Рішення № 138597742, 29.07.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"29" липня 2026 р.

Справа №150/413/26

Провадження по справі №2/150/361/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Чернівецький районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі Савковій С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області, третя особа Чернівецька державна нотаріальна контора Вінницької області про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 із зазначеним позовом.

Сторони в судове засідання не зявилися, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представник позивача - адвокат Поліщук О.В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 08.06.2026 (який укладено на невизначений строк дії), вимоги довірительки ОСОБА_1 підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити. У відповіді на відзив відповідача ОСОБА_2 зазначається, що у прохальній частині позовної заяви не ставиться вимога про зобов`язання Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області вчинення тих чи інших дій, а лише про визнання за його довірителькою ОСОБА_1 права на завершення приватизації та права на одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,7500 га. для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем не забезпечено явку повноважного представника в судове засідання, Чернівецькою селищною радою Могилів Подільського району Вінницької області через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до суду скеровано заяву про розгляд справи у відсутність відповідача. У поданому відзиві на позовну заяву, відповідачем частково визнаються позовні вимоги. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1 , Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницької області посилається на те, що 19.09.2021 року Чернівецькою селищною радою було прийнято рішення 16 чергової сесії 8 скликання №495 про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,7500 га., для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у його користування відповідно до раніше прийнятих рішень, яка розташована на території Чернівецької селищної ради за межами населених пунктів. В подальшому, на виконання вищезазначеного рішення було виготовлено проект землеустрою, та сформовано земельну ділянку під кадастровим №0524985500:09:002:0036, однак рішення про затвердження даного проекту землеустрою не приймалося. Однак, на даний час діє норма, закріплена пп. 5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу, яка встановлює заборону щодо безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. З огляду на зазначені обставини, відповідач просить визнати за ОСОБА_1 право на земельну ділянку під кадастровим №0524985500:09:002:0036 площею 0,7500 га. в порядку спадкування за своїм померлим чоловіком ОСОБА_3 та не зобов`язувати Чернівецьку селищну раду затвердити проект земелеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_3 у зв`язку із дією заборони, передбаченої пп. 5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до положень п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, тому згідно ухвали від 10.06.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали суду від 07.07.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Положення ст.4 ЦПК України, ст.15 ЦК Україні, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 25 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, відповідно до ст., ст.81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача по справі ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Чернівецькою селищною радою Могилів - Подільського району Вінницької області 01.12.2025, про що складено відповідний актовий запис з №234 (а.с. 9).

Факт перебування позивача по справі ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище якої ОСОБА_4 ) із ОСОБА_3 підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 02.08.1973 Мазурівським сільським ЗАГС Могилів Подільського району Вінницької області, з якого вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровано 02.08.1973, актовий запис №34 та після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 11).

ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом майна, що залишилося після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , що стверджується копією заповіту, складеного спадкодавцем ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого старостою Борівського старостинського округу Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки загальною площею 0,75 га, кадастровий номер 0524985500:09:002:0036, призначена для ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається із копії витягу з рішення Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області від 17.09.2021 за №495, ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,75 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває у його користуванні відповідно до раніше прийнятих рішень, цільове призначення якої землі запасу в межах кадастрового номера 0524985500:09:002:0036, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області за межами населених пунктів (а.с. 14).

Окрім того, був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області (а.с. 18). Земельні ділянка сформована та їй присвоєно кадастровий номер 0524981200:03:001:0244, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-3200693222023, сформованого 07.06.2023 (а.с. 17, 18).

Звернувшись до приватного нотаріуса Могилів Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Суперсона О.П. із заявою про видачу відповідного свідоцтва про право на спадщину на вище зазначену земельну ділянку, позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.06.2026 №113/02-31 (а.с. 8). Дана постанова мотивована тим, що згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до підпунктів 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

3 огляду на те, що позивачем не було подано правовстановлюючих документів на спадкове майно, нотаріусом було відмовлено у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на дану ділянку та рекомендовано звернутись з позовом до суду.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1218, ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За приписами ст.,ст.1217, 1218 ЦК України та ст. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 року №666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отож, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом одержання їх внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (п. «б» ч.3 ст.116 ЗК України).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) в натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Вiдповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно із статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці вправі звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку (правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивiльних i кримінальних справ вiд 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

В п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 вiд 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. В даному разі встановлено, що має місце спір про право, тому встановлення факту, що має юридичне значення розглядаються в позовному провадженні.

Як передбачено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ №24-753/0/4-13 вiд 16.05.2013 у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповiдача не може розглядатися нотаріус або орган державної реєстрації прав.

В п 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 вiд 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у справах даної категорії відповідачами є територіальні громади в особi відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини виключно за умови відсутності інших спадкоємців за заповітом i за законом, усунення їх вiд права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Спірне майно перебуває на території Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області, що є уповноваженим органом щодо даного майна, в тому числі при визнанні його відумерлою спадщиною. Відтак, Чернівецька селищна рада Могилів - Подільського району Вінницької області є відповідачем по справі.

У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 зазначено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України). Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом та заповітом, відповідно до статті 1217 ЦК України.

Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001, №2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У пункті «а» статті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначається, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що згідно з частиною першою статей 81, 82 ЗК України право власності на земельну ділянку набувають громадяни України та юридичні особи, створені громадянами або юридичними особами України.

Частиною 1 та частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до положень ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» роз`яснив, що в разі якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст.125 Земельного Кодексу, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №350/67/15 - ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі №623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі №158/1672/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі №554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодавцеві у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Відповідні роз`яснення наведено також в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» та в пункті 22 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах,які неставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифіковано ї Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2148-VIII від 19.10.1973; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 "Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків,письмові докази, речові і електронні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільно правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Судом встановлено, що оскільки ОСОБА_3 мав право на отримання у власність змельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земельн комунальної власності сільськогосподарського призначення, то і спадкоємці вправі порушувати питання про успадкування цієї земельної ділянки. Так, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом, має право на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0,7500 га, що розташована на території Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницької області.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права на завершення приватизації та одержання свідоцтва про право власності на землю на її ім`я на спірну земельну ділянку не порушує прав, свобод чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

З урахуванням вище наведених правових норм, суд вважає, що єдиним фактичним спадкоємцем зазначеної вище спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , є позивач у справі. Оскільки ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте помер, не завершивши її та не отримавши правовстановлюючого документа на цю земельну ділянку, право на завершення процедури приватизації та отримання земельної ділянки у власність, яке належало померлому на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок його смерті, то це право в порядку спадкування перейшло до спадкоємця померлого за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідачем визнаються позовні вимоги в повному обсязі на умовах, викладених в позовній заяві.

Оскільки ОСОБА_3 не встиг завершити процедуру приватизації на земельну ділянку, у зв`язку зі смертю, належність цього майна спадкодавцю підтверджується належними та допустимими доказами, а позивач має право на це майно в порядку спадкування за заповітом, то позов потрібно задоволити.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підставі ст.,ст. 13, 41, 55 Конституції України, ст.81 Земельного кодексу України, ст.,ст. 328, 331, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1225, 1268, 12, 70 1272 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 206 ч.4, 263 - 265 273, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в порядку спадкування за заповітом право на завершення процедури приватизації та отримання на її ім`я свідоцтва про право власності на майно, яке залишилось після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на земельну ділянку площею 0,7500 га, кадастровий номер 0524985500:09:002:0036, для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Згідно вимогст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 07.02.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, смт. Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код в ЄДРПОУ 04326856).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК