннім документом Позивача (аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 761/15902/14-ц, провадження № 61-4128св23).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що Позивач не надав деталізованого та обґрунтованого розрахунку нарахування процентів, який би дозволив Суду перевірити його правильність у межах строку кредитування, Суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення процентів у розмірі 27 418,32 грн у зв`язку з недоведеністю.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування у розмірі 32 091,67 грн

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за щомісячними комісіями у загальному розмірі 32 091,67 грн.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У Кредитному договорі № Z06.00606.003662162 від 13.02.2018 року, який укладено після набрання чинності Законом України "Про споживче кредитування", сторони погодили сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Проте в матеріалах справи відсутні докази надання Відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, які б не відносилися до щомісячного безкоштовного інформування споживача згідно із законом.

Зважаючи на те, що Первісний кредитор встановив щомісячну комісію за послуги, які за законом мають надаватися споживачеві безоплатно, та не довів надання Відповідачу додаткових оплатних супутніх послуг, умови договору щодо щомісячної сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 295/11290/21).

Нікчемний правочин або його умови не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У зв`язку з нікчемністю умов договору про нарахування щомісячної комісії, вимоги Позивача про стягнення заборгованості за комісіями у сумі 32 091,67 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо набуття Позивачем права грошової вимоги

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

02.12.2020 між АТ "Ідея Банк" (Клієнт) та ТОВ "ФК "ЄАПБ" (Фактор) було укладено Договір факторингу № 12/89, за умовами якого право вимоги заборгованості за Кредитним договором № Z06.00606.003662162 перейшло до Позивача. Перехід права вимоги підтверджується підписаним сторонами Витягом з Реєстру боржників № 2 (Додаток № 1 до договору факторингу), у рядку 3236 якого містяться відомості про заборгованість Відповідача.

Виконання Позивачем фінансових зобов`язань перед Первісним кредитором щодо оплати за відступлені права вимоги підтверджується платіжними дорученнями № 16632 від 22.10.2020 та № 16730 від 03.12.2020 на суму 8 360 000,00 грн.

Презумпція чинності договору відступлення не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Щодо обізнаності Відповідача про заміну кредитора, Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, і в такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Проте Відповідач після відступлення права вимоги не здійснював жодних платежів на погашення кредиту ні на рахунок нового, ні на рахунок первісного кредиторів. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у сумі 47 583,78 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив позовні вимоги на загальну суму 107 093,77 грн, за подання яких сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 для позовів в електронній формі).

Позов задоволено частково: стягненню підлягає 47 583,78 грн, що становить 44,432% від заявленої ціни позову (47 583,78 / 107 093,77 х 100%).

Відповідно, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, що у грошовому виразі становить 1 076,32 грн (2 422,40 грн х 44,432%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за Кредитним договором № Z06.00606.003662162 від 13.02.2018 у розмірі 47 583,78 грн (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят три гривні 78 копійок), що є заборгованістю за основним боргом (тілом кредиту), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 076,32 грн (одна тисяча сімдесят шість гривень 32 копійки). Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 48 660,10 грн (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят гривень 10 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 27 418,32 грн заборгованості за відсотками та 32 091,67 грн заборгованості за комісіями) - відмовити.

Стягувач (позивач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_1 в АТ "ТАСкомбанк").

Боржник (відповідач): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Рішення суду може быть оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 29 липня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО