Рішення № 138598063, 29.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12116/24

провадження № 2/753/3975/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Кулика С.В., при секретарі Щербак А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва звернувся представник ТОВ «Будсервісматеріали 1» з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятої до експулатації державною приймальною комісією відповідно до акту від 15.05.2007 року, затвердженого розпорядженням Дарницької РДА № 548 від 25.05.2007 року. Для обслуговування автостоянки та утримання її в належному стані позивачем укладені договори з прибирання території, надання послуг автоматичної пожежної сигналізації, електропостачання, водопостачання, оповіщення про пожежу та централізованого пожежного спостереження тощо. Відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 в секції № НОМЕР_2 (секція «А») підземної автостоянки по АДРЕСА_1 . 01.08.2007 року між ТОВ «Будсервісматеріали 1» та ОСОБА_1 , було укладено договір № 1-08-19А/Ах13Е про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилягаючої території, згідно умов якого власник передає, а виконавець приймає на обслуговування машиномісця у паркінгу. Згідно п.4.4 договору на момент його підписання сума однієї частки власника у витратах по утриманню і експлуатації стоянки на місяць складає 165,00 грн. Відповідно до п.4.5 договору оплата здійснюється власником у національній валюті в касу, або на поточний рахунок виконавця не пізніше 25-го числа поточного місяця. 01.04.2023 року між ТОВ «Будсервісматеріали 1» та ОСОБА_1 , було укладено додаткову угоду № 2/Ахм13 до договору №1-08-19А/Ахм13 від 01.08.2007 року про внесення змін в п.4.4 договору, виклавши його в наступній редакції: З 01.05.2013 року сума однієї частки власника у витратах по утриманню та обслуговування стоянки складає 240,00 грн., на місяць. З 01.04.2017 року діяв тариф за обслуговування одного машиномісця у розмірі 420,0 грн., щомісячно, з 01.09.2021 року діяв тариф у розмірі 580,00 грн., щомісячно, а з 01.08.2023 року діяв тариф 660,00 грн. Вищевказана інформація щодо діючих тарифів завчасно доводилась до власників машиномісць, шляхом розміщення відповідних оголошень на стоянці та безпосередньо повідомлялось працівниками паркингу власникам машиномісць. На адресу відповідача неодноразово надсилались пропозиції та додаткові угоди до діючого договору, в яких позивач пропонував погодити розмірі щомісячної плати у відповідності до діючих тарифів. Відповідач не повернув підписані ним додаткові угоди, і не направив на адресу позивача заперечень чи зауважень щодо нових тарифів. Оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо оплати витрат по утриманню й обслуговуванню належного йому машиномісця, зокрема оплачував послуги нерегулярно в розмірі меншому ніж діючий тариф, тому в період з квітня 2017 року по травень 2024 року за ним утворилась заборгованість яка станом на 01.06.2024 року становить 22760,00 грн. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 22760,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 7756,12 грн., 3% річних в розмірі 1949,78 грн., судовий збір 3028,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.10.2024 року було відкрито спрощене провадження по вказаній цивільній справі без виклику сторін. Відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позовна заява не містить доказів, на які позивач посилається як на підставу грошових вимог до відповідача. Надані в якості доказів документи не обґрунтовують факт виникнення та розмір заборгованості, не є доказами, на підставі яких може бути ухвалене рішення про стягнення з відповідача грошових коштів. Вказано, що умовами договору від 01.08.2007 року передбачено щомісячний розмір плати у сумі 165 грн., який додатковою угодою від 01.01.2013 року було змінено до 240 грн. Водночас додаткові угоди від 01.09.2021 року та 01.08.2023 року, якими позивач обґрунтовує збільшення плати до 580 грн. та 660 грн. відповідно, не підписані відповідачем, а належних доказів їх отримання чи погодження матеріали справи не містять. Крім того, надані позивачем описи вкладення та докази поштового направлення викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності, оскільки відповідні поштові відправлення не підтверджуються даними АТ «Укрпошта», а окремі документи містять ознаки невідповідності дат та інших реквізитів. У зв`язку з цим відповідач заявляє про недопустимість зазначених доказів та просить суд не брати їх до уваги. Оскільки відповідач не підписував та не отримував додаткових угод щодо зміни розміру плати, а інших належних доказів внесення змін до договору позивачем не надано, розрахунок заборгованості, здійснений із застосуванням тарифів 420 грн., 580 грн. та 660 грн., є необґрунтованим і не може бути покладений в основу судового рішення. Окремо зазначено, що розрахунок заборгованості починається з квітня 2017 року, та стосується періодичних платежів, щодо яких строк позовної давності розпочинає свій відлік окремо щодо кожного з таких платежів. З урахування вказаного відповідач робить заяву про застосування строку позовної давності.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в обґрунтування яких зазначено, що по суті всі заперечення відповідача проти задоволення позову зводяться до відсутності підписаних ним додаткових угоді і непогодження з діючими тарифами. Відповідач вважає, що не зобов`язаний сплачувати за обслуговування машиномісця в розмірі більше ніж 240 грн. на місяць. Разом з цим відсутність підписаних додаткових угод не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання машиномісця. Доводи відповідача про недоведеність матеріалами справи вартості утримання одного паркомісця в сумі 420 грн з 01.04.2017 року, 580 грн. з 01.09.2021 року та в сумі 660 грн з 01.08.2023 року спростовуються змістом долучених до справи розрахунків витрат по утриманню та експлуатації підземної автостоянки по АДРЕСА_2 , затверджених директором ТОВ «Будсервісматеріали 1», у якому деталізовано розмір всіх витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією підземної стоянки, які несе товариство, зокрема, на електроенергію, водопостачання, охорону, ремонт, прибирання та інше й з урахуванням загальної кількості паркомісць - 177. Розмір частки власників у витратах по утриманню та експлуатації підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_2 розрахований виходячи із економічно обґрунтованих (фактичних) витрат, об`єктивно необхідних для утримання підземної автостоянки, з урахуванням планового прибутку інвестиційної складової (10%), шляхом ділення на загальну кількість 177 машиномісць. Відтак розмір частки у витратах по утриманню й обслуговуванню підземної автостоянки (п. 4.1. Договору), яку відповідач повинен був сплачувати (п. 2.2.4 Договору), змінився не тільки для відповідача, а для всіх власників машиномісць. Відповідачем не надано суду доказів на спростування визначеної у розрахунку суми щомісячного платежу, в установленому порядку зазначений розрахунок не оскаржено. Тому безпідставними є заперечення відповідача стосовно недоведеності факту надання йому послуг у визначеному позивачем розмірі. Крім того відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надав. Отже незважаючи на відсутність укладених додаткових угод до договору про надання послуг з утримання та обслуговування машиномісця № НОМЕР_1 в секції «А» (секція 1) підземної автостоянки по АДРЕСА_2 , позивач фактично надає відповідачу послуги з утримання та обслуговування машиномісця, які не можуть бути відокремлені, оскільки надаються всім власникам машиномісць на стоянці одночасно, тому відповідач, як власник цього нерухомого майна, зобов`язаний їх оплачувати. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач оплачував послуги з утримання та обслуговування машиномісця не у повному обсязі (в розмірі меншому ніж діючий тариф у відповідному періоді). Оплата заборгованості, за надані позивачем послуги, підтверджує факт вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, а відтак перебіг позовної давності кожного разу переривався в момент здійснення оплати, та починався заново. Крім того зазначено, що з огляду на переривання строку позовної давності в зв`язку із періодичними оплатами відповідача, а також беручі до уваги, що Кабінетом Міністрів України встановлено карантин з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року, тому трирічний строк позовної давності, передбачений ст.ст. 257, 258 ЦК України, на момент подачі позову не сплинув і продовжився на строк дії карантину.

Суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ «Будсервісматеріали 1» здійснює діяльність з технічного обслуговування підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятої до експулатації державною приймальною комісією відповідно до акту від 15.05.2007 року, затвердженого розпорядженням Дарницької РДА № 548 від 25.05.2007 року.

01.08.2007 року між ТОВ «Будсервісматеріали 1» та ОСОБА_1 , було укладено договір № 1-08-19А/Ах13Е про надання послуг по обслуговуванню і участі у витратах по утриманню підземної автостоянки і прилягаючої території, згідно умов якого власник передає, а виконавець приймає на обслуговування машиномісця у паркінгу. Згідно п.4.4 договору на момент його підписання сума однієї частки власника у витратах по утриманню і експлуатації стоянки на місяць складає 165,00 грн. Відповідно до п.4.5 договору оплата здійснюється власником у національній валюті в касу, або на поточний рахунок виконавця не пізніше 25-го числа поточного місяця.

01.04.2023 року між ТОВ «Будсервісматеріали 1» та ОСОБА_1 , було укладено додаткову угоду № 2/Ахм13 до договору №1-08-19А/Ахм13 від 01.08.2007 року про внесення змін. Відповідно до якого п.4.4 договору передбачено, що з 01.05.2013 року сума однієї частки власника у витратах по утриманню та обслуговування стоянки складає 240,00 грн., на місяць.

