Рішення № 138597174, 27.07.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2111/25

пр.№ 2/464/999/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Жили В.С.,

за участі: секретаря судового засідання Леонової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст капітал») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 4507243 від 27.03.2024 у розмірі 40 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач покликається на укладення 27.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4507243, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в сумі 4 000 грн. на 364 дні шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а останній зобов`язався повернути отримані кошти у визначений строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань, між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») 25.10.2024 укладено договір факторингу № 25/10/2024, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4507243 від 27.03.2024 у розмірі 27 300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 4 000 грн., заборгованості за процентами у сумі 21 300 грн. та заборгованості за штрафними санкціями у сумі 2 000 грн.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст капітал». Станом на дату укладення договору факторингу від 25.10.2024 № 25/10/2024 строк дії кредитного договору № 4507243 від 27.03.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії кредитного договору, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , позивач ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 26.10.2024 по 21.03.2025 (147 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 14 700 грн.

Враховуючи наведене, заборгованість, яку просить стягнути позивач ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» з відповідача ОСОБА_1 , становить 40 000 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 4 000 грн., заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором 21 300 грн. та заборгованості за нарахованими процентами ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 147 календарних днів 14 700 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Жилі В.С.

Враховуючи малозначність справи, ухвалою судді від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 17.07.2026 не забезпечив явку свого представника. Водночас у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у відсутності представника ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 17.07.2026 повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засіданн я шляхом скерування судових повісток про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованими поштовими відправленнями на адресу його зареєстрованого місця проживання.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, в разі коли фактичне місце проживання особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її заявленому місцю проживання, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації щодо місця проживання особи, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм зареєстрованим місцем проживанням покладається саме на фізичну особу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом відкладався розгляд справи, однак в судове засідання відповідач повторно не з`явився, доказів поважності причин неявки в судове засідання суду не надано, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи за відсутності сторін, з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 280 283 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини спірних правовідносин.

Встановлено, що 27.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4507243 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 4 000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 364 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.

У п. 1.4 договору сторони домовилися, що стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту.

Згідно з п. 2.1 договору кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .

У пункті 9.7 кредитного договору встановлений порядок укладення договору та створення і накладення електронних підписів сторін. Так, відповідно до п. 9.7.1 договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС (інформаційно-комунікаційна система товариства). Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

Так, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту разом із додатками до нього (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит, інформаційне повідомлення, паспорт споживчого кредиту) підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 53407.

З договору № 4507243 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 повідомив кредитодавцю належний йому електронний платіжний засіб, на який бажав отримати кредитні кошти НОМЕР_1 .

Як доказ перерахування ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів відповідачу, позивач до позовної заяви долучив копію листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 01.11.2024 № 2468-0111, згідно з яким між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів від 12.03.2019 № ФК-П-19/03-01. Відповідно до зазначеного договору від ТОВ «Лінеура Україна» 27.03.2024 о 16:40 год. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 на суму 4 000 грн.

Окрім цього, листом Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 02.07.2025 № БТ/Е-7918-Л., що надійшов на виконання ухвали суду від 06.06.2025 про витребування доказів, підтверджується той факт, що банківську картку № НОМЕР_3 було емітовано банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

Судом встановлено також, що 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 25.10.2024 до договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024, та враховуючи умови договору, акт прийому-передачі реєстру боржників від 25.10.2024 та оплату права вимоги згідно платіжної інструкції від 01.11.2024 № 3475, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4507243 від 27.03.2024 на загальну суму 27 300 грн. станом на 25.10.2024 з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 000 грн; заборгованість за відсотками 21 300 грн.; заборгованість за штрафами 2 000 грн., що також підтверджується проведеним первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» розрахунком заборгованості.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2024 № 1000681070010062201 та копії рішення № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».

Як вбачається із проведеного ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» розрахунку заборгованості за договором № 4507243 про надання споживчого кредиту від 27.03.2024 за 147 календарних днів у період з 26.10.2024 по 21.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 за основною сумою боргу становить 4 000 грн. та за сумою нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 14 700 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 4507243 про надання споживчого кредиту від 27.03.2024, з урахуванням розрахунку заборгованості первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» та позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», 40 000 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 4 000 грн., заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором 21 300 грн. та заборгованості за нарахованими процентами ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 147 календарних днів 14 700 грн.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З досліджених судом доказів встановлено, що між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки такий договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та відповідач підписав означений правочин електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий правочин не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 372/223/17, від 15.01.2025 №753/16762/15-ц міститься правовий висновок про те, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Так, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 06.06.2025, Акціонерним товариством «Універсал Банк» направлено лист від 02.07.2025, яким підтверджено належність банківської картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази та витребувану судом інформацію в сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт переказу первісним кредитором на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 кредитних коштів за спірним договором та користування такими.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Аналізуючи наведені норми права та надані позивачем докази, суд констатує, що на підставі укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договору факторингу, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4507243 про надання споживчого кредиту від 27.03.2024.

Як видно з розрахунку заборгованості за договором 4507243 про надання споживчого кредиту від 27.03.2024, проведеного первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 становить 27 300 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 4 000 грн., заборгованості за процентами у сумі 21 300 грн. та заборгованості за штрафними санкціями у сумі 2 000 грн.

Із розрахунку заборгованості, проведеного позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» продовжувало нараховувати ОСОБА_1 заборгованість за процентами за встановленою у договорі процентною ставкою у розмірі 2,50 % за один день користування кредитними коштами у період з 26.10.2024 по 31.03.2025 (147 календарних днів). Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» становить 14 700 грн.

Враховуючи наведене, заборгованість, яку просить стягнути позивач ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» з відповідача ОСОБА_1 , становить 40 000 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту 4 000 грн., заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором 21 300 грн. та заборгованості за нарахованими процентами ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 147 календарних днів 14 700 грн.

Суд констатує, що відповідачем не спростовано в порядку, встановленому процесуальним законом, факту отримання ним кредитних коштів та вказаного розрахунку заборгованості. При цьому, саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача (позиція Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору, зокрема, нарахування процентів за користування кредитом здійснено за процентною ставкою у розмірі 2,50 % на день.

Разом з тим, положення укладеного кредитного договору в частині встановлення стандартної процентної ставки у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитними коштами не відповідають вимогам закону в силу наступного.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення кредитного договору) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, якою встановлено максимальний розмір денної процентної ставки не більше 1 %, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 27.03.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в означеній редакції.

Суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Разом з тим, перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Водночас частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (щодо внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки кредитний договір № 4507243 укладено 27.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 2,50 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в частині розміру, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1 %), встановлений означеним законом, а відповідно не підлягає застосуванню судом при вирішенні спору.

При цьому, дійсність інших умов кредитного договору, зокрема, в частині платності кредиту, зобов`язань позичальника сплатити проценти за користування кредитом суд сумніву не піддає.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом із застосуванням передбаченої ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денної процентної ставки у розмірі 1 %, що становить 14 560 грн. (4 000 грн. х 1% х 364 днів).

За умовами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін; ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Норми статей 610, 611 ЦК України вказують на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1, 2 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження їх повернення, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, останній не надав та не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем, беручи до уваги проведений судом розрахунок заборгованості за процентами, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за договором № 4507243 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 27.03.2024 в розмірі 18 560 грн., з яких: 4 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14 560 грн. заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає таке.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Судові витрати згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Положеннями частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

За змістом додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункти 268-270 вказаного рішення).

Таким чином, суд, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі (10 000 грн.), адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності та розумної необхідності таких витрат.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача долучено копії: договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та адвокатом Столітнім М.М., заявки № с7424 на виконання доручення від 19.02.2025 до договору № 10/12-2024с від 10.12.2024, рахунку на оплату № 7424-21/03-2025 від 21.03.2025, свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю від 18.09.2020 серії КС № 9422/10, виданого Столітньому М.М., ордеру про надання правничої допомоги від 21.03.2025 серії АІ № 1852849, акту № 7424 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, згідно з яким адвокатом Столітнім М.М. виконано роботу, зокрема, щодо складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4507243 від 27.03.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Сихівського районного суду м. Львова та оформлення додатків до позовної заяви загальною вартістю 10 000 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, яка визнана судом як незначної складності та розглядалась у спрощеному провадженні з викликом сторін, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача та незабезпечення явки представника у жодне із судових засідань, розумність їхнього розміру та приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з 10 000 грн. до 2 000 грн.

Усталеність такої правової позиції щодо можливості суду за власною ініціативою здійснювати розподіл судових витрат із врахуванням зазначених вище критеріїв підтверджується актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, що вбачається, зокрема, із постанов Верховного Суд від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20 та ін.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 123,99 грн., що пропорційно відповідатиме розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення, а саме 27.07.2026.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за договором № 4507243 про надання споживчого кредиту від 27.03.2024 у розмірі 18 650 (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» судові витрати в розмірі 3 123 (три тисячі сто двадцять три) гривні 99 (дев`яносто дев`ять) копійок, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 123,99 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтями 273, 289 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 27.07.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Володимир ЖИЛА