Ухвала суду № 138596481, 29.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14328/26

1-кп/569/2567/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 - в режимі відеоконференції,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12026186010000186 від 28.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Рівне, Рівненської області, із вищою освітою, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, відповідального виконавця адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше судимого вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05.11.2025 року за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, яке відбув, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

12 червня 2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли матеріали кримінального провадження №12026186010000186 від 28.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 червня 2026 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.

28 липня 2026 року прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб з визначенням попереднього розміру застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, оскільки ризики, визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення не перестали існувати. В обгрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочину, санкція одного з яких, зокрема, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Зауважив, що відсутність такого стримуючого фактору як відсутність сім`ї та утриманців, а як наслідок - міцних соціальних зв`язків, відсутність працевлаштування, обґрунтовано виправдовує тримання обвинуваченого під вартою. Окрім цього, зазначив, що згідно з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 будучи раніше судимим, востаннє вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 05.11.2025 року за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців та будучи звільненим 05.11.2025 року у зв`язку із відбуттям покарання, належних висновків не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став. Окрім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , самовільно залишив розташування військової частини та не з`явився на військову службу, а тому в його діях вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та зазначив, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам та не зможе гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Просив клопотання задовольнити.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового розгляду без його участі, оскільки останній не має можливості прибувати в судові засідання; покази, надані ним в ході досудового розслідування підтримав в повному обсязі; не заперечив проти розгляду кримінального провадження в спрощеному порядку згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, вказав що розуміє зміст цих обставин та їх наслідки йому роз`яснені та є зрозумілими. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, або буде вирішувати в подальшому в цивільному порядку. Просив призначити покарання ОСОБА_4 на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо клопотання сторони обвинувачення про продовження запобіжного заходу частково заперечували. Просили змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт, а у разі задоволення клопотання прокурора просили зменшити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, оскільки визначений розмір застави надто обтяжливий для обвинуваченого.

Заслухавши думки учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне задовольнити його з наступних підстав.

Ухвалою судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16.06.2026 року продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.08.2026 року з утриманням ОСОБА_4 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор". Одначасно визначено заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, у разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 обов`язки: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною першою ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання щодо продовження запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно зі ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з рішенням Європейського суду у справі «Вишневський та інші проти України», при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку суду ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 186 КК України, які зважаючи на санкції статей відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину відповідно, за ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строків від семи до десяти років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілих, свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого.

За наведеного, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, існує реальна можливість безпосереднього впливу ОСОБА_4 на потерпілих та свідків з метою схилити їх до зміни показань чи відмови від дачі показань.

Крім того, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних, корисливих злочинів, що підтверджує небажання останнього ставати на шлях виправлення і перевиховання та вказує на спрямованість дій обвинуваченого щодо вчинення кримінальних правопорушень. Окрім того, прокурором під час розгляду клопотання зазначено, що ОСОБА_4 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення, перебуваючи в СЗЧ.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Застава у розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп, в достатній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого. Відтак, клопотання сторони захисту щодо зменьшення розміру застави задоволенню не пілягає.

У зв`язку із визначенням обвинуваченому застави та у випадку її внесення, суд вважає за необхідне визначити обов`язки, які корелюються з встановленими ризиками кримінального провадження, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.

З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , актуальність ризиків та їх характер, суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов`язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків. Таким чином, суд вважає виправданим подальше тримання ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

За наведеного вище, клопотання прокурора підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 194, 331, 336, 369-372, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 26 вересня 2026 року включно, з визначенням розміру застави.

Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави - 30 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок №UA048201720355229002000010559, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дозволяють право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 26 вересня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 26 вересня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Судове засідання, призначене на 14 год 00 хв 08 вересня 2026 року здійснити в режимі відеоконференції між Рівненським міським судом Рівненської області та Державною установою «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Дворецька, будинок 116, м. Рівне.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Виконання ухвали щодо технічного забезпечення відеоконференції доручити Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Суддя ОСОБА_8