В подальшому ТОВ «Будсервісматеріали 1» було складено додаткові від 01.09.2021 року та 01.08.2023 року угоди до договору, якими збільшено розмір щомісячної сплати за надання послуг до 660,00 грн., за обслуговування одного машиномісця.

ТОВ «Будсервісматеріали 1» було укладено низку договорів з виконавця, щодо надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, ст. 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, в тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Верховний Суд в постанові від 14.11.2018 по справі №756/11308/15 виклав правовий висновок, що відсутність договору на утримання паркомісця не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд в постанові від 02.12.2020 у справі №761/48615/18, який вказав, що відсутність договору не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати за фактично надані йому послуги з утримання паркомісця, оскільки такі послуги не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку із специфікацією їх надання (прибирання, охорона, утримання систем пожежної безпеки, освітлення тощо, які здійснюються для власників усіх паркомісць одночасно).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, незважаючи на відсутність письмового договору про відшкодування витрат на утримання автостоянки, із фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існують, оскільки позивачем надавалися у встановленому законом порядку послуги з утримання і обслуговування паркомісць відповідачу, у зв`язку з цим товариство несло витрати, а тому відповідач повинен також нести зобов`язання по їх сплаті, як власник машиномісця.

Таким чином, заборгованість, яка утворилась за відповідачем в зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати витрат по утриманню й обслуговуванню належного його машиномісця за період з квітня 2017 по травень 2024 в сумі 22760,00 грн, підлягає стягненню на користь позивача.

Вартість утримання одного паркомісця в сумі 660 грн. підтвердужється розрахунком витрат по утриманню та експлуатації підземної автостоянки по АДРЕСА_2 , затверджених директором ТОВ «БУДСЕРВІСМАТЕРІАЛИ 1», у яких деталізовано розмір всіх витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією підземної стоянки, які несе товариство, зокрема, на електроенергію, водопостачання, охорону, ремонт, прибирання та інше й з урахуванням загальної кількості паркомісць - 177.

Витрати по утриманню та експлуатації автостоянки є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, планового прибутку та податків.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування визначеної у розрахунку суми щомісячного платежу, в установленому порядку зазначений розрахунок не оскаржено. Крім того відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, належних і допустимих доказів ненадання або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, суду не надав.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених судом обставин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуг з утримання та обслуговування належного йому машиномісця, а також факт неналежного виконання відповідачем свого обов`язку щодо їх своєчасної та повної оплати. Матеріали справи свідчать, що відповідач, будучи власником машиномісця, користувався результатами наданих позивачем послуг, які за своєю природою є неподільними та надаються одночасно всім власникам машиномісць, тоді як належних та допустимих доказів їх ненадання, надання неналежної якості або сплати заборгованості у повному обсязі суду не надав. Доводи відповідача щодо відсутності підписаних додаткових угод не спростовують його обов`язку брати участь у витратах на утримання спільного майна та оплачувати фактично отримані послуги, а розрахунок вартості таких послуг підтверджується поданими позивачем розрахунками економічно обґрунтованих витрат, які відповідачем не оскаржені та не спростовані. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у заявленому розмірі. Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних є похідними від основної вимоги про стягнення заборгованості та відповідають способу захисту майнового права, визначеному законом. Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд встановив, що він здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем не спростований та контррозрахунку суду не надано. Відтак позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачами було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09,§ 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Разом з тим, 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12.03.2020 року до 31.07.2020 року. Дію карантину, встановленого цією Постановою, продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року. З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 р. до 31 серпня 2021 р. на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що з 02.04.2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т.ч. ст.ст. 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, суд приходить до висновку, що строк позовної давності не пропущений, оскільки на час подання позовної заяви такий строк був продовжений вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн., а також здійснено витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

При цьому, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги до суду надано договір про надання правничої допомоги № 18/08/23/БСМ1 від 18.08.2023 року, додаткову угоду № 15 до договору про надання правничої допомоги № 18/08/23БСМ1 від 27.05.2024 року, якої сторони погодили, що гонорар адвоката складає 5000,00 грн., акт приймання-передачи наданих послуг від 14.06.2024 року.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги доведеність витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрати на правову допомогу підлягають задоволенню в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись нормами ст. 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1», код ЄДРПОУ 33994474, заборгованість в розмірі 22760,00 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 7756,12 грн., 3% річних в розмірі 1949,78 грн., судовий збір в розмірі 3028,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1», код ЄДРПОУ 33994474, адреса: м. Київ, вул. Ахматової, буд. 3.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя С.В.Кулик