Рішення № 138596877, 29.07.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3672/26

2/705/3183/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4717708 про надання коштів у розмірі 7 000 грн., на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Проте, в подальшому укладенням додаткового договору сума кредиту була збільшена до 14 000 грн.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

В подальшому 16.07.2025 між позивачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №16072025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників, в тому числі і за кредитним договором №4717708 від 07.06.2024.

В порушення умов договору про надання фінансового кредиту, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 22 045,13 грн., з яких: 4 525,28 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 10 519,85 грн. - сума заборгованості за відсотками; 7 000 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4717708 від 07.06.2024 року в розмірі 22 045,13 грн., також понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 05.06.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу місцем її реєстрації. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18)).

Станом на день винесення рішення відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.06.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4717708 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі шляхом підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 22015 о 21:17:29 07.06.2024, направленим на номер мобільного телефону відповідача.

За пунктом 1.2 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000 гривень. Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 350 днів; періодичність платежів кожні 25 днів; детальні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені Графіком платежів (Додаток № 1 до договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору тип процентної ставки фіксована. Пунктом 1.4.1 договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах усього строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 договору. За пунктом 1.4.2 договору знижена процентна ставка становить 0,53 % за кожен день користування кредитом та застосовується за умови сплати відповідачем до 01.07.2024 включно суми, не меншої суми першого платежу; у разі невиконання цієї умови користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою. Згідно з пунктом 1.5.1 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк кредитування становить 10 911,61 % річних.

Пунктом 1.8 договору визначено мету отримання кредиту споживчі (особисті) потреби. Кредитодавець є фінансовою установою (свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 1177 від 19.03.2019, ліцензія від 21.03.2024 на діяльність фінансової компанії з правом надання коштів у кредит).

Згідно з пунктом 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити штраф у розмірі 25 % від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Ці ж реквізити зазначені у розділі 10 договору як реквізити належного клієнту платіжного засобу.

11 червня 2024 року ОСОБА_1 ініціювала збільшення суми кредиту до 14 000 грн., що підтверджується укладенням Додаткового договору №4717708-T1 до Договору про споживчий кредит №4717708 від 07.06.2024, який було підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 23318.

Факт надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-1807 від 18.07.2025, згідно з яким 07.06.2024 о 21:19:07 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 перераховано 7 000 гривень (номер транзакції в системі iPay.ua 419020183, призначення платежу: зарахування 7 000 грн на НОМЕР_3 ).

Факт надання додаткових кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» Вих. № 20250718-20 від 18.07.2025, згідно з яким 11.06.2024 о 12:50:37 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 перераховано 7 000 гривень (номер транзакції в системі 3c5dabf5-95d9-4936-b685-94fea76c6365, призначення платежу: зарахування 7 000 грн на карту НОМЕР_2 ).

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитодавця станом на 16.07.2025 відповідач здійснила часткові платежі на загальну суму 25 650,54 грн.

За цим же розрахунком станом на 16.07.2025 заборгованість відповідача становить 22 045,13 гривень, а саме: тіло кредиту 4 525,28 гривень; проценти за користування кредитом, нараховані за період з 07.06.2024 по 16.07.2025, 10 519,85 гривень; штрафні санкції 7 000 гривень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

16.07.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 16072025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 2 від 16.07.2025 до договору факторингу № 16072025 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 5074759 складає 22 045,13 гривень, а саме: 4 525,28 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 10 519,85 гривень заборгованість за процентами, 7 000 гривень заборгованість за штрафами.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4717708 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 22 045,13 гривень, а саме: 4 525,28 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 10 519,85 гривень заборгованість за процентами, 7 000 гривень заборгованість за штрафами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за тілом кредиту нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що позивачем заявлені позовні вимоги, які відповідають умовам кредитного договору.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується вимоги про стягнення пені та штрафів у розмірі 7 000 грн., слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч п. 6.4. Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу за невиконання умов договору, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею, штрафом в розмірі 7 000 грн. слід відмовити.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку в повному обсязі не повернуті, беручи до уваги, що договір є дійсним (протилежного судом встановлено не було), відповідач користувався кредитними коштами, а також за обставин встановлених вище судом, суд дійшов висновку про часткову доведеність позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором №4717708 від 07.06.2024, а отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у сумі 15 045,13 грн., яка складається з: 4 525,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 519,85 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №157729 від 22.05.2026.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1817 грн., виходячи з розрахунку 15045,13 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662,40 грн. (ставка судового збору) : 22 045,13 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 817 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, у позовній заяві представником було зазначено, що судові витрати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 664 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, які витрати, крім сплати судового збору, були понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження наявності витрат позивача під час розгляду справи.

Зважаючи на вище вказане, суд вважає за необхідне відмовити в частині стягнення судових витрат у сумі 1 664 грн., через недоведеність.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором №4717708 у розмірі 15 045,13 (п`ятнадцять тисяч сорок п`ять гривень тринадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, місто Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК») судовий збір у розмірі 1 817 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя Валентина Леонідівна Гудзенко