Рішення № 138596773, 29.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4829/26

Номер провадження2/711/2894/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

представника позивача адвоката Поліщука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Поліщук Володимир Володимирович, звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ТОВ «Агрегат Агро» заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 157 615,10 грн та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 18212,16 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні 68 336,32 грн, а всього 244 163,58 грн (вхідний №20221, а.с.2-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він 01.10.2025, відповідно до укладеного трудового договору з ТОВ «Агрегат Агро», був прийнятий на посаду виконавчого директора. 02.04.2016 позивача було звільнено з посади виконавчого директора ТОВ «Агрегат Агро» за угодою сторін, тобто згідно п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

01.04.2026 ТОВ «Агрегат Агро» надало позивачу повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, відповідно до якого позивачу повідомлено, що у зв`язку зі звільненням йому нараховані наступні суми: 41322,31 грн оклад за січень 2026 року, 45454,54 грн оклад за лютий 2026 року, 64935,06 грн оклад за березень 2026 року, 5903,19 грн оклад за квітень 2026 року; крім того позивачу нараховано також компенсацію за невикористану відпустку в сумі 18212,16 грн, а всього 175 827,26 грн.

Проте, як зазначає позивач, у повідомленні про нараховані та виплачені суми при звільненні від 01.04.2026 хоч і зазначено про те, що означені кошти виплачені позивачу, однак вказане повідомлення містить недостовірну інформацію. У цьому контексті позивач звертає увагу суду на те, що грошові кошти в сумі 175 827,26 грн наразі лишаються невиплаченими відповідачем позивачу чим порушено його право на оплату праці та компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки у зв`язку з чим 01.05.2026 позивач подав до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці скаргу на неправомірні дії відповідача в частині не виплати належних йому сум зі сторони відповідача як роботодавця.

Також у мотивувальній частині позовної заяви позивач звертає увагу суду на те, що трудову книжку ним отримано 02.04.2026, а згідно довідки форми ОК-5 йому нарахований страховий стаж у січні 2026 року 31 календарний день, у лютому 2026 року 28 календарних днів, у березні 2026 року 31 календарний день.

У зв`язку з цим позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача 157 615,10 грн у рахунок погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також 18 212,16 грн у рахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Крім того позивач, керуючись положеннями чинного законодавства та практикою Верховного Суду щодо його застосування, в мотивувальній частині позовної заяви констатує про наявність у конкретній ситуації правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 68 336,32 грн, розрахунок якого мотивує тим, що середньоденна заробітна плата позивача склала 2628,32 грн, період прострочення виплати заробітної плати та виплат щодо невикористаних днів щорічної відпустки, за період з 03.04.2026 до 11.05.2026, складає 26 днів, з яких 20 робочих днів у квітні 2026 року та 6 робочих днів у травні 2026 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви в новій редакції, в якій слід було зазначити реквізити рахунку позивача в банку або в небанківському надавачі платіжних послуг, а в разі його відсутності інформації про відсутність рахунку позивача в банку або в небанківському надавачі платіжних послуг та бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову, з долученням до позовної заяви, у випадку наявності у позивача відповідного рахунку, документу, що підтверджує наявність такого рахунку (а.с.30).

19 травня 2026 року від представника позивача адвоката Поліщука В.В. до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована судом за вхідним №21572, до якої, зокрема, долучено позовну заяву в новій редакції від 19 травня 2026 року із зазначенням у ній реквізитів рахунку позивача в банку та відомостей про те, що довідка про реквізити банківського рахунку сформована за допомогою додатку АТ КБ «Приватбанк» (а.с.32-33).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і на підставі позовної заяви про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в новій редакції від 19.05.2026, що була долучена до заяви про усунення недоліків (вхідний №21572 від 19.05.2026); призначено розгляд справи по суті о 09 год 10 хв 14 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.57-58).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 липня 2026 року розгляд справи відкладений у зв`язку з першою неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача (а.с.67).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Поліщук В.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві. Просив суд стягнути з ТОВ «Агрегат Агро» заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 157 615,10 грн та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 18212,16 грн, а також середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні 68 336,32 грн, а всього 244 163,58 грн. Додатково у судовому засіданні, що відбулося 27.07.2026, представник позивача повідомив, що Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці наразі проводить перевірку дотримання ТОВ «Агрегат Агро» положень трудового законодавства щодо невиплати позивачу належних грошових коштів при звільненні, а також повідомив суд про те, що позивач, починаючи з 25.06.2026, працевлаштований працює заступником директора ТОВ «ТМ ЦКС».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» як відповідач явку представника в судове засідання не забезпечило, відзиву на позов не подало, про день, час та місце проведення судового засідання було повідомлене щоразу належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримані цим учасником справи відповідно 05.06.2026 о 09 год 04 хв 49 сек (а.с.62 зворот) та 14.07.2026 о 23 год 43 хв 18 сек (а.с.69 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Оскільки судові повістки про виклик до суду, що направлялися ТОВ «Агрегат Агро» до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», були отримані цим учасником справи 05.06.2026 о 09 год 04 хв 49 сек (а.с.62 зворот) та 14.07.2026 о 23 год 43 хв 18 сек (а.с.69 зворот), тому суд дійшов висновку, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про дні (14 липня та 27 липня 2026 року), час ( 09 год 10 хв) та місце судових засідань.

Також суд здійснив направлення копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження разом із копією позовної заяви з додатками та судовою повісткою про виклик до суду на адресу місцезнаходження товариство з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: м. Черкаси, вул. Гуржіївська, 31, офіс 404 (а.с.60)

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень ф.119 №R067193295441, копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження разом із копією позовної заяви з додатками та судовою повісткою про виклик до суду, що направлялися на адресу місцезнаходження ТОВ «Агрегат Агро», були вручені оператором поштового зв`язку АТ «Укрпошта» представнику відповідача 12.06.2026, що підтверджується особистим підписом останнього відповідача в означеному документі (а.с.64).

У зв`язку з наявністю законодавчо визначених умов для проведення заочного розгляду справи, суд 27 липня 2026 року постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав (а.с.74).

27 липня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 16 год 30 хв 29 липня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України, місце реєстрації якого є будинок АДРЕСА_1 , починаючи з 01.11.2018, що підтверджується копією паспорта громадянина України у формі ID-картки, який виданий органом 7110 20.10.2021, а також довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №893343-2021 від 27.10.2021 (а.с.19-20).

Із копії витягу з трудової книжки серії НОМЕР_1 , якою документований позивач ОСОБА_1 , суд встановив, що 01.10.2025 ОСОБА_1 прийнятий на посаду виконавчого директора ТОВ «Агрегат Агро» згідно наказу №194-к від 26.09.2025; також із означеного засобу доказування суд встановив, що 02.04.2026 ОСОБА_1 звільнений з посади виконавчого директора ТОВ «Агрегат Агро» згідно наказу генерального директора ТОВ «Агрегат Агро» №44-к від 01.04.2026 (а.с.7-8, 9).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні №1 від 01.04.2026, що підготовлена ТОВ «Агрегат Агро» на ім`я ОСОБА_1 , зі змісту якої встановив, що відповідно до ст.47 та 116 КЗпП України ТОВ «Агрегат Агро» повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з його звільненням нараховано та виплачено йому такі кошти: 41322,31 грн оклад за січень 2026 року, 45454,54 грн оклад за лютий 2026 року, 64935,06 грн оклад за березень 2026 року, 5903,19 грн оклад за квітень 2026 року та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 18212,16 грн, а всього 175 827,26 грн, з яких утримано податок на доходи фізичних осіб у сумі 31 648,91 грн та військовий збір у сумі 8791,37 грн; після всіх утримань виплачена сума склала 135 386,98 грн (а.с.10).

Із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) №5117 0411 8812 2999 щодо ОСОБА_1 судом встановлено, що останньому нарахований страховий стаж у січні 2026 року 31 календарний день, у лютому 2026 року 28 календарних днів, у березні 2026 року 31 календарний день, що обумовлено тим, що страхувальник ТОВ «Агрегат Агро» здійснило нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за січень 2026 в сумі 41322,31 грн, за лютий 2026 року в сумі 45454,54 грн та за березень 2026 року в сумі 64935,06 грн (а.с.11-16).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо дослідив копію скарги на невиплату заробітної плати, що адресована ОСОБА_1 . Центральному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці, зі змісту якої встановив, що ОСОБА_1 повідомляє адресата про те, що, станом на 30.04.2026, йому не здійснено виплату заробітної плати ТОВ «Агрегат Агро» за період роботи з 01.01.2026 до 02.04.2026, а тому просить посприяти у повній та оперативній виплаті зароблених ним коштів (а.с.17).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у формі безкоштовного запиту суд встановив, що 06.12.2022 проведено державну реєстрацію ТОВ «Агрегат Агро» як юридичної особи; також із означеного засобу доказування суд встановив, що відомості про перебування ТОВ «Агрегат Агро» в процесі припинення або про його припинення як юридичної особи в означеному реєстрі відсутні (а.с.22-23).

Також у судовому засіданні, що відбулося 27.07.2026, суд безпосередньо дослідив відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.07.2026, що підготовлена ГУ ДПС у Черкаській області на ім`я ОСОБА_1 . За змісту означеного засобу доказування суд встановив, що ТОВ «Агрегат Агро» здійснило нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за січень 2026 в сумі 41322,31 грн, за лютий 2026 року в сумі 45454,54 грн, за березень 2026 року в сумі 64935,06 грн та за квітень 2026 року в сумі 24 115,35 грн (а.с.70).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Як встановлено судом спір між сторонами виник щодо права позивача на отримання нарахованої, але невиплаченої при звільненні заробітної плати, компенсації за невикористану відпуску та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України)

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За нормами ч.1 ст. 21 та ст. 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці..

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Крім того згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зробила висновок, що під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Частинами першою - другою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга статті 83 ЦПК України). Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу (частина перша статті 84 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

З аналізу означених норм процесуального права суд зробив висновок, що саме відповідач як сторона цивільного процесу, у випадку заперечення юридичного факту невиплати працівнику усіх виплат при звільненні, має довести означений юридичний факт належними і допустимими засобами доказування (платіжними інструкціями, квитанціями про перерахунок звільненому працівнику нарахованих до виплати при звільненні грошових коштів тощо).

Проте матеріали справи не містять належних і допустимих засобів доказування перерахунку ТОВ «Агрегат Агро» позивачу ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 175 827,26 грн (18 212,16 грн компенсації за дні невикористаної відпустки, та 157 615,10 грн нарахованої, але невиплаченої заробітної плати), що підлягали виплаті останньому під час його звільнення із займаної посади, що мало місце 02.04.2026, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а саме: податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військового збору за ставкою 5%.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 157 615,10 грн та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 18212,16 грн, а всього в сумі 175 827,26 грн є обгрунтованою і вмотивованою, а тому такою, що підлягає до задоволення.

Водночас, суд, визначаючи розмір заборгованості зі сплати відповідачем позивачу нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, а також компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, дійшов висновку про необхідність стягнення означених сум з утриманням із цих сум установлених законодавством України податків і зборів.

Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду щодо застосування положень КЗпП України, що викладений у постанові від 03 червня 2026 року у справі №182/6943/23 (провадження № 61-16001св25), і застосовується судом з метою дотримання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні в розмірі 68 336,32 грн, то суд зазначає про таке.

Згідно положень ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

З аналізу зазначених норм права випливає, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд звертає увагу учасників справи, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади виконавчого директора ТОВ «Агрегат Агро» 02 квітня 2026 року. Матеріали справи не містять належних і допустимих засобів доказування про те, що, станом на день розгляду судом справи, відповідачем проведена виплата належних звільненому працівникові сум. Крім того і представник позивача адвокат Поліщук В.В. у судовому засіданні, що відбулося 27.07.2026, повідомив суду про те, що, станом на день розгляд справи, відповідач не здійснив виплату позивачу нарахованої заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки.

Також судом встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні за період з 03.04.2026 до 11.05.2026.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзаців 4-5 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

При цьому відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як встановлено судом, останніми місяцями роботи ОСОБА_1 перед звільненням були лютий та березень 2026 року, тому саме заробітна плата за вказані місяці підлягає врахуванню при розрахунку середньомісячного заробітку.

Із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) №5117 0411 8812 2999 щодо ОСОБА_1 (а.с.11-16) судом встановлено, що останньому нарахований страховий стаж у лютому 2026 року 28 календарних днів, та в березні 2026 року 31 календарний день. У зв`язку з цим суд зробив висновок, що позивач як найманий працівник відпрацював усі робочі дні в означених місяцях, а відповідно в означений період у часі не перебував у щорічній чи додатковій відпустці, відрядженні, вимушеному прогулі, на лікарняному тощо.

Частиною 3 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

На переконання суду загальновідомими є обставини кількості робочих днів у лютому та березні 2026 року, що сукупно складає 42 робочі дні (20 робочих днів у лютому 2026 року та 22 робочі дні в березні 2026 року).

Із повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні №1 від 01.04.2026 (а.с.10), що підготовлена ТОВ «Агрегат Агро», суд встановив, що відповідно до ст.47 та 116 КЗпП України ТОВ «Агрегат Агро» повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з його звільненням нараховано йому такі кошти 45454,54 грн оклад за лютий 2026 року, та 64935,06 грн оклад за березень 2026 року.

Отже, сукупний розмір нарахованої ТОВ «Агрегат Агро» заробітної плати позивачу, за період з лютого по березень 2026 року включно склав 110 389,6 грн.

У зв`язку з цим середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 як виконавчого директора ТОВ «Агрегат Агро», розрахована згідно положень Порядку №100, склала 2 628,32 грн (110 389,60 грн / 42 робочі дні).

За період прострочення виплати заробітної плати та виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, за який позивач просить суд з відповідача стягнути середній заробіток у порядку, передбаченому ст.117 КЗпП України, тобто з 03.04.2026 до 11.05.2026, було 26 робочих днів, а саме: у квітні 2026 року 20 робочих днів, а травні 6 робочих днів без урахування 11.05.2026.

Отже, середній заробіток за час затримки виплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні за період з 03.04.2026 до 11.05.2026 складає 68 336,32 грн (2628,32 грн х 26 робочих днів).

Водночас, відповідно до керівних роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд, здійснивши аналіз доказів, поданих сторонами, дійшов висновку про те, що при звільненні позивача з ним відповідачем не був проведений розрахунок та не виплачено усі належні йому суми, а тому в порядку положень ст. 117 КЗпП України відповідач має обов`язок щодо виплати цих сум по день постановлення судом рішення у справі про стягнення цих коштів. При цьому доказів відсутності своєї вини у такій невиплаті відповідач суду не надав.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) сформулювала правовий висновокщодо застосування положень статті 117 КЗпП України, відповідно до якого відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Так, за період прострочення виплати заробітної плати та виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, тобто за період з 03.04.2026 до 29.07.2026 включно (день ухвалення судом рішення), було 84 робочі дні, а саме: у квітні 2026 року 20 робочих днів, у травні 2026 року 21 робочий день, у червні 2026 року 22 робочі дні, та у липні 2026 року (до 29.07.2026 включно) 21 робочий день.

Отже, середній заробіток за час затримки виплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні за період з 03.04.2026 до дня ухвалення судом рішення (29.07.2026) складає 220 778,88 грн (2628,32 грн х 84 робочі дні).

Водночас, суд звертає увагу учасників справи, що стягнення середнього заробітку за час затримки виплати відповідачем належних позивачу сум при звільненні за період з 03.04.2026 до дня ухвалення судом рішення, не є виходом за межі позовних вимог, оскільки такі дії є належним виконанням положень ст.117 КЗпП України та керівних роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч.1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення їх точного розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

З урахуванням вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, характер цієї заборгованості, період затримки, дії позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям, визначеним Великою Палатою Верховного Суду, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат у сумі 80 000 грн, який є співмірним зі встановленим розміром заборгованості роботодавця (як із грошовою компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 18212,16 грн, так і заборгованістю з виплати заробітної плати у розмірі 157 615,10 грн).

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

У зв`язку з цим стягненню з ТОВ «Агрегат Агро» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03 квітня 2026 року до 29 липня 2026 року в розмірі 80 000 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові 18 жовтня 2024 року у справі № 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24).

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривень 00 копійок.

У зв`язку з цим за подачу позовної заяви позивач мав би сплатити судовий збір у розмірі 2441,64 грн (244163,58 грн (ціна позову) х 0,01 = 2441,64 грн)), оскільки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 х 0,4 = 1331,20 грн,), що є меншим, аніж 1% ціни позову.

Водночас від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.18).

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За вказаних обставин та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями ч.6 ст.141 того ж Кодексу та п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір, який мав бути сплачений, однак не був сплачений у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом в сумі 2441,64 грн.

Керуючись ст. 47, 116, 117 КЗпП України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 141, 244, 263, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 157 615 (сто п`ятдесят сім тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 10 (десять) копійок та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 18 212 (вісімнадцять тисяч двісті дванадцять) гривень 16 (шістнадцять) копійок, а всього 175 827 (сто сімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03 квітня 2026 року до 29 липня 2026 року, в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро» на користь держави 2441 (дві тисячі чотириста сорок одна) гривня 64 (шістдесят чотири) копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 29 липня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрегат Агро», код ЄДРПОУ: 45022815, місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, вул. Гуржіївська, 31, офіс 404.

Головуючий: О. В. Петренко